Адмінистративні аспекти боротьби з порушенням законодавства щодо економічної конкуренції та проблеми, що виникають при вирішенні спірн

     У відповідності з керівним принципом  оптимальної інтенсивної конкуренції сприятливі умови для нормального функціонування суперництва з`являються тоді, коли в економіці існує «широка» олігополія з «помірною» індивідуалізацією продукції. «Вузька» олігополія із сильною індивидуалізацією продукції, навпаки, зменшує інтенсивність конкуренції. [11,317]

     В кожній ринковій економіці існує  небезпека того, що учасники конкурентної боротьби спробують ухилитися від  обов`язкових норм і ризику, пов`язаних з вільною конкуренцією, вдаючись, наприклад, до змови про ціни чи до імітації товарних знаків. Тому держава повинна видавати нормативні документи, які регламентирують правила конкурентної боротьби. За Смітом сутність конкурентноїо поведінки виробників становило «чесне»- без змови – суперництво виробників завдяки, як правило, ціновому тиску на конкуренті. Не суперництво у встановленні ціни, а відсутність можливості впливати на ціну є найважливішим моментом у сучасній трактовці поняття конкуренції. [15,293]

 

      Розділ 2. Найважливіші аспекти захисту економічної конкуренції в Україні на сучасному етапі.

     2.1. Види порушень законодавства про економічну конкуренцію. 

     Закон визначає групи порушень законодавства  про захист економічної конкуренції, однією з яких є антиконкурентні узгоджені дії суб'єктів господарювання.

     Узгодженими діями відповідно до ст. 5 Закону є  укладення суб'єктами господарювання угод у будь-якій формі, прийняття  об'єднаннями рішень у будь-якій формі, а також будь-яка інша погоджена  конкурентна поведінка (діяльність, бездіяльність) суб'єктів господарювання.

     Узгодженими діями є також створення суб'єкта господарювання, метою чи наслідком  створення якого є координація  конкурентної поведінки між суб'єктами господарювання, що створили зазначений суб'єкт господарювання, або між ними та ново-створеним суб'єктом господарювання.

     Особи, які чинять або мають намір  чинити узгоджені дії, є учасниками узгоджених дій.

     Стаття 6 Закону визначає антиконкурентні  узгоджені дії як узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції.

     Антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються:

     1) встановлення цін чи інших  умов придбання або реалізації  товарів;

     2) обмеження виробництва, ринків  товарів, техніко-технологічного розвитку, інвестицій або встановлення контролю над ними;

     3) розподілу ринків чи джерел  постачання за територіальним  принципом, асортиментом товарів,  обсягом їх реалізації чи придбання,  за колом продавців, покупців  або споживачів чи за іншими ознаками;

     4) спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів;

     5) усунення з ринку або обмеження  доступу на ринок (вихід з  ринку) інших суб'єктів господарювання, покупців, продавців;

     6) застосування різних умов до  рівнозначних угод з іншими суб'єктами господарювання, що ставить останніх у невигідне становище в конкуренції;

     7) укладення угод за умови прийняття  іншими суб'єктами господарювання  додаткових зобов'язань, які за  своїм змістом або згідно з  торговими та іншими чесними  звичаями в підприємницькій діяльності не стосуються предмета цих угод;

     8) істотного обмеження конкурентоспроможності  інших суб'єктів господарювання  на ринку без об'єктивно виправданих  на те причин.

     Вчинення  антиконкурентних узгоджених дій забороняється  і тягне за собою відповідальність згідно з законом.

     Разом з тим зазначені вище узгоджені  дії можуть бути дозволені відповідними органами Антимонопольного комітету України, якщо їх учасники доведуть, що ці дії  сприяють:

     - вдосконаленню виробництва, придбанню або реалізації товару;

     - техніко-технологічному, економічному розвитку;

     - розвитку малих або середніх підприємців;

     - оптимізації експорту чи імпорту товарів;

     - розробленню та застосуванню уніфікованих технічних умов або стандартів на товари;

     - раціоналізації виробництва.

     Проте, зазначені узгоджені дії не можуть бути дозволені органами Антимонопольного комітету України, якщо конкуренція  істотно обмежується на всьому ринку  чи в значній його частині.

     Вчинення  узгоджених дій забороняється до отримання у встановленому порядку дозволу органів Антимонопольного комітету.

     Особа, яка вчинила антиконкурентні  узгоджені дії, але раніше за інших  учасників цих дій добровільно  повідомила про це Антимонопольний  комітет України чи його територіальне  відділення та надала інформацію, що має істотне значення для прийняття рішення у справі, звільняється від відповідальності за вчинення антиконкурентних узгоджених дій, передбаченої ст. 52 Закону.

