Тривожним є той факт, що в деяких комерційних  структурах застосовуються такі форми  організації й оплати праці, які  підривають мотивацію до праці у сумлінних працівників. Призначена низька заробітна плата підштовхує найманих працівників самостійно “добирати” заробітну плату (хоча б до середнього рівня) шляхом обрахування клієнтів, надання додаткових необлікованих послуг за готівку тощо.

     Отже, низький рівень заробітної плати є не лише наслідком, але і однією з головних причин тривалого перебування економіки України в кризовому стані. Зрозуміло, що тут, як ніколи, потрібне втручання держави. Необхідно провести реформу, метою якої було б забезпечення поступового підвищення реальної заробітної плати і створення ефективного мотиваційного механізму (як для підприємства, так і найманого робітника), який ґрунтується на поєднанні економічних стимулів і соціальних гарантій.

     Першими кроками з боку держави могли б стати:

     – збільшення рівня мінімальної заробітної плати, низький рівень якої не витримує ніякої критики і завдяки якому вона не виконує своєї функції повною мірою;

     – значне збільшення середнього рівня  заробітної плати, особливо в медицині, освіті, науці;

     – скорочення фіскального тиску на фонд оплати праці;

     – перегляд величини неоподаткованого мінімуму, який, на думку автора, повинен бути порівняний з величиною прожиткового;

     – перегляд шкали оподаткування доходів  фізичних осіб, яка не враховує значну диференціацію доходів населення (із 8,8 млрд. грн. даного податку 8,4 млрд. у бюджет 2008 дали ті громадяни, чий заробіток ледь перевищував прожитковий мінімум).

     На  сучасному етапі становлення  ринкової економіки для України  надзвичайно важливо усвідомити велику роль людських ресурсів у економічному розвитку. Зокрема, потрібно приділяти увагу якості робочої сили. Сьогодні трансформаційні процеси в економіці здійснюються в умовах глибокої кризи і збігаються у часі з необхідністю подолання відставання в багатьох галузях науково-технічної сфери. Науково-технічний прогрес як один із головних факторів сучасного економічного розвитку найважливішою умовою передбачає кардинальне вдосконалення робочої сили, покращання її характеристик на ринку праці. У зв’язку з цим виникає необхідність звернути увагу на такі проблеми ринку праці, як відставання, інертність та неадекватність нинішнім та можливим у майбутньому проблемам галузей освіти та професійної підготовки, неефективність роботи соціальних служб допомоги, реабілітації й адаптації безробітних і людей із застарілою кваліфікацією. У країні відсутня цілеспрямована політика інтелектуалізації суспільства і суспільної праці та формування трудових ресурсів творчого типу.

     Нині  відбувається зменшення кількості  осіб, які навчаються у професійно-технічних навчальних закладах. Разом з тим, хоч і збільшилась кількість тих, хто навчається у вищих навчальних закладах ІІІ–ІV рівнів акредитації, але це відбулося на фоні збільшення кількості вищих навчальних закладів гуманітарного спрямування та втрати престижності науково-технічних спеціальностей.

     Багатьма  вченими-економістами при досліджені економічної ефективності освіти було показано значну “віддачу” вкладених  на розвиток освіти коштів.

     Г. Беккер, Т. Шульц та їх послідовники обґрунтовано довели, що вклад освіти повинен наближатись до 33 % загального приросту ВНП, а віддача є набагато вищою, ніж при інвестуванні в основний капітал. Цю думку підтверджує і накопичений досвід США .

     В українській економіці на сьогодні близько 20–25 % робочих місць належать до категорії найнижчої кваліфікації, у той же час, наприклад, у США некваліфікована праця в 2008 р. становила 3,1 % зайнятих, причому в багатьох галузях промисловості їх частка була 2–3 %. Крім того, розвиток підсобного господарства, який широкого масштабу набув у малих містах і селах України, призводить до того, що вчитель чи інженер, наприклад, займаючись домашнім господарством, поступово втрачає свою кваліфікацію і професійні навички. Це призводить до погіршення якості робочої сили серед робітників високої кваліфікації.

     Отже, в Україні є широке поле діяльності для реалізації різних планів неречового накопичення. Цього можна досягти за допомогою стимулюючих мір у сфері оподаткування, пільгових кредитів, мір суспільного заохочення.

