Теорія фірми: витрати виробництва

Національний університет біоресурсів  і природокористування України 

 

 

 

 

 

Кафедра економічної теорії

 

 

 

 

 

Курсова робота

з мікроекономіки на тему:

 

“Теорія фірми: витрати виробництва ”

                                                   

 

 

 

                                                                                         Виконав:

                                                                                         студент 2 курсу 4 групи                                                                           

                                                                                         факультету аграрного    

                                                                                          менеджменту,

                                                                                          Демчук Зорина Володимирівна

                                                                                                        

                                                                                          Керівник:

                                                                                         доцент, кандидат

                                                                                          економічних наук 

                                                                                          Рудий Михайло Михайлович

 

 

 

Київ - 2010

ЗМІСТ

 

Вступ……………………………………………………………………………........3                               

Розділ 1. Поняття і види витрат……………………………………………….........4

1. Витрати виробництва,  їх види………………………………….......4
2. Методи керування витратами……………………………………….8

Розділ 2. Витрати в короткостроковому періоді…………………………………11

1. Витрати в короткостроковому періоді…………………………….12
2. Короткострокова функція виробництва за різних видів віддачі змінного фактора…………………………………………………………….16

Розділ 3. Витрати в довгостроковому періоді…………………………………….22

3.1. Мінімізація  довгострокових  середніх витрат………………………22

3.2. Мінімізація довгострокових сукупних витрат……………………....27

Висновки …………………………………………………………………………...30                                                                            

Список використаних джерел ………………………………………………….....32                                                               

 

ВСТУП

Джерелом формування виробничих витрат є виробничі ресурси: природні (земля, вода, ліси тощо), праця, капітал, підприємницька діяльність. Згідно з певними принципами функціонування цих ресурсів формуються цих відповідні виробничі витрати. Використання природних ресурсів формує такі витрати, як рента або плата за землю і орендна плата, використання праці пов’язане із заробітною платою, капітал породжує такі види витрат, як амортизація, процент на капітал і процент на позику, підприємницька діяльність – нормальний прибуток, що є складовою витрат виробництва. Отже, витрати виробництва – це вартість виробничих факторів, використаних для створення певної кількості благ. [1, c.125]

Економісти розглядають  витрати не в ретроспективі, як бухгалтери, а у перспективі діяльності фірми. Зв’язок між витратами і виробництвом простий. Для кожного обсягу продукції фірми можуть обирати найдешевше поєднання факторів виробництва. Фірма, що орієнтується на прибуток, завжди буде намагатися обрати такий набір факторів виробництва, при якому продукцію виробляють з найменшими витратами. При цьому слід розрізняти витрати в короткостроковому періоді STC (schot-run total cost – англ.) та довгостроковому періоді LTC (long-run total cost–англ.). [1, c. 130]

Предмет дослідження – витрати виробництва.

Метою написання даної курсової роботи є дослідження теорії фірми: витрати виробництва, розкриття поняття, змісту витрат та його поділ, вивчення видів та методів витрат.

Для досягнення поставленої  мети були намічені наступні завдання: розкрити сутність  поняття «витрат виробництва»; дати загальну характеристику витратам; вивчити особливості, види та методи витрат; охарактеризувати основний поділ витрат на довгострокові та короткострокові та дати їх детальну характеристику.

Головні завдання курсової роботи обумовили її структуру. Робота складається із вступу, трьох розділів, висновків і списку використаної літератури.

 

РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ І ВИДИ ВИТРАТ

1.1. Витрати  виробництва,  їх види

Витрати виробництва — це вартість факторів виробництва, використаних для створення певного обсягу продукції. В економічній теорії існують різні підходи до визначення категорії "вартість". Так, прихильники трудової теорії вартості (А. Сміт, Д. Рікардо, К. Маркс) вважали, що вартість – це втілена у товарі праця. Однак сьогодні більш поширеною в економічній теорії і, зокрема, в мікроекономіці є концепція альтернативної вартості. Саме з цієї позиції розглянемо витрати виробництва.

Якщо розсудити за аналогією, то альтернативна вартість витрачених на виробництво коштів визначається найбільшим можливим прибутком, що міг би бути отриманий з цих грошей, якби вони були вкладені у щось інше.

У число альтернативних витрат, з якими зіштовхуються  фірми, входять виплати робітникам, інвесторам, а також власникам  природних ресурсів; усі ці виплати здійснюються з метою залучити фактори виробництва, відволікаючи тим самим від альтернативних варіантів застосування. У число альтернативних витрат фірми входять також платежі, що приєднуються іншим фірмам як компенсацію за постачання проміжних виробів (комплектуючих частин і напівфабрикатів) і ділових послуг. Ці витрати можна класифікувати безліччю способів. Почнемо з установлення розходжень між явними і неявними (імпліцитними) витратами. [17]

Явні витрати – це альтернативні витрати, що приймають форму прямих (грошових) платежів постачальникам факторів виробництва і проміжних виробів. У число явних витрат входить зарплата, виплачувана робітником, жалування менеджерів, комісійні виплати торговим фірмам, виплати банкам і іншим постачальникам фінансових послуг, гонорари за юридичні консультації, оплата транспортних витрат і багато чого іншого.

