Сутність, функції і види конкуренції

Ще  одним ефективним способом економічного шпигунства є впровадження "своєї  людини" в державні органи, покликані  регулювати діяльність промислових монополій, що дозволяє одержувати необхідну інформацію про конкурентів, контролювати дії, пов’язані з антимонопольною політикою тощо.

Підсумовуючи  викладене, можна зробити висновок, що основним змістом промислового шпигунства як засобу несумлінної конкуренції  є збереження своїх секретів і  одержання інформації про секрети  конкурента.

Іншим засобом несумлінної конкуренції  є фальсифікація фірмової продукції.

Ці  дії також тісно пов’язані  з патентуванням. З економічної  точки зору патентування рівнозначно  монополізації вигід, пов’язаних з  використанням патенту.

Найчастіше  патент надає реальні вигоди впродовж семи років, що дозволяє за цей час  одержувати чималий прибуток його власникові. Але з іншого боку, поява патенту, що забороняє використовувати якийсь запатентований винахід безпосередньо конкурентами, спонукає їх до форсованої розробки якихось нових технічних прийомів, технологій.

Крім  того, багато важливих винаходів часто  не патентуються, щоби не привертати до них увагу конкурентів. Це здебільшого  стосується технологій, технічних процесів, які тяжко скопіювати, на відміну  від створення нових товарів.

Шлях  від винайдення до комерційного застосування вимагає великих фінансових, трудових і матеріальних витрат. Тому, якщо нема небезпеки, що конкурент не запровадить  винахід швидше, ніж сама корпорація, то винахід не патентується, якщо ж  існує ризик, що винахід буде використано  конкурентом, то його відразу ж патентують і конкурент змушений 15-20 років  очікувати, доки мине строк монопольного права. Секрети виробництва тих чи інших товарів не патентуються для того, щоби по закінченні певного строку не обнародувати технологію їх виготовлення. Наявність патенту служить потужним засобом для контролю над ринком, позаяк його порушення карається конфіскацією незаконно виробленої продукції, відшкодуванням збитків і сплатою порушником великих штрафів, що досягають 10 млн. доларів. Патенти застосовуються передовсім для охорони продукції фірми від підробок чи імітації якісних товарів.

Для фірм, чию продукцію копіюють, підробки мають катастрофічні наслідки: різко  звужується ринок збуту, прибуток різко  знижується, уходячи до виробників підробок, підробки підривають авторитет  фірми, бо вони крім своєї дешевизни  мають ще й низьку якість, тому підробки швидко виходять з ладу, погіршуючи в такий спосіб довіру споживачів до фірми, чия марка була підроблена.

Такий метод несумлінної конкуренції  як сучасне промислове шпигунство користується новітніми досягненнями науки й  техніки. Часто стали застосовуватися  різні мікроскопічні прилади  на основі електронних схем.

Спеціальна  технологія дозволяє перехоплювати  будь-яку інформацію, передається  усно, по телефону, телефаксу, комп’ютеру. Віконне скло може служити мікрофоном: за його коливанням спеціальні пристрої відтворюють зміст розмови. Застосування електронної техніки забезпечує спеціальним службам монополій, як і державним спецслужбам можливість одержувати необхідну інформацію про  стан справ конкурентів, їхні переговори тощо.

З розвитком комп’ютерної техніки й створенням комп’ютерних мереж як глобального масштабу, так і різних локальних мереж (наприклад, банківських) постає проблема захисту джерел інформації в цих мережах, бо будь-яке несанкціоноване вторгнення скажімо в банківську мережу може призвести до втрати важливої інформації, до втрати її секретності та, як наслідок, використанню цієї інформації з якоюсь корисливою метою.

РОЗДІЛ 2. СТАН КОНКУРЕНТНОЇ СЕРЕДИ В УКРАЇНІ

 

2.1. Особливості  розвитку конкурентного середовища  України

 

Оцінити структурні передумови конкуренції  в національній економіці дозволяє співвідношення сукупних часток підприємств, що діють на ринках з різними структурними передумовами конкуренції, у загальному обсязі реалізованої продукції. На початок 2010 року на ринках, де структурні передумови конкуренції повністю відсутні –  реалізується 8,5 відсотка продукції, на ринках з домінуванням однієї фірми  – 30,7 відсотка, на олігопольних ринках – 12,5 відсотка продукції (Мал. 2.1). Водночас майже половина продукції реалізується суб’єктами господарювання, що діють на ринках, де структурні обмеження конкуренції відсутні.