     У процесі об’єднання Німеччини, коли постало питання про пристосування  східнонімецької робочої сили до вимог розвиненої ринкової економіки, перше, що було зроблено владою ФРН, – це реалізація широкомасштабних програм у сфері трудових ресурсів – організація навчання і перенавчання безробітних, створення суспільних робіт та інших заходів активної політики на ринку праці.

     Якщо  сьогодні в Україні не вжити рішучих  заходів у сфері середньої  освіти, яка знаходиться в дуже тяжкому стані (надзвичайно застаріла  навчальна база, нехватка вчителів, середній вік працюючих вчителів дуже великий), то в поєднані із зазначеними факторами і проблемами в галузі охорони здоров’я якість робочої сили на внутрішньому ринку праці в Україні у найближчі 5–10 років значно впаде, особливо серед молоді. Демографічні проблеми підсилені переходом на 12-річне навчання призведуть до різкого спаду пропозиції робочої сили серед молоді в найближчі 10–12 років. Це викличе зростання економічного навантаження на працюючих, середній вік яких, між іншим, буде зростати.

     Інша  проблема, пов’язана з депопуляцією населення України, – нестача  кадрів у аграрному секторі.

     Отже, ринок праці в Україні нині знаходиться тільки на завершальній стадії першого етапу його формування – фрагментарного ринку.

     На  фоні роздержавлення економіки виникає потреба активного державного втручання в економічні процеси з метою формування господарського порядку, запобігання хаосу і безладдю. Не останню роль тут відіграє податкова політика держави, яка повинна бути підпорядкована плану перспективного розвитку України як в економічній, так і в політичній сферах. Зрозуміло, що процес формування ринку праці може і повинен спиратись на досвід інших країн, де цей ринок збудований, а їх економічна модель найбільше відповідає тій, що будує Україна. Але, як показує світовий досвід, теорія ринкової економіки, кожна країна повинна мати свою власну модель ринку праці та політику регулювання ринковими процесами. Адже вихідні умови як внутрішні, так і зовнішні для кожної країни свої. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Висновки

     Дослідивши  вплив профспілок на ринку праці, можна зробити наступні висновки:

     1. Обсяг пропонування праці в  економіці визначається на основі  індивідуальних рішень окремих  робітників. Основним фактором, що  впливає на рішення максимізуючого корисність часу робітника, є годинна ставка заробітної плати. її рівень визначає тривалість робочого часу кожного індивіда. Крива індивідуального пропонування праці може бути висхідною, якщо за зростання ставки зарплати ефект заміни дозвілля працею переважає ефект доходу, який скорочує пропонування праці.

     2. На конкурентному ринку праці  пропонування праці для фірми  абсолютно еластичне. Крива ринкового  пропонування праці є типовою  висхідною. Рівновага максимізуючої  прибуток фірми встановлюється  за умови: D_L = S_L = MRP_L = w. У стані рівноваги зарплата завжди стає рівною цінності граничного продукту.

     3. Рівноважна ставка зарплати встановлюється  на рівні граничної продуктивності  останнього з найнятих робітників. Оскільки продуктивність всіх  попередньо найнятих вища, фірма одержує додатковий доход, який є вигодою фірми від найму робітників на конкурентному ринку праці. Вигідність конкурентного ринку для найманих робітників визначається величиною економічної ренти.

     4. Якщо ринки ресурсів і готової  продукції досконало конкурентні, в суспільстві досягається ефективний розподіл ресурсів: граничні видатки на ресурс рівні цінності граничного продукту ресурсу (ME = VMP).

     5. Фірма – монополіст на ринку  готової продукції на конкурентному  ринку праці найматиме за тією  ж ставкою зарплати менше робітників, ніж конкурентна фірма.

     6. Фірма – монопсоніст наймає  меншу кількість робітників за  нижчою ставкою заробітної плати,  ніж конкурентна фірма. В умовах  монопсонії робітники одержують  ставку зарплати не на рівні  їх граничної продуктивності, а на рівні середніх видатків фірми на ресурс, суспільство має неефективний розподіл ресурсів.

