Транснаціональні корпорації у світовій економіці

     Рис. 2.10. Динаміка притоки ПІІ до розвинених країн

     За  три роки ПІІ в розвинені країни збільшилися у 2,5 рази, тобто на 50% щороку. В першу чергу це збільшення пояснювалося транскордонними ЗіП, проте певну роль грало і реінвестування доходів завдяки високим прибуткам  іноземних філій. Також розвинені  країни виступали і найкрупнішим джерелом експорту ПІІ.

     Взагалі оскільки основною формою експансії  ТНК є вивіз капіталу в формі  ПІІ, то ми бачимо, що ТНК рухають  величезні капітали. Суми ПІІ часто  набагато перевищують бюджети деяких країн. Це показує наскільки потужними і впливовими виявляються міжнародні корпорації. За три роки майже по всіх регіонах світу відбувалося зростання потоків ПІІ, що свідчить про подальший розвиток інтернаціоналізації міжнародних економічних відносин і посилення ролі ТНК.

 

      РОЗДІЛ 3

Аналіз  сучасного стану  діяльності ТНК в  Україні

3.1 Роль ТНК в процесі іноземного інвестування в економіку України

 

    У структурі прямих іноземних інвестицій ТНК в економіку України за галузями переважають харчова промисловість  та внутрішня торгівля. Спочатку частка внутрішньої торгівлі була найвищою, однак згодом обсяги іноземних інвестицій у цю галузь у загальному обсязі зменшилися. Серед причин такого зниження - відносна перенасиченість галузі капіталом, що спричинює зниження рівня  прибутковості підприємств галузі.

Таблиця 2.2

Галузева  структура прямих іноземних інвестиції ТНК в Україну,%

 

    Загалом коливання часток окремих галузей за період з 1998 по 2002 р. не завжди дає змогу виявити стійкі тенденції (табл.2.2). Водночас високі значення іноземних інвестицій у двох галузях-лідерах дають змогу зробити висновок, що іноземний інвестор віддає перевагу галузям із коротким терміном окупності.

    Структура іноземного капіталу упродовж 1999-2005 pp. також не оптимальна. Шість країн-інвесторів забезпечували близько 60% загального обсягу інвестицій. Хоча їхня частка порівняно із 1998р. дещо знизилась, рівень диверсифікації іноземного інвестування у вітчизняній економіці є низький (табл.2.3).

Таблиця 2.3

Динаміка  прямих іноземних  інвестицій ТНК в  Україну в%*

 

    Суттєві диспропорції простежуються в розподілі  іноземних інвестицій по регіонах України. Статус столиці забезпечив місту  Києву понад 30% усіх іноземних інвестицій 2008р. А п'ять адміністративно-територіальних одиниць, що зосереджували на своїй території найбільші частки іноземного капіталу, разом за період з 2007 по 2009рр. отримали в середньому 66,7% від загального обсягу. У цьому випадку на північний регіон упродовж аналізованого періоду припадала у 2-3 рази більша частка іноземного капіталу, ніж можна було б прогнозувати, враховуючи кількість населення (для міста Києва це перевищення становило 5-6 разів).

    Інтернаціоналізація комерційно-господарської діяльності зумовлює необхідність існування чіткого  механізму регулювання міжнародного спільного підприємництва, здійснюваного  відповідними державними структурами  і міжнародними організаціями.

    Можна виокремити такі цілі регулювання зовнішньоекономічної діяльності суб'єктів господарювання:

• забезпечення збалансованості різних сфер економіки  й рівноваги внутрішнього ринку  України;

• стимулювання прогресивних структурних змін в  економіці, зовнішньоекономічних зв'язків  суб'єктів підприємницької діяльності;

• створення  особливо пільгових умов для інтеграції економіки України в систему  світового поділу праці та її максимально  можливе наближення до ринкових структур розвинутих країн;

• здійснення захисту економічних інтересів  України в цілому й окремих  суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності зокрема;

• надання  рівних можливостей суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності, розвиток усіх видів підприємництва незалежно від форми власності;

• заохочення конкуренції і подолання монополізму  у сфері зовнішньоекономічній діяльності.

    Регулювання підприємницької діяльності ТНК  на території України практично  здійснюють державні органи законодавчої та виконавчої влади-Верховна Рада України, Кабінет Міністрів, Національний банк, Міністерство зовнішньоекономічних зв'язків  і торгівлі, Державне управління митного  контролю.

    На  національному рівні система  регулювання міжнародної спільної підприємницької діяльності має  включати такі елементи:

- форми іноземних інвестицій;

- вимоги до результатів діяльності іноземного партнера;

- трансферт (репатріація) прибутку іноземного інвестора;

- інвестиційні пільги та обмеження;

- гарантії дотримання прав іноземного партнера.

    Більша  частина питань, що пов’язані з  діяльністю міжнародних компаній на території України регулюється  законами України "Про іноземні інвестиції" від 13 березня 1992 р. № 2198, Про зовнішньоекономічну діяльність (зі змінами від 8 червня 2002 року N 1807-III), “Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди) ” від 15 березня 2001 року №2299-III, постановами Кабінету Міністрів України, іншими нормативними актами.

    Вимоги  до результатів діяльності іноземного партнера зумовлюються передовсім цілями країни, що приймає, і визначаються диференційовано за певними показниками. До останніх можна віднести: частку вітчизняного партнера, спрямованість  ринку, масштаби діяльності, рівень імпортної  технології, необхідність підготовки кадрів відповідного фаху і професійної  спрямованості.

    Трансферт (репатріація) прибутку іноземного інвестора, як правило, має включати такі регулюючі  заходи: обов'язкове створення резервного фонду зі зберіганням його у банку  країни, що приймає; фіксація розміру  трансфертного капіталу і прибутку відповідно до правил валютного регулювання  та угод про валютне співробітництво. Допускається також режим вільного переміщення капіталу.

    Система гарантій дотримання прав іноземних  партнерів звичайно охоплює такі гарантійні заходи: залучення у вітчизняне правове поле; дотримання існуючих пільг протягом (як мінімум) інвестиційного циклу; відмова держави від важелів  конфіскаційного характеру.

    Умови імпорту іноземного капіталу мають  визначати порядок регулювання  розміщення інвестицій (загальними нормами  права чи спеціальними режимними  документами). Однією з таких важливих умов може бути політика "відкритих  дверей" держав-партнерів у спільній підприємницькій діяльності. Що ж  до заохочення інвестицій, то більшість  міждержавних дво- та багатосторонніх  угод передбачає відповідні зобов'язання насамперед країни, що приймає, стосовно стимулювання іноземних інвестицій [33]. При Президентові України 11 квітня 1997р. створено “Консультативну раду з питань іноземних інвестицій в Україні" з метою забезпечення розробки та реалізації державної політики щодо залучення іноземних інвестицій в економіку України, використання сучасного світового економічного досвіду та прискорення інтеграції України у систему міжнародних господарських зв'язків. Рада є дорадчим органом і зосереджує свою роботу по наступних напрямах:

• сприяє формуванню державної політики щодо залучення та використання іноземних інвестицій в Україні для забезпечення розвитку її економіки;
• аналізує та узагальнює проблеми, що стримують іноземне інвестування в економіку України, визначає політичні, організаційні, юридичні, економічні та інформаційні шляхи їх вирішення;
• розглядає ключові проблеми інвестиційного процесу, регулювання іноземного інвестування на макроекономічному рівні, проекти державних програм та актів законодавства з цих питань;
• розробляє пропозиції щодо вдосконалення форм і методів регулювання економіки і впровадження сучасних міжнародних стандартів управління на підприємствах України;
• пропонує державні заходи щодо активізації залучення українських суб'єктів підприємницької діяльності до міжнародних ринків товарів, капіталів і послуг;
• сприяє формуванню привабливого іміджу України серед потенційних іноземних інвесторів.

    Лідерами  серед країн-інвесторів в Україні залишаються: США, Німеччина, Корея, Нідерланди, Великобританія, Росія, Кіпр.

    В 2007 консорціум Flemings/SARS представив результати опитування іноземних інвесторів про причини низького рівня прямих іноземних інвестицій (ПІІ) в Україну [32]. Незважаючи на порівняльні природні переваги, в України один з найнижчих показників ПІІ серед країн Центральної і Східної Європи і СНД, обсяг якого складає $65 залучення на душу населення (за даними на 2007 рік) і перевищує аналогічний показник тільки таких країн, як Білорусь, Узбекистан і Таджикистан. Основні перешкоди для залучення інвестицій наведено в (табл. 2.5).

Таблиця 2.5

Основні перешкоди для  ПІІ

("1" - головна причина, "2" - другорядна причина, "3" - не є причиною)