Внесок М. Туган-Барановського у розвиток світової економічної думки

 
 
 
 
 
 
 

Курсова робота

з дисципліни: «Економічна теорія» 
 

На  тему № 73: «Внесок М. Туган-Барановського у розвиток світової економічної думки» 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Зміст 

Вступ………………………………………………………………………………...4

1. Передумови виникнення теорій М.І.Туган-Барановського…………………..6
2. Теорії Туган-Барановського в економічній думці світу...…………………….11
3. Характеристика ідей М.І.Туган-Барановського вченими-економістами……27
4. Построзвиток економічних ідей вченого в світовій економічній думці…..32

Висновки……………………………………………………………………………40

Список  використаних джерел……………………………………………………..44 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ 

    Темою моєї курсової роботи визначено дослідження розвитку світової економічної думки та вплив на неї ідей та теорій Михайла Івановича Туган-Барановського — першого економіста-східноєвропейця, наукові теорії якого визнали зарубіжні вчені.

    Актуальність  курсової роботи визначається внеском  цього вченого-економіста, втілений у великій кількості сформованих ним концептуальних ідей, що значно випередили свій час, пізніше стали класикою економічної теорії, і зараз, в період виходу з світової економічної кризи, стали актуальними і досліджуваними.

    Значення  теми, як і внеску Туган-Барановського важко переоцінити, велика кількість його праць економічного напряму які не втратили за доволі довгий час актуальності аналізується вченими і до сьогодні, справа тут, очевидно, у висунутій самим життям наполегливої необхідності уточнити наші уявлення про природу ряду економічних явищ. Ще недавно Україна була частиною Радянського Союзу, де не було такої можливості ознайомитись з усіма напрями суспільної думки.

    Мета  моєї курсової роботи – проаналізувати праці та дослідити внесок М.І.Туган-Барановського  у розвиток сучасної економічної  думки.

    Предметом дослідження виступають теорії видатного  економіста, а об’єктом – значення наукової спадщини Михайла Івановича Туган-Барановського на розвиток світової економічної думки, та актуальність його ідей.

    В курсовій роботі використано підручники таких авторів: Базилевич В., Тараненко О., Коваль А.; першоджерела–роботи досліджуваного автора: «Періодичні промислові кризи», «Соціальна теорія розподілу», «Вчення про граничну корисність господарських благ» і ряд інших. Також були використані наукові статті з фахових видань України таких авторів: Кондрат’єв Н., Злупко, Румянцев А.

    Курсова робота складається з: вступу, чотирьох питань, висновків та списку використаних джерел.

    В першому розділі розкритий стан економічної ситуації періоду XIX-XX століть, що спровокувала Туган-Барановського сформувати його теорії. Загально описано ідеї, що існували до нових, висловлених в працях вченого.

    Друге питання несе основне смислове навантаження роботи, адже містить основи теоретичних доробок М.І.Туган-Барановського і їх розгляд в аспекті значимості і впливу на світову економічну думку.

    Третій  розділ повним чином розкриває значимість теорій вченого-економіста, дістаючи критику  чи підтримку інших науковців, що працюють в цій галузі.

    В четвертому питанні розкритий построзвиток теорій Туган-Барановського і їх безпосереднє значення  на сьогоднішній час.

    Курсова робота складається з 51 сторінок, присутні 2 таблиці та 6 рисунків, список використаних джерел налічує 31 найменування. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1. Передумови  виникнення теорій М.І.Туган-Барановського

 

    За  своїм соціально-економічним розвитком країни, в яких на початку XX ст. інтенсивно йшов процес індустріалізації, умовно можна поділити на три групи ("ешелони"). Передову групу очолювали Англія, Франція, США, далі йшли країни Центральної і Південно-Східної Європи, Іспанія, Росія. Такі країни, як Німеччина, Італія, Японія, випереджали країни "другого ешелону", але і в першому їх не визнавали рівними. Вони відверто вимагали собі кращі умови для економічного господарювання і загального зростання їх ролі у світі.

