Україна в системi мiжнародної торгiвлi

На ці країни припадає 70,8% загального обсягу прямих інвестицій, вкладених  в Україну. Великий інтерес до вкладення капіталу в інвесторів викликають такі галузі економіки України, як харчова промисловість - 775,5 млн. дол. (20,1% до загального обсягу), внутрішня  торгівля -727,8 млн. дол. (18,8%), машинобудування  та металообробка 347,6 млн. дол. (9,0%), фінанси, кредит і Страхування-248,1 млн. дол. (6,4%), паливна Промисловість-227,0 млн. дол. (5,9%) .

За 2000 р. Україною в економіку  інших країн світу вкладено 2213,7 тис. дол. Вивезення капіталу здійснювалося, головним чином, у вигляді грошових внесків -2201,1 тис. дол. (99,4% обсягу). Водночас капітал резидентів зменшився на 1629,7 тис. дол. Загальний обсяг інвестицій з України за станом на 1 січня 2001 р. становив 98,5 млн. дол., у тому числі  в країни СНД та Балтії - 18,4 млн. дол. (18,7%), в інші країни світу - 80,1 млн. дол. (81,3%).

Основними інвесторами з  України є підприємства, що належать до таких галузей економіки, як транспорт (65,5 млн. дол., або 66,5%), машинобудування  та металообробка (7,5 млн. дол. - 7,6%), охорона  здоров'я, фізична культура та соціальне  забезпечення (4,0 млн. дол. - 4,1%), деревообробна  і целюлозно-паперова промисловість (3,7 млн. дол. - 3,8%), хімічна промисловість (3,3 млн. дол. - 3,3%), паливна промисловість (3,1 млн. дол. - 3,1%). Найбільші обсяги інвестицій здійснено Севастополем (46,8 млн. дол.), Одеською областю (21,5 млн.) та Києвом (7.4 млн. дол.).

У структурі українсько-російського  товарообороту на торгівлю послугами  та роботами припадає 22,6%. Причому в  експорті послуги становлять 47,5%, в  імпорті -3,2%. В структурі українського експорту понад 90% займає продукція  глибокого і досить глибокого  ступеня переробки: послуги - 47,5%, продукція  металургійної промисловості - 12,9%, машинобудування - 12,5%, продовольча  продукція - 11,6%, хімічної промисловості - 8,5%.

Імпорт з РФ у 1999 р. на 68,9% складався з енергоносіїв, а враховуючи машинобудівну, хімічну, металургійну та продукцію гірничорудної промисловості, а також деревину і продукцію  деревообробки, питома вага продукції, що належить до виробничо-промислового імпорту і направляється на задоволення  потреб вітчизняного виробництва, становить  майже 90%.

У товарній структурі імпорту  в 2000 р. збільшилася питома вага мінерального палива - з 35,4% до 46,86% (6540,1 млн. дол.), машин  та устаткування - з 8,5% до 13,91% (1941,0 млн. дол.). Зросла частка продукції рослинного походження, рудних матеріалів. Серед основних товарних позицій зменшилася частка продукції хімічної та пов'язаних з нею галузей, транспортних засобів, харчової промисловості.

Найважливішим торговельним партнером України та найбільшим ринком збуту товарів традиційного українського експорту, як і раніше, залишається Російська Федерація. Зовнішньоторговельний оборот (ЗТО) України з Росією товарами та послугами  у 1999 р. становив 10,347 млрд. дол., що на 17,4%, або на 2,185 млрд. дол., менше, ніж у 1998 р. За повідомленнями агентства управління двостороннього економічного співробітництва  з Російською Федерацією, Бєларуссю  і Молдовою Міністерства зовнішньоекономічних зв'язків і торгівлі, питома вага РФ у ЗТО України в 1999 р. становила 37,5%.

Українсько-російський товарооборот сягав 8,006 млрд. дол., що на 19,7%, або на 1,964 млрд. дол., менше, ніж за 1998 р. Загальний  експорт товарів та послуг порівняно  з 1998 р. зменшився на 11,8% і становив 4,547 млрд. дол., в тому числі експорт  товарів знизився на 17,8% і дорівнював 2,388 млрд. дол.; імпорт товарів та послуг становив 5,800 млрд. дол., що на 21,4% менше, ніж у 1998 р., в тому числі імпорт товарів - 5,617 млрд. дол. і 20,5%.

Українські підприємства, які традиційно були орієнтованими  в основному на російського споживача, перебувають на даний момент в  особливо складному становищі через  недосконалість цінової політики в  нашій країні. Яскравим прикладом  цього є сучасний кризовий стан таких  вітчизняних промислових підприємств, як Львівський автобусний завод, Миколаївський  глиноземний завод, Кременчуцький  автомобільний завод. Через високі ціни неконкурентоспроможною є й  продукція агропромислового комплексу  України.

Водночас високі тарифи на транспортні послуги в Україні  зумовили зміну траєкторії основних потоків російських вантажів у західному  напрямі через порти і транспортні  магістралі Бєларусі та країн Балтії. Регіональні особливості цієї проблеми полягають у тому, що обласні адміністрації  України вводять на місцях численні місцеві тарифи та збори за транзит  російських вантажів.

