Контрольная работа по "Економічна теорія"

1.Критерії  економічного прогресу. Соціальний прогрес. 

2. Суспільний поділ праці та його види.

3. Рушійні сили економічного прогресу.

4. Економічні потреби  та інтереси.

5. Технологічний спосіб  виробництва і  його структура. 

6. Розвиток людини -  вирішальний фактор  соціально – економічного  прогресу.

7 НТП та НТР та їх роль в економічному прогресі.

8. Обмеженість ресурсів  і виробничі можливості  суспільства. 

    1. Поняття «прогрес» походить від лат. Слова, що означає рух вперед, поступальний розвиток суспільства по висхідній лінії, від менш досконалих до більш досконалих форм.

    Економічний прогрес -  поступальний розвиток усієї економічної  системи, кожного  її елемента і підсистеми, на основі якого відбувається соціальний прогрес.

    Конкретніше прогрес технологічного способу  виробництва виражається в переході від способу виробництва, заснованому  на ручній праці, до способу виробництва, що базується на машинній праці, а  від нього – до технологічного способу виробництва, основою якого  є автоматизована праця. Рух уперед у межах виробничих відносин концентровано  виявляється у еволюції типів  і форм економічної власності: від  індивідуальної до колективної ( в різних її видах і ступенях зрілості), від  колективної  - до державної та наддержавної (або  інтегрованої) форми власності. Прогрес  організаційно – економічних  відносин  виражається у вдосконаленні  процесу управління підприємством, маркетингових досліджень тощо. Прогрес  господарського механізму передбачає  еволюцію ринкових важелів управління  економікою,  поступових перехід  до раціонального поєднання  державних  і ринкових важелів, а згодом до наднаціональних  форм і методів управління економікою  в межах регіональних об’єднань.

    Економічний прогрес – основа суспільного  прогресу, елементами якого (крім економічного) є прогрес правовий, політичний, національний, культурний, духовний та ін. загалом такий рух уперед виражається  в послідовній зміні суспільно  – економічних формацій. Загальною  тенденцією історичного розвитку є  поступових перехід від суспільних систем, зумовлених природними факторами (географічним середовищем, кількістю  населення), до складніших систем, прогрес  яких забезпечується зростанням кількості  факторів і джерел розвитку. Так, за сучасних умов якісно новими факторами  суспільного, зокрема економічного, прогресу в багатьох країнах є  НТР, інформаційна революція, дух народу, енергія й активність нації, національна  психологія та свідомість людей.

    Основні  критерії економічного прогресу.

    Результатом економічного прогресу   є реальні  досягнення в процесі економічного зростання, які слугують визначальними  критеріями соціально – економічного прогресу.

    Критерії  економічного прогресу – ознаки, показники, на основі яких обґрунтовується  оцінка сутності, утому  числі якості, поступального  розвитку економічної  системи і головної продуктивної сили –  людини.

    Суспільний  спосіб виробництва  формується зі структурних елементів, тому економічний  прогрес має різні критерії виміру.

    Продуктивні сили є змістом суспільного способу  виробництва, відносини економічної  власності – суспільною формою, а визначальним у співвідношенні цих  категорій є зміст, тому найзагальніший критерій економічного прогресу – розвиток продуктивних сил. Це зумовлено тим, що  змістом продуктивних сил є ставлення людини до природи в процесі праці. Від рівня їх розвитку залежить обсяг створюваних матеріальних і духовних благ, а отже, життєвий рівень населення.

    Залежно від структури всієї системи  продуктивних сил відбувається конкретизація  найвищого, узагальнюючого критерію. Тому слід розрізняти такі критерії економічного прогресу:

- рівень  розвитку людини, зокрема робочої  сили, засобів праці, науки, форм  і методів організації виробництва,  використовуваних людьми сил  природи, інформації.

    Так, рівень розвитку робочої сили визначається її загальноосвітньою та професійною  підготовкою, ступенем розвитку розумових  здібностей тощо. Рівень розвитку засобів  праці характеризується продуктивністю, здатністю замінювати працю людини та іншими показниками.

    Оскільки  головна продуктивна сила – людина – водночас є і продуктивною силою , і носієм  виробничих відносин, суб’єктом відносин економічної  власності, то головний критерій суспільного способу виробництва – розвиток людини, її потреб, інтересів, цілей. З цього погляду відмінність між різними способами виробництва полягає в тому, що у деяких із них економічний прогрес підпорядковується переважно розвитку лише певного класу (навіть окремої верстви, прошарку0, а в інших прогрес продуктивних сил може підпорядковуватися розвитку більшості населення. Ця мета   реалізується в дії основного економічного закону.

    Сутністю  людини є вся сукупність суспільних відносин (економічні, юридичні) у поєднанні  з природною складовою, тому розвиток людини – головний критерій усього суспільного прогресу. Особа повинна  розвинути всі свої сутнісні сили, здібності не лише в економічній  системі, а й  у сфері соціальних, політичних, культурних відносин.

    Фактори, що належать до продуктивних сил, групуються залежно від рівня технічної  озброєності праці, розвитку науково  – технічного прогресу, глибини  спеціалізації, кооперації праці, інтенсивності, ступеня розвитку сутнісних сил  людини, її здібностей тощо. Тому К. Макрс називав першим економічним законом закон зростання продуктивності праці, який є вираженням економії часу, що відображає найзагальнішу основу й внутрішню логіку економічного прогресу, джерела і способів підвищення ефективності виробництва.

