Грошовий обіг та його закони. Грошова система країни

     Однак проведення грошової реформи має й інший соціальний бік. Сама реформа стала невід'ємною складовою ринкових перетворень в економіці: становлення приватних форм власності; лібералізація цін; послаблення державного втручання в підприємницьку діяльність, зовнішньоекономічні зв'язки, валютні, операції господарських суб'єктів. Зазначені умови дали можливість окремим господарським суб'єктам і фізичним особам не тільки зберегти свої кошти, а навіть нагромадити величезні капітали на спекулятивних, бартерних і валютних операціях. Усі ці операції, як правило, проводилися під гаслом ринкових реформ і носили напівзаконний чи незаконний характер. Створення сприятливих умов для згаданих процесів свідчить про безпосередній зв'язок цієї групи населення зі структурами влади. Держава спочатку створила умови для проведення нагромадження капіталу, потім зберегла капітал від гіперінфляції, а в результаті неконфіскаційної реформи деномінувала його на загальних підставах і цим зберегла та легалізувала.

     На  початковому етапі свого функціонування гривня потребує додаткової підтримки своєї сталості. Це, перш за все, зумовлюється соціально-економічною ситуацією в країні. Тому, на нашу думку, головним чинником, який стабілізуватиме гривню - є покращання загальноекономічної ситуації, зростання темпів виробництва та інших макроекономічних показників. З іншого боку, стабілізація фінансового та грошового ринку, його регулювання й управління ним є одним із головних важелів впливу на макроекономічну ситуацію у цілому.

     Перед економікою України стоїть низка кардинальних питань, вирішення яких залежить від ефективності ринкових реформ і стабільності національної валюти. Це, перш за все:

• завершення приватизаційних процесів і приватизація землі;
• стабілізація податкової політики;
• розвиток фінансового ринку з вільним доступом на нього широких верств населення;
• зміцнення банківської системи;
• скорочення дефіциту Державного бюджету та платіжного балансу;
• стимулювання експорту;
• залучення прямих іноземних інвестицій;
• легалізація і контроль за тіньовою економікою;
• заборона бартеру.

     Одним із центральних є питання подолання  дефіциту Державного бюджету. Але ця проблема найтісніше пов'язана з чинним механізмом оподаткування, його впливом на стимулювання обсягів виробництва й інші макроекономічні показники. Аналізуючи згадані показники в 1997 р., ми бачимо: ситуація 1997,р. засвідчила неможливість збирання більшої кількості податків, ніж здатна дати економіка. Недостатньо врегульовані пропорції розподілу податків між бюджетами різних "рівнів дали надходження, відповідно до плану: до державного бюджету - 70%, до місцевих - 113,5, виконання показників зведеного бюджету - 84,6%. Дефіцит бюджету на кінець року становив близько 5,8% від розміру річного ВВП. Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет: У країни» на 1998 р. встановлено граничний розмір дефіциту Державного бюджету у сумі 3 380 723 тис. грн., що розрахункове становить 3,3% ВВП і 13,8% видатків Державного бюджету.

     Зрозуміло, що ситуація, що склалася наприкінці 1997 -на початку 1998 р. негативно впливає на стабільність гривні. Ми бачимо, що за цей період курс гривні до американського долара впав від 1,85 грн./$ до 2,05 грн./$.

     Необхідність  розрахунку держави з бюджетним сектором економіки загострив питання знаходження коштів. Негативний вплив на цю ситуацію справили також падіння курсу цінних паперів на фондових біржах світу та політична ситуація в країні напередодні виборів, і, як результат, відтік іноземних вкладів, інвестицій з економіки України.

     Покриття  дефіциту Державного бюджету України  на 1998 р. за рахунок надходжень із джерел внутрішнього фінансування в сумі 1 130723 тис. грн. та з джерел зовнішнього фінансування - 2 250 000 тис. грн. дуже проблематичне. Високий ризик українського фінансового ринку, який проявився в конфліктах з приводу порушення умов МВФ, та був підсилений впливом світової фінансової кризи, сприяв відпливу короткострокових портфельних капіталів з України (перш за все, російських), втраті міжнародних резервів, посилюючи високий девальваційний тиск на гривню. Наслідком цього процесу стала відмова від реінвестування та масовий вихід нерезидентів з ринку ОВДП, затримка в отриманні міжнародного кредитного рейтингу.