     7. Профспілка виконує функцію захисту  робітників від диктату наймачів  і є своєрідним монополістом  на ринку праці. Вона переслідує  дві суперечливих цілі – підвищення зарплати та збільшення зайнятості" намагаючись впливати на фактори, що розширюють попит на продукцію галузі, або скорочують пропонування робочої сили.

     Якщо  ринок праці монопсонічний, то наявність  профспілок на такому ринку викликає явище двосторонньої монополії.

      Література

1. Барр Р. Политическая экономия: В 2-х т. –  М.: Международные отношения, 1995. –  Т. 1 – 608 с., Т. 2 – 750 с.
2. Башнянин Г.І. та ін. Політична економія: Підручник для вузів / Г.І. Башнянин, П.Ю. Лазур, В.С. Медведєв. – К.: Ніка-Центр, Ельга, 2000. – 442 с.
3. Богиня Д.П. Грішнова О.А. Основи економіки праці: Навч. посібник. – К.: Знання-Прес, 2003. – 268 с.
4. Борисов Е.Ф. Экономическая теория: Учебник. – М.: Юристъ, 1999. – 558 с.
5. Гаврилишин О. Основні елементи теорії ринкової системи. – К.: Наук. думка, 1992. – С. 108 – 126.
6. Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічної теорії: Підручник. – К.: Вища школа, 1995. – 471 с.
7. Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічної теорії: Підручник. – К.: Вища школа, 2002. – 531 с.
8. Гребенников П. П.. Леусский А. Й., Тарасевич Л. С. Микроэкономика / Общ. ред. Л. С. Тарасевича. — СПб: Изд-во СПбУЗФ, 1996.
9. Добрынин А.И. Тарасович Л.С. Экономическая теория. – СПб.: СПбГУЭФ,2000.
10. Долан 3. Дж., Линдсей Д. Микроэкономика: Пер. с англ. В.Лукашевича и др. / Под общ. ред. Б. Лисовика, В. Лукашевича. — СПб, 1999. – 448 с.
11. Економічна теорія: Політекономія: Підручник / За ред. В.Д. Базилевича. – К.: Знання-Прес, 2001. – 581 с.
12. Завіновська Г.Т. Економіка праці: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2003. – 300 с.

13. Задоя А.О. Мікроекономіка: курс лекцій та вправи. – К.: Знання, 2003. – 212 с (базовий підручник).
14. Карагадова О.О., Червоньов Д.М. Мікроекономіка: Навч. посіб. – К.: Четверта хвиля, 1999. – 208 с.
15. Косік А.Ф., Гронтковська Г.Е. Мікроекономіка: Навчальний посібник. – К.:ЦНЛ, 2004. – 416 с.
16. Лібанова Е.М. Ринок праці: Навч. посібник. – Київ: Центр навчальної літератури, 2003. – 224 с.
17. Лісовий А.В. Мікроекономіка: навчальний посібник. – К.: ЦУЛ, 2003. – 192 с.
18. Макконнелл Р., Брю С.Л. Экономикс. – К.: Хагор-Демос, 1993.
19. Максимова В. Ф. Микроэкономика: Учебник. — Изд. 3-е, перераб. и доп. — М.: Соминтэк, 1996.
20. Мікроекономіка і макроекономіка: Підруч. для студентів екон. спец. закл. освіти: У 2 ч. / С. Будаговська, О. Кілієвич, І. Луніна та ін.; За заг. ред. С. Будаговської. – К.: Основи, 1998. – 518 с.
21. Нуреев Р. М. Курс микроэкономики: Учебник для вузов. — М.: Высш. шк., 2001. – 572 с.
22. Петюх В.М. Ринок праці: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 1999. – 288 с.
23. Пиндайк Р., Рубинфельд Д. Микроэкономика: Сокр. пер. с англ. / Науч.ред. А.Т. Борисевич, В.М. Полтерович, В.И. Данилов и др. — М., 1992.
24. Рыночная экономика: Учебник. В 3-х т. Теория рыночной экономики. Ч. 1. Микроэкономика.—М.: Соминтэк, 1991.
25. Ястремський О.І., Гриценко О.Г. Основи мікроекономіки: Підручник для вузів. – К.: Знання, 1998. – 714 с