Энергетическая политика Украины

     Опалення  приміщень – 57.5%.

     Нагрів  води – 14.9%.

     Охолодження продуктів – 7.9%.

     Приготування  їжі – 5.5%.

     Кондиціювання повітря – 3.7%.

     Освітлення  – 3.5%.

     Телевізор – 3.0%.

     Інші  затрати – 4.0%.

     Отже, основна частина побутових енергозатрат припадає на теплопостачання. Саме тут  і концентрується ПЕ і на цьому  напрямі повинні бути зосереджені  зусилля з енергозбереження. Основні проблеми теплопостачання в ЖКС зумовлені застарілими мережами з поганою теплоізоляцією, неефективним котловим господарством, ненадійними системами регулювання температури теплоносія у перехідні періоди (осінь – зима, зима - весна ), відсутністю обліку споживаного тепла, нераціональною структурою внутрішньої мережі теплопостачання [15]. Існуючий ПЕ у ЖКС, який досягає 17-19 млн. т у.п., можна реалізувати завдяки такій сукупності заходів:

• Використанням ефективних котлів як для групового, так індивідуального теплопостачання.
• Забезпеченням сучасних систем контролю і автоматичного регулювання подачі тепла споживачам.
• Використанням вторинних енергоресурсів, в т.ч. нетрадиційних та поновлюваних джерел енергії (сонця, тепла землі, вітер, біомаса).
• Використанням систем акумуляційного теплопостачання.
• Продуманою тарифною сіткою та застосуванням зонних лічильників.
• Використанням сучасних теплоізоляційних матеріалів, систем рекуперації тепла, теплових помп, конвекторів.
• Диспетчеризацією управління інженерним обладнанням на рівні будинку, мікрорайону, міста.
• Використанням сучасних проектних рішень як для споруд, так і для систем інженерного забезпечення.
• Широким використанням автоматизованих автономних систем теплопостачання для малоповерхової забудови міст і селищ.
• Жорстким контролем структури тарифів на тепло та енергопостачання населення.

3. Прогнозування потреби України в паливно-енергетичних ресурсах

3.1 Особливості та стан споживання паливно-енергетичних ресурсів за 1995-2000 рр. 

     Трансформаційні процеси, що відбуваються в економіці  України останніми роками, суттєво  вплинули на стан і структуру споживання палива та енергії. Одним із важливих питань є покриття потреби в дефіцитних видах палива, оскільки обсяги їх імпорту дуже значні. Так, упродовж 1995-2000 рр. за рахунок власного видобутку та виробництва потреба у природному газі забезпечувалась у розмірах від 23,2 до 26,2%, у нафті – від 27,3 до 39,4%, у дизельному пальному – від 52,4 до 68,7% і в автомобільному бензині – від 71,0 до 96,6% загального споживання в Україні (табл. 3).

Таблиця 3.

Власний видобуток, виробництво і споживання  паливних ресурсів в Україні в 1995-2000 рр.

     За  період 1996-2000 рр. обсяги споживання котельно-пічного палива знижувалися, що зумовлено переважно спадом виробництва. Дещо зростало споживання палива в житлово-комунальному господарстві, проте питома вага промисловості у структурі споживання котельно-пічного палива залишалася високою – 81,3% 1996 року та 83,5% 2000-го. 

     Обсяги  споживання електричної енергії  знизилися до 167,6 млрд. кВт×год у 2000 році проти 181 млрд. кВт×год у 1996-му. Якщо споживання електричної енергії впродовж 1996–1999 рр. зменшувалось щорічно на 2-3% відносно попереднього року, то в 2000-му цей показник становив 0,63%. Отже можна зробити висновок, що темпи зниження рівнів електроспоживання значно уповільнились. Питома вага промисловості у структурі електроспоживання протягом 1996–2000 рр. коливалася в межах 50,4–49,1%. Несуттєво зменшилися обсяги електроспоживання в житлово-комунальному господарстві – від 42,6 млрд. кВт×год у 1996 році до 38,9 млрд. кВт×год у 2000-му. При цьому питома вага його знизилася з 23,5 до 23,2%. Статистика свідчить про значне зростання втрат електричної енергії в електромережах, які досягли 2000 року 31,2 млрд. кВт×год, або 18,6% загального електроспоживання.

     Показники обсягів і структури споживання теплової енергії наведено відповідно до наявних статистичних даних. Проте слід відзначити, що недостатнє забезпечення споживачів приладами обліку витрат теплової енергії істотно позначається на точності цих даних. У 1996–2000 рр. відбувається постійне зниження споживання теплової енергії в житлово-комунальному господарстві, втім не лише підвищення тарифів на тепло впливає на цей процес. Слід, вочевидь, зважати і на недоліки обліку. В промисловості споживання теплової енергії знизилося з 114,6 млн. Гкал, за даними 1996 року, до 80 млн. Гкал у 2000-му.

     Основною  вихідною інформацією прогнозування споживання паливно-енергетичних ресурсів є макроекономічні показники розвитку економіки України до 2030 року. В основу їх розробки покладено цільові настанови розвитку економіки та ресурсної бази з урахуванням можливостей її розширення, а також напрями економічної політики, спрямованої на забезпечення інноваційного розвитку. Розробка базується на прийнятих програмних документах, враховує Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку економіки України на 2002–2011 рр. Особливості етапів економічного розвитку країни до 2030 року враховано у прогнозах споживання паливно-енергетичних ресурсів, зокрема, через прогнозні макропоказники енергоємності.

     Прогнозовані  обсяги споживання ПЕР мають сприяти  досягненню стратегічної мети – підвищенню енергоефективності до світового рівня та забезпеченню соціально-економічного розвитку країни на визначений термін.