Таким чином, недосконалість законодавства України, зокрема  з питань зовнішньоекономічної діяльності, є одним з істотних негативних факторів, що може й далі певною мірою  уповільнювати зростання обсягів  експорту вітчизняної продукції  як на світовий ринок, так і на ринок  Росії.

Україна має значний експортний потенціал. Експортний потенціал країни - це здатність суспільного виробництва  даної країни виробляти необхідну кількість конкурентоспроможних товарів і послуг для зовнішнього ринку.

В експортному потенціалі України виділяють дешеву робочу силу, відносно розвинуту промисловість, значну сировинну базу, можливості АПК і ВПК, наявність високих  технологій і науку. Але кожний з  цих елементів має суттєві  недоліки з точки зору світових масштабів.

Робоча сила в Україні  не така вже й дешева, ціна її лише на 1/3 менша, ніж у США, але і  ця різниця поглинається низькою  якістю праці і значними втратами на виробництві. Якісні характеристики трудових ресурсів низькі: низький  рівень кваліфікації, дисципліни, ставлення  до праці, організації і управління виробництвом. Крім того, застосування в промислово розвинутих країнах  електронних, інформаційних технологій викликає сумнів щодо конкурентних переваг  коштом дешевої робочої сили.

В Україні відносно розвинута  промисловість, але її продукція  може конкурувати головним чином  на ринках СНД і країн, що розвиваються, де відзначається низька якість товарів. На світові ринки Україна має  виходити з конкурентоспроможною продукцією, а не шукати невибагливих клієнтів.

Україна має значну сировинну  базу, багаті родовища корисних копалин, але надмірний експорт мінеральної  сировини за дешевими цінами не приносить  їй належних прибутків.

Агропромисловий комплекс також  має потужну базу розвитку і можливість швидкої експортної спеціалізації, але низька продуктивність сільського господарства, стан АПК стримують  вихід України на світовий ринок. Крім того, Заходу сільськогосподарська продукція не потрібна. Росія та інші країни СНД також не купуватимуть сільськогосподарську продукцію в  Україні за світовими цінами, оскільки за такими цінами вони знайдуть кращу  продукцію на Заході. Іншими словами - товари АПК неконкурентоспроможні  і ще довго продаватимуться за низькими цінами.

В Україні потужний технологічний  потенціал ВПК, його сфера НДДКР, але технології потребують конверсії, а "високі технології" в експорті посідають незначне місце.

Україна володіє розвинутим науковим потенціалом, але коштів на його подальший ефективний розвиток немає.

Зовнішньоторговельну діяльність України не можна назвати успішною, що обумовлено негативними передумовами її розвитку. Економіка України і  до сьогодні має ізольований характер і функціонує з відривом від світового  ринку, що призводить до консервації  економічного, технічного і наукового  відставання.

За економічним потенціалом  Україна входить до першої п’ятірки країн Європи, а за ефективністю його використання - замикає першу  сотню країн світу. Неабиякою  мірою це пояснюється низькою  конкурентоспроможністю експортного  виробництва, обумовленою важким періодом депресії в економіці, пов’язаної із структурними перетвореннями і переходом  на ринкові відносини.

Але, незважаючи на депресивні процеси, експортний потенціал лише промислової продукції і послуг України в цілому оцінюється приблизно  в 12 млрд. дол. США, причому переважає  продукція металургії (5 млрд. дол.), машин і обладнання (3-4 млрд. дол.), хімічна продукція (близько 700 млн. дол.), послуги (1,5 млрд. дол.).

На сучасному етапі  у структурі економіки України  переважають видобувні галузі та аграрний комплекс. Підсилюється розрив внутрішніх зв'язків України з  іншими країнами СНД і на території  самої України, що негативно впливає  на її зовнішньоекономічну діяльність. Але зовнішня торгівля України поступово  набирає темпи розвитку.

За даними Державного комітету статистики України, загальний обсяг  зовнішньої торгівлі товарами в Україні  у 2000 р. збільшився порівняно з 1999 р. на 21,8% і становив 28600 млн. дол. При  цьому на експорт припадає 14600 млн. дол. (збільшився на 25,8% порівняно з 1999 р.). Імпорт товарів зріс на 17,8% і  сягав 14000 млн. дол. Додатне сальдо становило 616,5 млн. дол. проти від'ємного сальдо в 264,5 млн. дол. у 1999 р. Коефіцієнт покриття імпорту експортом дорівнював 1,04, тоді як у 1999 р. він становив 0,98.

У 2000 р. процес зміни основних напрямів зовнішньої торгівлі продовжувався. Зниження обсягів товарообороту  з країнами СНД та Балтії, яке  відбувалося в 1999 р., змінило свою спрямованість на протилежну: так, експорт  у ці країни зріс на 40%, а імпорт з  них - на 19%. На частку цих держав у  загальному товарообороті припадає - 47,5% (на країни СНД - 45,7% і країни Балтії - 1,8%).

