Грошовий обіг та його закони. Грошова система країни

     Елементи  захисту цінних паперів:

• водяний знак;
• суміщений малюнок;
• райдужний друк;
• антисканерна сітка;
• мікротекст;
• рельєфні елементи;
• приховане зображення.

     Створення в Україні повної інфраструктури виробництва (функціонування оснащених найсучаснішим устаткуванням і технологіями банкнотно-монетного двору та фабрики банкнотного паперу) дало можливість у вересні 1996 р. провести безконфіскаційну реформу, грошову реформу з уведенням в обіг національної грошової одиниці - гривні.

     Сам механізм проведення грошової реформи  в Україні по суті був зведений до простої деномінації шляхом зменшення в 100000 разів усіх цінових показників - з одного боку, та усіх складових грошової маси, її загальної величини - з другого. В результаті, нова грошова одиниця на момент уведення в обіг виявилася в 100000 разів більшою від попередньої (купоно-карбованця), у стільки ж разів зросли масштаби цін, купівельна спроможність і валютний курс гривні порівняно з карбованцем. Саме співвідношення між товарною та грошовою масами в обігу не змінилося. Це очевидна ознака грошових реформ, що провадяться шляхом простої деномінації. Важливість реформи полягає не тільки в реструктуризації грошового ринку, але й у вирішенні соціально-політичних завдань.

     Реформа грошової системи України ставила  низку завдань:

• створення національної грошової одиниці незалежної держави;
• забезпечення стабільності національних грошей та використання їх для стимулювання економічного та соціального розвитку країни;
• створення грошової системи, що відповідала б вимогам ринкової економіки;
• приведення грошової системи у відповідність до потреб соціального розвитку суспільства.

     Випуск  карбованця на перших етапах реформ дав  можливість Україні вийти з рубльової зони. Було встановлено монополію на випуск законних платіжних засобів, створено власний емісійний механізм. Але економічна криза та гіперінфляція, як слідство безгосподарності та суб'єктивізму в умовах переходу до ринкового механізму, не дали змоги довести грошову реформу до кінця. Падіння курсу карбованця призвело до появи на грошовому ринку України долара США - спочатку як засобу заощадження, а потім як платіжного засобу. Панування долара США на внутрішньому грошовому ринку ще більше підвищило рівень інфляції в Україні.

     З 1 серпня 1995 р. НБУ заборонив використання готівкової іноземної валюти як засобу платежу на території України, відновлюючи монополію національної валюти.

     Особливо  гострою напередодні реформи  була проблема підтримання стабільності національної грошової одиниці за рахунок  використання не адміністративних методів, а за допомогою економічних важелів  і грошових інструментів. Після тривалого періоду високої інфляції НБУ відмовився від інфляційного шляху мобілізації фінансових коштів для потреб держави та перейшов до рестрикційної грошово-кредитної політики, що привела до істотного зниження рівня інфляції. Так, якщо за 1993 р. рівень роздрібних цін зріс у 102,3 рази, то за 1994 р. – у 5, а за 1995 р. лише у 2,8 рази. Протягом восьми місяців 1996 р. карбованець набув майже всіх класичних ознак національної валюти, що може реагувати на приріст національного капіталу та забезпечувати приріст депозитів комерційних банків. З лютого 1996 р. набуло стабільного характеру зниження темпів інфляції: у травні, червні, липні він не перевищував 7%, у серпні становив 5,7% (за рахунок лібералізації цін на платні послуги), а у вересні - 2%. Довгий час залишався стабільним і навіть підвищувався курс карбованця до іноземних валют. Практично він був зафіксований на рівні 176 тис. крб. за 1 долар США, що разом із пониженням інфляції забезпечувало фінансову стабілізацію у країні. Для підтримання стабільності карбованця НБУ поповнив свої резерви через закупівлю за кордоном декількох мільйонів доларів.

     На  сьогодні існує дві точки зору щодо характеру грошової реформи в Україні. Прихильники конфіскаційного підходу проведення реформи приводять аргументи можливості обмеження грошової маси в обігу, вилучення коштів тіньової економіки.

     Прихильники неконфіскаційного підходу виходять з такої позиції, як відсутність  в Україні ситуації, коли пропозиція грошей значно перевищує попит на них. Стабільність курсу купоно-карбованця протягом тривалого часу досягалась без істотного впливу використання резервів іноземної валюти НБУ, що дозволило стабілізувати інфляційні процеси.

     Одним з найважливіших чинників неконфіскаційного  підходу є створення довіри між  урядом та Національним банком з одного боку, та усіма економічними суб'єктами – з іншого.