     Для відвернення жорсткої фінансової кризи наприкінці 1997 р. НБУ провів низку економічних та адміністративних заходів, спрямованих на стабілізацію гривні, фінансового та валютного ринку. Так, згідно з постановами Нацбанку України наприкінці листопада 1997 р.:

• облікова ставка була підвищена з 25 до 35% (до 15.11.1997 р. вона становила 16%);
• ставка ломбардного кредитування була збільшена з 27 до 37%, а 11.12.1997 р. до 45% (до 15.11.1997 р. вона дорівнювала 17%);
• резервні вимоги від початку грудня 1997 р. були збільшені з 11 до 15%;
• було дозволено необмежене використання банками ОВДП для формування резервів НБУ;
• заборонено використання ЛОРО-рахунків іноземних банків для спекулятивних операцій з валютою, а також гривневе кредитування іноземних банків (у грудні було дозволено використання ЛОРО-рахунків для придбання ОВДП строком три місяці та більше.

     Проведені заходи сприяли скороченню спекулятивних  операцій та збільшенню попиту на гривню, змусили банки утримувати у вигляді резервів гривневі ресурси, що стимулювало продаж іноземної валюти та підвищило попит на ОВДП. Придбання короткострокових високодохідних облігацій, за девальваційного тиску на національну валюту, зменшує валютний ризик для їхніх власників.

     Зазначені заходи НБУ, хоч і дали змогу на деякий час відносно стабілізувати грошовий та фінансовий ринок, але ускладнили функціонування кредитного ринку. Подальше проведення такої політики може породити ще більше руйнівні суперечності та призвести до фінансової кризи.

     Одним із напрямків укріплення національної валюти є додаткова мобілізація неподаткових надходжень до бюджету, зокрема через збільшення внутрішніх державних позик. Значну роль у розв'язанні цього завдання відіграє розвиток внутрішнього ринку державних цінних паперів. Ллє цей процес в Україні носить дещо суперечливий характер і потребує певних заходів законодавчого порядку:

1. низький життєвий рівень більшості населення обмежує залучення їх збережень у фінансово-грошовий обіг. Проте зниження податкового тягаря дозволить мобілізувати зростаючі доходи, і збереження населення та суб'єктів малого й середнього бізнесу через фінансовий ринок до Державного бюджету. Особливо важливо відкрити доступ до ринку державних цінних паперів широким верствам населення. Сьогодні такий доступ для дрібних і середніх інвесторів досить ускладнений необхідністю проходження багатьох посередницьких структур;
2. важливим напрямком залучення коштів є також грошова приватизація. Так, відповідно до Державного бюджету на 1998 р., такі надходження становитимуть 1 046 000 тис. грн.;
3. фізичними

     Повернення  хоч частини цих коштів в Україну дало б змогу розв'язати багато проблем, пов'язаних з дефіцитом бюджету та;інвестуванням економіки.

     У грудні ,1997 р. з метою поповнення припливу капіталів на ринок ОВДП, Міністерство фінансів запропонувало короткострокові (один-два місяці) облігації, що за прибутковістю переважали три- і шестимісячні облігації. Це дало змогу залучити вітчизняних та іноземних інвесторів і зацікавити їх більш прибутковими короткостроковими облігаціями. Вигода Мінфіну визначається в користуванні дорогими грішми лише протягом короткого періоду.

     Розвиток  вторинного ринку цінних паперів  та стабільність оподаткування є головними напрямками комплексної реструктуризації фінансової системи країни на ринкових основах. Ці проблеми повинні вирішуватися паралельно та в комплексі. Створення цивілізованого фінансового ринку матиме позитивний вплив на нову валюту не тільки через оздоровлення Державного бюджету. Ефективно функціонуючий фінансовий ринок - це вид сучасної банківської системи. Ефективність і взаємозв'язок цих структур дозволяє Національному банку проводити ефективну грошово-кредитну політику, оскільки, як свідчить світовий досвід, найвпливовішим її інструментом є операції на відкритому ринку.

     Існування розвинутого вторинного ринку створює  особливий емісійний ефект при введенні в обіг нової валюти, який базується на зменшенні активності обігу грошей у зв'язку зі стабілізацією їхньої вартості. Як свідчить досвід багатьох країн, де проводилися грошові реформи, після стабілізації та випуску нової валюти швидкість обігу значно (від 0,5 до 5 разів) сповільнюється, що збільшує місткість грошового ринку та емісійні можливості центральних банків без інфляційних наслідків. Україна таким ефектом скористатися не змогла через нерозвинутість фондового ринку та монопольне підвищення після введення гривні цін і тарифів окремими структурами, перш за все, державними.