 

Мал. 2.1. Структурні передумови конкуренції в економіці України на початок 2010 року.

 

У 2010 році обсяг виробництва суттєво  знизився у ряді галузей з конкурентною структурою ринків, насамперед, у металургії, будівництві, торгівлі. Водночас розширилися сектори, в яких конкуренція суттєво обмежена, насамперед, завдяки підвищенню рівня концентрації у паливно-енергетичному комплексі, окремих галузях машинобудування.

Так, порівняно з попереднім роком  на початку 2010 року частка ринків із конкурентною структурою зменшилась на 6 відсотків, в той час як частка ринків «чистої  монополії» збільшилася на 2 відсотки, а ринків з ознаками домінування – на 8,1 відсотка.

Такі  зміни показників структурних передумов  конкуренції в економіці свідчать про досить суттєве зниження рівня  конкуренції в цілому по Україні.

Рівень  монополізації на початок 2010 року порівняно  з 2009 роком зріс у 29 галузях, в той  час як зниження цього рівня спостерігалося лише у 14 галузях. Частка монополізованих  ринків зросла в усіх секторах економіки, особливо суттєво – у ПЕК: частка ринків «чистої монополії» в обсязі реалізації підвищилася з 14,2 відсотка на початок 2009 року до 17,2 відсотка на початок 2010 року, з ознаками домінування  – з 36,6 відсотка до 64,5 відсотка, а  також у гірничо-металургійному комплексі: частка ринків з ознаками домінування підвищилась з 4,5 відсотка до 13,8 відсотка (Мал. 2.2.).

Найбільш  монополізованими в Україні, крім сфери  природних монополій, залишаються  видобування вуглеводнів, продуктів  нафтопереробки, пошта і зв’язок, транспорт, виробництво електроенергії, газу та води, деякі галузі машинобудування.

Аналіз  результатів опитування керівників щодо впливу конкуренції на їхню ринкову  поведінку засвідчив, що скорочення сукупного попиту, спричинене фінансово-економічною  кризою, не призвело до суттєвого посилення  конкуренції виробників за споживачів власної продукції на внутрішніх ринках. Навпаки, більшість підприємців  у промисловості, будівництві, торгівлі і на транспорті зазначають про зменшення  відчутності конкуренції у 2010 році порівняно з 2009 роком. Лише в сільському господарстві відзначалося певне посилення  відчутності конкуренції.

 

 

Мал. 2.2. Структурні передумови конкуренції по секторах економіки на початок 2010 року

 

Проведений  аналіз інноваційної політики промислових, будівельних і транспортних підприємств  виявив негативну тенденцію до скорочення кількості підприємств відповідних  сфер економічної діяльності, які  витрачають власні кошти на фінансування науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт. Отже, навіть на ринках, де наявні структурні передумови конкуренції, конкурентні  механізми здебільшого не стимулюють підвищення ефективності функціонування цих ринків.

В цілому дані наведені у малюнках 2.1. і 2.2. засвідчують, що за умов фінансово-економічної кризи структурні передумови конкуренції в національній економіці України на початок 2010 року погіршилися і при цьому показники ефективності дії конкурентних механізмів погіршилися більш істотною мірою. Це у свою чергу дозволяє припустити посилення дії за кризових умов несприятливих для конкуренції чинників не структурного, а інституційного характеру.

Протягом 2010 року ситуація на внутрішньому ринку  почала поступово стабілізуватися, про що свідчить суттєве покращення показників соціально-економічного розвитку України. Зокрема, за 2010 рік порівняно  з 2009 роком обсяг валового внутрішнього продукту, за даними Держкомстату України, зріс на 4,5 відсотка (за попередньою  оцінкою), обсяг промислової продукції  – на 11,0 відсотків, у тому числі  у переробній промисловості –  на 13,5 відсотка, у добувній промисловості  – на 3,7 відсотка, обсяг вантажних  транспортних перевезень – на 6,4 відсотка, обсяг обороту оптової торгівлі – на 0,4 відсотка, роздрібної торгівлі – на 7,6 відсотка.

Разом з тим, відбулося скорочення обсягів  виконаних будівельних робіт (у  грошовому вимірі) на 5,4 відсотка та скорочення виробництва сільгосппродукції  на 1,0 відсоток.

