Підприємництво

Аналіз головних факторів економічності підприємств передбачає детальний аналіз таких компонентів:

^ джерела доходів;

^ основні статті витрат;

^ прибуток;

^ збитки.

1.  Аналіз джерел  доходів. Через скорочення бюджетних  асигнувань на розвиток підприємств  дедалі актуальнішим стає вишукування додаткових джерел фінансування фірми із використанням потенціалу території, нових структур ринку і промисловості.

2. Аналіз витрат. Аналіз  основних статей витрат підприємств  є не менш важливою частиною  аналізу головних факторів його  економічності. Методика проведення цього аналізу враховує загальні завдання економічності — виявлення основних статей витрат, їх оцінку в усьому обсязі використовуваних коштів підприємства, можливості скорочення витрачених коштів за рахунок більш раціонального їх використання,1 впровадження нових більш ефективних форм діяльності підприємства.

3.  Аналіз прибутку. При аналізі прибутку важливим  є не тільки виявлення основних  його складових, але й можливість  розгляду їх зміни в динаміці  та в порівнянні з показниками  інших аналогічних територіальних одиниць.

4. Аналіз збитків. При  аналізі збитків також виявляються  всі основні джерела цих збитків,  можливість скорочення яких має  враховуватися при розробці подальшої  стратегії ефективного функціонування  підприємства.

На перший план виступає проблема економічності функціонування підприємств, вирішення якої включає, з одного боку, раціональне використання бюджетних коштів, що виділяються, а з іншого — залучення додаткових ресурсів для фінансування програм діяльності. У зв'язку з цим особливого значення набуває розробка методів, використання яких дозволить створити і підтримати механізм економічного функціонування підприємства.

Оцінка ефективності функціонування підприємства включає  три складові: задоволення потреб населення, ефективність роботи організацій, ефективність управління підприємством як цілісним об'єктом. Дослідження підтвердили тісний зв'язок показників, що оцінюють ефективність кожної складової, і їх вплив на інтегральну ефективність функціонування і розвитку підприємства.

Оцінку ефективності підприємства доцільно робити за чотирма  групами показників: 1) мета, стратегія, політика і цінності; 2) фінанси; 3) виробництво; 4) споживчий результат та екологія. Такий підхід гарантує, що жоден  із критеріїв оцінки не буде упущений.

Методичні підходи до аналізу економічності функціонування підприємства передбачають окремий розгляд напрямів використання бюджетних коштів, джерел збільшення доходів та надходжень за рахунок залучення позабюджетних коштів. Такий підхід трактує економічність більш широко порівняно з загальноприйнятим (як відношення ресурсів, призначених для споживання, до фактично використаних), але враховує бюджетний характер фінансування підприємства.

 

2. Значення ефективності, її критерії

Важливим завданням  менеджменту є підвищення ефективності роботи підприємств, акціонерних товариств, концернів.

Підвищення ефективності виробництва вважається основною проблемою переходу народного господарства України до ринкової економіки. Це зумовлено тим, що воно означає раціональне використання трудових, матеріальних і фінансових ресурсів, потрібних для випуску продукції, за умови, що від кожної гривні, вкладеної у виробництво, буде отримано максимальну віддачу.

Ефективність у широкому значенні цього слова означає  співвідношення між результатом (ефектом) та витратами.

Під ефектом розуміють  результат реалізації заходів, спрямованих на підвищення ефективності виробництва за рахунок економії всіх виробничих ресурсів.

Ефективність виробництва  — об'єктивна економічна категорія, що характеризує ступінь досягнення загальних і окремих результатів від оптимального використання всіх ресурсів підприємства (матеріальних, трудових, фінансових).

Економічна ефективність від впровадження певних організаційно-технічних заходів на окремих стадіях виробничого процесу може виявлятися у різних формах. При визначенні її слід порівняти варіанти поточних витрат та капітальних вкладень, враховуючи чинник часу.

Для практичного використання цієї економічної категорії при  плануванні та обліку необхідно розглядати її у різних аспектах, відповідно до сфери застосування, рівня матеріального виробництва, об'єкта визначення та методів розрахунку.