     Підсумовуючи  сказане вище, можна визначити  основні заходи підтримки стабільності гривні:

• розвиток фінансового ринку, перш за все, вторинного, створення умов для залучення до нього найширших верств населення та суб'єктів підприємницької діяльності;
• повна заборона надання кредитів Національним банком для покриття дефіциту Державного бюджету;
• суворе обмеження, а потім і повна заборона бартеру в усіх сферах господарської діяльності, у тому числі зовнішньоекономічній;
• заборону НБУ кредитування нерентабельних проектів та тих, що не відповідають структурній перебудові економіки;
• вдосконалення законодавчої бази, що регламентує введення в обіг недержавних платіжних інструментів (чеки, векселі);
• реструктуризація та контроль надходжень і витрат Державного бюджету з метою ефективнішого використання коштів, насамперед для своєчасної виплати заробітної плати, пенсій, компенсацій та інших соціальних програм.

Висновок 

     Грошовий  обіг – це рух грошей у готівковій і безготівковій формах для обслуговування потреб реалізації товарів, а також  нетоварних платежів і розрахунків  у господарстві. Змінюючи форму вартості, гроші перебувають у постійному русі і опосередковують суспільне виробництво у всіх його фазах:

виробництво – розподіл – обмін – споживання.

     Грошовий  обіг ділиться на дві взаємопов’язані частини: сферу безготівкового обігу; сферу готівкового обігу. Готівка, як правило, використовується при виплаті заробітної плати, пенсій, стипендій, а також при купівлі товарів і послуг у роздрібній торгівлі, розміщенні коштів у банківських внесках тощо. У сфері безготівкового грошового обігу рух грошей здійснюється у вигляді перерахування сум через рахунки у банках.

     Всі суб’єкти підприємництва для авансування своєї діяльності отримують грошові кошти на грошовому ринку, а гроші, обслуговуючи кругообіг суспільного капіталу, здійснюють замкнутий рух Г – Т – Г’, що починається і закінчується на грошовому ринку, даючи кожного кругообігу додаткову суму грошей. Такий замкнутий рух грошей забезпечує дію механізму самовідтворення грошового ринку в розширених масштабах. При цьому діє така закономірність: чим більшою є загальна грошова вартість валового внутрішнього продукту країни, тим більше потрібно грошей для укладання угод. Певну частину грошової маси нагромаджують також кредитні заклади, частину з них витрачають на придбання цінних паперів і утворення офіційних державних запасів.

     Кількість грошей повинна бути достатньою для  нормального ходу кругообігу продуктів і доходів. Як надлишок, так і нестача грошей створюють значні проблеми й ускладнення для здійснення грошового обігу.

     Забезпечення  кількісної відповідності між потоком  грошової маси і зустрічним потоком  товарної маси дає можливість підтримувати тверду купівельну спроможність грошей.

     Інституцією, яка здійснює грошово – кредитне регулювання в Україні, є НБУ  – незалежний фінансово – економічний  орган, який не підпорядкований ні Президенту, ні Кабінету Міністрів, ні Верховній Раді. НБУ проводить незалежну грошову (монетарну) політику. Постанови, положення та інші нормативні акти щодо регулювання грошового готівкового і безготівкового обігу приймає і затверджує Правління НБУ. Рішення Правління НБУ не потребують окремого затвердження в органах державної влади. НБУ координує діяльність банківської системи України в цілому.

     Формування  сучасного механізму забезпечення сталості грошей в Україні має  спиратись на сильну виконавчу владу, що користувалася б загальною  підтримкою населення і проводила б енергійні широкі радикальні економічні перетворення на всіх рівнях і стадіях суспільного відтворення.

     Досягнення  сталості грошей, стабільності економіки  і фінансів включає об’єктивні економічні, соціально – політичні та фінансові  мотиви. Економічні мотиви стабілізації економіки та впровадження власної національної валюти в Україні зумовлені багатими природними ресурсами, сучасними виробничими потужностями та наявністю висококваліфікованої робочої сили, яка за умов належного стимулювання і науково обгрунтуваного управління, здатна забезпечити ощадливість та схильність до витонченої, скрупульозно виконуваної роботи.