Людський капітал, визначення значення цього фактору виробництва для світу та України, шляхи його формування

    Таким чином, компанії, які активно використовують інтелектуальний капітал, виходять на світовий ринок з інноваційним продуктом. Україна в цьому питання  набагато відстає від розвинутих країн. Так, питома вага підприємств, що впроваджують інновації скоротилась з 14,8% до 10,7% з 2000 до 2009 року. А питома вага обсягу виконаних наукових та науково-технічних робіт у ВВП у період 1996-2009 знизилась з 1,36% до 0,95% [20].

     При цьому, за індексом глобальної конкурентоспроможності Україна у 2009-2010 році займає 82 місце  із 133 країн, отримавши 4 бали з 7 за цілим  комплексом факторів. При цьому нашими конкурентними недоліками є інфраструктура, витрати на освіту, рівень смертності, рівень підготовки кадрів, витік інтелектуального капіталу, витрати компаній на науково-технічні роботи, наявність новітніх технологій тощо. Все це пов’язано з відтворенням людського капіталу. Проте спостерігається наявність в нашій країні величезного потенціалу для будування інноваційної системи економіки [15,с.172].

       Отже, для того, щоб Україна стала більш конкурентоспроможною, необхідно розвивати людський капітал.

     Розвиток  людського капіталу залежить від  здоров'я людини. За оцінками експертів, стан здоров'я залежить від стану охорони здоров'я на 10%, соціоекологічного середовища — 20%, спадковості — 20 %, способу життя — 50%.

    Також одним з найголовніших складових  людського капіталу виступає вміння людини. Рівень розвитку навиків людини залежить від її знань та природних і набутих здібностей. Більшість навиків з'являється завдяки досвіду праці. Але важливим є і спосіб сприйняття інформації. Так, 90% інформації відкладається у мозку людини від того, щo вона робить. Завдяки досвіду можна легше пристосовуватися до колективу, нових умов праці, досягти певного професійного та фінансового рівня [7,с.161].

    Наявність вміння щось робити та якість цієї роботи визначає кваліфікацію працівника. Однак, не слід забувати про значення мобільності  людини, тобто здатності та готовності переходити від одних видів занять до інших, що пов’язано з потребами суспільства та змінами у галузях промисловості. Найбільшою мобільністю володіють молоді люди. Однак через погані умови праці в Україні саме молодь більш усіх схильна до трудової мобільності, тобто міграції, серед яких 30% — із середньою професійною освітою та 22,5% — з вищою [6,с.19].

     Складовим компонентом людського капіталу також виступає мотивація. Причому  сучасна тенденція є такою, що на зміну мотивації продуктивної праці приходить мотивація інтелектуальної праці. Це спонукає людину до саморозвитку та самовдосконалення, набуття нових знань та досвіду, постійного оновлення знань, що в свою чергу призводить до відновлення самого людського капіталу. Результатом такої мотивації виступає нова технологія, розробки нових товарів, послуг, техніки та інших засобів праці. Чи є дієвими мотиваційні фактори в Україні? Враховуючи статистичні показники, я вважаєю що в українського населення відсутня мотивація до саморозвитку через соціально-економічний стан країни. Так, у січні 2011 в порівнянні із січнем 2010 кількість зареєстрованих безробітних збільшилась на 11,2%, а це тільки офіційні показники безробіття. Середньомісячна реальна заробітна плата збільшилась на 10,5% (грудень 2010 до грудня 2009), однак майже усе це зростання з'їдається інфляцією. Середньомісячна заробітна плата на одного штатного працівника у січні-листопаді 2010 складає лише 2205 грн. [20], що відповідає 9,3 дол. США на день. В таких умовах відтворюватися належним чином людський капітал не може.

     Таким чином, погіршення якісних складових  людського капіталу в Україні обумовлено наступними чинниками:

• зниженням якості відтворення робочої сили;
• зростаючою депопуляцією населення;
• скороченням середньої тривалості життя;
• утворенням значної армії безробітних, як зареєстрованих, так і прихованих;
• катастрофічним становищем в науці, культурі, освіті, медицині тощо.

     Розвиток  людського капіталу передбачає великі інвестиції на нього. Так, вже у ІІ половині ХХ ст. на підготовку науково-технічного працівника в США витрачали близько 800 тис. дол., що підтверджує значення розвитку працівника як важливої форми інвестиції суспільства.

     Інвестиції  в людський капітал характеризуються великим часовим лагом між  вкладеннями та віддачею, тому саме держава може виступати у якості каталізатора таких інвестицій. Також важливою ланкою можуть слугувати венчурні компанії, які не розвинуті в Україні. Вони також повинні підтримуватися державою через спеціальні програми гарантій.

     Для поліпшення інвестування в людський капітал, покращення якісних показників його розвитку необхідно розробити комплекс дієвих заходів щодо підвищення ефективності демографічної, соціальної, міграційної, житлової, освітньої тощо політики держави.  
 
 
 
 
 
 
 

Висновки 

    Формування  та розвиток людського капіталу в сучасних економіко-соціальних умовах є однією з найбільш актуальних задач, що стоять перед будь-яким суспільством. Саме забезпечення функціонування та постійного розвитку людського капіталу дає можливість визначати стратегічні напрями та пріоритетні галузі, що сприяють підвищенню рівня конкурентних переваг та ступеню економічного добробуту.

     Людський  капітал в умовах становлення  економіки знань є одним із головних чинників економічного зростання. Він підвищує можливості суспільства у виробництві нових товарів і послуг, здатний приносити його власнику протягом певного часу доход. Критерієм виміру людського капіталу є інвестування в людину, всі види вкладень в неї, що сприяють зростанню продуктивності праці та її інтелектуалізації, підвищенню персоніфікованих доходів людини.

