Внесок М. Туган-Барановського у розвиток світової економічної думки

    1) через зміну суспільного попиту  на товари;

    2) через зміну дисконтного процента;

    3) через зміну суспільного уявлення  про вартість грошей (пізніше  цей фактор дістав назву інфляційних очікувань).

    По-третє, Туган-Барановський довів, що вплив  кількості грошей на ціни здійснюється диференційовано залежно від  тривалості та обсягів збільшення кількості  грошей. Так, короткочасні чи незначні зростання їх кількості можуть взагалі  не мати помітного впливу на ціни і вартість грошей. А значне збільшення кількості грошей реалізує свій вплив на ціни протягом тривалого часу, і тому здійснюється він нерівномірно і не пропорційно щодо окремих товарів. Цим він, по суті, спростував постулат пропорційності, довів, що гроші не є простим посередником обміну, і підготував базу для відмови від постулату нейтральності грошей.

    По-четверте, Туган-Барановський розкрив механізм взаємозалежності між загальною  кількістю грошей у країні, кількістю  грошей, що перебувають поза обігом в заощадженнях, і швидкістю обігу грошей, довів, що чинник швидкості може впливати на ціни у зворотному відносно дії фактора кількості напряму, нейтралізуючи дію останнього.

    Усі ці ідеї вченого створили основу для дослідження шляхів впливу грошей на економіку і механізму свідомого регулювання цього впливу. Цим він заклав основи так званої теорії регульованих грошей, яка підготувала суспільну думку до відмови від повноцінних (золотих) грошей і заміни їх неповноцінними грошима, вартість яких буде планомірно підтримуватися державою і з якої виросла сучасна монетаристська теорія, передусім її кейнсіанський напрям.

    Розірвавши  вузьке коло прямолінійних, спрощених  постулатів класичної кількісної теорії грошей, Туган-Барановський істотно  розвинув її стосовно до нових економічних умов. Проте свої погляди він назвав не кількісною, а кон'юнктурною теорією грошей, мабуть щоб відмежуватися від надто спрощеного її варіанта.

    Сутність  кон'юнктурної теорії грошей Туган-Барановського  полягає в тому, що загальний рівень цін, а отже і вартість грошей, він пов'язує не з кількістю грошей, а з загальними умовами товарно-грошового ринку, або загальною кон'юнктурою товарного ринку. У фазі економічного піднесення загальний рівень цін зростає і вартість грошей знижується. А в фазі економічного спаду ціни знижуються і вартість грошей зростає. Ці коливання цін і вартості грошей в економічному циклі здійснюються, на думку Туган-Барановського, незалежно від кількості грошей, тобто під впливом негрошових чинників.

    Кількісний фактор у кон’юнктурній теорії грошей Туган-Барановського присутній, і не як звичайний, рівний багатьом іншим, а як ключовий, оскільки зміна кількості грошей впливає тією чи іншою мірою і на всі інші чинники: на швидкість обігу грошей, процентну ставку, інвестиції, обсяги виробництва тощо.

    Передатний  механізм впливу грошей на реальну  економіку на підставі «кон'юнктурної  теорії» Туган-Барановського можна  подати у такому (рис. 2.4) вигляді:

     де  М – кількість грошей, К – кон'юнктура ринку, Р – ціни, В – виробництво.

     Рис. 2.4. Передатний механізм впливу грошей

    Свою "кон’юнктурну теорію" грошей М. І. Туган-Барановський вибудував на критиці класичної кількісної теорії як її альтернативу. І тут він повністю досяг поставленої цілі: після нього вже ніхто з економістів прямолінійно не захищав її класичного варіанта, який згодом Кейнс назвав старомодним. Більше того, "кон'юнктурна теорія" започаткувала новий - неокласичний - етап у розвитку кількісної теорії. Адже кон'юнктурний фактор зміни цін і вартості грошей Туган-Барановського - не що інше, як сукупність усіх чинників, що визначені ним на базі формули "рівняння обміну" в процесі критичного розбору позиції І. Фішера. Зміна кон'юнктури ринку провокується чинниками, що діють з боку попиту і з боку пропозиції. З боку попиту - це кількість грошей і обсяг доходів та швидкість обігу грошей, а з боку пропозиції - це обсяг виробництва, рівень витрат на виробництво і рівень цін. 
 

