Шпаргалка з «Історії економіки та економічної думки»

tyle="text-align:justify">6)     Підриємці – ключові в економ.розвитку.

28. Марксизм та маржиналізм як два альтерн.напрямки продоження ідей класичної політ.економії

МАРКСИЗМ

Виник у 40-х рр. ХІХ ст. як напрям клас.політекономії, що претендував на вдосконалення методу теорит.досліджень та ств.нової соц.картини світу.

Засновниками марксизму були Карл Маркс та Ф.Енгельс

Марксизм супроводж.загостренням сусп.суперечностей, проявом яких були заворушення , повстання.. 1825 р.у Англії став початком пори криз, банкрутств та збіл.безробіття.

МАРЖИНАЛІСТСЬКА РЕВОЛ. – це наук.-тех.револ.ост.третина ХІХ ст., пов’яз.з зародження маржиналізму та переходом від класичної та неоклас.парадигми.

Передум. Марж.револ.:

1.      інтенсивний розв. Ринкових відносин та структ.зміни у виробн.

2.      розвиток монополії

3.      формув.нового типу економ.поведінки

4.      тех.прогрес

29. Осн.постулати маржиналізму

Осн.постулати марженалізму:

1)     суб’єктивно-псих.підхід

2)     граничний аналіз, використ.граничних величин

3)     визнання обмеженості ресурсів

4)     вивч.сфери спожив.

30. Економ.розв.провідних країн світу (кін. ХІХ – поч. ХХ ст.) – перхід від вільної конкуренції до монополії

Особл.розв.провідних країн світу:

1)     укрупнення виробн.

2)     ств.акціонерних товариств

3)     виникн.і розв.монополіст.об’єднань

4)     диверсифікація галузей економіки, модернізація існуючих галузейі ств.нових

5)     х-ка збіл.нерівномірності розв.країн світу

6)     зрост.частки промисл.підпр.

7)     остаточне формув.світ.ринку

Монополія – форма орган.виробн., що передбачає об’єднання підпр., які вироб.продукцію певного типу

Ознаки монополіст.конкуренції:

      відсутність або присутність бар’єрів для входу на ринок

      вихід комп.за нац.межі

      зрощення банк.капіталу з промисловим

      нерівномірність розподілу інформації

31. Кембриджська школа неоклас.політекономії та започаткув.економ.аналізу.А.Маршалл

Представники : А.Маршалл, А.Пігу

Погляди А.МАРШАЛЛА:

1. запропонув.нове трактування предмету економ.теорії «предм.економ.теорії та клас.благ»

      предмет економ.теорії – це спонук.мотиви, які впливають на поведінку людей

      блага розпод.на матер.та немат.

      Людський капітал

2. економ.свобода та конкуренція, рушійні сили економ.розвитку

3. розробив теорію попиту :

      Розмежував індивід.та сукупний попит

      Сформ.закон попиту

      Запропонував граф.інтерприт.попиту та ввів у наук.оборот поняття «цінової еластичності»

4. розвинув теорію пропозиції та ринкової рівноваги

5. заробітну плату вважав винагородою за негат.емоції виробн.

А.ПІГУ

1. запропонував поняття «економ.добробуту»

2. обгрунтув.необх.доповнення політики невтручання в держ.врегулювання , контроль за цінами

3. виступав за прогрес.оподаткування

32. Господ.провідних країн світу на поч. ХХ ст. і в період І світ.війни. Становлення сист.регульованого капіталізму. Завершення формув.світ.господ.

 

У період Першої світової війни вирішального значення для економік країн, які брали в ній участь, набули потреби фронту. Держава не обмежувалася функціями замовника і покупця війсь­кової продукції. Масштабність воєнних дій і загострення еконо­мічних проблем змусили уряди країн, що воювали, перебрати на себе частину організаційних функцій та забезпечення взаємодії між приватними підприємствами, що обслуговували потреби фронту. Управління економікою з боку держави набуло форм кон­тролю й розподілу стратегічних ресурсів, продовольства, засобів транспорту і робочої сили.

Так, у США в 1917—1918 рр. створюється низка комітетів, відповідальних за розміщення державних замовлень та розподіл робочої сили, палива, сировини, транспортних засобів. Діяльність цих нових державних інститутів координувалася військово-промисловою радою. Аналогічна централізація була характерною і для Німеччини («військово-сировинні союзи»), Англії (міні­стерство військового постачання).

