Світове господарство

Зміст

Вступ……………………………………………………………………………..3

Розділ 1. Світове господарство як економічна категорія………………….….5

1. Сутність та структура світового господарства…………………………5
2. Розвиток та еволюція світових економічних зв’язків………………….8

Розділ 2. Світове господарство на сучасному етапі…………………………..14

2.1. Характеристика  сучасної організаційно-економічної  структури світового господарства………………………………………………………….14

2.2. Проблеми  входження України в світове господарство…………………..16

Висновки…………………………………………………………………………27

Список  використаної літератури…………………………………………….....29 
 

 

     Вступ

     На  сучасному етапі суспільного  розвитку значну роль для економіки  кожної окремої країни і світу  в цілому відіграє світове господарство, яке поєднує національні господарства, що пов’язані і взаємодіють за законами міжнародного поділу праці

     Жодна країна не може сьогодні нормально функціонувати, не вступаючи у взаємини з іншими країнами. Бо у різних країн різні природні умови, трудоресурсний потенціал. Із взаємин країн світу між собою і складається світове господарство.

     Ця  тема є актуальною, адже міжнародні зв’язки виступають сьогодні найважливішим  фактором економічного росту, структурних  зрушень і підвищення ефективності національного виробництва. Світове  господарство одночасно є і каталізатором  диференціації країн, нерівномірності  їх розвитку. Це можна довести тим, що сучасне світове господарство як в політичному, так і в соціально-економічному відношенні неоднорідне і характеризується великою кратністю.

     Сучасний  стан світового економічного розвитку характеризується посиленням прагнення  держав до забезпечення збалансованого і взаємозумовленого функціонування усіх сфер життєдіяльності національних спільнот.

     Проблемами  еволюції світового господарства займались  багато видатних економістів, наприклад: А.Сміт, Д.Рікардо, В.Петті, Дж.Кейнс.

     Мета  курсової роботи - охарактеризувати світовове господарство на всіх етапах його розвитку.

     Завданнями  курсової роботи є з'ясування передумов  формування світового господарства, розвиток світових економічних зв'язків  та його стан на сучасному етапі.

     Об'єктом  дослідження виступає світове господарство.

     Предметом дослідження є сутність, структура  та еволюція світового господарства.

     При написанні курсової роботи були використані  методи дедукції і діалектичний метод  політичної економії. 
 
 

 

Розділ 1. Світове господарство як економічна категорія

1. Сутність та структура світового господарства

   Суспільне відтворення в окремо взятій країні базується на економічних законах, що діють в її межах. Водночас розвиток міжнародного поділу праці, світової торгівлі призводять до того, що процес суспільного відтворення у все більшій мірі залежить від зовнішніх, щодо кожної окремої країни факторів, їх дія пов'язана з існуванням світового господарства.

   Вцілому, світове господарство, як економічна категорія - це сукупність національних економік, пов'язаних міжнародним поділом праці, виробничими, торгівельними, фінансовими та науково-технічними зв'язками. Його найважливішою рисою є взаємопов'язаність та взаємозумовленість процесу суспільного відтворення капіталу в межах єдиного світового господарства, єдність національних господарств [3, c.90-97].

   Відносини між окремими елементами світового господарства утворюють його рівні. Так, відносини між державами складають міжнародний рівень, який регулюється міжнародними правилами, нормами. Відносини потоків, що виходять за межі національних кордонів, утворюють транснаціональний рівень — сфера діяльності фірм і груп з їх внутрішніми системами інформації.

   Найважливішими  підсистемами світового господарства є національні економіки, міжнародні економічні відносини та міжнародні економічні організації. Їх взаємодія в кінці XX ст. ознаменувалась тим, що світове господарство все більше набувало ознак цілісності внаслідок активізації економічної взаємодії між країнами світової спільноти та їх господарського зближення.

     Національна економіка – це економічно й організаційно єдина система взаємопов’язаних галузей і сфер діяльності людей, яким властива відповідна пропорційність, взаємообумовлене розміщення на території, обмеженій державними кордонами. Сучасну національну економіку характеризують низка ознак, які можна звести у декілька груп:

- національний  суверенітет;

- ресурсо-виробничі;

- господарсько-організаційні;

- товарообмінні.

     Міжнародні  економічні відносини — відносини, які виникають та існують між людьми з різних країн із приводу виробництва, обміну і споживання товарів, послуг та ідей на основі міжнародного поділу праці, в умовах безмежності людських потреб і обмеженості ресурсів.

     Міжнародні економічні організації є різновидом міжнародних організацій і інституційними механізмами координації та регулювання співробітництва практично в усіх галузях міжнародних економічних відносин [7, c.30-47].

     Економічна  взаємодія у світовому господарстві відбувається як у сфері безпосереднього  виробництва шляхом виробничої кооперації та спеціалізації, так і у сфері  обігу у формі обміну товарами і послугами. Така взаємодія існує  і у сфері науково-технічних  зв'язків та фінансів.

     Міжнародні економічні зв'язки є похідними від економічних відносин в окремих країнах, але їх розвиток має значний вплив на розвиток національних економік. Ці зв'язки виникають між суверенними державами і тому в більшості випадків контролюються та регулюються державою. Кожна з країн має свою особливу систему такого впливу на міжнародні економічні зв'язки. Рух ресурсів у сфері міжнародних економічних зв'язків менш мобільний, ніж у межах національних економік, що значно впливає на механізми конкуренції, ціноутворення тощо. У межах світового господарства немає єдиної грошової системи, і у міжнародних економічних зв'язках використовуються валюти окремих країн. Все це є свідченням того, що міжнародні економічні зв'язки функціонують і розвиваються під впливом ряду специфічних факторів.