3. Характеристика  ідей М.І.Туган-Барановського  вченими-економістами

    Професор С.М. Злупко писав: «У ХХ ст. мало хто мав такий могутній вплив на розвиток економічної думки у світі, як видатний український учений Михайло Іванович Туган-Барановський... Можна було б навести чимало захоплюючих оцінок відомих закордонних учених щодо внеску М.І.Туган-Барановського у розробку концепції криз і капіталістичної кон'юнктури, визначенні її практичного значення. Нагадаю, що М.І.Туган-Барановський передбачив економічні кризи початку ХХ ст., а його концепція, узята на озброєння, М.Кейнсом, допомогла капіталізму в прогнозуванні ринкової кон'юнктури, проведенні ефективної економічної політики. За кордоном цей факт загальновідомий. На жаль, мало хто знає про це на батьківщині М.І. Туган-Барановського, де його спадщина до останнього часу була схована в спецзапасниках, а ім'я згадувалося хіба що під час чергових ідеологічно-лайливих кампаній» [7, 192 с.].

    У новому виданні "Економічної енциклопедії" 1980 р. [15, с. 114] з'явилася на широкий загал, мабуть вперше, стаття про життя й діяльність М. І. Туган-Барановського з аналізом його основних праць. Він був представлений як російський економіст, історик, громадський діяч, публіцист, один із представників "легального марксизму". Наводилися більш-менш об'єктивні дані про життя, наукову і громадську діяльність ученого, відзначався його внесок у теорію промислових криз, теорію цінності, теорію грошей, кооперативну теорію.

    Під час режиму, за якого економіст  жив, діяльність і праці М. І. Туган-Барановського оцінювалися негативно, це було зумовлене тим, що він був одним із представників "легального марксизму", згодом, коли став відкритим захисником капіталізму, про нього заговорили як про вченого, який за своє життя зробив доволі великий внесок у розвиток уявлень макроекономічних процесів.

    Оцінка  теоретичної спадщини М. І. Туган-Барановського виражається у ставленні до нього як до економіста так і критикою його праць. Спадщина на ранніх стадіях – результат впливу ідеологічної діяльності КПРС у ході побудови соціалізму, ортодоксальне походження якого виключало критичне ставлення до праць К. Маркса і В. І. Леніна. Порушення цього правила призводило до переслідувань критиків. Конкретний прояв цього переслідування виражався в очищенні лав комуністичної партії від "хибних елементів», але не у випадку Туган-Барановського.

    Сам В.І. Ленін на початку ХХ століття, працюючи над "Розвитком капіталізму в Росії", широко користувався ранніми працями М.І. Туган-Барановського "Промислові кризи в сучасній Англії, їхні причини і вплив на народне життя" (1894 р.) і "Російська фабрика в минулому і сьогоденні" (1898). У цих працях була охарактеризована закономірність розвитку капіталізму в Росії. Ця точка зору відрізнялася від поглядів народників, що вважали капіталізм чужорідним явищем для Росії. Тоді В.І. Ленін позитивно відгукувався про ці та інші роботи Михайла Івановича, використовував їх у своїх наукових розробках.

    Але вивчаючи й загалом позитивно  оцінюючи праці К.Маркса, М.І. Туган-Барановський критично підходив до їх окремих висновків і положень: В.І. Ленін вважав, що М.І. Туган-Барановський "…зовсім обійшов А.Сміта" і необґрунтовано стверджував, що "…навчання Сея-Рікардо теоретично цілком вірне" [14, с. 44]. Він звинувачував М.І. Туган-Барановського у відступі від К. Маркса в його критиці окремих положень трудової теорії вартості і спробі поєднати її з теорією граничної корисності, докоряв йому за його твердження, що "не людина працює за допомогою машини, а машина за допомогою людини" а також за перехід ученого разом з іншими буржуазними демократами до буржуазного лібералізму й повторення ідеї розходження "соціалістичних" і "економічних" категорій, "пущених Струве" [16, с. 30].

    Пізніше В.І.Ленін, як і  економіст в аспекті своєї всеосяжної політичної діяльності, оцінюючи праці М.І. Туган-Барановського застосовував характеристики типу: "кадетський професор", "прислужник буржуазії" "вульгарний економіст".

    Працюючи  професором Санкт-Петербурзького університету, Михайло Туган-Барановський виховав  іншого видатного вченого Миколу Кондратьєва, який на початку 20-х років  ХХ століття відкрив великі цикли  кон’юнктури, що в подальшому було названо Кондратьєвськими довгими хвилями.