Завершення війни спричинило неминучий процес повоєнної реконверсії економіки США, Великої Британії та Франції. На­приклад, Велика Британія розформувала майже всі створені під час війни органи контролю. Та попри те, що уряд організував розпродаж багатьох військових заводів, під контролем держави залишалося вчетверо більше підприємств, ніж до війни. Це було свідченням того, що до планів уряду не входила остаточна відмо­ва від державного регулювання економіки.

Долю Німеччини (території, репарації тощо) по завершенні війни вирішив Версальський мирний договір, підписаний 28 чер­вня 1919 р. країнами-переможницями США, Англією, Францією, Італією та ін.

Видатний економіст XX ст. Дж. М. Кейнс у праці «Економічні наслідки Версальського мирного договору» (1919) писав, що прийняті рішення не залишають надії на відновлення мирного гос­подарства, адже репарації з Німеччини (132 млрд золотих марок) нечувано великі. Кейнс пропонував надати американські позики Німеччині, бо вважав, що лише в такому разі Німеччина зможе виплачувати помірні репарації.

Разом із територіями (скорочувалася на 70 тис. км2) Німеччи­на втратила 75 % видобутку залізної руди, 25 % кам'яного вугіл­ля; 35 % виплавки сталі. Німеччина була позбавлена колоній площею 3 млн км2 із населенням 13 мли осіб. Роз­в'язання військових питань передбачало:

1) заборону мати ВМФ;

2) обмеження збройних сил до 100 тис. осіб;

3) скорочення військового виробництва;

4) заборону мати підводний флот;

5) руйнування значної частини військових укріплень.

У розв'язанні проблем репарацій ініціативу перебрали на себе США. Було розроблено план Дауеса, що передбачав значні пом'якшення репараційних виплат, жорсткий контроль за джере­лами репараційних платежів (податки від промисловості, виплати за рахунок митних і непрямих податків тощо), а також іноземні інвестиції у промисловість Німеччини (21 млрд дол.). У червні 1929 р. план Дауеса був замінений планом Юнга, за умовами яко­го обсяг репарацій знижувався до 114 млрд марок з терміном ви­плат упродовж 37 років, а єдиними джерелами платежів визнача­лися державний бюджет і доходи залізниць.

 

33. Світ.економ.криза 1929-1933рр., її причини та наслідки

США

1. уряд довгий час не втручався в економіку

2. «Новий курс Рузвельта»

1.      Реформа банк.системи (переліцензування банків)

2.      Припинення обміну банкнот на золото

3.      Реформув.с/г і промисл

4.      Соц.реформи (заборона дит.праці, ств.профспілок та встановл.мін.заробіт.плати

Німеччина

1.      розроблено новий репараційний план Юнга

2.      прискорений розит.військ.промисл.

3.      збіл.держ.втруч.в економіку

4.      об’єдн.всіх нім.фірм у картелі

5.      ств.інфраструктурних об’єктів за держ.рахунок

Англія

1.      своєчасне втручання в економіку

2.      сприятлива зовн.економ.політика

Франція

1.      криза поч.пізніше і тривала до 1936р.

2.      промисл.і с/г криза

3.      посилення процесу концентрації фінансово-кредитних установ

   Економ.наслідки св.економ.кризи :

1.      Спад промисл.виробн.

2.      розорення власників цінних паперів

3.      падіння цін на аграрну продуецію

4.      зрост.рівня беробіття

 

34. Кейнсіанство : передумови виникн.та осн.постулати

Кейнсіанство – один з провідних напрямів економ.науки ХХ ст. та сучасності

Істор.передумови виникнення :

1)     світова економ.криза і крах ідей невтручання держави в економіку

2)     посилення монополізації, виникн.фінансової олігархії

Погляди та теорії Кейнса

1.      Предмет дослідження – макроеконом.система в цілому

2.      запропонув.макроеконом.аналіз, що  базується на сукупних вличинах

3.      врахував психол.мотивацію економ.діяльності

4.      обгрунт.необ.держ.втручання в економіку

5.      ств.теорію ефект.попиту, розподілив попит на споживчий та інвестиційний

6.      запропонув.концепцію мультиплікатора інвестицій

7.      розробив концепцію держ.регуюв.економіки

35. Школа монетаризму М. Фрідмена та її розвиток

Монетаризм (ХХ ст.) -  суч.економ.теорія, в якій гроші та грошова сист.розглядаються як вирішальний фактор економ.структури сусп.і гол.причина інфляції, грошово-кредитна політика-найважл.інструмент стабіл.внутр.механізму відтворення.