Швидкими  темпами розпочалося відновлення  обсягів виробництва у тих  галузях національної економіки, що характеризуються значною часткою  ринків з несприятливими передумовами для внутрішньої конкуренції  і в яких вплив світової фінансово-економічної  кризи був найбільш відчутним. Наприклад, у машинобудуванні обсяг виробництва  за рік зріс на 34,5 відсотка, у металургійному виробництві готових металевих  виробів – на 12,3 відсотка, на підприємствах  з випуску хімічної продукції  – на 25,7 відсотка.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.2. Конкурентні переваги регіонів України у світовій економічній системі

 

В умовах посилення взаємозалежності, глобалізації економічних та політичних процесів вирішення внутрішніх проблем  України цілком залежить від визначення оптимального вектора розвитку зовнішньоекономічної діяльності. Україна поки що не включена належним чином до міжнародної спеціалізації; її частка у світовому експорті залишається  незначною. Конкурентоспроможною на зовнішньому  ринку можна вважати лише деяку частину промислової продукції.

  Разом з тим є потенційні  конкурентні переваги українського  експорту, які склалися на цей  час: наявність технологічно передових  секторів промисловості, здатних  до швидкого освоєння нових  видів продукції, насамперед у  військово-промисловому комплексі;  наявність значних сировинних  ресурсів; традиційних ринків збуту  української продукції; високий  рівень кваліфікації низки професійних категорій працівників.

  Зараз досить стабільним попитом  в окремих сегментах світового  ринку користується вітчизняна  продукція металургійного комплексу  (прокат чорних металів, сталеві  труби, залізорудна сировина, феросплави), частково машинобудування (машини  та обладнання для власного  машинобудування), гірничовидобувної,  електроенергетичної промисловості,  будівельної індустрії, промисловості  будівельних матеріалів (поліроване  і віконне скло, каоліни, тугоплавка  глина, кварцовий пісок, вироби  з граніту, санітарно-керамічні вироби, цемент), хімічного  комплексу (аміак, карбамід, оцтова кислота, бензол, вінілхлорид, шини, лікарські засоби тощо).

 

  Мал. 2.3. Виробництво, млн. т

Оцінюючи  експортний потенціал обробної промисловості, слід в першу чергу виділити металургію України. В умовах скорочення поставок металопродукції до країн СНД  і скорочення внутрішнього попиту продукція  цієї галузі почала постачатися на ринки далекого зарубіжжя.

  Зростання експортних поставок  підтверджує достатню конкретну  спроможність продукції галузі  на зовнішніх ринках — значна  частка продукції сертифікована.  Цей процес додатково стимулювали  більш низькі експортні ціни (на  декілька відсотків), ніж у західноєвропейських  партнерів. За рахунок антидемпінгових  заходів було досягнуто підвищення  цін на експортовану продукцію.

  Проте вирішення багатьох проблем  ускладнюється внаслідок значних  поставок продукції на експорт  через посередників та з використанням давальницьких схем.

  Експортний потенціал чорної  металургії постійно зростає.  Експортний попит став головним  чинником зростання виробництва у хімічній промисловості.

  Слід зазначити, що позиції  українського машинотехнічного  експорту останнім часом значно  погіршились. Підвищення конкурентоспроможності  продукції машинобудівного комплексу, як найбільш прогресивного в науково-технічному відношенні, повинно бути першочерговим.  Для збільшення обсягів випуску експортної продукції слід також відбудувати експортні потужності підприємств важкого, електроенергетичного машинобудування, верстато- і приладобудування, з випуску обладнання і устаткування для нафтогазовидобувної та нафтохімічної промисловості, що можуть суттєво поповнити експортний потенціал країни продукцією, яка відповідає світовому або близькому до нього науково-технічному рівню.

  Але існують і серйозні проблеми  для України, які пов'язані  зі зростаючою залежністю від  Росії і Заходу, втратою позицій у міжнародному розподілі праці.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 3. НАПРЯМКИ І ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ КОНКУРЕНТНОГО СЕРЕДОВИЩА В УМОВАХ СТАНОВЛЕННЯ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

 

1. Проблеми формування конкурентного середовища в умовах сучасної України.

 

  У нашій країні начебто є всі необхідні передумови для формування ефективного конкурентного середовища: крім загальних вимог Конституції України, прийнято ряд важливих законів України та створено відповідні державні органи, що мають опікуватися цими проблемами.

  Водночас поки що не можна  стверджувати, що завдання, накреслені  Конституцією, нині виконуються  повною мірою. У сфері конкуренції  залишається дуже багато невирішених  проблем, які, у свою чергу,  є причиною більшості гострих  кризових явищ в економіці.