    Таким чином, вже наприкінці ХІХ століття видатний український вчений і, за визначенням  іншого славнозвісного економіста Йозефа Шумпетера, «найкращий слов'янський економіст» Михайло Туган-Барановський першим у тогочасному світі розробив вчення про закономірність циклічності економічної динаміки, пов'язаної з періодичністю промислових криз, як фактору, що впливає на зміни у народному житті.

    За іронією долі всі наступні теорії Туган-Барановського так само були вдалими і майже не отримали критики – лише підтримку.

    Інвестиційна  теорія циклів М. Туган-Барановського  мала величезний вплив на розвиток політичної економії. На його праці  не лише й досі посилаються численні західноєвропейські та американські економісти, а й плідно розвивають його ідеї. Схвально ставився до теорії М. Туган-Барановського Кейнс. Зокрема він майже цілком сприйняв ідею М. Туган-Барановського про «заощадження – інвестиції» як головну рушійну силу економічних активностей.

    Е. Хансен писав, що ідеї М.І. Туган-Барановського знаменують собою повний переворот у теорії. "Якщо взяти, наприклад, теорію Сисмонді, то теорія Туган-Барановського є стосовно неї повною протилежністю. Тут рушійною силою є інвестування. І коли вона починає діяти, те охоплює і всі інші галузі економіки, у тому числі й галузі, що використовують споживчі товари. Прибуток, якщо висловитися мовою Кейнса, збільшується з множником, укладеним у чистому збільшенні інвестицій. Така теорія Туган-Барановського" [10, с. 86].

    Всесвітнє визнання і підтримку він одержав ще від одного зарубіжного вченого за внесок у теорію кон'юнктурних коливань, монетарну теорію, критичний аналіз економічної теорії марксизму, історію і теорію кооперації. І.Шумпетер називав Туган-Барановського найкращим слов'янським економістом, відомими на Заході є його праці з проблем розподілу, історії господарства Росії, історії економічних вчень, історії і теорії соціалізму, філософії, економічної соціології тощо.

    У роботі Ю.М. Бажала є оцінки наукових здобутків М.І Туган-Барановського: "Внутрішні механізми впливу на економічний розвиток докладно описав І. Шумпетер, який нібито завершив лінію пошуків, розпочату М. Туган-Барановським, і сформулював цілісну інноваційну теорію, яка до сьогодні є основою концепцій ендогенного науково-технічного прогресу. Термін "інноваційна" ця теорія одержала завдяки центральному місцю в ній економічної категорії "інновація", що розробив і ввів до широкого вжитку І. Шумпетер". [1, с. 23].

    З сучасників, вагомо доповнила висвітлення наукової спадщини ученого й робота І.С.Коропецького "Внесок Михайла Туган-Барановського в монетарну економіку", опублікована в Україні в 1993 р., а також публікація Л.Горкіної, присвячена аналізу теорії промислових криз М.І.Туган-Барановського. Зазначимо, що ця теорія є особливо цінною зараз, у період глобалізації економічного життя.

    Проведена дослідницька робота й відсутність  ідеологічного тиску призвели до об'єктивної оцінки наукової спадщини М. І. Туган-Барановського.

    У сучасних уявлення про М.І.Туган-Барановського виникає: "український учений, педагог, публіцист і громадський діяч, який одержав всесвітнє визнання за внесок у теорію кон'юнктурних коливань, монетарну теорію, критичний аналіз економічної теорії марксизму, історію і теорію кооперації. У колишньому СРСР наукова спадщина Туган-Барановського не вивчалася, його працям надавалася негативна оцінка, оскільки вчений був віднесений до буржуазних економістів. Проведена за більш ніж десятилітній період науково-дослідна робота з об'єктивного вивчення праць М. І. Туган-Барановського створила передумови для висвітлення його реального внеску в розвиток економічної теорії в підручниках і навчальних посібниках для освіти покоління, що у майбутньому покликано продовжити розбудову незалежної демократичної України. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

4. Построзвиток  економічних ідей вченого в світовій економічній думці

      Слід  зазначити, що за радянських часів, тобто  до кінця 80-х років ХХ століття, у Радянському Союзі праці М. І. Туган-Барановського не видавалися, його теоретичний доробок не вивчався й не досліджувався. Лише в 1936 році у ще не радянському Львові була перевидана його робота з кооперації. Повернувся з небуття учений тільки в 1989 році, коли в Москві була видана його фундаментальна монографія "Соціальні основи кооперації".