Грошової реформи в Україні

2. Залежно  від ступеня втручання держави  в економічні відносини грошові  системи можуть бути:

— ринковими;

— неринковими.

Для ринкових грошових систем характерна перевага економічних методів та інструментів регулювання грошового обігу. Такі системи властиві країнам з ринковою економікою. Неринковим грошовим системам властиві переваги адміністративних неринкових методів регулювання грошового  обігу. Це проявляється перш за все  у штучному розмежуванні загального обігу на готівкову та безготівкову сфери. Такі грошові системи відповідають командно - адміністративним економічним системам.

3.  За характером  регулювання національної валютної  системи грошові системи можуть  бути:

— відкритими;

— закритими.

Для відкритих  грошових систем характерне мінімальне втручання держави у регулювання  валютних відносин в середині країни. Воно виражається процесом додаткового регулювання валютного ринку, повній конвертованості валюти, ринковому механізму формування валютного курсу. Таке регулювання можливе за умови достатнього розвитку та відкритості економіки країни.

Закриті грошові  системи характеризуються значною  кількістю валютних обмежень. Вони проявляються в адміністративному  регулюванні валютного ринку, не конвертованості валюти і штучному формуванню валютного курсу. Такі грошові системи характерні для країн із закритою економікою.

Сучасна грошова  система України має ринковий характер. Вона формувалася в процесі  ринкової трансформації економіки, розвитку грошового ринку та його інфраструктури.[6,c.169]

 

1.3.Типи грошових реформ

 

Грошова реформа—це повна або часткова структурна перебудова наявної грошової системи країни з метою оздоровлення грошей чи поліпшення механізму регулювання грошового обороту .

За глибини  перетворень і вдосконалень механізму  регулювання грошового обороту  стосовно нових соціально-економічних  умов грошові реформи класифікують так:

по-перше,повні  грошові реформи. Їх здійснення передбачає проведення радикальних структурних і оздоровчих перетворень у фінансово-кредитній системі та грошовому обороті країни;

по-друге, реформи часткового типу. В процесі їх реалізації вносяться необхідні зміни й раціональні вдосконалення до окремих елементів механізму організації грошового обороту та реформуються певні елементи грошової системи;

по-третє, грошові реформи для  проведення спеціальних стабілізаційних заходів.

Радикальними грошовими  реформами стають ті з них, що формують нову грошову систему та забезпечують становлення нових якісних елементів її функціонування. Такою була грошова реформа 1895-1897 рр. в Росії, коли було здійснено перехід до золотомонетного стандарту. Таким же радикальним обсягом перетворень відзначалися заходи для створення національних грошових систем у колишніх колоніях та в процесі створення національних грошових систем незалежних держав СНД. Впровадження нової грошової одиниці і формування грошово-валютних і кредитних відносин здійснила грошова реформа 2-16 вересня 1996 р. в Україні. Вона фактично охопила ознаки всіх трьох типів грошових систем, створивши власну, українську національну грошову одиницю незалежної держави, впровадивши комплекс анти - інфляційних заходів для оздоровлення економіки і грошово-кредитної сфери.

Грошові реформи для  внесення часткових змін у діючі грошові системи є менш радикальними. В ході їх проведення реформуються окремі елементи грошової системи, вносяться зміни в назву грошової одиниці, величину та набір видів грошових знаків, порядок їх емісії і забезпечення.

Ще менш радикальний характер мають грошові реформи для проведення спеціальних стабілізаційних заходів, які передбачають використання важелів обмеження інтенсивності інфляційного процесу чи подолання його наслідків шляхом девальвації чи ревальвації, ревалоризації і реставрації грошової одиниці.

За характером обміну старих грошей на нові розрізняють грошові реформи конфіскаційного і неконфіскаційного типів. За грошових реформ неконфіскаційного типу обмін грошей здійснюється за єдиним співвідношенням. Тоді уцінка запасів грошей, доходів, цін і тарифів здійснюється однаково для всіх суб'єктів економічних відносин, незалежно від розмірів обмінюваних сум — готівкових чи безготівкових грошових запасів. Такою була грошова реформа в Україні у вересні 1996 р.

Грошові реформи конфіскаційного типу формують диференційоване співвідношення обміну грошей залежно від форми запасу старих грошей (вклади в банки у 1947 р. було обміняно як 1:1, а готівка на руках населення як 10:1 рубля). Можуть запроваджуватися різні співвідношення, які залежать від величини поданого до обміну запасу старих грошей, від форми власності власника (державних власників, кооперативів, приватних та ін.). До конфіскаційних грошових реформ належать нуліфікація, що була запроваджена після перевороту 1917 р. в Росії та грошові реформи в Німеччині 1924 і 1948 рр. Головна мета конфіскаційних реформ обґрунтовується потребами вилучення незаконних доходів, відновленням соціальної справедливості тощо.