     Разом з тим така особа не може бути звільнена від відповідальності, якщо вона:

     не  вжила ефективних заходів щодо припинення нею антиконкурентних узгоджених дій після повідомлення про них Антимонопольному комітету України;

     була  ініціатором чи забезпечувала керівництво  антиконкурентними узгодженими  діями; не надала всіх доказів або  інформації стосовно вчинення нею порушення, про які їй було відомо та які вона могла безперешкодно отримати.

     Відповідно  до ст. 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції» суб'єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо:

     - на цьому ринку у нього немає жодного конкурента;

     - не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів для доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.

     Саме  по собі монопольне становище того або іншого суб'єкта господарювання не визнається порушенням законодавства  про захист економічної конкуренції. Таким порушенням Закон України  «Про захист економічної конкуренції» визнає зловживання монопольним становищем на ринку. Відповідно до ст. 13 зазначеного Закону зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що

     призвели  або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, зокрема обмеження конкурентоспроможності інших суб'єктів господарювання або ущемлення інтересів інших  суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

     Зловживанням  монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається:

     1) встановлення таких цін чи  інших умов придбання або реалізації  товару, які неможливо було б  встановити за умов існування значної конкуренції на ринку;

     2) застосування різних цін чи  різних інших умов до рівнозначних  угод з суб'єктами господарювання, продавцями чи покупцями без  об'єктивно виправданих на те  причин;

     3) обумовлення укладання угод прийняттям  суб'єктом господарювання додаткових зобов'язань, які за своєю природою або згідно з торговими та іншими чесними звичаями у підприємницькій діяльності не стосуються предмета договору;

     4) обмеження виробництва, ринків  або технічного розвитку, що завдало  чи може завдати шкоди іншим суб'єктам господарювання, покупцям, продавцям;

     5) часткова або повна відмова  від придбання або реалізації  товару за відсутності альтернативних  джерел реалізації чи придбання;

     6) істотне обмеження конкурентоспроможності  інших суб'єктів господарювання на ринку без об'єктивно виправданих на те причин;

     7) створення перешкод доступу на  ринок (виходу з ринку) чи  усунення з ринку продавців,  покупців, інших суб'єктів господарювання.

     Зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

     Зловживання монопольним становищем на ринку  становлять другу групу порушень антимонопольного законодавства. До третьої  групи порушень входять антиконкурентні  дії органів влади, органів місцевого  самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю. Такими діями ст. 15 Закону України «Про захист економічної конкуренції» визнає прийняття будь-яких актів (рішень, наказів, розпоряджень, постанов тощо), надання письмових чи усних вказівок, укладення угод або будь-які інші дії чи бездіяльність органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю (колегіального органу чи посадової особи), які призвели або можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції.

     Антиконкурентними діями органів влади, органів  місцевого самоврядування, органів  адміністративно-господарського управління та контролю, зокрема, визнаються:

     - заборона або перешкоджання створенню  нових підприємств чи здійснення підприємництва в інших організаційних формах у будь-якій сфері діяльності, а також встановлення обмежень на здійснення окремих видів діяльності, на виробництво, придбання чи реалізацію певних видів товарів;

     - пряме або опосередковане примушення суб'єктів господарювання до вступу в асоціації, концерни, міжгалузеві, регіональні чи інші форми об'єднань або здійснення концентрації суб'єктів господарювання в інших формах;

     - пряме або опосередковане примушення  суб'єктів господарювання до пріоритетного укладення договорів, першочергової поставки товарів певному колу споживачів чи першочергового їх придбання у певних продавців;

     - будь-яка дія, спрямована на  централізований розподіл товарів,  а також розподіл ринків між  суб'єктами господарювання за територіальним принципом, асортиментом товарів, обсягом їх реалізації чи закупівель або за колом споживачів чи продавців;

     - встановлення заборони на реалізацію  певних товарів з одного регіону  країни в іншому або надання  дозволу на реалізацію товарів  з одного регіону в іншому в певному обсязі чи за виконання певних умов;

     - надання окремим суб'єктам господарювання  або групам суб'єктів господарювання  пільг чи інших переваг, які  ставлять їх у привілейоване  становище стосовно конкурентів,  що призводить або може призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції;

     - дія, внаслідок якої окремим  суб'єктам господарювання або  групам суб'єктів господарювання  створюються несприятливі чи  дискримінаційні умови діяльності  порівняно з конкурентами;

     - дія, якою встановлюються не  передбачені законами України  заборони та обмеження самостійності  підприємств, у тому числі щодо  придбання чи реалізації товарів,  ціноутворення, формування програм  діяльності та розвитку, розпорядження  прибутком.

     Вчинення  антиконкурентних дій органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

     Органам влади та органам місцевого самоврядування забороняється делегувати окремі владні повноваження об'єднанням, підприємствам та іншим суб'єктам господарювання, якщо це