ПЕРЕДУМ.ВИНИКНЕННЯ :

1.      криза кейнсіанства та положення про неспроможність ринкового механізму забезп.рівновагу

2.      посилення інфляційних процесів

ОСН.ПОСТУЛАТИ:

1.      кількісна теорія грошей

2.      грошово-кредитна політ. – осн.інструмент економ.політ.держави

36. Нові ліберальні доктрини – теорії «економ.пропозиції» та «рац.очікувань»

Теорія «рац.очікувань»

Осн.представники : Р.Лукас, Н. Воллес

Осн.постулати:

1)     раціональність економ.суб’єктів

2)     відсутність досконалого знання

3)     трактув.рівноваги як економ.процесу, а не постійного стану

37. Розвиток інституціоналізму

Інституціоналізм — напрям сучасної економічної думки, об'єктами дослідження якого є певні інститути (корпорація, держава, профспілки), а також правові, психологічні та морально-етичні аспекти. Він виник на межі XIX—XX ст. у США.  Основоположники : Т. Веблен, Д. Коммонс, у. Мітчел та ін.

У післявоєнні роки інституціоналістські концепції розвивали Дж. Гелбрейт, Д. Белл у США, Ф. Перру у Франції, Г. Мюрдаль у Швеції та ін.

Представники інституціоналізму розглядають економіку як систему, за якою відносини між господарюючими агентами склад.під впливом як економ., так і соц., політ.та псих. чинників. Об'єктом їх досліджень є інститути, під якими слід розуміти корпорації, профспілки, державу, а також різні юридичні, морально-етичні та психологічні явища, тобто звичаї, норми поведінки, інстинкти тощо.

Інституціоналізму притаманні три основні ідеї:

1)      надто широке трактування предмета економічної теорії. На думку інституціоналістів, економічна наука не повинна досліджувати суто економічні відносини.

2)      слід вивчати не стільки функціонування, скільки розвиток і трансформацію суспільства.

3)      слід відмовитися від аналізу економічних відносин з позицій так званої економічної людини.

Інституціоналізм має чотири основні напрями:

1) соціально-психологічний

2) соціально-правовий

3) емпіричний, або кон'юнктурно-статистичний

4) соціологічний

38. Інтеграційні процеси в економіці

Економічна інтеграція — це об'єктивний процес розвитку глибоких, стійких взаємозв'язків та поділу праці між національними господарствами, створення міжнародних господарських комплексів у межах держави.

Форми економ.Інтерграції :

1)периферійні угоди (надання більш сприятливих умов, ніж у торгівлі з третіми країнами.Підгот.етап інтег

2)зона вільної торг.

-повна відміна митних тарифів

-збереження мита у торгівлі з третіми країнами

3)-відміна нац.митних тарифів

   -введення єдиної системи нетарифного регулюв.і митного тарифу у торг.з третіми країнами

4)вільний рух товрів, послуг, капіталу та роб.сил

5)-спільна координація макроеконом.політики

   -уніфікація законодавства у валютній, бюджетній, грош.обераціях

   -ств.наднац.органів

ЄС(27 членів)

Краіни-засновники : Бельгія, Нім., Франція, Італія, Люксембург, Нідерланди

Європейський валютний союз (ЄВС)

1999р.-євро було запроваджено у безготівковий обіг

2002р.-євро запров.у готівковий обіг

17 з 27 членів ЄС входить до складу ЄВС

39. Динаміка світ.господ.розвитку 2-ої пол.ХХ – поч.ХХІ ст.

У кінці XX ст. в результаті поглиблення міжнародного географічного поділу праці, зміцнення зв'язків між національними господарствами виникла світова господарська система. В основі спеціалізації країн у межах світового господарства на початку XXI ст. лежать не стільки кількісні (зробити більше за нижчою ціною), скільки якісні характеристики (наукомісткість, надійність, екологічна чистота тощо).