Залежно від мети проведення й глибини  перебудови наявної грошової системи розрізняють грошові реформи у вузькому і широкому розумінні. Грошову реформу у вузькому розумінні цього поняття класифікують тоді, коли йдеться про проведення обмежених заходів, що пов'язані із заміною діючої грошової одиниці на нову та відповідною стабілізацією грошей без якісної перебудови системи грошового обігу. До грошових реформ цього типу відносяться грошові реформи формального типу,грошові реформи з домінацією гр з деномінацією грошового обігу, конфіскаційного типу тощо.

Грошові реформи в широкому розумінні передбачають впровадження в обіг не тільки нової грошової одиниці, а й структурну перебудову діючої системи грошово-валютних і кредитних відносин, запровадження принципово нової за структурою і змістом системи грошового обороту. Такі грошові реформи було проведено в процесі переходу окремих країн від біметалевого грошового обороту до монометалізму і далі до паперово-грошового обігу. Проведення структурної грошової реформи в широкому розумінні передбачало подолання негативних наслідків адміністративно-командної системи і формування якісно нових грошей ринкової економіки в Україні 1996 р. й інших незалежних країн.

Реалізація заходів в ході грошових реформ в широкому розумінні передбачає втілення в життя масштабних й  різнопланових структурних змін та інституційних перетворень, тому потребує тривалого часового періоду, як правило, декілька років. В залежності від часового періоду реформувань розрізняють одно момент - ні грошові реформи й реформи паралельного типу.

Одномоментні реформи, як правило, пов'язані із введенням в обіг нових грошей за короткий строк (7-15 днів), тобто термін реформування визначається технічними можливостями вилучення старих грошей і запровадженням нових. Грошові реформи конфіскаційного типу проводяться якомога коротшим строком, щоб власники великих запасів грошей не встигли сховати їх від конфіскації.[9,c.

Грошові реформи паралельного типу випуск в оборот нових грошей здійснюють поступово, паралельно з проведенням радикальних перетворень в економіці, фінансах і грошовому обігу. Вони потребують тривалого часу одночасного паралельного обігу нових грошових знаків зі старими. Зокрема, якщо нові і старі грошові знаки емітуються банківською системою на однакових умовах, то обидва види грошей сприймаються однаково і обмінюються між собою за співвідношенням 1:1. Так проводилося вилучення 100 і 50 доларових купюр і заміна їх новими, більш захищеними від фальшування купюрами на межі ХХ-ХХІ ст. у США. У випадку запровадження різних засад для нових і старих грошових знаків старі спрямовуються для покриття бюджетних витрат, а нові - для кредитування економіки. Якщо емісія нових грошових знаків має певне забезпечення (золото, інвалюта), а в емісії старих воно відсутнє, то між ними в обороті виникає конкуренція, внаслідок якої менш надійні старі гроші знецінюються, користування ними ставатиме все більш ризикованим і незручним. Внаслідок цього в обігу залишається лише нова форма грошей, що означає досягнення поставлених цілей. Такою була грошова реформа 1922-1924 рр. в Росії. Важливо обґрунтувати складність і переваги проведення реформ паралельного обігу старої знеціненої грошової одиниці і нової, яка має володіти стабільністю купівельної спроможності в умовах ще недостатнього наповнення ринку товарами й послугами та за відсутності стабілізаційного фонду. Незалежно від обраної моделі та методу проведення грошова реформа має стати дієвим чинником зміцнення купівельної спроможності національної валюти і забезпечення її конвертованості.[8,c.254]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 2

Аналіз і становлення еволюції грошової системи,грошової реформи  в Україні

2.1.Становлення і розвиток грошової  системи в Украні.

Розпад Радянського Союзу, чому сприяли, зокрема,  прийняття  Верховною Радою України в липні 1990 року  Декларації  про  державний  суверенітет  та проголошення у серпні 1991 року України незалежною  демократичною  державою, відкрив  нову  сторінку  в  розвитку  вітчизняної  банківської  системи.  20 березня 1991 року Верховна Рада прийняла перший  банківський  Закон  України “Про банки і банківську  діяльність”.  Згідно  з  ним  на  базі  Української республіканської контори Державного банку СРСР  створено  Національний  банк України. З перших днів його діяльність спрямована на  зміцнення  державності

України, він проводить  єдину державну  політику  у  сфері  грошового  обігу,кредитування та забезпечення  стабільності  національної  грошової  одиниці.2001 року банківська система України святкувала своє десятиліття.

