Энергетическая политика Украины

     Ми  повинні розуміти, що зекономлена енергія буквально є джерелом енергії. Обсяги цього джерела визначаються різницею між фактичним енергоспоживанням і його оптимальним значенням, що необхідний для забезпечення потреб суспільства [6-8] і визначають потенціал енергозбереження.

     Загрози енергетичній безпеці України можуть бути природними та антропогенними. До природних належать урагани, землетруси, снігопади, обмерзання, повені, вулканічна діяльність, метеорити. Людство не може на сьогодні повністю контролювати ці загрози, навпаки, діяльність людей може їх посилити, наприклад, техногенні катастрофи, глобальне потепління внаслідок збільшення концентрації парникових газів, зокрема СО2, внаслідок спалювання викопної енергосировини (газ, нафта, вугілля), повені, викликані нерозумною експлуатацією природних ресурсів (південний схід України), чи карстові явища, які виникають внаслідок нераціонального водоспоживання. До суспільно-економічних факторів, які створюють основні загрози для енергетичної безпеки України, можна зарахувати:

• Повну залежність України від поставок енергоносіїв (нафти і газу) з Росії.
• Структуру господарського комплексу, в якій переважна частка належить важкій (металургійній і добувній) промисловості, що є найбільш енергоємною.
• Зношеність (на 75 – 80%) основних фондів підприємств ПЕК та інших енергоємних галузей.
• Марнотратне використання ПЕР та вторинних ресурсів.
• Відсутність загальнодержавної та регіональної енергетичної політики.
• Відсутність внутрішніх та зовнішніх інвестицій для модернізації та реконструкції господарських комплексів, в т.ч. і енергетики.

     Основні загрози енергетичній безпеці дозволяють сформувати енергетичну доктрину для  України, або ж систему пріоритетних заходів, що покликані забезпечити  прийнятний для суспільства рівень енергетичної безпеки. 

1.4. Концепції енергетичної доктрини 

     Енергетична доктрина повинна ґрунтуватися на забезпеченні гармонійного розвитку і функціонування всіх елементів енергетики і досягнення максимального для реальних можливостей  держави рівня енергетичної безпеки. Реалізацію доктрини повинні забезпечити такі стратегічні напрями роботи [9,10]:

• Інвентаризація і визначення реального стану енергетичного господарства.
• Розробка оптимальної структури власності складових енергетики (приватна, корпоративна, державна). Визначатися щодо частки державної власності.
• Сформувати загальнодержавний і регіональні, в т.ч. муніципальні енергокомплекси.
• Забезпечити диверсифікацію джерел енергоресурсів, зокрема зменшити паливно-енергетичну залежність від Росії.
• Комплексна модернізація господарчих систем України на принципах енергозбереження, сучасних енергоощадних технологій, телекомунікаційних та комп’ютерних мереж.
• Розширення видобутку та інтенсифікація використання власних енергоресурсів, в т.ч. вторинних і відновних джерел енергії.
• Розробка заходів на випадок непередбачуваних обставин, в т.ч. створення системи підземних газо і нафтосховищ.
• Забезпечення надійності експлуатації АЕС, в т.ч. створення замкненого циклу виробництва і утилізації відпрацьованого ядерного палива.

     При розробці енергетичної доктрини слід усвідомлювати, що Україна і Росія мають різні стратегії забезпечення енергетичної безпеки [11 - 14]. У короткотерміновій перспективі для України необхідно впровадити систему заходів з енергозбереження, підвищити ефективність енергопостачання та енерговикористання, розробити замкнений цикл виробництва ядерного палива, ліквідувати заборгованості за ПЕР. Довгострокова стратегія України ґрунтується на структурній перебудові економіки, збільшенні частки власних ПЕР у структурі енергоспоживання, впровадженні структурно-технологічного енергозбереження, диверсифікації шляхів і джерел надходження ПЕР.

     Для Росії короткотермінова перспектива  підвищення енергобезпеки полягає  у досягненні ефективного контролю над магістралями транспорту ПЕР, формуванні єдиної енергетичної системи (ЄЕС) країн СНД, в т.ч. шляхом утворення ЄЕП, нарощуванні експортного потенціалу ПЕР у Європу. Довгострокова перспектива забезпечення енергобезпеки Росії включає пошук шляхів позбавлення України статусу транспортного монополіста ПЕР у Європу, блокування неросійських джерел забезпечення України ПЕР, досягнення контролю над транспортуванням ПЕР з каспійського регіону у Європу, Китай, Японію та Корею.

