Фіскальна політика держави

Крива Лаффера дає відповідь на запитання, при якій ставці податків Т(Y) податкові надходження (Т) у бюджет досягнуть максимальної величини. При подальшому підвищенні податкової ставки мотивація підприємницької діяльності послаблюється, падають обсяги виробництва і зменшуються податкові відрахування до бюджету. Реальна ставка податків неоднакова для різних країн і далеко не завжди є оптимальною 
 
 
 
 
 

3.Поняття  державного бюджету та бюджетної системи

  Наявність державного бюджету як економічної категорії об'єктивно зумовлена існуванням інституту держави та товарно-грошових відносин. Державний бюджет — це централізований фонд фінансових ресурсів держави, який використовується для виконання покладених на неї функцій. Він перебуває в розпорядженні центральних органів влади і використовується для фінансування заходів загальнодержавного значення.

Це так  звані чисті суспільні блага, до яких в економічній науці відносять державне управління, національну оборону, забезпечення охорони правопорядку тощо і які повністю оплачуються з бюджету. Ринкова система неспроможна забезпечити суспільство такими благами взагалі. Адже до них неможливо застосувати принцип винятку, притаманний приватним благам. Чисті суспільні блага характеризуються неподільністю, безальтернативністю у їх використанні. Кожен без винятку громадянин користується цими благами незалежно від свого бажання або платоспроможності.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                    

Існують також такі суспільні блага та послуги, які можуть вироблятися і використовуватися відповідно до ринкових умов, але наслідки такого процесу з суспільно-політичної або економічної точки зору небажані.

Якщо  такі блага та послуги продавалися  б за цінами, що покривають витрати  на їх виробництво, це вилучило б із числа споживачів значні верстви населення. До таких благ відносять так звані змішані суспільні блага або соціальні блага (послуги освіти, охорони здоров'я, культуру, спорт, забезпечення житлом та комунальними послугами тощо). їх постачає як приватний сектор, так і держава за рахунок коштів бюджету.

Важливу роль відіграє державний бюджет у  забезпеченні перерозподілу доходів з метою підтримання сприятливого соціального клімату в державі, здійснення соціального захисту населення, соціального забезпечення найвразливіших верств населення.

Однак державний бюджет слід розглядати не лише як засіб акумулювання коштів, необхідних для фінансування державних заходів, як інструмент перерозподілу валового внутрішнього продукту з метою забезпечення соціальної справедливості. Бюджет є також знаряддям впливу держави на економічні, соціальні, національні, регіональні процеси, економічним важелем здійснення державної влади.

її За допомогою державного бюджету держава  виконує свою регуляторну функцію. В ринкових умовах державне регулювання реальної економіки спрямовується насамперед на створення сприятливих умов для юридичних та фізичних осіб в інтересах суспільства в цілому, але не у власних інтересах окремих верств населення та осіб, з використанням таких потужних важелів, як податки та бюджетні витрати.

Державний бюджет є активним чинником господарських  перетворень і дійовим інструментом регулювання економічних, соціальних, демографічних, екологічних процесів як на макро-, так і на мікрорівні.

Державний бюджет є основним знаряддям економічного планування, макроекономічної стабілізації і економічного зростання. Надходження до державного бюджету безпосередньо залежать від стану виробництва. У свою чергу, можливість утримувати соціальну сферу, забезпечувати соціальний захист населення залежить від стану надходжень до бюджету. Формування дохідної та видаткової частин державного бюджету пов'язане з основними макропоказниками економічного й соціального розвитку на відповідний рік.   

Державний бюджет істотно впливає на економічний розвиток окремих регіонів. Вирівнювання бюджетної забезпеченості адміністративно-територіальних утворень в умовах ринкової економіки може здійснюватися тільки на основі перерозподілу бюджетних ресурсів через державний бюджет.

  Бюджетна система — це сукупність бюджетів різних рівнів, врегульованих певними нормами, що формуються на єдиних принципах під впливом державного устрою га адміністративно-територіального поділу країни.

Бюджетна  система має дворівневу структуру для унітарних держав (вона включає державний та місцевий бюджети) та трирівневу для федеральних держав (включає ще й третю ланку — бюджети членів федерації).

Бюджетна  система України складається:

- з Державного бюджету України;

— місцевих бюджетів (їх налічується 11 785).

Місцевими бюджетами визначаються бюджет АР Крим, обласні, районні бюджети, бюджети районів у містах та бюджети місцевого самоврядування, до яких відносять бюджети територіальних громад, сіл, селищ, міст та їх об'єднань. Сукупність показників усіх бюджетів, що входять до складу бюджетної системи, становить зведений бюджет. Розглянемо детальніше зміст і структуру державного бюджету.

Державний бюджет як основний фінансовий план держави  — це грошовий вираз кошторису доходів та витрат держави за певний період часу (як правило за рік).

Розрізняють фактичний, структурний і циклічний  бюджети.

Фактичний бюджет відображає надходження, витрати і дефіцити за певний період.

Структурний бюджет вказує, якими мають бути витрати, доходи і дефіцит, якщо економіка функціонує за потенційного обсягу виробництва (визначається дією дискреційних програм, запроваджених законодавчо).

Циклічний бюджет показує вплив ділового циклу на бюджет та визначає зміни доходів, витрат і дефіциту, які виникають через те, що економіка не працює за потенційного обсягу виробництва.

Циклічний бюджет є різницею між фактичним і структурним бюджетами. Отже будь-який бюджет має дві основні складові: доходи і витрати. Розглянемо кожну з них окремо.

Доходи  державного бюджету ще називають  фіскальними доходами. Поняття "фіскальні доходи" вживають у широкому та вузькому значеннях. В широкому значенні фіскальні доходи — це доходи державної казни, державного бюджету. У вузькому значенні фіскальні доходи — доходи від державних фіскальних монополій (таких як горілчана, винна, тютюнова тощо).

Склад доходів державного бюджету визначається Бюдженим кодексом України та законами про державний бюджет на відповідний бюджетний рік. Починаючи з 2000 року, державний бюджет поділено на дві складові частини: загальний фонд і спеціальний фонд, що має забезпечити прозору та реальну систему оцінки усіх джерел доходів і визначених пріоритетів їх витрачання.

Доходи  загального фонду державного бюджету (загальні доходи) призначені для забезпечення фінансовими ресурсами загальних  видатків і не спрямовуються на конкретну мету.

Доходи  спеціального фонду державного бюджету (спеціальні доходи) включають доходи, призначені на конкретну мету.

Державні  витрати як економічна категорія — це грошові відносини щодо розподілу і використання централізованих та децентралізованих грошових фондів держави з метою фінансування загальнодержавних програм соціально-економічного розвитку

Видатки державного бюджету за своєю економічною  сутністю є інструментом досягнення вищого критерію справедливості і корисності для кожного члена суспільства. На досягнення цієї мети має бути зорієнтоване бюджетне законодавство. Йдеться насамперед про те, що видатки бюджету повинні бути спрямовані на вирівнювання доходів окремих верств населення. Однак вирівнювання доходів виправдане тільки тоді, коли поліпшується становище найбідніших верств населення. Досягти вказаної мети можна лише за умов економічного зростання і розвинених демократичних засад. На сучасному етапі бюджетне законодавство відповідає розстановці політичних сил в Україні і стану трансформації економіки.

Класифікація  державних витрат здійснюється за такими критеріями.

За  терміном використання витрати поділяють на поточні та капітальні.

Поточні витрати — це витрати бюджету на фінансування підприємств, установ, організацій, органів державного управління, а також на фінансування заходів щодо соціального захисту населення.

Вони  включають:

- витрати на купівлю товарів та послуг;

- оплату праці працівникам бюджетних установ;

- нарахування на заробітну плату;

- витрати на відрядження;

- оплату послуг для бюджетних установ;

- трансфертні платежі органам державного управління тощо.

Капітальні  витрати — це витрати бюджету на фінансування інвестиційної та інноваційної діяльності держави, а саме:

- інвестицій  виробничого і невиробничого признання;                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                            

- фінансування структурної перебудови економіки;

- субвенції та інші витрати, пов'язані з розширеним відтворенням.

За  напрямками використання державні витрати поділяють на чотири групи:

- витрати на споживання в державному секторі ;

- державні інвестиції ;

- трансферти приватному сектору ;

- проценти за державними боргами.

Витрати на споживання в державному секторі  та витрати на придбання інвестиційних  товарів відносять до державних закупівель товарів та послуг

Через маніпулювання державними витратами можна впливати:

- на сукупний попит;

- рівень цін;

- рівень зайнятості;

- обсяг національного виробництва і доходу. 
 
 
 
 
 

4. ДЕРЖАВНИЙ БОРГ

Державний борг — це сукупність усіх боргових зобов'язань держави перед своїми кредиторами. Величина державного боргу, динаміка й темпи його зміни відображають стан економіки і фінансів держави, ефективність функціонування державних структур. На стан державного боргу суттєво впливають щорічні операції у сфері державного кредиту — одержання нових позик і умов їх надання, з одного боку, величина погашення і виплачуваних процентів, з другого.

Державний борг має властивість до накопичення. Величина державного боргу складається з боргів минулих років та новостворених.

 Головними причинами створення і збільшення державного боргу є:

- трансформаційний спад виробництва і звуження на цій основі податкової бази;

- циклічні спади в економіці;                                                                                                                                                                                                             

- несприятливий інвестиційний клімат;

- збільшення державних видатків без відповідного зростання державних доходів;

- зменшення  податків з метою стимулювання економіки без відповідного зменшення державних витрат;