     Основними суб'єктами світового господарства є держави світу з належними  їм національними економіками, транснаціональні корпорації (ТНК), міжнародні економічні організації [2, c.10-92].

     Посилення взаємозалежності, подолання національної замкненості економік окремих країн, зростання цілісності світового  господарства породжується дією ряду факторів. Серед них слід назвати  загальність НТР, освоєння досягнень  якої потребує спільних зусиль і дій  країн світу.

     Самостійно  жодна з них не може використати  досягнення людства в галузі науки  і техніки. Значний вплив на зазначені  процеси має інтернаціоналізація  виробництва і обігу на основі міжнародного поділу праці та її інтеграції в межах міжнародних економічних  зв'язків. У цьому ж напрямі  діє динамічний розвиток світової інфраструктури у вигляді світової транспортної системи та мережі комерційної і комунікаційної інформації, єдиної системи науково-технічної інформації, формування уніфікованої статистичної звітності.

     Основні соціально-економічні підсистеми світового господарства визначають за такими критеріями, як:

     1. Рівень і характер розвитку продуктивних сил у взаємозв'язку їх з організаційно-економічними відносинами, тобто зі ступенем розвитку ринку всередині тієї чи іншої країни - стосується структури виробництва, характеру чинників економічного зростання і, зрештою, ступеня задоволення різноманітних потреб людей. Він визначає можливості окремих країн у міждержавних економічних зв'язках, у міжнародній спеціалізації.

     2. Специфіка багатоукладності економіки. Країнам розвиненої ринкової економіки властива технологічна і соціально-економічна багатоукладність. Проте в різноманітних формах високоорганізованого ринкового господарства на основі розвитку приватної та суспільної власності, індивідуальних свобод та правових інститутів функціонують досить налагоджені механізми саморозвитку; господарство високо інтегроване. Специфіка країн перехідної від централізовано керованої до ринкової економіки полягає у започаткуванні процесу роздержавлення і приватизації, формуванні сучасного багатоукладного господарства.

     3. Особливості державного регулювання господарського життя (співвідношення позаекономічних та економічних форм і методів регулювання, роль держави в цьому процесі). Специфіка багатоукладності в країнах ринкової економіки, що розвиваються, та в країнах перехідної від централізовано керованої до ринкової економіки відбувається у слабкому ступені суспільної інтеграції. У цих країнах особистість не відселена з колективу, свободи особи та інститути демократії нерозвинені. Складності в розвитку цих країн полягають у тому, що за різних рівнів соціально-економічних та техніко-економічних показників механізм саморозвитку або відсутній, або є вкрай неефективним. Переважання позаекономічних форм і методів організації господарства, запроваджених державою, характерне для всіх країн з малорозвиненою системою ринкових відносин [1, c.132-139].

     Для того щоб віднести конкретну країну або групу країн до певної соціальної підсистеми, потрібна наявність усіх трьох згаданих критерій.

     Отже, світове господарство постає як цілісна  економічна система сучасного світу  у вигляді взаємодіючих, взаємоповязаних технологічними, економічними та соціальними відносинами національних господарства. Ця цілісність базується на загальносвітовому характері сучасних продуктивних сил, створених протягом всієї історії існування і розвитку людства. Світове господарство ми маємо розуміти, як надбання всього людства, яке служити задоволенню наших потреб та враховує інтереси тих країн, які входять до його складу.

2. Розвиток та еволюція світових економічних зв’язків.

     Світове господарство почало формуватись досить давно, проте остаточно як цілісна система склалося близько ста років тому на рубежі ХІХ—ХХ ст.

     Основою його поступового формування став міжнародний  ринок, утворення якого відбувалося  поетапно в ХІ—ХVІІІ ст., а особливо інтенсивно — з середини ХІХ ст., коли в країнах Заходу домінуючим стає машинне виробництво.

     Основними віхами у розвитку світового господарства є: 
- виникнення міжнародних монополій, які поділили між собою світові ринки збуту, джерела сировини і сфери прикладання капіталу. Результатом став економічний розподіл світу;

- територіальний поділ світу великими державами і утворення величезних колоніальних імперій. Сформувався колоніальний поділ праці, визначальною особливістю якого стало нав’язування залежним народам такої виробничої спеціалізації, яка відповідає потребам капіталу метрополій;

- виникнення соціалістичної системи, що призвело до розколу єдиного світового господарства і поклало початок протистоянню двох соціально-економічних систем.   Суб’єктами світового господарства є ТНК, національні господарства, міжнародні організації, міжнародні інтеграційні об’єднання, які у свою чергу теж є системами [4, c.97-103].

   Розвиток світового господарства відбувався поетапно.

   Перший етап. На цьму етапі створюються передумови для формування світового господарства у вигляді світового ринку. Тому його можна вважати підготовчим. Він є найтривалішим, бо охоплює період від першого великого суспільного поділу праці (5-4 тисячоліття до н.е.) до становлення великої машинної індустрії у виробництві (середина 19 ст.). Цей етап породив передумови для виникнення місцевого ринку.