     Тобто стратегії забезпечення енергетичної безпеки України і Росії конфліктні. Проте це не означає, що немає взаємоприйнятного варіанту узгодження енергетичних доктрин цих двох країн. Прикладом для цього може бути діяльність Міжнародного енергетичного агентства (МЕА), яке було створене у 1967 р. 18-ма західноєвропейськими державами, США, Канадою, Новою Зеландією та Японією для подолання енергетичної кризи 70-х років, чи організація експортерів нафти ОПЕК. Слід зауважити, що позиція Росії у співпраці з ОПЕК теж часто конфліктна. Тому особливих сподівань на цивілізоване погодження енергетичних доктрин двох країн мало. 

2. Потенціал енергозбереження України

2.1. Визначення  потенціалу енергозбереження

     Потенціал енергозбереження (ПЕ) України –  це різниця між загальним наявним  на сьогодні енергоспоживанням і  тим, яке б воно було при застосуванні найсучасніших технологій енергозбереження [4].

     Таблиця 1

Оцінка  технологічно допустимого потенціалу енергозбереження на 1990р.

Споживачі палива та енергії	Паливо	Електрична  енергія, млрд. кВт – год.	Теплова енергія, млн. Гкал	Всього, млн. т  у.п.
ПЕК- всього	13,7 - 20	17 – 22	48 – 64	27,5 – 38,2
у тому числі: - паливні галузі	3 – 4	2 – 3	3 – 4	4,2 – 5,7
- електроенергетика	7,7 – 11	11 – 14	–	11,3 – 15,6
- транспорт  енергоресурсів	3.5	4 – 5	45 – 60	12,0 – 16,9
Промисловість - всього	39,3 – 43,3	87,9 – 96,4	99,4 – 113,5	84,8 – 94,1
у тому числі: - міжгалузеві  заходи	12 – 13	68 – 70	47 – 50	42,1 – 44,4
- металургійний  комплекс	9,5 – 10,0	6 – 7	5 – 6	12,3 – 13,3
- машинобудування	6,5 – 7	4 – 5	4 – 4,5	8,5 – 9,4
- хімія  та нафтохімія	2,5 – 3	2,5 – 3,5	8 – 9	4,7 – 5,6
- промисловість  будівельних матеріалів	3,9 – 4,0	1,6 – 2	5 – 6	5,2 – 5,7
- харчова	3,5 – 4,0	1,9 – 2,0	17 – 18,5	7 – 7,8
- інші  галузі промисловості	1,4 – 2,3	3,9 – 6,9	13,4 – 19,5	5 – 7,9
Комунально-побутове господарство	6,5 – 7	12 – 13	40 – 45	17,3 – 19
Сільське  господарство	4 – 5	2 – 3	–	4,7 – 6
Транспорт	9,3 – 9,8	1,8 – 5	0,5 – 0,9	10 – 11,6
Будівництво	0,5 – 0,8	0,2 – 0,4	0,7 – 1,0	0,7 – 1,1
Разом	73,3 – 85,9	120,9 – 139,8	188,6 – 224,4	145 – 170

     За  даними Комплексної державної програми енергозбереження України ПЕ на 1990 рік становив 145-170 млн. т.у.п., або 42-48% від обсягу споживання первинних енергоресурсів. Структура ПЕ показана в табл.1.

     З цієї таблиці бачимо, що найбільший потенціал енергозбереження мають  підприємства ПЕК, а в промисловості - металургійний комплекс. Також велике марнотратство у комунально-побутовому секторі та транспорті. Раціональна (можна також сказати ідеальна) структура енергетичних потоків на 2010 р., яка прогнозується Програмою енергозбереження України, показана на рис. 2, а оцінка обсягів технічно можливого енергозбереження за видами ПЕР та необхідних для цього капітальних вкладень показано в табл. 2.

     Звичайно, добитися реалізації завдань цієї Програми не можливо без скоординованих зусиль всіх громадян. Для цього потрібен корпус спеціалістів, які усвідомлюють важливість і невідкладність завдань енергозбереження. Такими спеціалістами в першу чергу повинні бути енергетики. 

Таблиця 2

Оцінка  економічно-ефективних рівнів технічно можливого енергозбереження

Види  ПЕР, капітальні вкладення	2000 р.	2005 р.	2010 р.
Паливо, млн. т у.п. всього:	24,9 – 28,8	39,0 – 44,3	53,1 – 60,9
у тому числі: - вугілля	8,7 – 10,1	12,9 – 14,6	17,0 – 19,5
- рідке  паливо	6,2 – 7,2	10,1 – 11,5	14,3 – 16,4
- природний  газ	10,0 – 11,5	16,0 – 18,2	21,8 – 25,0
- електроенергія,
- теплоенергія,
- всього  енергозбереження, млн. т у.п.	51,4 – 59,6	79,2 – 94,6	112,6 – 128,6
- капітальні  вкладення, млрд. дол. США	9,64 – 10,92	15,47 – 17,72	20,65 – 24,05

 

     Зверніть  увагу на останній рядок, де вказані  обсяги капітальних вкладень для  реалізації завдань щодо енергозбереження. Вони співмірні або більші від величини державного бюджету України. Це означає, що реалізація завдань КДПЕ мусить забезпечуватися в основному за кошти самих підприємств, а держава повинна лише цьому сприяти економічними засобами (податкова політика, інвестиції у науково-технічні дослідження і т.п.). 