      Декларація  про державний суверенітет України  та Закон “Про  економічну самостійність Української РСР”, які законодавче закріпили за нашою  державою право  на  самостійне  формування   власної   банківської   системи,   стали фундаментом для появи українських  комерційних  банків.  Упродовж  1989—1991 років у Москві було зареєстровано близько шістдесяти українських банків. Формування  сучасної  банківської системи України відбувалося в   кілька

етапів.[12]

  І етап (1991-1992рр.) процеси перереєстрації та реорганізації:

 2  жовтня  1991  року  Національний  банк   почав   перереєстровувати

комерційні банки України, зареєстровані ще Держбанком  СРСР.  У  цей  період “міністерський”  капітал,  тобто  вкладення  у   комерційні   банки   різних державних установ, поступово витісняється  ринковим  капіталом  спільних  та малих   підприємств,   акціонерних   товариств.   Державні   Промінвестбанк, Агропромбанк, Укрсоцбанк акціонуються  під  тиском  головних  менеджерів  та основних  клієнтів.  На  цьому  етапі  за  станом  на  1  січня  1992   року зареєстровано 77 банків.

II етап (1992-1993 роки) поява банків “другої хвилі”:

На засадах різних бюджетних  та  позабюджетних  фондів,  диверсифікації

пасивів у діючих банках та внесків підприємств (шляхом прихованих  кредитів) виникає  ціла  низка  нових   комерційних   банків.   Протягом   1992   року зареєстровано ще 60 банків; 3 банки вилучено  з  реєстру.  За  станом  на  1 січня 1993 року в Україні налічувалося вже 134 комерційні банки. На цьому етапі відповідно до  Постанови Кабінету  Міністрів “Про  передачу міністерських пакетів акцій на управління до Міністерства фінансів  України” у комерційних банках дедалі зменшувалася частка  “міністерського”  капіталу. Постановою передбачалося, що Мінфін України буде одержувачем  дивідендів  за акціями, що  належать  іншим  міністерствам,  братиме  участь  в  управлінні банків. Зрозуміло, це не  влаштовувало  колишніх  власників  акцій,  і  вони поспішили вилучити свої кошти із комерційних  банків  та  інших  акціонерних товариств.  На  цьому  ж  етапі  спостерігалося  масове  утворення   дрібних малопотужних “кишенькових” банків із капіталом, який  часто  не  перевищував вартості   трикімнатної   квартири.   Ці   банки   непогано   зростали    на гіперінфляції, примітивно експлуатуючи цей  зовнішній,  незалежний  від  них фактор.  

III етап (1994-1996 роки) перші банкрутства:

   Активна  побудова  Національним   банком   України   чіткої   системи регулювання діяльності комерційних банків збіглася в часі  із  призупиненням інфляційних процесів,  що  стали,  як  уже  зазначалося,  основним  джерелом безбідного існування цілої низки комерційних банків. Не готові до  жорсткого контролю з боку НБУ, до зміни кон’юнктури фінансового ринку,  до  управління банківськими процесами зсередини, ці банки опинилися  на  межі  банкрутства. Багатьом із них не вдалося втриматися на плаву:  1994  року  ліквідовано  11 збанкрутілих банків; 1995  року  —  20,  серед  яких  і  найбільші  (“Інко”, “Відродження”, Економбанк, Лісбанк); 1996 року прямими банкрутами  стали  45 тбанків та 60  опинилися  у  стані  прихованого  банкрутства  і  ще  протягом багатьох років виборюватимуть право на існування. Зрозуміло, це не могло  не внести певних  додаткових  ускладнень  у  функціонування  всієї  банківської системи. У цей період на структуру вітчизняної банківської системи  істотно  впливали й інші процеси. Так, на кредитно-фінансовому ринку України почали  працювати іноземні банки та їхні представництва — всього  їх  було  зареєстровано  14. З’явилися також ще 5 нових українських комерційних банків. Важливим аспектом діяльності банківської системи на цьому етапі була  зміна складу акціонерів, власників багатьох комерційних банків  та окремих філій шляхом продажу та перепродажу. Таких змін зазнали близько  70  банків.  Вони переходять із рук одних акціонерів до інших, мов естафетна паличка.

  IV етап (1996-1998рр.) стабілізація банків та впровадження національної валюти - гривні:

 Цей  ключовий  етап  становлення  вітчизняної   банківської   системи

потребує  детальнішого  розгляду.  Можемо  підбити  певні  підсумки   роботи банківської системи. Позаду роки гіперінфляції та  повної розбалансованості економіки. Протягом  перших  п’яти  років  існування  незалежної  держави:

   . створено основи  дворівневої банківської системи,  валютногоринку  та первинного ринку цінних паперів (вторинний так і не запрацював);

   . пройдено перший  етап реформування  грошової  системи  країни,введено проміжну валюту — український карбованець;

   . створено національну  платіжну систему, запроваджено  нові прогресивні технології перерахування коштів на  основі  електронних  платежів,  що дало  змогу  досягти  світового  рівня  обробки  інформації  у   сфері міжбанківських розрахунків, значно підвищити їхню надійність, обмежити ризик створення фальшивих грошей в обігу та  скоротити до  мінімуму термін проходження платежів. Систему визнано найшвидкіснішою в Європі;

. введено в дію потужності  з друкування банкнот та карбування монет;