Україна в системi мiжнародної торгiвлi

Мiнiстерство освiти i науки, молодi та спорту

Київський нацiональний унiверситет iменi Тараса Шевченка

Економiчний факультет

 

 

Звiт

З самостiйної роботи

З економiчної теорiї

На тему:

 

 

«Україна в системi мiжнародної торгiвлi»

 

 

 

 

 

                                                                               Виконала:

                                                                         студентка 1-го курсу 2 групи

                                                                    спецiальностi: «Економiка

                                                 пiдприэмства»

   Кондрашова Ксенiя Валерiївна

 

Київ 2012

Зміст

 

 Вступ

1. Національний експортний потенціал та експортна політика України

1.1. Україна у складі СОТ

1.2.Проблема конкуретноспроможності на української продукції на світовому ринку

2. Прогнози

Висновки

Список використонаї лiтератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Темою своеї роботи я обрала міжнародну торгівлю та місце України в ній. Я вважаю, що у сучасному світі ця тема э дуже актуальною, бо наша держава ще зовсім молода та в якійсь мірі відстала, а торгівля з іншими, більш розвиненими країнами-це ще один крок до становлення відносин з ними, що впливаэ на відношення нашоі держави як до равноі, що э важливим фактором для встановлення як авторітету краіни на світовій арені, що приведе до жвайливішому розвитку. Об’єктом дослідження даної роботи є міжнародна торгівля. На межі XX – XXI століть міжнародна торгівля й досі виступає як особлива форма міжнародних економічних відносин, що відображає стан й перспективу руху різних товарних форм, як між національними економіками так і з внутрішньо- і транснаціональними компаніями, і яка розглядає світ як єдиний господарський простір.

Міжнародна торгівля долає обмеженість  національної ресурсної бази; ємність  внутрішнього ринку і встановлює зв’язки національного ринку  зі світовим; розширює масштаби виробництва, що обмежені кривою виробничих можливостей; забезпечує отримання додаткового доходу за рахунок різниці національних й інтернаціональних витрат виробництва; розвиває спеціалізацію країни, збільшує об’єм виробництва.

Створення ринкової економіки в  Україні посилює необхідність теоретичного дослідження значного комплексу  питань, пов’язаних з виробництвом та реалізацією товарів на внутрішньому та зовнішньому ринках. Одним з таких головних питань є наукове дослідження зовнішньоекономічних зв'язків України, що також виступає предметом дослідження.

Україна як молода держава перебуває  на новому етапі входження в систему  світогосподарських зв’язків і від  того, як цей процес буде здійснюватися, залежить не тільки, скільки можливість розвитку держави як органічної підсистеми світової економіки.

От чому питанням міжнародної торгівлі займаються такі українські вчені та економісти: Р.О. Заблоцька, Є.Канищенко, Є.Ф.Ростов, М.А. Дудченко, М.М. Кирієнко та інші.В цій роботі наведені структура експорту-імпорту послуг, товарна структура імпорту та експорту послуг, географічна структура зовнішньої торгівлі України, динаміка зовнішньої торгівлі України товарами (1995 – 2000); місце України на світовому ринку товарів та послуг, а також можливі шляхи розвитку міжнародної торгівлі України.

 

1. Національний експортний потенціал та експортна політика України

Зовнішня торгівля будь-якої держави виступає як невід'ємна складова частина національної економіки; джерело  одержання іноземної валюти; фактор інтеграції країни в систему світового  господарства. Відповідно її розвитку кожна держава приділяє особливу увагу, направляючи і заохочуючи неї. Україна має великий експортний потенціал. Маючи площу 0,4% загальної  світової суші і чисельність населення  на рівні 0,8% загальносвітової кількості, Україна робить 5% світової мінеральної  сировини і продуктів його переробки. Розвідані запаси корисних копалин  оцінюються в 7 трлн.дол. Частка України  у світовому виробництві марганцевої  руди складає 32%, у виробництві чавуна – 52 млн.т., стали – 54 млн.т., готового прокату – 41,5 млн.т. Це п'яте місце  у світі. У той же час тут  знаходиться 25% світових чорноземів. Україна  повною мірою забезпечена висококваліфікованими  кадрами. До того ж Україна має  вигідне географічне положення. Варто врахувати, що в момент розпаду  СРСР Україна була віднесена експертами Дойче-Банка до найбільше економічно розвитих його республік з найкращими інтеграційними показниками.

До розвалу СРСР колишні  радянські республіки здійснювали  свої товаропотоки головним чином у  рамках єдиного народногосподарського  комплексу Радянського союзу, а  також із країнами РЕВ. У післяреформений  період така ситуація докорінно змінилася: відбувалася швидка географічна  переорієнтація зовнішньої торгівлі колишніх соціалістичних країн. В даний час  Україна, як незалежна країна знаходиться  в геополітичному торговому просторі 10 прикордонних держав: Росії, Польщі, Білорусі, Словаччини, Угорщини, Румунії, Туреччини, Грузії. Це величезний потенціал  ринків збуту української продукції. З цими країнами Україна має спільний кордон, а з Туреччиною і Грузією  – морську акваторію Чорного  моря.

В даний час в Україні  продовжуються наступні, що раніше намітилися довгострокові структурні тенденції в експорті та імпорті  товарів і послуг:

• Орієнтованість експорта на переважно сировинну спрямованість, здебільшого (близько 70%) чорної металургії, що складається з продукції – 32%, хімічної промисловості – 12%, харчовий промисловості – 10%, машинобудівної – 10%;
• Орієнтованість імпорту на життєво необхідну продукцію – нафту, газ – 52%, продукцію машинобудування – 13%, вугілля, що коксується, медикаменти, продукти харчування;
• Украй нерівномірне розміщення експортного потенціалу України, коли 4 з 25 регіонів дають більш 50% експорту (Дніпропетровська, Донецька, Луганська й Одеська області);
• Висока орієнтованість зовнішньої торгівлі України на республіки СНД (до 70% зовнішньоторговельного обороту);
• Превалювання матеріалоємного устаткування в експорті продукції машинобудування.

Географічна структура зовнішньої торгівлі України носить відносно стабільний характер. На початку 1999 р. домінуючу  роль у цій галузі продовжують  грати Російська Федерація (53% українського імпорту), Туркменістан, Білорусь, Казахстан, Китай, Туреччина, Німеччина, Польща, Італія й Угорщина. Однак у порівнянні з відповідним періодом попереднього року імпорт із країн СНД зменшився  на 15,7%.

З огляду на припинення існування  Ради Економічної Взаємодопомоги і  СРСР, уведення власних валют, перехід  до світових цін у торгівлі один з одним і інші причини, що обумовили  значний спад зовнішньої торгівлі, фахівці в той же час указують на фактори, що сприяють зниженню ефективності експортної політики.

 До основного з них  відносяться:

• Загальний стан економіки країни;
• Низька конкурентоспроможність вітчизняної продукції;
• Перевищення національної собівартості більшості товарів рівня світової ціни;
• Рівень планування і керування зовнішньоекономічною діяльністю;
• Розрив існуючих раніше міжреспубліканських зв'язків;
• Невідповідність українських товарів світовим стандартам;
• Збитковість продукції багатьох підприємств;
• Велика зовнішня заборгованість;
• Нерозвиненість інфраструктури зовнішньоекономічної діяльності;
• Тверде регулювання на національному рівні основних товарних ринків;
• Перевага закритих міжнародних ринків унаслідок глибокої транснаціоналізації;
• Діскремінаційна і конкурентна політика окремих держав;
• Економічне становище торгових партнерів;
• Глобалізація і лібералізація міжнародної торгівлі.

У сформованих обставинах основна стратегічна задача для  України – перехід до розвитку економіки, орієнтований на експорт, і  отже, на виробництво товарів, здатних  конкурувати на світовому ринку. Заходи для стабілізації і нарощування  експорту можуть бути наступні:

• Підтримка державою приватного вітчизняного капіталу;
• Стимулювання найбільш ефективних фірм і підприємств;
• Контроль і надання допомоги в підвищенні рівня кваліфікації експортерів;
• Створення інвестиційних організаційних і технічних умов для підвищення конкурентоспроможності українських товарів і послуг;
• Визначення напрямків експортної спеціалізації галузей.

Поки ж на сьогоднішній день частка України у світовій торгівлі в десятки разів нижче, ніж  у промисловому виробництві, хоча свої зовнішньоторговельні операції Україна  здійснює більш ніж з 180 країнами світу.

У торговій політиці України  з іншими країнами світу усе ще просліджується різного роду обмеження: ліцензії, квоти, податки й ін. міри, хоча перевага віддається політиці вільної  торгівлі.

