Экономический рост и экономическое развитие

На практиці технічний і капіталовкладення (інвестиції) тісно взаємопов'язані: технічний зумовлює інвестиції в  нові машини та устаткування. Виходячи з цього, цілком зрозумілою стає необхідність будувати атомні електростанції для  застосування технологій з використанням  атомної енергії.

Вагома частка щорічного приросту реального національного доходу визначається нагромадженням капіталу. Не дивно, що продуктивність праці робітників підвищується, якщо ними буде використовуватися  більше капіталу.

Важливо підкреслити, що обсяг капіталу, який припадає на одного робітника, є  важливим чинником, що визначає динаміку продуктивності праці. За певний період часу цілком можна збільшити сукупний обсяг капіталу, але якщо робоча сила зростає швидше, продуктивність праці буде падати, оскільки скорочується обсяг капіталу на кожного працівника.

 

1.1.4 Якість робочої сили, масштаби виробництва і розподіл ресурсів.

 

Значний вплив на підвищення продуктивності праці має освіта і професійна підготовка кадрів. Найпростішим показником, що свідчить про якість робочої сили, є рівень освіти. Важливо відзначити, що у підготовці робочої сили в  Україні донедавна переважали екстенсивні  методи, які проявлялися в гонитві  за кількісними показниками на шкоду  якісним. Попри широкі масштаби підготовки спеціалістів, ще не вистачає висококваліфікованих робітників, що не може не відбитися  на продуктивності праці та ефективності виробництва. При цьому впав престиж  інженерної праці.

Екстенсивні тенденції в підготовці робочої сили вступають у конфлікт з інтересами прискорення науково-технічного прогресу, який веде до швидкого старіння раніше набутих знань і навичок, зумовлює появу нових професій і спеціальностей, вимагає різкого підвищення рівня кваліфікації. Сучасні темпи розвитку науки і техніки змушують працівника за період трудової діяльності 3—4 рази пройти перепідготовку і підвищення кваліфікації.

Значний вплив на зростання продуктивності праці має економія, обумовлена масштабами виробництва і поліпшенням розподілу  ресурсів. Поліпшення виробничих показників здебільшого залежить від розмірів ринку і підприємства. Велика корпорація може вибрати із існуючих методів  виробництва ефективніші, ніж маленька фірма. Великий завод з виробництва  автомобілів може встановити складні  комп'ютеризовані складальні лінії  з використанням робототехніки, тоді як дрібні виробники змушені  застосовувати примітивнішу технологію. Вплив чинника економії, обумовленої масштабами виробництва, означає, що розширення ринків збуту і розмірів підприємств дозволяє впроваджувати ефективніші методи виробництва. У свою чергу це веде до зростання продуктивності праці.

Поліпшення розподілу  ресурсів означає, що поступово робоча сила перерозподіляється із низькопродуктивних галузей у високопродуктивніші. Як наслідок, велика кількість робочої  сили України переміщена із сільського господарства, де продуктивність праці  досить низька, в обробну промисловість  з високою продуктивністю праці.

До чинників, які можуть вплинути на уповільнення зростання  продуктивності праці та реального  національного доходу, належать окремі законодавчі акти про безпеку  праці, навколишнє середовище тощо. Серед  інших чинників, що від'ємно впливають  на економічне зростання, можна назвати  недобросовісне ставлення до праці  і господарську злочинність, зупинення  роботи на час трудових конфліктів, вплив несприятливих погодних умов на сільськогосподарське виробництво. Треба зважити й на те, що підвищення безпеки праці, чисті повітря і вода – все те, що характеризує якість життя, цілком може бути досягнуте за рахунок уповільнення темпів зростання продуктивності праці. Але разом з тим підвищення продуктивності праці може викликати і збільшення видатків на цілі, надзвичайно важливі для суспільства, наприклад, охорону навколишнього середовища. Виходить, що продуктивність праці відображає не весь добробут суспільства, а лише вимірює питомий виробіток на одну людино-годину.

 

1.1.5 Чинники, що важко піддаються кількісній оцінці.

 

Значний вплив на темпи  економічного зростання має і  ціла низка інших чинників, що важко  піддаються кількісній оцінці. До них належать: великі запаси різноманітних природних ресурсів, достатня кількість родючих земель, сприятливі кліматичні та погодні умови тощо.

