Лекции по "Экономической теории"

талійські купці витіснили із середньоземноморських  торгових шляхів візантійців

і арабів. З портів Близького Сходу  європейці привозили товари Індії, Китаю,

Сирії та інших азіатських країн. Однією з найважливіших колоній Генуї  була

Кафа (Феодосія ) з її ринком рабів.

Важливе значення для Західної Європи мала також торгівля Балтійським  і Пі-

внічним морями, річками: Ельбою, Шельмою, Одером, Темзою, Західною Дві-

ною, Рейном, Дунаєм, Віслою, Німаном, Роною, Сеною. Якщо левантійська тор-

гівля займалася переважно продажем на західноєвропейських ярмарках східних

товарів, то північна – виробів  місцевої промисловості, продуктів  сільського гос-

подарства. Купці скуповували і з вигодою перепродували льон, худобу, шкури,

хміль, хутро, сало, масло, хліб, рибу, сіль, віск, мед, металеві ремісничі  вироби,

олово, ліс.

Утворився Союз приморських міст під  назвою Ганза. Свою діяльність вона

розпочала в XII ст. і діяла до XVII ст. До Союзу входило 160 міст.

У середні віки розвинулася й  сухопутна торгівля. Шовковий шлях від Китаю

до Європи простягнувся на довгі  кілометри. Каравани верблюдів, навантажених

товарами, перетинала вздовж і поперек  азіатський і африканський континенти. У

Європі сухопутна торгівля також  набувала дедалі більшого значення.

Розвиток торгівлі обумовив розвиток грошово-банківської системи.

У Західній Європі в середні віки в грошовому обігу була велика кількість найрі-

зноманітніших монет. Діловим людям важко було розібратися в їх повноціннос-

ті. На допомогу прийшли так звані  міняйли. Поступово міняйли перетворилися

на банкірів. Вперше вони з’явилися  в північно-італійських містах, у  провінції

Ломбардії. Банкіри об’єднувалися  в асоціації, компанії, товариства.

Разом з появою банківської системи  виник кредит. Інтенсивний розвиток

сільського господарства, промисловості, торгівлі, грошового обігу, банківської

справи, кредиту, свідчить про народження нового, прогресивнішого виробницт-

ва. Виникають спеціалізовані райони з виробництва тих чи інших товарів, чис-

ленні ярмарки, товарно-грошові відносини, формуються національні ринки. Ва-

жливе значення в економічному житті  середньовіччя мали податки й  різні при-

муси на користь феодалів чи державних  установ.

Утворення загальнонаціональних ринків свідчило про те, що феодальне гос-

подарство вичерпало себе і людство  вступило в індустріальну добу

5. Економічна думка  Середньовіччя

Після падіння Римської імперії (V ст.) почалася так звана доба Середньовіччя,

що тривала аж до XVII ст. Економіка  цього періоду була переважно  аграрною,

панувало натуральне господарство. Мислення середньовічної людини мало тео-

логічний характер. Економічна думка  ще не відокремилась у самостійну галузь

знань. В епоху середньовіччя  християнство в Європі, й іслам на Сході стають ідео-

логічним обгрунтуванням утвердження  феодальних відносин. Особливістю прояву

економічної думки стає її неодмінне  релігійне оформлення. Середньовічні  тракта-

ти містять численні конкретні  господарські поради, різноманітні практичні ре-

комендації, але надто мало теоретичних  узагальнень і спроб осмислення еконо-

мічних процесів та явищ.

Основними джерелами економічної  думки середньовічного суспільства  є

юридичні кодекси й церковні пам'ятки. Економічні уявлення народних мас

відбилися в різних "єресях" та економічних вимогах селянських повстань.

В епоху феодалізму суспільство  складалося передусім з класу  феодалів і класу

селян. Через це економічні вчення представників класу землевласників спрямо-

вувалися на узурпацію селянських земель, виправдання феодальної організації

господарства.

Дослідження являють собою митецькі компіляції традиційних істин, система-

тизацію накопиченого багажу, коментарі. Усе це — характерні риси методу, який

отримав назву «схоластика» (від лат. shola — школа), широко розповсюдженого в

середньовічному інтелектуальному середовищі. Про економічні погляди схоластів

можна судити з висловлювань одного з найвидатніших представників  цього ме-

тоду — Фоми Аквінського (1225-1274 рр.), великого богослова, який написав за

завданням Римського Папи роботу «Сума  теології», яка узагальнює принципи

католицького віровчення.

Суспільний устрій, у тому числі  його економічна складова є результатом  божест-

венного приречення, тому існуючі  господарські форми — власність, організація

праці, навіть торгівля — необхідні  й морально виправдані. Він апологував при-

ватну власність, вважав натуральне господарство основою добробуту людей, а

його продукти - природним багатством. Золото і срібло, на його думку, - штучне

багатство, яке не може бути метою діяльності людини. Феодальна форма власно-

сті, система поділу праці природні й виправдують ієрархічну структуру  і станову

організацію феодального суспільства, як і право кожного стану на свою частку

винагороди.

Цьому ж завданню присвячене і вчення про «справедливу ціну». Така ціна

повинна, по-перше, покривати витрати, а по-друге, забезпечувати продавцеві

можливість жити відповідно до свого  положення у суспільстві. Таким  чи-

ном, у ціні повинен був знайти відображення соціальний статус учасників об-

міну, що, зрозуміло, несумісне з  поняттям ціни як чисто ринкової категорії.

У період пізнього середньовіччя серед  проблем, які обговорювалися схолас-

тами, все більш помітне місце  займають питання обміну, торгівлі, грошей. Ак-

тивно дискутується ситуація, викликана «революцією цін» і її наслідками, що

свідчило про перехід до нових  форм економічних відносин.

У Київській Русі утвердження феодальних порядків знайшло вираження у

зведенні законів "Правда Русская" (XI - XII ст.). У ньому обґрунтовувалося пра-

во власності князів на майно, рабів  та напіврабів, регулювалися торговельні  й

кредитні відносини. У середні  віки з'явилися "Домострой" Сильвестра та інші

дослідження, в яких розглядалися проблеми організації феодального  помістя, ре-

гулювання відносин між паном і його кріпосним залежним, між господарством і

зростаючим ринком.