Сутність, функції і види конкуренції

  Наведена характеристика різних  видів конкуренції дає підставу  стверджувати, що гонитва підприємців  за прибутком, намагання посилити  свої позиції на ринку може  не тільки викликати позитивні  зрушення, а й призвести до  домовленостей, злиття фірм із  метою усунення обмежень, зумовлених  конкуренцією. Нечесні дії, або  дії, що спричиняють збитки, пригнічують  конкуренцію, утворюють недобросовісну  конкуренцію, її засобами можуть  бути цінова дискримінація, фальшива  реклама, різні види прямого  втручання. Саме тому головною  конструкцією сучасної ринкової  системи господарювання стає  перехід від примітивної до  культивованої конкуренції, тобто  такої, що свідомо підтримується  державою.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Місце та роль конкуренції в ринковій економіці.

Важливу роль в ринковій економіці відіграє конкуренція. Вона являє собою економічну боротьбу, суперництво між відособленими  виробниками матеріальних благ та послуг з метою панування на ринку  та одержання сталого прибутку.

  Конкуренція має негативні й  позитивні риси. До негативних  відносяться: витиснення дрібних  виробників великим капіталом,  розорення одних і збагачення  інших, посилення соціальної несправедливості, значне зростання майнової диференціації  населення, загострення безробіття, інфляції тощо.

  Водночас конкуренція має позитивні риси. Вона є рушійною силою ринкової економіки, оскільки стимулює економію матеріальних, трудових та фінансових ресурсів, примушує постійно поновлювати асортимент, пильно стежити за науково-технічними новинками і активно впроваджувати їх у виробництво.

  Для виникнення конкуренції потрібні певні умови. Серед них найважливіші такі: наявність на ринку великого числа незалежно діючих виробників одного і того ж продукту чи послуги, свобода вибору господарської діяльності виробників, відповідність між попитом і пропозицією, наявність ринку засобів виробництва, який дає можливість вільного вибору господарської діяльності.

  В залежності від застосовуваних  методів розрізняють цінову, нецінову  і нечесну конкуренцію. Цінова  конкуренція означає, що основним  методом боротьби проти конкурентів  є ціна. У такій боротьбі Перемагає  той, хто досягає індивідуальної  вартості, нижчої, ніж ринкова ціна. Це по суті боротьба за скорочення  витрат виробництва завдяки використанню  досягнень науково-технічного прогресу, наукової організації праці, підвищення  продуктивності живої праці тощо. На Конкурентному ринку нездатність  деяких фірм до зазначеної  діяльності в кінцевому підсумку  означає усунення їх іншими  фірмами.

  Нецінова конкуренція може здійснюватися  шляхом підвищення якості продукції,  використання реклами, надання  безплатних консультацій щодо  використання купленого товару, забезпечення гарантійного ремонту,  надання запасних частин тощо.

  Нечесна конкуренція являє собою  діяльність господарського суб'єкта, що спрямована на одержання  комерційної вигоди і забезпечення  панування на ринку шляхом  обману споживача, партнерів,  інших господарських суб'єктів  і державних органів. Основними  способами такої конкуренції  є : дезінформація з боку виробника  споживачів і господарських суб'єктів  про товар і послуги; використання  товарного чи фірмового найменування  без дозволу господарського суб'єкта, на ім'я якого вони зареєстровані;  поширення компрометуючої інформації  про товари своїх конкурентів;  здійснення тиску на постачальників  ресурсів і банки, щоб вони  відмовляли конкурентам у постачанні  сировини, матеріалів тау наданні  кредитів; встановлення більш високих  окладів і різних пільг з  метою залучити до себе провідних  спеціалістів фірм - конкурентів  тощо.

  Прийнято розрізняти такі види конкуренції: міжгалузева, внутрішньогалузева, чиста, олігополістична та монополістична.

  Міжгалузева конкуренція являє собою суперництво виробників різних галузей господарства за більш прибуткове застосування капіталу. Вона ведеться шляхом переливання капіталу з однієї галузі в іншу, з менш прибуткової у більш прибуткову. Міжгалузева конкуренція сприяє утворенню середньої норми прибутку, формуванню пропорцій суспільного виробництва, розвитку нових галузей, а також виникненню суперечності між виробниками різних галузей і виникненню економічних криз.

