Світове господарство

• структурна    реформа    економіки;
• технологічне   оновлення   виробництва;
• виробництво   товарів  широкого   споживання;
• подолання   залежності   країни  від   імпорту.

     Нині  прилавки  українських  магазинів  переповнені  імпортними  товарами.  Значною  мірою – це  результат  непродуманої  зовнішньоекономічної  політики  держави,  внаслідок  якої  придушується  вітчизняний  виробник.  Так,  програма  розробки  і  освоєння  виробництва  електронних  касових  апаратів  передбачає  створення  вітчизняного  масового  виробництва цих  апаратів  для  задоволення  потреб  всіх  галузей  господарства.  Якби  при  цьому  враховувався  позитивний  досвід  Китаю,  то  на  внутрішній  ринок  були  б  допущені  лише  2  зарубіжні  фірми,  які  виробляють  подібну  продукцію.  У  той  же  час  на  український  ринок  допущено  приблизно  40  різних  іноземних  фірм,  продукція  яких  не  завжди  відповідає  вимогам  Кабінету   Міністрів  та  податкової  інспекції.

     Такі  приклади  не  поодинокі, і наше  завдання  полягає в тому,  щоб розглядати  ці  нагальні  для держави проблеми  негайно,  не  затягуючи прийтяття законів у парламенті  перетворюючи  їх  на  політичні дебати.

     З  проблемою міжнародних економічних відносин  тісно повязане  питання зовнішнього боргу України. 

     Перехід  до  ринкової  системи  господарювання  об’єктивно  вимагає  піднести  ефективність  використання  основного  капіталу,  посилити  інноваційний  процес  в  усіх  галузях  національної  економіки.

     Це, звичайно,  не  всі  проблеми  входження  України  в  світове  господарство,  але  саме на них треба  звернути  увагу під час розробки стратегії і тактики розвитку українських зовнішньоекономічних відносин.

     Україна була і продовжує залишатись складовою  світового господарства. Проте на відміну від радянського минулого її сучасне успішне входження у світовий ринок в умовах здійснення системної трансформації є важливим чинником, що зумовлює її майбутнє.

     Звернемося  безпосередньо до характеристики основних параметрів, які забезпечують успіх  галузей і фірм у конкуренції: факторні умови (природні, трудові, технологічні та інвестиційні); умови попиту в  країні на продукцію і послуги галузі; наявність споріднених і підтримуючих галузей, конкурентоспроможних на міжнародному ринку; стратегія фірми, її структура і характер конкуренції на внутрішньому ринку [8, c.115-122].

     Проведені вітчизняними спеціалістами дослідження показали, що за станом факторних умов Україна не переважає більшість країн світу і значно поступається його індустріально розвинутому авангарду. Серед інших чинників на першому місці за своїми негативними наслідками стоїть різке скорочення обсягів інвестицій порівняно з дореформеним рівнем. Це помітно звузило поле діяльності для всієї переробної, машинобудівної, і особливо оборонної, промисловості. Звуження платоспроможного попиту спричинили також інфляція, що знецінила доходи підприємств та населення, і жорстка урядова грошово-кредитна політика, спрямована на забезпечення помірної нестачі грошей в обігу.

     Одна  із основних причин стримування розвитку виробництва і відповідно міжнародної  торгівлі готовою продукцією — наявний  дисбаланс між фізичним та монетарним секторами економіки України.

     Однак на фоні цих негативних явищ та процесів якість внутрішнього попиту в споживчому секторі за останні роки суттєво змінилася. Зникла його усередненість, безликість, характерна для періоду товарного дефіциту, і натомість з'явилась більша його структурованість. В умовах помітного посилення ролі імпорту в забезпеченні населення і зростаючої диференціації доходів громадян платоспроможний попит все більше орієнтується на загальносвітові стандарти споживання, індивідуалізується, стає вибірковим і вимогливим до цінових та якісних параметрів товарів і послуг. Безсумнівно, ці зрушення у характері попиту сприяють розвитку конкурентних переваг вітчизняних виробників [9, c.18-23].