Аналіз особливостей розвитку зовнішньої торгівлі України в 1999 році показує, що поруч з такими визначеними  позитивними змінами, як збільшення товарообігу, ріст обсягів зроблених  послуг, зменшення бартерізації торгівлі – мають місце такі деструктивні процеси, як зменшення фізичних обсягів  експорту й імпорту багатьох видів  продукції, переважно сировинний характер збуту при подальшому витисненні з внутрішнього ринку вітчизняної  продукції, утеча капіталу за кордон і т.д. Прогноз розвитку зовнішньої торгівлі України в цих умовах до 2010 року запропонував віце-президент  банку “Нарду” А. Кириченко:

• Україна – країна із соціально-орієнтованою ринковою економікою;
• Досягнуто повноправне членство у всесвітній торговій організації;
• Економічне законодавство України в основних позиціях погоджено з загальноприйнятими європейськими нормами;
• Підготовлено всі основні позиції по надходженню України в ЄС;
• Розвиваються торгові і коопераційні зв'язки в рамках системи вільної торгівлі з країнами СНД і Балтії, а також країнами чорноморського економічного співробітництва (ЧЕС);
• На базі членства в Центрально-Європейській асоціації вільної торгівлі розвивається економічне співробітництво зі східноєвропейськими країнами – колишніми членами ради економічної взаємодопомоги;
• ЧЕС трансформується в окрему торгово-економічну асоціацію;
• Активізується економічна присутність України в країнах, пов'язаним із транскавказьким транспортним коридором;
• У вільних економічних зонах України здійснюється кілька великомасштабних інвестиційних проектів;
• Зовнішня торгівля регулюється переважно законодавчими мірами;
• У структурі експорту істотна частка приходиться на продукцію високого ступеня обробки, технології, засновані на сучасних досягненнях науки;
• У структурі експортованої продукції чорної металургії переважають високоякісні сталі і профільні вироби;
• Диверсифіковано джерела надходження енергоносіїв і стратегічних видів сировини;
• Обсяг експорту приходиться на країни далекого зарубіжжя;
• Великі українські експортери мають власні представництва в різних регіонах світу.

У третє тисячоліття Україна  входить з великим, хоча і неповно  працюючим у даний час економічним  потенціалом. Проблеми його задіяти  в більшій мірі є проблемами керівничими. Визначивши адекватну модель керування, можна в короткий термін провести реструктуризацію економіки і включити ще не розтрачені ресурси у творчу діяльність.

Одним з етапів інтеграції України до європейської і світової економічної системи є її вступ, приєднання до Світової організації  торгівлі (COT). Переговори про створення  Міжнародної торговельної організації (МТО) почалися під егідою ООН після  закінчення Другої світової війни.

У ході роботи над Статутом МТО представники 23 країн розпочали  пошук можливостей щодо зменшення  протекціонізму в міжнародній торгівлі. Результатом такої роботи стало  прийняття 45 тис. тарифних знижок та затвердження правил міжнародної торгівлі. Вони стали називатися Генеральною угодою з тарифів і торгівлі (ГАТТ). ГАТТ набрала чинності з 1 січня 1948 р.

Умовами ГАТТ спочатку не передбачалося  створення міжнародної організації. ГАТТ не мала міжнародного статусу . Норми  ГАТТ діяли як звичайний міжнародний  договір. Зміни та доповнення до норм могли вноситися винятково в  рамках міжнародних конференцій, що іменувалися раундами.

Усього з 1946 р. по 1994 р. було проведено вісім раундів багатосторонніх  торговельних переговорів у рамках ГАТТ:

1. 1947 р. (Женева, Швейцарія);

2. 1949 р. (Аннесі, Франція);

3. 1951р. (Торкі, Великобританія);

4. 1956 р. (Женева, Швейцарія);

5. 1960 - 1961 pp. (Женева, Швейцарія), Діллон-раунд;

6. 1964 - 1967 рр. (Женева, Швейцарія), Кенеді - раунд;

7. 1973 -1979 рр. (Женева, Швейцарія), Токіо - раунд;

8. 1986 - 1993 рр. (Женева, Швейцарія), Уругвайський раунд. Серйозним  недоліком системи ГАТТ була  відсутність інституційної основи, тобто міжнародної організації  як такої. Угоди ГАТТ не носили  обов'язкового характеру для країн  - учасниць ГАТТ. Угода про створення  Світової організації торгівлі  є обов'язковою для виконання  всіх її членів.

У квітні 1994 р. більшість  учасників переговорного процесу (123 учасники із 125) у Марракеші (Марокко) підписали Заключний акт Уругвайського  раунду торговельних переговорів, що почався  у вересні 1986 р. у Пунтадель-Есте (Уругвай) і Марракеську декларацію, якою засновувалася СОТ. СОТ почала свою діяльність з 1 січня 1995 р.

1.1.СОТ

 

Основні цілі СОТ

- підвищення рівня життя;

- забезпечення повної  зайнятості;