  Внутрішньогалузева конкуренція становить собою суперництво виробників всередині кожної галузі за одержання прибутку. Вона сприяє формуванню суспільно необхідних затрат на виробництво товару, зниженню затрат виробництва і збільшенню прибутку, розвитку НТП, збільшенню обсягів виробництва і насиченню ринку товарів, утворенню і зниженню ринкової вартості товару, виникненню економічних криз.

  Чиста (досконала) конкуренція має місце тоді, коли на ринку велика кількість продавців і покупців, на цьому ринку є однорідний товар, продавці та покупці не мають будь-яких персональних переваг, володіють повною інформацією про ринкові ціни та обсяги випущеної продукції і мають можливість вільного доступу до ринку та виходу з нього. Переважає недосконала (обмежена) конкуренція, але далеко не всі продавці можуть запропонувати певний товар за діючою ціною.

  Олігополістична конкуренція має місце тоді, коли на ринку панує декілька великих фірм - не більше шести. Олігополія виникає тому, що конкуруючим фірмам дуже важко вийти на ринок через обмеженість ресурсів, насиченість попиту на цей товар, захищеність товару патентом тощо.

  Монополістична конкуренція означає панування на ринку однієї фірми і можливість останньої впливати на встановлення цін.

  Отже, ринковий механізм як механізм зрівнювання попиту та пропозиції у певні історичні періоди набуває різних форм. Його розвиток визначається взаємодією конкуренції та монополії.

  Конкуренція в ринковій економіці виконує цілий ряд функцій. По-перше, вона здійснює вплив на процес ціноутворення. Причому цей вплив на процес, як буде показано нижче, кожна форма конкуренції здійснює по-різному.

  Друга економічна функція конкуренції  - стимулювання науково-технічного  прогресу. Цю функцію, знову ж  таки, по-різному виконує кожна  з вищеназваних форм конкуренції.  Великі підприємства, наприклад,  вкрай суперечливо впливають  на розвиток науки і техніки.  Досягнувши монопольного положення  на ринку, велика господарська  одиниця повільно реагує на  зміни науково-технічного прогресу  до того часу, поки не відчує  загрози втрати монопольного  права на ринку збуту.

  Третя економічна функція конкуренції полягає в тому, що в умовах ринкової економіки вона є регулятором суспільного процесу відтворення.

  

 

 

3. Форми економічної конкуренції.

 

Досконала та недосконала конкуренція.

 

Досконала конкуренція.

За  умов досконалої конкуренції (perfect competition) ринкова ситуація характеризується поліполією, тобто великою кількістю продавців і покупців того самого товару. Зміни в ціні якогось продавця викликають відповідну реакцію тільки серед покупців, але не серед інших продавців.

Ринок відкрито для кожного. Рекламні кампанії за цих умов не є надто важливими, бо для продажу пропонуються тільки гомогенні (однорідні) товари, ринок  є прозорим і відсутні будь-які  переваги. На ринку з подібною структурою ціна - це задана величина.

Хоча  ціна й формується в процесі конкуренції серед всіх учасників ринку, але водночас кожен окремий продавець не здійснює жодного прямого впливу на ціну. Якщо продавець заправляє більш високу ціну, всі покупці відразу ж переходять до його конкурентів.

Якщо  ж продавець заправляє більш низьку ціну, то він не в змозі задовольнити весь попит, який буде орієнтовано на нього, через його незначну частку на ринку, при цьому прямого впливу на ціну з боку цього конкретного продавця не відбувається.

Якщо  продавець змушений згодитися з  цінами, що переважають на ринку, то він може пристосуватися до ринку  шляхом регулювання обсягу свого  продажу. В цьому разі він визначає кількість, яку він розраховує продати  за заданою ціною. Покупцеві також  залишається тільки обрати, скільки  він захоче отримати за заданою ціною.

Умови досконалої конкуренції визначаються наступними параметрами:

• велика кількість продавців і покупців, жоден з яких не має помітного впливу на ринкову ціну і кількість товару;
• кожен продавець виробляє однорідний продукт, який в жодному відношенні не відрізняється від продукту інших продавців;
• бар`єри для входу на ринок в довгостроковому аспекті або мінімальні, або взагалі відсутні;
• жодних штучних обмежень попиту, пропозиції або ціни не існує і ресурси - змінні фактори виробництва – мобільні;
• кожен продавець і покупець має повну й правильну інформацію про ціну, кількість продукту, витрати й попит на ринку.