За сферою застосування розрізняють загальну, локальну і  часткову ефективність. Загальна характеризує ефективність виробництва на підприємстві в цілому; локальна — окремі стадії виробництва, розподілу, обміну та споживання; часткова — ефективність використання в процесі виробництва певних ресурсів (предметів і засобів праці, капітальних вкладень, робочої сили тощо).

За рівнем виробництва ефективність буває народногосподарська та госпрозрахункова. Народногосподарську ефективність визначають, виходячи з інтересів, мети і завдань народного господарства; госпрозрахункова ефективність відображає результати діяльності та витрати окремого підприємства (об'єднання).

Надзвичайно важливо  знаходити такі методи управління економікою, в масштабах від держави до окремих підприємств, які б забезпечували  збіг інтересів народного господарства в цілому і окремих його ланок.

Відповідно до об'єктів визначення, ефективність ділять на:

•   ефективність діючого  виробництва на всіх його рівнях;

• ефективність капітальних  вкладень, які використовуються для  будівництва, реконструкції, технічного переозброєння підприємства з метою  випуску нової продукції, збільшення обсягів виробництва;

•   ефективність розвитку науки і техніки;

•   ефективність зовнішньоекономічних зв'язків;

•   ефективність охорони  навколишнього середовища.

За призначенням і  методами розрахунку розрізняють абсолютну  та порівняльну ефективність. Це пов'язано з тим, що у практиці економічних розрахунків доводиться вирішувати два завдання:

1) визначати й оцінювати  рівень ефективності використання  окремих видів витрат і ресурсів, економічну ефективність виробництва  в цілому (галузі, об'єднання, підприємства), а також аналізувати вплив різних організаційно-технічних заходів на показники діяльності підприємства;

2) порівнювати та відбирати  кращі варіанти нової техніки,  технології, організації виробництва.

Абсолютна економічна ефективність визначається по підприємству в цілому та характеризує загальний ефект (віддачу) від використання ресурсів і витрат.

Порівняльна економічна ефективність характеризує економічні переваги одного варіанта над іншими щодо раціонального використання ресурсів і витрат.

При порівнянні та виборі варіантів організаційно-технічних  заходів використовуються певні  критерії і показники.

Критерії характеризують принцип, підхід до оцінки економічної ефективності, тоді як показники — безпосередній спосіб

її ОЦІНКИ.

В умовах ринкової економіки за критерій економічної ефективності доцільно приймати максимізацію прибутку від виробництва та реалізації продукції при мінімальних видатках.

Складність і різноманітність  зв'язків промислового виробництва, велика кількість діючих у ньому чинників мають неабиякий вплив на економічну ефективність підприємства. Тому її слід оцінювати за допомогою системи узагальнених і часткових показників (табл. 21.1). Всі вони використовуються для визначення економічної ефективності від передбачених стратегією заходів, з удосконалення конструкцій виробів, технології та організації виробництва.

Підвищення ефективності та якості роботи підприємства в умовах ринкової економіки можна досягти  лише шляхом поєднання прогресивної техніки й технології з раціональною організацією виробництва і праці, тобто впровадження менеджменту.

 

 

 

Таблиця 21.1

Система показників оцінки економічної ефективності менеджменту

За всіма технічними, технологічними та організаційними  заходами, передбаченими стратегією (бізнес-планом), визначаються також показники: умовно-річна економія; економія до кінця року; перехідна економія. Умовно-річна економія -економія від впровадження того чи іншого заходу за рік (12 міс), його використання у виробництві. Розраховується через показник зниження собівартості і річний випуск продукції. Цей показник є базовим для оцінки економічної значущості заходів з організації виробництва, а також визначення терміну відшкодування витрат на їх реалізацію.

Економія до кінця  року від впровадження певного заходу обчислюється з урахуванням терміну його впровадження і являє собою ту частину річної економії, яку має отримати підприємство до кінця року. її треба враховувати при розрахунках зниження собівартості продукції.