     Розглядаючи конфіскаційні обмеження, що нібито спроможні завдати удару тіньовій економіці, можна прийти до висновку:

• заморожений частки депозитів більше встановленого рівня завдає удару по легальному приватному сектору, оскільки тіньова економіка не тримає свої кошти на депозитах;
• встановлення ліміту на обмін банкнот, призвело до різкого зростання попиту на товари, зростання цін. Тільки згадка про можливість реформи в 1995 р. призвела до стрибка інфляції в серпні з 4,6% до 14,2%, у вересні (грошова маса в цей період не зростала і не могла бути чинником інфляції). Тіньовий сектор тримає більшу частину своїх коштів в іноземній валюті, інших активах і ця міра йому б не зашкодила;
• тимчасове припинення валютно-обмінних операцій призвело б до їхнього переходу до тіньового сектору, зростання курсу іноземної валюти та зростання цін.

     Аналізуючи  неконфіскаційний характер грошової реформи, ми можемо зазначити, що введення гривні призвело до зростання цін і, перш за все, на товари повсякденного попиту, комунальні послуги, транспорт, зв'язок.

     Грошова реформа в Україні проводилась  від 2 до 16 вересня 1996 р., згідно з Указом Президента України.

     За  даними НБУ емісія карбованцевої  готівки на 2 вересня 1996 р. становила 338,1 трлн, крб., із них 19,1 трлн. крб. знаходилося у касах банків, а 319,0 трлн. в обігу.

     За  період реформи від 2 до 16 вересня 1996  р. та протягом 2-х наступних днів (протягом 17 вересня банки приймали від суб'єктів господарювання всіх форм власності залишки кас у карбованцях, отриманих від реалізації товарів та надання платних послуг населенню за карбованці 16 вересня. Крім того, 18 вересня продовжувалася здача в банки карбованців підприємствами зв'язку та пунктами обміну, банківською системою було вилучено карбованців у резервні фонди Національного банку України з погашенням емісії на загальну суму 327,9 трлн. крб. (97% емітованої до реформи готівки), в тому числі з обігу - 309,5 трлн. крб. (97%) та з кас банків 18,4 трлн. крб. (96,3%).

     Станом  на 19 вересня залишилися не вилученими 10,2 трлн. крб., у тому числі з обігу 9,5 трлн. крб. та з кас комерційних банків 0,7 трлн. крб.

     Понад 64% вилучених з обігу карбованців - 199,2 трлн, крб. обміняно населенню пунктами обміну банків, підприємствами зв'язку та комісіями підприємств. За період реформи (від 2 до 16 вересня) за обміном звернулося 11,3 млн. чоловік, що становить більше 28% загальної чисельності працюючого населення та пенсіонерів, у тому числі понад 2 млн чоловік пенсіонерів. Основні обсяги обміну проходили через пункти обміну банків - 74%, з них найбільше через установи Ощадного банку - 36%, банку «Україна» -19%, банку «Аваль» (разом із відділеннями зв'язку) - 14%, Промінвестбанку - 13%. Найбільші обсяги обміну карбованців здійснено в Донецькій (11,6% загальної по Україні суми), Київській, включаючи м. Київ (10,8%), Дніпропетровській (8,6%), Харківській (7,3%) областях та в Автономній Республіці Крим (6,1%).

     Середня сума обміняних карбованців на гривні з розрахунку на одного чоловіка становить 17,6 млн. крб. (у перші дні реформи 25-27 млн крб.), тобто вона зменшувалася з кожним днем. У Дніпропетровській області з розрахунку на одного чоловіка обміняно 26,6 мли крб., Київській, разом з м. Києвом - 24,7 млн крб., Одеській - 23,3 млн крб., Запорізькій - 20,4 млн крб. У Волинській, Житомирській, Закарпатській, Івано – Франківській, Тернопільській та Чернівецькій областях ці суми становили від 9,6 до 13,8 млн крб.

     Поряд з обміном карбованців на гривні вилучення з готівкового обігу карбованців здійснювалось також іншими шляхами, а саме: використання їх населенням за купівлю товарів, сплату послуг (69,7 трлн, крб.) та внесення на вклади в банки (три мільйони карбованців), надходження заактованих залишків кас підприємств (3,2 трлн. крб.), від підприємств зв'язку (3,1 трлн, крб.) та інші надходження, платежі, включаючи комунальні.

     Аналіз  ситуації на готівковому грошовому  ринку в період реформи свідчить про те, що найбільші обсяги вилучення 3 обігу карбованців мали місце в перші п'ять днів реформи, коли щоденно вилучалося з обігу 31-38,6 трлн. крб. або 9-12% карбованцевої маси, що знаходилася в обігу напередодні реформи. Найвищий темп спостерігався 4 вересня, коли з обігу було вилучено 38,6 трлн. крб. (12,1%). Найбільша сума обміну мала місце теж 4 вересня - 27,8 трлн. крб. (8,7%). Протягом перших п'яти днів грошової реформи з обігу було вилучено 55,5% карбованцевої готівки. Починаючи з 7 вересня активність зменшилася. Щоденне вилучення карбованців з обігу знизилося до 0,8-4,5% за середнього рівня протягом усіх днів реформи відповідно 6,4% та 4,1%.

     Починаючи з 17 вересня 1996 р. функціонування в готівковому обігу карбованців припинено і єдиним засобом платежу на території України є гривня та її розмінна монета - копійка.

     Установами  Ощадного банку України та інших  комерційних банків, які залучають кошти населення, були перераховані в установленому порядку всі вклади населення за станом на 2 вересня 1996 р. з відповідними записами в особових рахунках вкладників. Перерахування вкладів здійснювалося без будь-яких обмежень у співвідношенні 1 00 000 крб. за 1 гривню.

     За  період проведення реформи від 2 до 16 вересня 1996 р. НБУ здійснив випуск у готівковий обіг 3132,5 млн гривень. Випуск гривні в обіг здійснювався шляхом обміну на карбованці, видачі коштів на оплату праці, закупку сільськогосподарських продуктів та з вкладів населення, підкріплення відділень зв'язку, інших видач.

     Відповідно  до рішення Державної комісії  з проведення в Україні грошової реформи після закінчення реформи в період від 17 вересня до 15 жовтня 1996 р. обмін карбованців на гривні продовжувався через каси комерційних банків за рішеннями місцевих держадміністрацій. За цей період було додатково обміняно 0,9 трлн. крб. Крім того, з кас банків вилучено 0,5 трлн. крб. Починаючи з 17 жовтня карбованцеві рахунки в касах комерційних банків були закриті, а всі залишки карбованцевих банкнот на суму 0,2 трлн. вивезено до резервних фондів НБУ.

     Обмін карбованців на гривні після 15 жовтня 1996 р. продовжує здійснюватися через регіональні управління Національного банку за рішеннями Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласних Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій. Від 16 до 30 жовтня 1996 р. обміняно на гривні 0,1 трлн. крб.

     Таким чином, за станом на 1 листопада 1996 р. з урахуванням додаткового вилучення після закінчення грошової реформи карбованців з обігу та кас банків у резервні фонди НБУ зараховано всього 330,3 трлн. крб. (97,7% від усієї суми емітованих карбованців), у тому числі 311,2 трлн. крб., (97,7%), що знаходилися в обігу і 19,1 трлн. карб. (100%) - у касах банків/Залишилися не пред'явленими до обміну 7,8 трлн. крб. ,або 2,3% карбованцевої готівки, яка була випущена в обіг до грошової реформи. ' :

     За  період реформи комерційні банки вилучили фальшивих карбованців на загальну суму 6,5 млрд. крб. Найбільші обсяги виявлено в Одеській, Закарпатській, Львівській, Запорізькій; Чернівецькій областях і в Автономній Республіці 
Крим.

       У ході перерахування вилучених  з обігу карбованців, вивезених із кас комерційних банків до резервних фондів Національного банку, регіональними управліннями НБУ в період від 17 вересня до 31 жовтня 1996 р. додатково виявлено фальшивих карбованців на суму 1 млрд крб.

     Загальний обсяг фальшивих карбованців, виявлених банками за станом на І листопада 1996 р., становить 7,5 млрд. крб.

     Враховуючи  двоетапність грошової реформи, слід зазначити, що основні тяготи реформи вдалося перенести на тимчасову валюту (купоно-карбованець) через гіпервисоке знецінення останньої. Так, з 1991 р. до вересня 1996 р. ціни на товари народного споживання зросли у середньому приблизно в 95 тис. разів. Усі грошові заощадження населення, сформовані в рублях і карбованцях, на початок введення в обіг гривні перетворилися на мізерну величину, їхня деномінація у співвідношенні 1:100 000 без попередньої індексації на рівень інфляції юридичне підтвердила їхню ліквідацію. Зростання попиту на гроші після випуску гривні сприяло підтриманню стабільності останньої.

     Незважаючи  нате, що Верховна Рада прийняла закон про компенсацію вкладів населення в Ощадному банку станом на 1 січня 1992 р.; реальна виплата компенсації відкладена на невизначене майбутнє. Зростання в 1995-1996рр. заборгованості держави з виплати заробітної плати працівникам бюджетної сфери, пенсіонерам, студентам підвищило попит населення на нову валюту, сприяло її стабільності. Слід зазначити, що основний тягар, пов'язаний з уведенням нової національної валюти, ліг на плечі тих верств населення, які втратили внаслідок гіперінфляції свої заощадження, сформовані до 1992 р., та стали з волі держави її кредиторами в 1995-1996 рр. А це, як відомо, найнезахищеніші групи населення, які працюють (чи працювали) у державному секторі економіки та їхні доходи визначалися державою.