    У 1900-1903 pp. відбулась світова економічна криза. Вона дала поштовх модернізації капіталізму, прискоренню процесів впровадження нової техніки і технологій, концентрації виробництва. На передові позиції впевнено виходить машинобудівна промисловість. Значно зросли обсяги виплавки сталі; першість у її виробництві захопили США. Все більшого поширення набували нові джерела енергії - електрика й нафта. За допомогою транспорту і зв'язку світ поступово об'єднувався, хоча до повної гармонії було ще дуже далеко. 
Індустріальний розвиток змінив соціальну структуру суспільства, посилив економічну диференціацію держав. За внутрішнім прогресом приховувались складні політичні, соціальні и економічні процеси, які створювали об'єктивні й суб'єктивні передумови визрівання міждержавних конфліктів і воєн. 
Соціальна й політична атмосфера на початку XX ст. була напруженою. Великі держави увійшли в союзи. 1882 р. був підписаний таємний союзницький договір між економічними гігантами: Німеччиною, Австро-Угорщиною й Італією (Троїстий союз). Їм протистояв альянс Англії, Франції і майбутньої соціалістичної Росії, так звана Антанта (1907 p.).

    Період  на рубежі XIX-XX століть багатий подіями, які сформували сучасний світ: виникнення підвалин, а потім і самих комуністичних та фашистських тоталітарних режимів, загроза Світової війни в недалекому майбутньому…

    Що  ж до України, яка в той час  входила в Російську Імперію  і Радянський Союз, то у новітню епоху великих соціально-економічних перетворень український народ вступив без власної держави. Він був об'єктом жорстокого колоніального гноблення. Іноземні поневолювачі безсоромно грабували багаті землі, природні ресурси України. Тяжке становище трудового народу, особливо селянства, посилювалось його соціальною та політичною незахищеністю.

    Після скасування кріпосного права в Україні  виникають різні форми економічної  самооборони громадянства, які ґрунтувалися на багатовікових народних традиціях, найважливішою з них – кооперація як рух самооборони економічно слабких і соціальне принижених верств населення.

    Кооперативний рух, що мав численних ідеологів  і політичних керівників, мабуть, в  жодній з країн не висунув свого  видатного економіста-теоретика, здатного відійти від голосних лозунгів і  дати теоретичну оцінку як досягнутого, так і перспектив. Йшла робота по створенню цікавої і глибокої концепції кооперації.

    Кооперативний рух, як такий, об'єднує людей доброї волі, котрі відчували свідомо  або підсвідомо потребу господарської  співпраці та самодопомоги у формі кооперативу для охорони і розбудови своїх власних господарств.

    Інша  подія, яка активно охопила весь світ – промисловий переворот. Однією з перших країн, де почався промисловий переворот, була Велика Британія (кінець XVIII ст.). Основною передумовою цього була промислова криза, спричинена рядом факторів, які мали місце і у інших країнах: по-перше, значне нагромадження капіталу, зосередженого в руках невеликого числа людей, здатних витрачати кошти для вдосконалення економіки. Воно відбувалося завдяки швидкому розвитку торгівлі, переходу промисловості й сільського господарства на капіталістичний шлях. По-друге, це іноземна конкуренція. По-третє, нагромадження капіталу супроводжувалося зростаючими можливостями для його вигідного використання.

    Ця  подія як і вищезазначена вимагала негайного дослідження, визначення наслідків і ефективної стратегії подальшого промислового, економічного розвитку подій.

    У 1900-1903 роках, як я вже зазначав, відбулась  світова економічна криза. Саме вона дала поштовх модернізованому розвитку капіталізму, прискоренню процесів впровадження нової техніки і технологій, концентрації виробництва. Великого розвитку досягла і швидко зайняла передові позиції машинобудівна промисловість. США зайняли першість в сфері виплавки сталі, що набувала все більших обертів. Поширювались нові джерела енергії, такі як електрика й нафта. Розвивалися галузі транспорту і зв'язку.