Отже, зрозуміло, що жоден реальний ринок  не задовольняє всім перерахованим  умовам. Тому схема досконалої конкуренції  має здебільшого теоретичне значення. Проте вона є ключем до розуміння  більш реальних ринкових структур. Саме в цьому її цінність.

Для учасників ринку за умов досконалої конкуренції ціна - це задана величина. Тому продавець може лише вирішувати, яку кількість товару він захоче запропонувати за даною ціною. Це означає, що він одночасно акцептант  ціни і регулятор кількості.

 

Недосконала конкуренція.

 

З попереднього пункту курсової роботи видно, що “…досконально конкурентні  ринки ефективно розподіляють ресурси  без державного втручання, але це не означає, що реально існуючі ринкові  економіки є ефективними” [10,191]. На практиці конкуренція звичайно є  недосконалою. Прикладами недосконалої конкуренції (imperfect competition) є монополістична та олігополістична конкуренція.

 

Монополістична  конкуренція

За  умов монополістичної конкуренції  велика кількість виробників пропонує схожу, але не ідентичну продукцію, тобто на ринку присутні гетерогенні  товари. Якщо за умов досконалої конкуренції  фірми виробляють стандартизовану (однорідну) продукцію, то за умов монополістичної  конкуренції виробляється диференційована  продукція. Диференціація стосується передовсім якості продукту чи послуг, завдяки чому у споживача складаються цінові переваги. Продукція може бути диференційована також за умовами післяпродажного обслуговування (для товарів тривалого користування), за близькістю до покупців, за інтенсивністю реклами тощо.[7,91].

Таким чином, фірми на ринку монополістичної  конкуренції вступають в суперництво  не тільки (ба навіть не стільки) за допомогою  цін, але й шляхом всебічної диференціації  продукції й послуг. Монопольність  в такій моделі полягає в тому, що кожна фірма за умов диференціації  продукції має певною мірою монопольну владу над своїм товаром; вона може підвищувати й знижувати  ціну на нього незалежно від дій  конкурентів, хоч ця влада і обмежується  наявністю виробників аналогічних  товарів. Крім того, на монополістичних  ринках поряд з дрібними й середніми  є досить великі фірми.

За такої  моделі ринку фірми прагнуть розширяти  свою область переваг шляхом індивідуалізації своєї продукції. Це відбувається передовсім за допомогою товарних знаків, найменувань  і рекламної кампанії, які наголошують  на відмінностях товарів.

Монополістична  конкуренція відрізняється від  досконалої за наступними ознаками:

 

• на ринку продаються не гомогенні, а гетерогенні товари;

 

• для учасників ринку нема повної прозорості ринку, й вони діють не завжди відповідно до економічних принципів;

 

• підприємства прагнуть розширити  свою область переваг шляхом індивідуалізації своєї продукції;

 

• доступ на ринок для нових  продавців при монополістичній  конкуренції утруднений через наявність  переваг.[8,92].

 

Олігополістична конкуренція

 

Олігополія  характеризується небагато-чисельністю  учасників конкуренції - коли відносно мала (в межах десятку) кількість  фірм панує на ринку товарів чи послуг. Класичним прикладом олігополії є "велика трійка" в США - "Дженерал моторз", "Форд", "Крайслер".

За  умов олігополії можуть вироблятися  як однорідні, так і диференційовані товари. Однорідність найчастіше має місце на ринках сировини й напівфабрикатів: руди, нафти, сталі, цементу тощо; диференціація - на ринках споживчих товарів.

Олігополістичний  ринок характеризується не багаточисельністю, тобто коли на ринку функціонує небагато фірм. Так, коли ми чуємо “Велика  трійка”, “Велика четвірка”, “Велика  шестірка”, то очевидно, що галузь є  олігополістичною. Наприклад, олігополія включає алюмінієву промисловість, в якій три фірми мають тенденцію до панування на ринку; при олігополії 10 чи 15 бензозаправок можуть мати приблизно рівні частки ринку нафтопродуктів в місті середніх розмірів.