Перехідна економія від  впровадження заходів з організації виробництва розраховується як сума економії, яка утворюється в наступні періоди після поточного року. її обчислюють, виходячи з середньорічної собівартості продукції, собівартості на кінець року та обсягів випуску продукції після поточного року.

Слід пам'ятати, що заходи щодо удосконалення організації  виробництва є не капіталомістким  чинником розвитку і тому мають бути передбачені стратегією (бізнес-планом) підприємства.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

 

Підприємництво –  це ініціативна економічна діяльність, яка має за мету отримання прибутку і ґрунтується на приватній власності  й ринкових відносинах.

Підприємець є ключовою постаттю ринкової економіки. основна  функція підприємця полягає у  збереженні та примноженні власності через задоволення потреб споживачів.

Підприємство – це економічна одиниця, в якій відбувається поєднання вихідних факторів виробництва: землі, праці, капіталу і підприємницьких  здібностей. Підприємства різних галузей  економіки мають свої осовливості. Однак усі підприємства можна класифікувати за певними ознаками.

Підприємництво в Україні  здійснюється за такими принципами:

- вільний вибір діяльності  на добровільних засадах до  здійснення підприємницької діяльності  майна та коштів юридичних осіб і громадян;

- самостійне формування  програми діяльності та вибір  постачальників і споживачів  вироблюваної продукції, встановлення  цін відповідно до законодавства;

- вільне наймання працівників;

- залучення і використання  матеріально-технічних, фінансових, трудових, природних та інших видів ресурсів, використання яких не заборонено або не обмежено законодавством;

- вільне розпорядження  прибутком, що залишається після  внесення платежів, встановлених  законодавством;

- самостійне здійснення підприємцем – юридичною особою – зовнішньоекономічної діяльності, використання будь-яким підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

 

Список використаної літератури

 

1. Гальчинський А. С.  та ін. Основи економічних знань:  Навч. посіб. / А. С. Гальчинський, П. С. Єщенко, Ю. І. Палкін. – 2-ге вид., перероб. і допов. – К.: Вища шк., 2002. – 543 с.: іл.

2. Економіка: Навч. посібник  для 10-11 класів / З. Г. Ватаманюк,  С. М. Панчишин, П. І. Островерх  та ін.; За ред. З. Г. Ватаманюка, С. М. Панчишина. – Вид. 2-ге, стереотип. – К.: Либідь, 2002. – 384 с.

3. Семернікова І. О.. Мешкова-Кравченко Н. В. Економіка  підприємства: Навчальний посібник (Курс лекцій). – Херсон: ОЛДІ-плюс, 2003. – 312 с.

4. Примак Т. О. Економіка  підприємств: Навч. посіб. – 3-тє вид., перероб. і доп. – К.: Вікар, 2003. – 219 с.

Войчак А. В. Маркетинговий  менеджмент: Підручник. — К.: Вид-во КНЕУ, 1998. - 268 с.

Герасимчук В. Г. Маркетинг. Теорія і практика. — К.: Вища пік., 1994. — 27 с.

Герасимчук В. Г. Стратегічне  управління підприємством. Графічне моделювання: Навч. посіб. — К: КНЕУ, 2000. — 360 с

Герчикова И. Н. Менеджмент: Учебник. — 2-е изд., перераб. и доп. — М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1995. - 480 с.

Викентъев И. Л. Приемы рекламы  и PUBLIC RELATIONS. — СПб.: — Изд. дом "Бизнес-Пресса", 1998. - Ч. 1. - 238 с.

Витт Юрген. Управление сбытом: Пер. с нем. — М.: ИНФРА-М, 1997. — 112 с.

Войчак А. В. Маркетинговий  менеджмент: Підручник. — К.: Вид-во КНЕУ, 1998. - 268 с.

Войчак А. В. Маркетинговий  менеджмент: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. - К.: КНЕУ, 2000. - 100 с.

Герасимчук В. Г. Стратегічне  управління підприємством. Графічне моделювання: Навч. посіб. — К: КНЕУ, 2000. — 360 с

Герчикова И. Н. Менеджмент: Учебник. — 2-е изд., перераб. и доп. — М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1995. - 480 с.