    В економічному відношенні період початку  ХХ століття – це державно-монополістичний (імперіалістичний) капіталізм, наслідком  становлення якого стало зростання економічної ролі держави у житті країни. Держава вже не тільки завдяки законам створювала умови для економічного розвитку країни, а й сама ставала власником чи співвласником засобів виробництва. До її власності стали входити заводи, фабрики, залізниці тощо. 
Складним було в цей час положення Російської імперії.

    В умовах, які склалися наприкінці XIX - на початку XX ст. (високий рівень розвитку державно-монополістичного капіталізму  і поглиблення загальної кризи  капіталізму, які спричинили активне втручання держав в економічне життя країн) усе очевиднішими ставали невідповідність старого устрою грошового господарства, що базувався на золотій основі, новим потребам суспільного життя та вузькість старих уявлень про сутність та принципи функціонування грошового механізму, насамперед класичних постулатів кількісної теорії, та необхідність їх перегляду.

    Одним із перших, хто усвідомив цю необхідність і піддав суттєвій ревізії основні  теорії грошей, у тому числі кількісної теорії, був український економіст М. І. Туган-Барановський. Найбільш повно й аргументовано свої погляди з основних монетарних проблем він виклав у праці «Паперові гроші і метал», аналіз якої буде далі.

    У останній третині ХІХ сторіччя виникає  принципово новий напрям розвитку економічної теорії неокласичний, який будувався на радикально нових теоретичних засадах теоріях граничності. Розробкою цього напряму займалось декілька шкіл.

    Гранична  корисність — додаткова корисність, яку отримує споживач із додаткової одиниці товару або послуги або корисність, яку буде втрачено у випадку відмови від цієї одиниці.

    Неокласики  подолали обмеженість класичного вчення про товар та ринкову ціну: класична теорія не розглядала ринкову поведінку споживачів товарних благ і тому не створила цілісного вчення про ринкову систему ведення господарства, цей пропуск заповнила австрійська (або віденська) школа політекономії, яка розробила концепції граничної корисності матеріальних благ, приписуючи головну роль в господарському розвитку ринку і першість у встановленні цін попиту покупців. Вивчаючи цей попит вони вперше сформували психологічні закони масової поведінки споживачів ринкових благ.

    Концепції граничної корисності та граничної  продуктивності факторів виробництва  дозволили взяти за основу неокласичної теорії проблему ефективності ринкової економіки, тобто розглядати питання  максимізації прибутку та корисності при мінімізації затрат на виробництво.

    Як  і все принципово нове, неокласичний напрям пояснення цього явища  не був досконалим. Так і отримав  суперечливі відгуки сучасників, в тому числі і у представника нашої країни.

    Приводом  до обговорення економістами різних економічних шкіл періоду початку XX століття стала висунута раніше класиками кількісна теорія грошей, оскільки вона мала доволі багато явних недоліків, наприклад: ціни (і вартість грошей)  залежали тільки від одного фактора - кількості грошей, а решта факторів, навіть ті, що визначені в "рівнянні обміну", ігноруються, – хоч вони такі ж об'єктивні і правомірні, як і кількість грошей.

    Повернувшись  знову до розвитку економічної думки  на теренах України зауважу, що «дякуючи»  тоталітарному режимові більшість досліджень будь-якого, включно економічного спрямування були більше поняттям співвідносним політичному розвитку ніж соціальному, тому заангажованість в соціалістичних ідеях добре простежується в перших працях будь-якого вітчизняного економіста.

    В цей час жив і працював досліджуваний  науковець, спадщина Туган-Барановського  становить близько 140 праць, які охоплюють  майже всі ділянки економічної  науки. Найбільше значення має його теорія періодичних криз, вивченню яких він присвятив низку праць, що появилися і в перекладах на німецьку та французьку мови і здобули йому світове ім'я. Менше популярна його дуалістична теорія вартості, яка базується на критиці трудових теорій Давида Рікардо і Карла Маркса та теорії граничної корисності австрійської економічної школи. Туган-Барановський багато уваги присвятив кооператизмові, і працями в цій ділянці він належить до числа найвидатніших теоретиків кооперативного руху у Східній Європі.