Частка решти держав світу  дорівнює 52,5%. Зовнішньоторговельні операції здійснювалися з партнерами з 189 країн. Найбільшими споживачами  українських товарів у 2000 р. (як і  в 1999 р.) залишалися Росія, Туркменистан, Бєларусь, США, Китай, Туреччина, Німеччина. Польща, Угорщина та Італія. Питома вага цих десяти найбільших торговельних партнерів України в загальному обсягу товарних зовнішньоторговельних  операцій у 2000 р. становила 66,1%.

Такі ж зміни в географії  зовнішньоекономічної діяльності пов'язані  з фінансовим станом країн - торговельних партнерів України. Торгівля розвивається з тими державами, які платоспроможніші. Водночас у товарній структурі зовнішньої торгівлі України якихось глобальних змін за 2000 р. не відбулося. Як і раніше, в загальному обсягу зовнішньої торгівлі - висока питома вага сировини та матеріалів і незначна частка товарів високого рівня переробки.

Це зумовлене тим, що на більшості підприємств України  зосереджений застарілий виробничий апарат, відсутня сировинна складова і не нагромаджено потенціал для нововведень, а самі підприємства не мають стійких  перспектив з точки зору міжнародної  конкурентоспроможності. Хоч деякі  відмінності порівняно з попереднім роком усе-таки є.

Так, у загальному обсягу експорту товарів у 2000 р. порівняно  з 1999 р. збільшилася питома вага чорних металів і становила 34,52% - 5031,2 млн. дол., продукції хімічної галузі промисловості -10,58%, або 1542,3 млн. дол., машин та устаткування - 9,32%, або 1358,1 млн. дол. (в 1999р. - 5,1%).

Найбільше зниження спостерігалося за такими товарними позиціями: продукція  рослинного походження - 2,52%, або 367,9 млн. дол. (в 1999 р. - 6,3%), мінерального палива - 9,61%, або 1400,0 млн. дол. (в 1999 р. - 6,1%), транспортних засобів - 3,33% (437,9 млн. дол.), текстилю та одягу - 3,69% (537,8 млн. дол.). Проблема експортно-імпортної  збалансованості на сьогодні є вирішальним  фактором у процесі економічних  перетворень в Україні.

У зовнішньоторговельному обороті  України на товари припадає 84,6% (24195,6 млн. дол.), а на послуги -15,4% (4404,4 млн. дол.)

У зовнішній торгівлі України  велика частка бартеру – у 1996 р. на нього припадало 20,1% (1995 р - 31,0%). Скоротилися  абсолютні обсяги бартерних поставок при збільшенні загальних показників зовнішньої торгівлі. Відносний рівень бартерних операцій наближається до рівня, який характерний для світової торгівлі. У бартерних операціях  переважають країни СНД і Балтії.

Сальдо бартеру додатне. Бартер формується за рахунок експорту високоліквідних товарів - це чорні  метали та вироби з них (28%), продукція  машинобудування (12%), цукор та кондитерські вироби з нього (10%). Імпортуються за бартером паливо (35%), продукція машинобудування (30%), каучук (7%), руди (4%). Питома вага бартерних  операцій у торгівлі товарами з Росією становить: в експорті - 8,7%, в імпорті - 4,3%.

В експорті України у 2000 р. на товари в матеріальній формі припадає 76% (11 096 млн. дол), а на товари в нематеріальній формі - послуги - 24% (3 504 млн. дол).

Найбільш вагомий обмінний ресурс - це продукція чорної металургії - 30% експортних постачань країни. Україна  експортує усі види металургійної  продукції - від сировини і напівфабрикатів  до кінцевих виробів.

Значну питому вагу в структурі  металургійного експорту України має  залізна руда, яка експортується  у країни Східної Європи та СНД  головним чином, з Криворізького басейну. Експортується невелика кількість кольорових металів - алюміній (1%), мідь, нікель, свинець, цинк В експорті продукції чорної металургії виділяються Дніпропетровська, Донецька, Запорізька та Луганська області.

Темпи розвитку чорної металургії в Україні мають тенденцію  до зниження, що свідчить про поступове  звуження можливостей нарощування  експорту продукції даної галузі Але й на світовому ринку попит  на них знижується внаслідок успішного  використання замінників конструкційних матеріалів (пластмас, кераміки, композитних  матеріалів), підвищуються вимоги до якості металів. Внаслідок цього обсяги експорту продукції чорної металургії прямо залежать від рівня споживчих  характеристик металопродукції.

Україна має можливості для  збільшення експорту кольорових металів, насамперед, алюмінію і титану.

Друге місце в експорті України посідає продукція хімічної та пов’язаних з нею галузей промисловості, в тому числі з виробництвом пластмас і каучуку - 13,5%. Це невисокий показник, крім того в експорті хімічної продукції  переважають вироби неорганічної (основної) хімії, головним чином мінеральні добрива, а товари органічної хімії мають  невиправдано малу частку.