Хоча багаті природні ресурси  і є важливим позитивним чинником економічного зростання, але це зовсім не означає, що країни з недостатніми запасами приречені на невисокі темпи  економічного зростання. Приміром, в  Японії природні ресурси обмежені, темпи економічного зростання цієї країни у повоєнний період були одними з найвищих у світі. Якщо в 1960 році її ВВП був меншим 10 % американського, то на початку 1990 років він становив понад 60 % ВНП США. У 1962 році частка Японії у світовому випуску продукції становила 4,4 % порівняно з 41,5% частки Сполучених Штатів; у 1988 році частка Японії зросла до 11,2 %, тоді як частка США зменшилась до 25,8 %. Стосовно сукупного ВВП Європейського Економічного Співтовариства ВВП Японії в 1990 році склав 56,2 %. З іншого боку, деякі найбільш економічно відсталі країни Африки і Південної Америки володіють великими запасами природних ресурсів.

До чинників, які важко  піддаються кількісній оцінці, передусім  відноситься соціальна, культурна  і політична атмосфера в країні. Мається на увазі ціла низка взаємопов'язаних чинників: відсутність соціальних або  моральних заборон, які перешкоджають  прогресу виробництва і матеріальному ставлення до праці та підприємництва; стабільність політичної системи, що стосується внутрішніх порядків, прав власності, законів про статус підприємств, процедури укладання контрактів. Усі перелічені умови, хоча їх і неможливо оцінити кількісно, безперечно, лежать в основі економічного зростання.

Зростання дійсного, а не потенційного (тобто в умовах повної зайнятості) реального національного  доходу означає зміну його величини під впливом коливань сукупного  попиту. Зрозуміло, що темпи зростання  були б вищими, якби економіка щорічно  досягала потенційного рівня виробництва. Відхилення від повної зайнятості через  недостатній сукупний попит є  причиною того, що реальні темпи  зростання відстають від потенційно можливих.

Водночас циклічне безробіття може викликати і певні від'ємні побічні ефекти, які позначаться  на темпах економічного зростання в  наступні роки повної зайнятості, негативно  вплинувши на інші чинники економічного зростання. Наприклад, безробіття гальмує  інвестиції і нагромадження капіталу. Фінансові можливості сімей можуть виявитися недостатніми для додаткових видатків на освіту і професійну підготовку. При цьому може взагалі зникнути потреба в отриманні освіти і  професій, якщо на них зменшується  попит на ринку праці. Темпи зростання  видатків на дослідження також можуть уповільнитися через економічний  спад, що негативно відіб'ється на технічному прогресі. Може посилитися опір профспілок впровадженню нової  технології тощо. Усі ці чинники, безперечно, впливають на економічне зростання, хоча кількісно оцінити цей вплив  досить важко.

Практика показує, що економічне зростання в економічно розвинутих країнах проходить не стільки  за рахунок збільшення трудозатрат, скільки за рахунок підвищення продуктивності праці. Це підвищення досягається завдяки  технічному збільшенню обсягу капіталу, підвищенню рівня освіти та професійної  підготовки, переміщенню ресурсів із низькопродуктивних у високопродуктивні  галузі, а також завдяки цілому ряду інших чинників, пов'язаних передусім  із науково-технічним прогресом. І ні в якому разі не можна сприймати зростання продуктивності праці і реального продукту як природний. Так, у розвинутих країнах за останні десятиліття спостерігалось певне зниження темпів зростання продуктивності праці. Однак зараз його абсолютні показники досить високі.

 

 

 

 

1.1.6 Вимір економічного  зростання.

 

Зміна економічних характеристик (параметрів) в елементах економіки  внаслідок їх взаємодії називають  економічною динамікою.Економічна динаміка – це розвиток економіки, у ході якого змінюються кількісні і якісні характеристики економічних явищ і процесів, обсяг суспільного продукту.

Для характеристики економічної  динаміки застосовують динамічні ряди – це ряди статистичних показників, що характеризують розвиток суспільних явищ у часі. Вирізняють динамічні ряди абсолютних, відносних і середніх величин. Динамічні ряди абсолютних величин поділяють на інтервальні і моментні.

Інтервальні ряди характеризують стан явищ за певні відтинки часу (наприклад, виробництво продукції за рік чи місяць), тобто це числовий ряд динаміки, рівні якого характеризують зміну величини певного параметра через рівні проміжки часу. Середню з інтервального ряду визначають як середню арифметичну просту. Інтерва-льний ряд подано у таблиці.

 

Таблиця 1.1

 

Період (роки)	2003	2004	2005	2006	2007	2008
Рівні (ВНП, млрд.у.о.)	630,0	635,0	638,0	639,7	639,2	620,8

 

Моментні ряди характеризують стан явища на будь-який певний момент часу (наприклад, наявність верстатів в цеху на початок кожного місяця). Середній рівень моментного ряду з однаковими відрізками між часовими датами визначають як середню хронологічну. Інтервальний ряд можна відобразити у таблиці.

 

 

 

 

 

 

Таблиця 1.2

 

Період (роки)	2000	2001	2003	2008
Період Рівні (ВНП, млрд. у.о.)	600,0	610,2	612,0	590,3

 

Серед кількісних засобів  аналітичного дослідження значного поширення набуло використання середніх та відносних величин.

Середні величини (прості арифметичні, зважені арифметичні, середні хронологічні, середні геометричні, середні гармонічні, середні квадратичні) використовуються в аналізі для узагальнюючої характеристики масових однорідних показників у правовій статистиці. Через середню величину характеризують загальний рівень ознаки, що аналізується, коли вона схильна до значних коливань. Обов’язковою умовою для використання способу середніх величин є якісна однорідність сукупності явищ та фактів, що вивчаються.

 

1.1.7 Наслідки економічного зростання.

 

Загальновизнано, що економічне зростання є бажаним і позитивним явищем. Проте не треба забувати, що воно супроводжується і певними негативними наслідками, зокрема забрудненням навколишнього середовища. Індустріалізація та економічне зростання породжують такі негативні явища сучасного життя, як забруднення, промисловий шум і викиди, погіршення вигляду міст, транспортні затори, а іноді навіть аварії і катастрофи (Чорнобиль).

Усі ці втрати переливу економічного зростання виникають через те, що виробничий лише перетворює природні ресурси, але не утилізує їх повністю. Практично все, що втягується у виробництво, з часом повертається у навколишнє середовище у вигляді відходів. Чим значніше економічне зростання і вищий рівень життя, тим більше накопичується відходів. Однак, усе це не може заперечувати необхідності економічного зростання як основи підвищення життєвого рівня народу.

Економічне зростання  завжди пом'якшує суперечність між  безмежними потребами й обмеженими ресурсами. В умовах економічного зростання  вибір соціальних цілей стає менш болісним і веде до зменшення суперечностей  між різними групами населення. Цілком можливо модернізувати збройні сили, підтримувати інфраструктуру на належному рівні, здійснювати програми допомоги непрацюючим, хворим і бідним, вдосконалювати систему освіти та інші галузі соціальної сфери і в той же час підвищувати особисті доходи за вирахуванням видатків.

Зв'язок між економічним  зростанням і станом навколишнього  середовища іноді перебільшують. Насправді, забруднення є не стільки побічним продуктом економічного зростання, скільки результатом неправильного  ціноутворення. Справа в тому, що значна частина природних ресурсів (повітря, ріки, озера, океани) розглядається  як загальна власність, що не має ціни. Тому ці ресурси використовуються надто  інтенсивно, а іноді і нераціонально, що погіршує їхній стан.

Забруднення навколишнього  середовища є прикладом побічного  результату, або витрат переливу. Розв'язання цієї проблеми можливе із введенням  законодавчих обмежень або особливих  податків, щоб компенсувати недоліки системи ціноутворення і протидіяти нераціональному використанню природних  ресурсів. Хоча існують серйозні проблеми, пов'язані із забрудненням навколишнього  середовища, але це не означає, що обмеження  економічного зростання зможе розв'язати  ці проблеми.

Економічне зростання  — це єдиний реальний спосіб досягти  справедливого розподілу доходів  у цивілізованому суспільстві. Воно є основним засобом поліпшення економічного становища бідніших верств населення.

Економічне зростання  супроводжується скороченням частки зайнятих у конвеєрному виробництві. Оновлення устаткування, як правило, знижує напруженість пращ та ймовірність  нещасних випадків. Сучасні кондиціоновані приміщення набагато вигідніші і  зручніші, ніж задушливі фабричні цехи минулого. Високий рівень життя, що забезпечується економічним зростанням, дає можливість значній частині  населення здобувати освіту та збагачуватись  у духовному плані.