Як би не був цей  перелік довгий, усе таки явними витратами не вичерпуються усі види альтернативних витрат, що несе фірма  в процесі виробництва. Існують  також неявні (імпліцитні) витрати. До їхнього числа відносяться альтернативні витрати використання ресурсів, що належать власникам фірми (чи знаходяться у власності фірми як юридичної особи). Ці витрати не передбачені контрактами, обов'язковими для явних платежів, і тому залишаються недоотриманими (у грошовій формі). Так, якщо власник дрібної фірми працює поряд з найманими робітниками цієї фірми, не одержуючи при цьому жалування, то він, мабуть, тим самим відмовляється від можливості одержувати жалування, працюючи де-небудь в іншім місці. У якості ще одного приклада можна привести наступну ситуацію: фірма використовує приналежні їй будинок, нікому нічого за це не платячи (економічно вона реалізує тим самим своє право власності), однак при цьому вона відмовляється від наявної можливості одержання коштів за здачу цього будинку в оренду. Звичайно фірми не відбивають імпліцитні витрати у своїй бухгалтерській звітності, але від цього вони не стають менш реальними. [9, c.69]

Економісти розрізняють  зовнішні (бухгалтерські, або явні) та внутрішні (неявні) витрати. Зовнішні витрати - грошові видатки постачальникам ресурсів, які не належать власникам підприємства. Це сума всіх платежів підприємця, пов'язана з залученням необхідних економічних ресурсів (заробітна плата найманим працівникам, відсотки за отримані кредити, орендна плата за землю чи інше майно, оплата наданих послуг тощо).

Внутрішні витрати - це грошові платежі, які могли б отримати власники підприємства при альтернативному використанні ресурсів, що їм належать. Підприємець використовує власні гроші, які міг помістити у банк на депозит, він може використовувати власні приміщення, що могли б передаватися в оренду та приносити відповідний доход тощо. Таким чином, використовуючи власні ресурси для організації виробничої діяльності, підприємець втрачає певну грошову вигоду, яку він міг би отримати при інших варіантах використання ресурсів. Зовнішні та внутрішні витрати формують економічні витрати підприємця. Далі розглядатимемо виключно економічні витрати. [17]

До складу економічних  витрат входить нормальний прибуток як плата за виконання підприємцем підприємницьких функцій. Його розмір визначається рівнем доходності, що є нормальним або середнім для певної галузі, тобто тим рівнем, який утримує підприємця у цій галузі.

Іншою формою прибутку є прибуток економічний (чистий), який є додатковим доходом підприємця внаслідок його ефективнішої діяльності у певній галузі. Цей прибуток отримують не всі підприємці, і він не належить до витрат. У мікроекономіці йдеться, як правило, про економічний прибуток.

Ще один метод класифікації витрат ґрунтується на обліку тимчасових обріїв, протягом яких приймаються ті чи інші виробничі рішення.

Для того, щоб забезпечити  випуск продукції, фірма здійснює цілий  спектр різного роду витрат. Обсяги випуску продукції змінюються в  залежності від зміни обсягів  цих витрат. Обсяги деяких видів  витрат піддаються дуже швидкому коректуванню, інші ж вимагають більшого часу. Що стосується витрат, коректування і регулювання яких вимагає щодо більшого часу, то без порушення спільності, можна вважати, що саме вони визначають розміри фірми, параметри її виробничих потужностей, тобто фізичні розміри виробничих структур і продуктивні потенціал машинного парку фірми. Витрати такого роду відносяться до категорії постійних витрат (fixet cost – англ.) - FC. [1, c.129]

Крім постійних витрат, фірми несуть також змінні витрати (variable cost – англ.) - VC, що можуть бути швидко і без особливих труднощів піддані зміні в рамках підприємства заданого розміру в міру того, як змінюється обсяг випуску продукції. Сировина, енергія, погодинна оплата праці – от приклади перемінних витрат більшості фірм.

Відмінність між постійними та змінними витратами має велике значення. Постійні витрати повинні  сплачуватися навіть тоді, коли продукція  не виробляється взагалі. На змінні витрати  підприємець може впливати через  обсяги виробництва.

Загальні (сукупні) витрати (total cost – англ.). TC – це сума постійних і змінних витрат.

TC = VC+ F                                                 (1.1)

Загальні витрати з  кожною додатковою одиницею продукції  збільшується на ту саму величину, що й  сума змінних витрат.

Для підприємця важливою є інформація про те, які не просто його витрати, а витрати на виробництво одиниці продукції, тобто середні витрати.

Середні витрати AC (average cost – англ. )  визначають так:

AC =  (1.2)

Відповідно розраховуються середні постійні витрати (average fixet cost – англ.) та середні змінні витрати (average variable cost – англ.):

                                                      (1.3)

                                                      (1.4)

                                            (1.5)

Приймаючи рішення про обсяги виробництва, слід врахувати не тільки середні витрати, а й граничні або маржинальні (marginal cost – англ.).

Граничні (маржинальні) витрати МС – це додаткові витрати, потрібні для виробництва додаткової продукції:

                                              (1.6)

Інакше кажучи, граничні витрати показують, якими витратами  досягається виробництво додаткової одиниці продукції. Граничні витрати  можна визначити як похідну від  загальних витрат.

Зв’язок між витратами  і виробництвом простий. Для кожного обсягу продукції фірми можна обирати найдешевше поєднання факторів виробництва. Фірма, що орієнтується на прибуток, завжди буде намагатися обрати такий набір факторів виробництва, при якому продукцію виробляють з найменшими витратами. При цьому слід розрізняти витрати в короткостроковому періоді STC (schot-run total cost – англ.) та довгостроковому періоді LTC (long-run total cost–англ.).

 

1.2. Методи керування витратами

Розглянемо керування  витратами підприємства. Бізнес несе витрати не тільки для одержання поточної виторгу, але і для забезпечення майбутньої діяльності. Тому усі витрати підприємства можна розділити на два основних види – поточні і довгострокові.

Поточні витрати – це витрати підприємства, зв'язані з провішуванням у процесі господарської діяльності технічних задач. Тактичними задачами вважаються закупівлі сировини, матеріалів, товарів, виробництво продукції, транспортування, збереження і реалізація товарів, обслуговування матеріально-технічної бази, зміст персоналу і т.д.