    Змістом закону економії часу є економія життєвої та уречевленої  праці, оскільки цей  закон загальний (діє в усіх суспільних способах виробництва0. залежно від  ступеня розвитку технологічного способу  виробництва, передусім системи  продуктивних сил, економію робочого часу зумовлюють зміни в кожному з  елементів цієї системи (засобах  праці, предметах праці, робочій  силі, науці, формах і методах організації  праці, інформації,  використовуваних людьми силах природи). Щодо  основної продуктивної сили така економія залежить від рівня освіти, кваліфікації, розвитку творчих  здібностей людини, її психологічного , емоційного стану  тощо.

    Безпосереднього впливають на економію живої та уречевленої  праці заходи,  спрямовані на перехід  від відсталих, відживаючих форм економічної власності до нових, прогресивніших форм. Так, перехід багатьох підприємств у власність трудових колективів і США зумовив автоматичне  зростання продуктивності праці  на 15-20 %. З цього погляду прогресивною формою власності є та, яка сприяє скороченню живої та уречевленої  праці на одиницю створюваного товару або послуги.

    Внаслідок дії закону економії  часу, підвищення продуктивності праці зростає додатковий продукт. Це створює умови для  розширеного відтворення речових  і особистісних факторів виробництва, всієї системи продуктивних сил, для збільшення вільного часу, розвитку культури, мистецтва, отже, для здійснення не лише економічного, а й  соціального  прогресу, для вдосконалення всієї  системи суспільних відносин. Тому важливим критерієм економічного прогресу, який конкретизує його попередні  критерії, є зростання додаткового  продукту, збільшення багатства суспільства.

    До  критеріїв соціально  – економічного прогресу, які відображають розвиток виробничих відносин, належить:

    -         розширене відтворення відносин економічної власності;

    -         ступінь економічної свободи безпосередніх виробників;

    -         їх власність на свою робочу силу;

    -         самостійність (відносна) підприємств;

    -         участь в управлінні тих, хто створює матеріальні і нематеріальні блага;

    -         частка безпосередніх виробників у національному доході, національному багатстві країни;

    -         розвиток розумових, творчих здібностей людини, її потреб, інтересів та ін.

    До  критеріїв соціально  – економічного прогресу, які відображають розвиток всієї системи  суспільних відносин, належать:

    -         ступінь соціальної, політичної, юридичної свободи безпосередніх виробників;

    -         їх можливість впливати на ідеологію, національні відносини;

    -         користування багатствами культури, надбаннями мистецтва тощо.

    Упродовж  розвитку суспільства суперечність між критеріями техніко – економічного прогресу неодноразово набувала антагоністичних  форм. Зокрема,  техніко – економічний  прогрес, зростання продуктивності праці досягнуті на стадії домонополістичного капіталізму за рахунок вузької, однобічної спеціалізації найманих робітників (мануфактурний перехід  і машинне виробництво), увійшли  в антагонізм з  такими критеріями соціально – економічного прогресу, як необхідність всебічного розвитку людини, її творчих здібностей, надзвичайно  низька частка найманої праці у створеному нею національному доході тощо.

    На  сучасному етапі НТР особливо актуальною є проблема гуманізації  техніко – економічного прогресу,  органічного поєднання економічної  та соціальної ефективності, відновлення, збереження і примноження загальнолюдських цінностей. Для досягнення органічної єдності техніко – економічного, соціально – економічного і соціального  прогресу необхідно, щоб головною метою  їх розвитку була людина, її потреби, інтереси, добробут, розквіт її сутнісних сил. Тому ООН запровадила такий узагальнюючий  показник людського прогресу, як індекс людського розвитку, який містить  обсяг ВВП на душу населення, грамотність  і тривалість життя. За цим індексом  Україна у 2003 році займала 96 – те місце у світі.

     

    2. Основою перетворення  натурального виробництва на товарне є виникнення  суспільного поділу праці та приватної власності на засоби виробництва і продукти  праці.

    Суспільний  поділ праці  - спеціалізація, стійке закріплення виробників за виготовленням  певних продуктів  або за певними  видати діяльності чи виробничими операціями.

    Історії відомі три великих суспільних поділи праці.

1. суспільний поділ праці відбувся 5-7 тисячоліть тому, коли землеробські племена відокремилися від тваринницьких.
2. суспільний поділ праці пов'язаний з відокремленням ремесла від землеробства, що стало початком розмежування міських і сілких поселень.
3. суспільний поділ праці  характеризується відокремленням торгівлі від виробництва і формуванням прошарку людей, зайнятих у сфері обміну.

    Суспільний  поділ праці означає відокремлення  і співіснування  різних видів  трудової діяльності.

    Внаслідок цього  виникає система суспільної праці,  протилежна системі праці  натурального  господарства, що ґрунтується  не на поділі(спеціалізації), а на  зміні праці.

    Чинником  виникнення та розвитку суспільного  поділу праці є закон економії праці (робочого часу).

    Закон економії праці (робочого часу) – суттєвий (внутрішній), стійкий обернено пропорційний причинно – наслідковий зв'язок між величиною робочого часу як міри витрат праці та її результатом.

    Існування і дія цього закону, який ще називають  законом зростання продуктивності праці, зводиться до  того об’єктивного факту, що зменшення робочого часу, а отже, і витрат праці на виготовлення певного продукту має наслідком збільшення кількості вироблюваних продуктів. Це дає змогу окремому виробникові і суспільству за обмеженого ресурсу робочого часу урізноманітнювати і повніше задовольняти свої потреби. Спеціалізація виробників на виготовленні певного продукту чи здійсненні певної виробничої операції забезпечує підвищення вмілості виробників; економію тієї частки робочого часу, яка непродуктивно витрачається при переході від однієї операції до іншої; сприяє створенню спеціалізованих  знарядь праці, що є матеріальною основою винаходу та застосування робочих машин, тобто переходу до машинного (індустріального) технологічного способу виробництва благ. Не випадково А. Сміт  вважав спеціалізацію провідною силою економічного розвитку.