     Аналіз  структури людського капіталу дозволяє виділити два відповідні напрями дослідження впливу людського капіталу на економічний розвиток: роль людського капіталу в розвитку фірми - на мікрорівні, і безпосередній вплив людського капіталу на темпи економічного зростання і його якісні характеристики - на макрорівні.

     На  жаль, Україна значно поступається рівнем розвитку людського капіталу розвиненим країнам. Це проявляється у  низькій якості життя, недостатньому  фінансуванні людського розвитку за рахунок усіх джерел, втраті позицій у розвитку людського потенціалу країни.

     Існування зазначених чинників низького рівня  розвитку людського потенціалу призводить до негативних соціально-економічних наслідків, серед яких слід відокремити: масштабну депопуляцію населення з погіршенням якісних характеристик людського капіталу при значних міграційних втратах населення продуктивного віку та високого професійно-кваліфікаційного рівня, нераціональну демографічну структуру населення, падіння показників шлюбності, зменшення кількості народжених, збільшення рівня смертності населення, високий рівень смертності чоловіків у працездатному віці, зайнятих у базових галузях промисловості, знецінення людського капіталу, низький рівень оплати праці.

       Для забезпечення якісного формування та відтворення людського капіталу необхідно: забезпечити відповідність професійно-кваліфікаційної структури пропозиції робочої сили попиту на неї, контроль над трудовою міграцією населення, особливо молоді, зниження безробіття, контролювання диференціації доходів населення, розміщення на території України інтелектуально насичених виробництв, розвиток венчурного бізнесу, збільшення стимулу до зайняття технічними спеціальностями, контроль над демографічною ситуацією, покращення інфраструктури: медицини, освіти, житлових умов, покращення умов праці, створення бізнес-інкубаторів для підприємств, що займаються інноваційною діяльністю, підтримка малого та середнього бізнесу, що гарантують робочі місця та впроваджують інноваційні проекти у виробництво, залучення внутрішніх та зовнішніх інвесторів до інноваційних проектів, закупівля новітніх розробок, організація ярмарок та виставок задля зведення споживачів, новаторів та інвесторів, забезпечення політичної та економічної стабільності. Все це підвищить впевненість населення України у майбутньому, покращить рівень життя та буде спонукати людей до самоінвестування, що буде розвивати та відтворювати людський капітал. 
 
 
 
 
 
 
 

Список  використаних джерел 

1. Головінов О. М. Людський капітал у системі виробничих відносин: Монографія. Донецьк: ДонДУЕТ, 2004.— 161с.
2. Грішнова О.А. Людський капітал: формування в системі освіти і професійної підготовки.- К.: Знання, 2001.- 254 с.
3. Савченко А. Г. Макроекономіка: Підручник. — К.: КНЕУ, 2005. — 441 с.
4. Андрианов В. Национальное богатство, природные и трудовые ресурсы России / В. Адрианов // Общество и экономика. — 2003. — №4-5. — с. 127.
5. Антонюк В.П. Людський капітал як чинник інноваційної активності формування ринкової економіки: Зб.наук, праць. Т.1. Сучасні технології управління людськими ресурсами. -К.: КНЕУ, 2005.- с. 13-19.
6. Антонюк В. Головні напрямки зміцнення соціально-економічних основ формування людського капіталу в Україні // Економіка і прогнозування. – 2007. - №3. – С. 39 – 43.
7. Бородина Е. Человеческий капитал как основной источник экономического роста // Экономика Украины .- 2003.- №7. – с. 48-53.
8. Гадзало А.Я. Розвиток теорії людського капіталу в економічній науці / А.Я. Гадзало // Науковий вісник НЛТУ України. – 2009. – № 19.10. – с. 311-317.
9. Гнибіденко І. Проблеми трудової міграції в україні та їх вирішення // Економіка України. — 2001, №4, — с. 19-22.
10. Длугопольский О. Розвиток людського капіталу як невідємний атрибут функціонування економіки в 21 столітті // Світ фінансів. – 2007. - №1. – с. 168 – 173.
11. Доклад о развитии человека 2010. Реальное богатство народов: пути к развитию человека / Пер. с англ.; ПРООН. – М., Издательство «Весь Мир», 2010. – с. 20-22.
12. Колесов В. Мировая экономика и международные отношения — 2009. — №12. — с. 101-106.
13. Кузьменко Ю.В. Культура праці як чинник нарощення людського капіталу // Педагогічний альманах. – 2009. - №4. – с.182-185.
14. Нестеров А., Национальное багатство и человеческий капитал // Вопросы економики. - 2003. - № 2. - с. 109.
15. Рубан О.В. Особливості розвитку людського капіталу в умовах перехідної економіки // Вісник Сумського державного університету, 2002. - № 10. – с.172-179.
16. Семків І.І. Індивідуальні цінності як психологічні механізми формування соціального клімату // Проблеми сучасної економіки. – 2010. - № 10. – с.699-709.
17. Черковец В. Категория "Человеческий капитал в общей экономической теории: исторический взгляд и содержательное определение. — Российский экономический журнал, 2009. — №7-8.
18. Красота О.В. Роль людського капіталу у підвищенні конкурентоспроможності національної економіки [Електронний ресурс] / О.В. Красота. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/ tppe/2009_20/Zb20_18.pdf.
19. Сименко И.В., Сорока И. В. Инвестиции в человеческий капитал в контексте устойчивого развития экономики Украины // Меркурий. - 2001. - №2 (122) // http://www.cci.donbass.com/mercury/N2001 -2.
20. http://www.ukrstat.gov.ua Український державний комітет статистики [Електронний ресурс].