Контрольная работа по "Економічна теорія"

    Засоби  задоволення людських потреб називаються  благом.

    Розрізняють такі блага:

• неуречевлені  (сонячне світло, здоров’я, спілкування, знання) й уречевлені (дари природи, а також продукти праці: їжа, одяг, житло тощо);
• неекономічні  (необмежені, їхні обсяги перевищують наявні людські потреби) та економічні (обмежені, обсяги  яких менші за існуючі потреби).

    Економічні  потреби – це потреби  в економічних  благах.

    Задоволення економічних потреб  виступає внутрішнім спонукальним мотивом виробництва, розподілу, обміну та споживання у рамках певної системи соціально – економічних  відносин.

    Носіями економічних благ виступають найрізноманітніші  товари та послуги. В їхній сукупності розрізняють:

• споживчі блага ( товари та послуги, призначені для безпосереднього задоволення людських потреб) і виробничі блага ( товари то послуги, призначені для виробництва споживчих благ);
• матеріальні блага (товари та послуги сфери матеріального виробництва) і нематеріальні блага (створюються у сфері нематеріального виробництва);
• теперішні блага (перебувають у безпосередньому користуванні економічних суб’єктів) і майбутні блага ( товари та послуги, якими економічні суб’єкти зможуть скористуватися у майбутньому) тощо.

      Всебічне комплексне вивчення  системи економічних потреб зумовлює  необхідність їхньої класифікації.

    Класифікація  економічних потреб

    За  характером виникнення:

    -         первинні (базові), пов’язані з самим існуванням людини: їжа, одяг, безпека, житло тощо;

    -         вторинні, виникнення та зміна яких зумовлені розвитком цивілізації: модний одяг, комфортне житло, інформація та ін.

    За  засобами задоволення:

    -         матеріальні (потреби в матеріальних благах);

    -         нематеріальні ( духовні потреби).

    За  нагальністю задоволення:

    -         першочергові (предмети першої необхідності);

    -         другорядні (предмети розкоші);

    За  можливостями задоволення:

    -         насичені, вгамовані (мають чітку межу і можливість повного задоволення);

    -         ненасичені, невгамовні (не можуть бути задоволені повністю, не мають меж насичення).

    За  участю у відтворювальному процесі:

    -         виробничі (потреби у засобах виробництва);

    -         невиробничі (потреби у споживчих благах).

    За  суб’єктами вияву:

    -         особисті (виникають і розвиваються у процесі життєдіяльності індивіда);

    -         колективні, групові (потреби групи людей, колективу);

    -         суспільні (потреби функціонування та розвитку суспільства в цілому).

    За  кількісною визначеністю та мірою реалізації:

    -         абсолютні (перспективні потреби, які мають абстрактний характер і є орієнтиром економічного розвитку);

    -         дійсні ( формуються залежно від досягнутого рівня виробництва і є суспільною нормою для певного періоду);

    -         платоспроможні (визначаються платоспроможним попитом);

    -         фактичні (задовольняються наявними товарами та послугами).

    Система економічних потреб є складною і  постійно розвивається. Структура потреб, їхній обсяг, способи та рівень задоволення  безперервно змінюються: модифікуються, ускладнюються, вдосконалюються у  процесі історичного розвитку людської цивілізації.

    Економічний закон зростання  потреб.

    Найважливішою ознакою потреб є їхній динамічний, мінливий характер.

    Безперервний  економічний та духовний прогрес  суспільства неминуче зумовлює як  кількісне, так і якісне  зростання  потреб. Виникнення нових потреб супроводжується  постійним урізноманітненням, примноженням, збагаченням та ускладненням  їхньої структури. Прагнення задовольнити зростаючі потреби є спонукальним мотивом  удосконалення економічної  діяльності, нарощування виробництва  економічних благ та поліпшення їхніх  якісних характеристик. Однак зростання  та розвиток потреб завжди випереджає можливості виробництва і не збігається з рівнем фактичного споживання. У  цьому виявляється авангардна роль потреб,  що знайшла відображення в економічному законі зростання  потреб.

    Всезагальний  економічний закон  зростання потреб відбиває внутрішньо необхідні, суттєві  й сталі зв’язки  між виробництвом та споживанням, потребами  та  існуючими  можливостями їхнього  задоволення.

    Відповідно  до цього закону безперервний розвиток потреб є  рушійною силою економічного та духовного прогресу людства, що, у свою чергу, стимулює появу  дедалі нових і  нових потреб.

    Таким чином, потреби і виробництво  перебувають у суперечливій залежності взаємовпливу та взаємозумовленості.  Потреби у споживанні породжують стимули до виробництва. Виробництво  задовольняє існуючі та породжує нові потреби. Складний механізм взаємодії  потреб та виробництва забезпечує безперервність суспільного відтворення.

    Особливості вияву економічного закону зростання  потреб за сучасних умов пов’язані  з гуманізацією соціально – економічного розвитку як визначальною ознакою формування постіндустріального суспільства. Удосконалення структури потреб відображає процес розвитку людської особистості та сприяє переходу6

      =  від домінування матеріальних  до пріоритетного розвитку духовних  потреб, пов’язаних з творчістю,  пізнанням, самовдосконаленням;

      =  від масового виробництва  та споживання  до індивідуалізації  потреб та засобів їхнього   задоволення; 

     =    від прагнення безперервного  нарощування обсягів споживання  до розумного самообмеження; 

     =    від речової структури  споживання до переважання у  ній послуг.

    ( Взаємозв’язок  потреб і виробництва  як основа економічного розвитку   ---- стр. 54 Базилевич)

    Усвідомлення  потреб і прагнення   задовольнити їх зумовлюють мотивацію поведінки  людини, спонукаючи її до певної цільової дії. У реальній діяльності потреби  набувають конкретної форми інтересів.

    Інтерес ( від лат.  –  мати важливе значення) – форма вияву  потреби, усвідомлення прагнення людини до задоволення її.

    Економічні  інтереси є сутнісною характеристикою  рушійних сил формування та  розвитку економічних суб’єктів.

    Економічні  інтереси – усвідомлене  прагнення економічних  суб’єктів задовольнити певні потреби, що є об’єктивним  спонукальним мотивом  їхньої господарської  діяльності.

    Суб’єкти  економічних інтересів – окремі індивіди, сім’ї, домогосподарства, колективи, групи людей, держава,  суспільство в цілому.

    Об’єкти економічних інтересів – економічні блага (товари, послуги, інформація тощо).

    Економічні  інтереси: 1. є формою вияву економічних потреб;

                                         2. відображають певний рівень  та динаміку задоволення економічних  потреб;

                                         3. спонукають економічних суб’єктів  до діяльності для задоволення  потреб;

    Економічні  інтереси  суспільства утворюють  складну та динамічну систему  і можуть  бути класифіковані  за різними критеріями:

    За  суб’єктами:

    - особисті;

    - колективні, групові; 

    - суспільні; 

    За  нагальністю, важливістю:

    - головні, першочергові;

    - другорядні;

    За  часовою ознакою:

    - поточні; 

    - перспективні;

    За  об’єктами:

    - майнові; 

    - фінансові; 

    - інтелектуальні;

    За  ступенем усвідомлення:

    - дійсні;

    - уявні; 

      Суб’єкти економічних відносин  є виразниками специфічних економічних  інтересів. У ринковій економіці: 

    - економічні інтереси домашніх  господарств спрямовані на максимізацію  корисності благ з урахуванням  існуючих цін та доходів; 

    - економічні інтереси підприємців  спрямовані на максимізацію прибутку, зниження витрат і підвищення  конкурентоспроможності продукції; 

    - економічні інтереси держави  спрямовані на реалізацію потреб  суспільства в цілому;

    Водночас  інтереси держави не тотожні суспільним інтересам, оскільки включають до свого  складу інтереси державної бюрократії.

    Система взаємопов’язаних та взаємодіючих інтересів  суспільства завжди суперечлива. Тому  кожне суспільство постає перед  проблемою пошуку ефективного механізму  їхнього узгодження. Єдність інтересів  досягається у процесі їхньої взаємодії та взаємо реалізації.

    Шляхи поєднання економічних інтересів:

    = субординоване підпорядкування одних економічних   інтересів іншим;

    = координоване узгодження різнобічних  інтересів усів економічних суб’єктів;

    У сучасній ринковій економіці домінує  особистий інтерес споживача: 

                                     1. інтерес виробника  ------  2. державний  (суспільний) інтерес 

    Суспільство  приходить до  розуміння, що  не субординація, а координація інтересів  є найефективнішим засобом їхнього  узгодження та реалізації.

    Взаємодія потреб та інтересів  як рушійна сила соціально  – економічного прогресу.

    Рушійні сили економічного розвитку – взаємодія  потреб та інтересів економічних  суб’єктів 

           Інтерес                                                                     Мотив 

    Усвідомлене прагнення                                        Внутрішнє спонукання людини до конкретної дії,

      задовольнити певну потребу;                              спрямованої на об’єкт уваги,  визначену мету;

    Потреби у свідомості людини  перетворюються на інтерес або мотив спонукальної цільової дії. Мотив від лат. Означає  «приводити в рух», «штовхати». Мотив  у літературі використовується у  значенні  усвідомленого спонукання.

    Спонукання  економічних суб’єктів  до певних дій породжує породжує конкретний результат у вигляді задоволення, часткового задоволення або незадоволення потреби, утворюючи, таким чином, логічний ланцюжок активної діяльності.

    Потреба (нестача чогось)  ------ Інтерес ----- Мотив -----Дія -----Результат (задоволення потреби, часткове задоволення, відсутність задоволення).