     Основним  методом, що використовувався в роботі, є метод довгострокового прогнозування  на базі визначення на макрорівні питомих  енергоекономічних показників (енергоємності, в тому числі за видами ПЕР). 

3.2. Прогноз споживання паливно-енергетичних ресурсів 

     Прогноз споживання вугілля. Родовища вугілля становлять основну паливну базу країни, що визначає важливість питання ефективного його використання. Тому в прогнозі враховувались:

• наявність і перспективи освоєння у промислових масштабах нових технологій спалювання та переробки вугілля;
• можливість суттєвого підвищення якості товарного вугілля;
• перспектива розвитку вугледобувних і вуглепереробних підприємств, їх технічного переоснащення та будівництво нових шахт і розрізів сучасного рівня;
• вплив цінового фактора на попит вугілля з боку споживачів;
• вплив рівня екологічних витрат на обсяги споживання вугілля;
• ресурсні можливості наявного та перспективного шахтного фонду за обсягами видобування вугілля;
• можливості імпортних поставок вугілля.

     Слід  зазначити, що до уваги взято такі напрями енергозбереження, як зниження нераціональних втрат вугілля на всіх стадіях його видобування, переробки, транспортування та використання. Нові ефективні та «екологічно чисті» технології використання вугілля до енергозберігаючих можна віднести лише умовно, оскільки в цьому випадку має місце не заощадження палива, а заміна більш дефіцитних видів палива на менш дефіцитні.

     В таблиці 4 (додаток А) наведено прогноз споживання вугілля до 2030 року. Прогноз передбачає зростання обсягів споживання вугілля до рівня 109-139,9 млн. т у 2030 році проти 63,3 млн. т у 2000-му, або в 1,7-2,2 разу.

     Прогноз споживання природного газу. Порівняно з іншими видами палива природний газ є більш екологічним та універсальним енергоресурсом. Проте через обмежені запаси обсяг власного його видобування у 2000 році становив лише 26,2% загального його споживання в країні. Дефіцитність і означені вище якості, а також ціновий фактор є основними чинниками, що впливають на обсяги споживання природного газу. На них так само суттєво позначається реалізація визначених напрямів енергозбереження у газовій промисловості.

     Мета  основної стратегії заощадження  газу полягає у зниженні показника газоємності ВВП у 2030 році на 65-79% порівняно з 2000-м. При цьому споживання газу в економіці України в 2030 році становитиме 77,5-91 млрд. м³ порівняно з 68,4 млрд. м³ у 2000-му, тобто зросте не більше, ніж на 33% (таблиця 5, додаток Б). Досягнення поставленої мети можливе в разі реалізації низки заходів, найбільш важливими серед яких є:

• скорочення технологічних втрат природного газу на його транспортування з 8-9% до 4-5% за рахунок використання нових газотурбінних газоперекачувальних агрегатів з ККД 35-36%, що дозволить заощадити на рівні 2030 року 11-12 млрд. м³ природного газу;
• підвищення рівня ефективного використання природного газу в галузях промисловості за рахунок впровадження більш економічного газоспоживаючого обладнання та вдосконалення наявного. Попередні оцінки свідчать про можливість підвищення рівня ефективності газовикористання на 35-40% порівняно з 2000 роком (річна економія газу може сягнути 25-30 млрд. м³);
• заміна частки наявного парку опалювальних котлів на більш ефективні та підвищення їх ККД до 92%, що приведе до економії природного газу в розмірах 3,5-5,0 млрд. м³ газу;
• збільшення в 2030 році частки електроплит для приготування їжі до 60-80%. За оцінками, заощадження газу в цьому випадку може становити 2,0-2,5 млрд. м³;
• масштабна заміна пальників на більш ефективні на газових плитах, у водонагрівачах та інших приладах вітчизняного виробництва. Можлива економія газу сягатиме 3-3,5 млрд. м³ на рівні 2030 року.

     Прогноз споживання нафти  і нафтопродуктів. Забезпеченість нафтою власного видобутку є досить низькою, протягом 1995–2000 рр. вона змінювалася з 27,3 до 39,4% (табл. 3). На перспективу частка забезпечення власною нафтою суттєво знижуватиметься і в 2030 році становитиме 19,8-20,9% обсягу її споживання. В 2030 році споживання нафти прогнозується в розмірі 25,3-30,7 млн. т проти 9,4 млн. т у 2000-му, або зросте у 2,7-3,3 разу (табл. 6, додаток В). За той самий період збільшиться споживання топкового мазуту в 2,8-4 разу з 1,2 до 3,5-4,9 млн. т, дизельного пального – в 2,3-3 разу з 4,9 до 11,1-14,6 млн. т і автомобільного бензину – в 3,2-3,5 разу з 2,9 до 9,5-10,2 млн. т (табл. 7, додаток Г).

     У таблиці 8 (додаток Д) наведено прогноз споживання нафтопродуктів галузями економіки України на період до 2030 року. В цілому споживання нафтопродуктів у 2030 році прогнозується в межах 37,4-46 млн. т у.п. (з урахуванням біопалива), що перевищує рівень їх споживання 2000 року в 2,5-3,1 разу.

     Прогноз споживання біологічного палива. Світовий досвід показує високу ефективність використання екологічно чистого біологічного палива. Для України існує можливість швидкого нарощування обсягів виробництва етанолу (етиловий спирт) та біодизельного пального (ріпакова олія). В 1999 році в Україні було прийнято закон про надання податкових пільг виробникам бензинів, що містять не менше 5 % етанолу. Сировиною для отримання етанолу є відходи виробництва цукрового буряку (меляса). За 1999–2000 рр. було вироблено 260 тис. т сумішевих бензинів при внесенні спиртовмісної добавки в межах до 6 %.