     Специфіка нинішньої соціально-економічної  і монетарної ситуації в Україні (невисокий за світовими мірками  рівень доходів населення, нестача  обігових засобів у підприємств  та ін.) зумовлює ставлення споживачів до вибору продукції. Перевага, як правило, віддається більш дешевим, а не більш якісним її видам. Тому масовий попит на внутрішньому ринку за своєю вимогливістю до споживацьких якостей і якості продукції поступається попиту в промислово розвинутих країнах, що позбавляє вітчизняні підприємства можливості орієнтуватися на перевагу внутрішнього ринку при просуванні своїх виробів на ринки цих країн. Вихід на ринки країн, що розвиваються, та інших країн з перехідною економікою, з опертям на відносно невимогливий внутрішній попит, може принести українським виробникам лише тимчасовий успіх, а в кінцевому підсумку здатний призвести до консервації технологічної відсталості виробництва.

     Україна має масштабний і диференційований за галузями промисловий комплекс, спроможний випускати різноманітну продукцію — від найпростіших інструментів до космічних об'єктів. Однак, промисловий виробничий апарат України істотно зношений, значна частина основного капіталу морально і фізично застаріла. Країна, по суті, не має жодного важливого блоку суміжних підприємств, всі елементи якого були б конкурентоспроможними на світовому ринку. Це одна з основних причин того, що Україна за рейтингом конкурентоспроможності Всесвітнього економічного форуму посідає передостаннє 58-ме місце.

     В умовах ще не завершеного перерозподілу  власності та відсутності її ефективного  захисту головна мета менеджерської  ланки вітчизняних підприємств (фірм) полягає в "розподілі грошей", а часто — й у власному збагаченні. Питання розвитку бізнесу відходять на задній план, домінувати починає ідеологія скорочення або навіть ліквідації підприємств. Саме цим можна пояснити факт "тіньового" обігу в Україні  і значний відплив валюти за кордон, що триває. За рамками банківської системи нашої держави відбувається 52 % грошового обігу.

     Економіка України застряла на стадії розвитку конкуренції на основі факторів виробництва. Для забезпечення стабільного економічного зростання і зміцнення її позицій у світовому господарстві вкрай необхідно розширити джерела конкурентних переваг за рахунок інвестиційних важелів та інновацій.

     В умовах перетворення монетарних важелів  на одне з джерел конкурентних переваг  України важливі не тільки нарощування  їх обсягів, а й зміни в їх галузевій структурі. Останніми роками майже 50 % обсягів інвестицій припадало на металургію, тоді як найбільш гостру потребу в капіталовкладеннях мали хімічна, переробна, харчова промисловості.

     Не  менш важливим завданням уряду України  і вітчизняних підприємств у  перехідний період є більш активне  залучення інноваційного чинника  розвитку. Україна покищо має достатній науковий потенціал, але слід вирішити цілу низку серйозних питань, починаючи від фінансування досліджень і розробок, їх швидкого втілення у виробництво і закінчуючи випуском продукції. Наукомісткі галузі завжди вириваються вперед і визначають конкурентоспроможність країни в сучасному господарстві. Їх рушійним двигуном виступає дохідність науково-технологічної продукції.

     Посилення конкуренції на внутрішньому ринку  й активне використання підприємствами стратегій розвитку бізнесу сприяло  б розширенню попиту на результати досліджень і розробок, інтенсифікації їх освоєння виробництвом. Поки що кількість інноваційно активних підприємств у вітчизняній промисловості і частка наукомісткої продукції в загальному обсязі виробничої промислової продукції надто мала — не більше 2 %. Розширенню джерел конкурентних переваг України може сприяти послідовна державна політика, спрямована на формування умов господарської діяльності, зростання сукупного попиту, інвестицій та інноваційної активності підприємств, збереження та примноження науково-технічного потенціалу, у тому числі розширення фінансової підтримки фундаментальної і прикладної науки, освіти. Для створення і розвитку нормального ринкового середовища в країні необхідно забезпечити силами судових правоохоронних органів захист власності, виконання господарського законодавства і контрактних зобов'язань. Вкрай важливо закріпити і підвищити ефективність діяльності тих частин державного апарату, до функцій яких входить здійснення так званого інфоременту — примусу до виконання [4, c.120-128].

     Найближчі завдання зовнішньоекономічної діяльності уряду України в межах цієї стратегії такі:

— не допускати  зниження цінової конкурентоспроможності вітчизняного експорту та імпортозамінного виробництва;

— на основі створення вільних економічних  зон, державної монетарної політики стимулювати експорт, особливо продукції, створеної на основі високих технологій;

— активно  впроваджувати в життя політику гнучкого протекціонізму, забезпечувати  захист галузей і виробництв, які "стають на ноги", модернізуються, потенційно конкурентоспроможні на внутрішньому і зовнішньому ринках.