     2.2. Енергозбереження у паливно-енергетичному комплексі 

     Загальний потенціал енергозбереження ПЕК  становить 28 - 38 – млн. т у.п. і є  другим (перший у промисловості) серед  галузей господарства України. Нижче перерахуємо основні шляхи оптимізації енергоспоживання за складовими ПЕК.

     Нафтова та нафтопереробна промисловість. Для реалізації ПЕ у нафтовій промисловості необхідно здійснити такі заходи:

• інтенсифікувати нафтовіддачу малодебітних родовищ;
• поглибити до 80 – 90% переробку нафти (сьогодні 50-60%);
• використовувати засоби утилізації тепла глибинної нафти;
• використовувати системи уловлювання легких фракцій нафти в засобах її транспортування та збереження;
• переробляти нафтошлами у паливо та у будівельні матеріали.

     Вугільна  промисловість. В цьому випадку найбільш доцільними є такі заходи:

• збільшення частки високосортного вугілля та покращення характеристик низькосортного вугілля шляхом його брикетування;
• створення технологічного обладнання для видобутку вугілля з тонких пластів, зокрема бурошнековими установками;
• розробка автоматизованих вуглезбагачувальних фабрик та підземна газифікація вугілля;
• виконання НД та ДКР щодо розробки принципово нових технологій отримання моторного палива зі сланців;
• освоєння шахтового метану.

     Газова  промисловість. Ця галузь також володіє значним потенціалом енергозбереження. Основні напрямки енергозбереження такі:

• інтенсифікація видобутку з малодебітних свердловин;
• збільшення глибини переробки газу;
• розвиток використання стисненого природного та скрапленого нафтового газу як моторного палива;
• виробництво водню;
• скорочення технологічних втрат енергоносіїв шляхом підвищення к.к.д. газоперекачувальних агрегатів.

     Електроенергетика. Ця галузь володіє найбільшим ПЕ, він сягає 11-16 млн. т у.п. (нагадаємо, що ПЕ всього ПЕК 28-38 млн. т у.п.). Реалізацію цього потенціалу можна досягнути таким чином:

• розвитком і впровадженням ГТУ та парогазових циклів для комбінованого виробітку електроенергії та тепла (когенерація);
• освоєння технологій та обладнання для роботи ТЕС на кам’яному і бурому вугіллі;
• реконструкція діючих ТЕС;
• збільшення виробництва електроенергії на ГЕС, зокрема на міні та мікро ГЕС;
• використання нетрадиційних та відновлювальних джерел енергії, зокрема для автономних споживачів.

 

2.3. Енергозбереження у будівництві та промисловості будівельних матеріалів 

     З 1994 р. Держбуд України запровадив нові вимоги до теплоізоляції будівель. Показники термоопору стін та даху за новими нормативами зросли у 2.5 - 3.0 раз. Цей захід покликаний зменшити витрати тепла на опалювання будинків на 25% - 35%. Загалом, реалізувати ПЕ в будівництві можна двома основними шляхами:

     - утепленням огороджуючих конструкцій;

     - модернізацією систем теплозабезпечення  та теплоспоживання.

     У промисловості будівельних матеріалів основні енергозатрати припадають на виробництво цементу та цегли. Нижче перерахуємо основні напрями енергозбереження у цій галузі:

• Перехід на виробництво цементного клінкеру сухим способом (зменшення енергозатрат на 25%).
• Інтенсифікація випалу клінкеру шляхом підвищення ефективності пальників та теплообмінників.
• Зміна технології приготування шихти клінкеру.
• Збільшення випуску пустотілої цегли та блоків і добавки до цегельної шихти паливовміщуючих сумішей.
• Впровадження нових обпалювальних агрегатів, модернізація печей для виробництва цегли, фаянсу, фарфору, черепиці та керамзиту.
• Використання методу електроіндукційної термообробки залізобетонних виробів.
• Впровадження систем КВП та автоматизація технологічних процесів.

 

2.4. Енергозбереження у житлово-комунальному секторі 

     Спеціалісти Державного університету Пенсильванії (США) визначили, що побутове енергоспоживання має таку структуру: