Экономический рост и экономическое развитие

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І  НАУКИ УКРАЇНИ

 

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ РАДІОЕЛЕКТРОНІКИ

 

 

Факультет …………………………………………………………………………..

 

Кафедра …………………………………………………………………………….

 

 

 

 

КУРСОВИЙ ПРОЕКТ (РОБОТА)

 

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

 

 

 

……………………………………………………………………………………….

(тема проекту (роботи)

 

………………………………………………………………………………………..

з дисципліни)

 

 

 

Керівник ……………………………………………………………………………..

(підпис, дата, посада, прізвище, ініціали)

 

 

Студент ……………………………………………………………………………..

(група, підпис, дата, прізвище, ініціали)

 

 

 

 

 

 

 

Харків 2012

РЕФЕРАТ

 

 

Курсова робота складається з 30 сторінок, 2  таблиці, 16 джерел.

Даний документ містить інформацію про поняття економічного росту  та економічного розвитку, відображає їх характеристики та чинники. Також  висвітлює обставини, що сприяють становленню  цих понять.

ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК, ВВП, МАКРОЕКОНОМІКА, ПРОДУКЦІЯ, ВИРОБНИЦТВО, РЕСУРСИ, ЕКОНОМІКА, ПРАЦЯ, ПРОДУКТИВНІСТЬ.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

 

 

ВСТУП……………………………………………………………………………4

1 ПОНЯТТЯ ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ  ТА ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ……………………………………………………………………….5

1.1 Економічне зростання………………………………………………...5

1.1.1 Основні чинники економічного зростання………………..…….6

1.1.2 Два способи збільшення обсягу продукції…………………...…7

1.1.3 Науково-технічний прогрес і обсяг капіталу…………..…….…8

1.1.4 Якість робочої сили, масштаби виробництва і розподіл     ресурсів………………………………………………………………………….8

1.1.5 Чинники, що важко піддаються кількісній оцінці…………….…9

1.1.6 Вимір економічного  зростання…………………………………..11

1.1.7 Наслідки економічного зростання………………………….……12

1.2. Економічний розвиток……………………………………………….13

1.2.1 Сучасні внутрішні чинники  розвитку економіки………………...14

2 ТЕХНІЧНИЙ,ЕКОНОМІЧНИЙ ТА СОЦІАЛЬНИЙ  ПОТЕНЦІАЛ ІННОВАЦІЙ……………………………………………………………………..15

3 ФІНАНСОВА  СТАБІЛЬНІСТЬ, ЯК ЗАСІБ ДЕРЖАВНОГО  РЕГУЛЮВАННЯ ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ………………………

4 ДОСЛІДЖЕННЯ МОДЕЛІ ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ Р. СОЛОУ…………………………………………………………………………...22

ВИСНОВОК…………………………………………………………………….

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

 

Економічне зростання – це основний показник розвитку і добробуту будь-якої країни. Він є однією з головних макроекономічних цілей, досягнення якої зумовлене необхідністю випереджаючого зростання національного доходу порівняно зі зростанням чисельності населення для підвищення рівня життя в країні.

Розрізняють два поняття: „економічний розвиток» та „економічне зростання».

Економічний розвиток – це перехід від одного стану економіки до іншого, коли у новому періоді не тільки збільшується виробництво тих самих товарів і послуг, що вже вироблялися раніше, а й має місце виробництво нових товарів і послуг з використанням нових технологій порівняно з минулим періодом.

Економічне зростання – це збільшення обсягів реального ВВП в одному періоді порівняно з іншим, або зростання економічної могутності держави (є більш вузьким за змістом порівняно з економічним розвитком).

Піднесення  проблем, вичерпання традиційних ресурсів, збільшення чисельності населення  зумовлюють рішення двоєдиного завдання: економічного росту та ефективності економіки. Економічний ріст являє  собою збільшення обсягу утворюваних корисностей а, отже, є підвищення життєвого рівня населення. Сам по собі економічний ріст суперечливий. Так, можна домогтися збільшення виробництва і споживання матеріальних благ за рахунок погіршення їх якості, за рахунок економії на очисних спорудженнях і погіршення умов життя, домогтися тимчасового зростання виробництва можна і за рахунок хижацької експлуатації ресурсів. Таке зростання або нестійке або позбавлене змісту.

Тому  економічне зростання має сенс тоді, коли поєднується із соціальною стабільністю та соціальним оптимізмом. Таке зростання  припускає досягнення ряду збалансованих  цілей: збільшення тривалості життя, зниження захворюваності й травматизму; підвищення рівня освіти й культури; більш  повного задоволення потреб і  раціоналізації споживання; соціальної стабільності та впевненості у своєму майбутньому; подолання убогості та чітко виражених розбіжностей у рівні життя; досягнення максимальної зайнятості; захисту навколишнього середовища й підвищення екологічної безпеки; зниження злочинності.

 

 

 

 

 

 

1ПОНЯТТЯ ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ  ТА ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ

 

 

1. Економічне зростання.

 

Під економічним зростанням розуміють здатність країни виробляти більший обсяг товарів і послуг. Іншими словами, економічне зростання означає розширення межі виробничих можливостей країни і виражається переміщенням кривої виробничих можливостей вправо. Теорія економічного зростання аналізує фактори, або процеси, що його забезпечують, ті сили, які зумовлюють швидке зростання могутності країни чи навпаки.

Економічне зростання визначається і вимірюється двома взаємопов'язаними  способами: як збільшення реального  ВВП протягом певного часу або  як збільшення за той же період реального  ВВП на душу населення. Керуватися можна  обома визначеннями. Наприклад, якщо в центрі уваги є проблеми воєнно-політичного  потенціалу, тоді більше підходить  перше визначення. Але при зіставленні  життєвого рівня населення в  окремих країнах і регіонах перевага надається другому визначенню. Звичайно, згідно із будь-яким із цих визначень, економічне зростання вимірюється  річними темпами зростання у  відсотках.

Економічне зростання само по собі розглядається як важлива економічна мета, оскільки збільшення обсягу продукції  в розрахунку на душу населення означає  підвищення рівня життя в країні. Зростання реального продукту зумовлює підвищення матеріального добробуту  і відповідає принципам мінімізації  витрат.

Таким чином, економіка, що зростає, спроможна  задовольняти нові потреби людей  і розв'язувати соціально-економічні проблеми як всередині країни, так  і на міжнародному рівні. Зростаюча  економіка характеризується приростом  річного реального продукту, який може використовуватися для ефективнішого  задоволення існуючих потреб. Збільшення реальних заробітків розширює можливості будь-якої сім'ї без відмови у споживанні інших життєвих благ.

Разом із тим економічне зростання  дозволяє країні боротися з бідністю та забрудненням довкілля без падіння  існуючого рівня споживання, скорочення обсягів інвестицій і виробництва  суспільних благ. Економічне зростання  полегшує розв'язання проблеми обмеженості  ресурсів. Економіка, що динамічно розвивається, на противагу статичній економіці  знімає перепони, породжені обмеженістю  обсягів виробництва, і дозволяє суспільству повніше реалізувати  поставлені економічні цілі та здійснювати  нові широкомасштабні програми.

 

 

1.1.1Основні чинники економічного зростання.

 

До основних чинників, що зумовлюють фізичну здатність економіки  до зростання, належать; кількість і  якість природних ресурсів; кількість  і якість людських ресурсів; обсяг  капіталу країни і технологія. Ці чинники економічного зростання можна об'єднати під назвою чинників пропозиції. Саме вони роблять можливим зростання виробництва. Тільки наявність великої кількості та кращих за якістю ресурсів, включаючи передовий технологічний потенціал, дозволяє країні збільшувати виробництво реального продукту.

Важливо розрізняти здатність до зростання  і саме зростання. Зростайня залежить від чинників попиту. Для реалізації зростаючого виробничого потенціалу економіка країни повинна забезпечити повне використання ресурсів. Для цього в економіці необхідно забезпечити такий рівень сукупних видатків, за якого повністю використовуються наявні ресурси.

Важливо відзначити, що чинники пропозиції і попиту, які впливають на економічне зростання, взаємопов'язані. Так, низькі темпи впровадження нововведень  і капіталовкладень можуть стати  головною причиною безробіття. І навпаки, безробіття уповільнює темпи нагромадження  капіталу, а також зростання видатків на дослідження.

На економічне зростання впливає  також фактор економічної ефективності. Іншими словами, для збільшення обсягу виробництва не достатньо забезпечити  лише повну зайнятість ресурсів, але  й отримати з них повний обсяг  виробництва, який досягається при  наявності двох видів ефективності — розподільної та виробничої. Розподільна  ефективність означає, що ресурси скеровуються на виробництво тих товарів і  послуг, які є найбажаніші для  суспільства. А виробнича ефективність означає, що ці товари виробляються з  найнижчими можливими витратами  на одиницю, тобто застосовуються найкращі із наявних технологій.

Здатність економіки повністю реалізувати  свій виробничий потенціал залежить від чинників попиту та економічної  ефективності. Це означає, що приріст  виробничого потенціалу реалізується тоді, коли сукупні видатки збільшуються темпами, достатніми для підтримання  повної зайнятості, і коли додаткові  ресурси ефективно використовуються для того, щоб забезпечити максимально  можливе збільшення випуску продукції. Однак основою для розвитку економіки  є фактор пропозиції.

 

1.1.2 Два способи збільшення обсягу продукції.

 

Збільшення реального продукту і доходу може відбуватися двома  основними способами. По-перше, шляхом залучення більшого обсягу ресурсів і, по-друге, шляхом продуктивнішого  їхнього використання. Найважливішими чинниками, що обумовлюють реальний обсяг виробництва, є трудозатрати (відроблені людино-години) і продуктивність праці (середньогодинний виробіток на одного зайнятого). Реальний ВВП у будь-який час визначається як трудозатрати (у людино-годинах), помножені на продуктивність праці (реальний годинний виробіток на одного зайнятого).

Трудозатрати, або кількість відпрацьованих годин, залежать від числа зайнятих і середньої кількості відпрацьованих годин; У свою чергу, число зайнятих залежить від кількості населення  працездатного віку та рівня залученості  робочої сили до виробництва, тобто  від частки працездатного населення, реально зайнятої виробництвом. Середня  кількість відпрацьованих годин  здебільшого виступає у вигляді  тривалості середнього робочого тижня, що визначається правовими та інституційними нормами, а також колективними договорами.

Продуктивність праці залежить від таких чинників, як технічний, обсяг капіталовкладень, освіта і  професійна підготовка, ефективність розміщення ресурсів тощо! Іншими словами, зростання продуктивності праці  зумовлене станом здоров'я, рівнем професійної  підготовки, освіти і підвищенням  зацікавленості; кращим забезпеченням  машинами та устаткуванням, а також  природними ресурсами; кращою організацією і кращим управлінням виробництвом; переміщенням робочої сили із менш ефективних у більш ефективні  галузі.

Досвід показує, що підвищення продуктивності праці є найважливішим чинником, що забезпечує зростання ВВП і  НД. Вплив трудозатрат на приріст  реального доходу постійно знижується. За розрахунками економістів, у другій половині XX ст. у розвинутих країнах збільшення затрат праці забезпечувало приблизно ? Приросту реального національного доходу, а ? припадало на підвищення продуктивності.

Кількість зайнятого населення  в економіці України за останні  роки мала тенденцію до зниження. Так, у 1990 році кількість зайнятих загалом  в економіці України складала 25,4 млн осіб, у 1995 — 23,7, у 2000 — 20,4 млн  осіб. У 2002 році — 20,4, у 2003 — 20,5 млн осіб. Досить різкими темпами знижується природний приріст населення. Якщо в 1980 році на 1000 осіб наявного населення  він складав 3,5 осіб, то в 1990 — 0,6 осіб. На початку 1990-х років кількість  померлих в Україні перевищила кількість  народжених. У 1995 році природне скорочення населення на 1000 осіб складало 5,8 осіб, у 2000 — 7,5, у 2002 — 7,6, у 2003 — 7,3, у 2004 році — 6,8 осіб.

Підвищення продуктивності праці  здійснюється за рахунок таких чинників: технічного лассу; затрат капіталу; економії, обумовленої масштабами виробництва; поліпшення розподілу ресурсів.

 

1.1.3Науково-технічний прогрес і обсяг капіталу.

 

Найвагомішим чинником, що впливає  на підвищення продуктивності праці, є  технічний. Він включає в себе не лише нові методи виробництва, але  й нові форми управління та організації виробництва. Під технічним розуміють наукові відкриття та винаходи, які дозволяють по-новому комбінувати ці метою збільшення кінцевого випуску продукції.