     Нині  набір важелів для збереження цінової конкурентоспроможності основної маси українських експортних товарів  — металу, сировини і напівфабрикатів, а також імпортозамінної продукції  досить обмежений.

     Передусім це регулювання цін на продукцію  і послуги природних монополій (електроенергію, залізничні перевезення). Від рівня цих цін значною мірою залежить обсяг витрат на виробництво продукції у всіх галузях економіки. В умовах наявної ще інфляції регулювання цін природних монополій не зводиться до їх заморожування або встановлення планки збільшення на мінімальному рівні [1, c.52- 58].

     Не  менш значним важелем підтримки  конкурентоспроможності вітчизняних  товарів і послуг є цілеспрямований  вплив Національного банку на валютний курс гривні. Обмінний курс, на нашу думку, навряд чи варто розглядати тільки як макроекономічний індикатор, за динамікою якого оцінюється стан народного господарства, і лише як якір, що утримує економіку від гіперінфляції.

     Для України, яка стикається з перманентними  труднощами в обслуговуванні державного зовнішнього боргу (який становить на вересень 2011 р. Близько 60 млрд дол. або 480 млрд грн.) і потерпає внаслідок браку зарубіжних інвестицій, у найближчі роки неприйнятна лінія на неухильне закріплення курсу гривні. Вітчизняний досвід це підтверджує: передчасний перехід до фіксованого курсу в межах "валютного коридору" закономірно призвів до девальвації національної валюти.

     Таким чином, для ефективного використання монетарних важелів уряду і підприємств  України у підвищенні конкурентоспроможності в умовах перехідної економіки необхідна  комплексна програма облагородження експорту, її основою має стати розширення асортименту і поліпшення якості експортної продукції, удосконалення  товарної і географічної структури  експорту, використання прогресивних форм міжнародного торгово-економічного співробітництва. Така програма має стати складовою структурного маневру, спрямованого на технологічну модернізацію і прогресивну перебудову національного господарства, підвищення міжнародної конкурентоспроможності України [7, c.112-128].

       Сьогодні стає все більш очевидним,  що майбутнє не тільки окремої  людини, а й тієї чи іншої  країни буде залежати від загальноосвітнього рівня населення. Від розв'язання їх залежить швидкість наших кроків назустріч цивілізованому життю.

     Розв'язання глобальних проблем сучасного світового  господарства вимагають розробки і  реалізації колективної програми економічної, воєнно-політичної безпеки людства. Фінансові засоби її здійснення пов'язані  з процесом роззброєння, конверсією воєнного виробництва, а суб'єктами втілення її в життя є всі зацікавлені  країни і народи світу. 

     Висновки

      В ході написання даної курсової роботи я охарактеризовувала світове господарство на всіх етапах його розвитку, а також дослідила сукупність зв'язків (торгових, інвестиційних, фінансових) між Україною і країнами-членами світового співтовариства, вивчила, проаналізувала та визначила

пріоритетні напрямки інтеграції України у світове господарство.

     Вихідною  категорією світового господарства є економічна діяльність як спосіб забезпечення життя людини, її головна сфера — матеріальне виробництво. Організаційною формою, в якій здійснюється економічна діяльність, є господарство.

     Жодна країна не може сьогодні нормально функціонувати, не вступаючи у взаємини з іншими країнами. Бо у різних країн різні природні умови, трудоресурсний потенціал. Із взаємин країн світу між собою і складається світове господарство.

     Взаємодія національних господарств відбувається на основі різноманітних виробничих, економічних та політичних відносин, які реалізуються через зовнішню торгівлю, надання послуг, рух капіталу, обмін інформацією з наукових знань, обмін здобутками культури і  через міграцію робочої сили.

     Наймогутніший центр світового господарства склався в Північній Америці. Ядром цього центру є економіка США, з нею тісно поєднуються економіки Канади і Мексики. Не менш потужний центр світового господарства сформувався в Західній Європі, країни якої мають не просто спільну географічну приналежність, а й однорідні соціально-економічні системи.

     Великий, в перше чергу пиродоресурсний потенціал має і Україна. Під час написання курсової роботи ми дійшли до висновку, що вдосконаливши економічну політику, збільшивши рівень конкурентноспроможності продукції, закріпивши стабільні позиції національної грошової одиниці гривні, збільшивши зайнятість населення в виробничих, невиробничих та науковомістких галузях, наша держава може стати однією з наймогутніших держав світового господарства.