Фіскальна політика держави

Зміст

Реферат………………………………………………………………………....3

Вступ……………………………………………………………………………4

1. Зміст та завдання фіскальної політики ………………………………..5
2. Види фіскальної політики………………………………………………7 

2.1 Вплив засобів фіскальної політики на макроекономічну ситуацію...11

     3.Поняття державного бюджету та бюджетної системи…………….......17

4. Державний борг та його вплив на національну економіку…………...22

Висновок…………………………………………………………………….27

 Перелік посилань…………………………………………………………..28 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Реферат

Курсова робота обсягом 29 аркущів , містить 3 схеми,. При виконанні роботи використовувалось 7 джерел інформації.

Об’єктами курсової роботи є фіскальна політика, тобто сукупність заходів держави у сфері оподаткування та державних витрат та державний бюджет, як грошовий вираз кошторису доходів та витрат держави за певний період часу (як правило за рік).

 Метою курсової роботи є вивчення показників державного бюджету України, розкриття статей доходів та витрат бюджету, а також вплив засобів фіскальної політики на макроекономічну ситуацію держави.

Ключові поняття:

ФІСКАЛЬНА ПОЛІТИКА, ПОДАТКИ, ДЕРЖАВНИЙ БОРГ, ДИСКРЕЦІЙНА ФІСКАЛЬНА ПОЛІТИКА, ПОТОЧНІ ВИТРАТИ, КАПІТАЛЬНІ ВИТРАТИ, БЮДЖЕТНА СИСТЕМА, ПОДАТКОВА СТАВКА.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ

Фіскальна політика є головною складовою фінансової політики та дуже важливою ланкою економічної політики. Термін «фіскальна» походить від латинського fiscus, що означає «державна казна».

Фіскальну політику ще називають бюджетно-податковою. Пояснюється така назва тим, що цей  вид державного впливу на економіку здійснюється шляхом формування доходів державного бюджету та понесення витрат у формі державних закупівель, видатків у формі трансфертних виплат та процентних виплат за борговими забов’язаннями.

На даному етапі становлення нашої країни необхідна підтримка вітчизняного виробника, інвесторів, які прагнуть допомогти Україні, фізичних осіб, які є жителями цієї країни. Як ми знаємо з економічної теорії для функціонування держави необхідно дотримуватися кілька умов. Це виробництво, торгівля, мирне  співіснування і звичайно ж зняття податків з своїх громадян і підприємців. Та треба пам’ятати, що великі податки приводять до занепаду економіки, погіршення матеріального і морального становища її мешканців. Тому в даній курсовій роботі я хотіла би описати деякі аспекти формування фіскальної політики  в Україні. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1.Зміст та завдання фіскальної політики

Фіскальна політика – це урядовий вплив на економіку через оподаткування, формування обсягу і структури державних  витрат з метою забезпечення належного рівня зайнятості, запобігання й обмеження інфляції та згубного впливу циклічних коливань.

Фіскальну політику ще називають бюджетно-податковою. за борговими забов’язаннями.

Основні функції фіскальної політики:

1.Вплив на стан господарської кон´юктури.

2.Перерозподіл національного доходу.

3.Нагромадження необхідних ресурсів для фінансування державних програм.

Основні джерела доходів:

1.Податки

2.Власні доходи держави від виробничої та інших форм діяльності.

3.Платежі за ресурси згідно діючим законодавствам належать державі.

4.Позики у формі облігацій.

    Заходи  для макроекономічної стабілізації. Ефективна податкова політика виступає головним фактором, що визначає макроекономічні  результати. На це впливає розмір державного сектора економіка. Уряд обкладає податками купівельну спроможність, кредити, прибутки, заробітну плату…

    Досвід  країн, які прийняли ринкову систему  економіки, свідчать, що результати застосування жорсткої податкової політики призводять до невдач. Причини: незадовільне управління податками або відсутній контроль за бюджетними витратами. Для країн, що  мають постійний дефіцит бюджету, головною проблемою є макроекономічна стабільність. Для того, щоб виробити правильну податкову систему, треба точно визначити розміри дефіциту бюджету. Це можна зробити шляхом підрахунків державних витрат і усіх надходжень до скарбниці.

    Отже, тут також існують свої проблеми:

-   вплив дефіциту на внутрішній  попит;

- зовнішній  баланс і сукупна пропозиція;

- рівень  грошової експансії внаслідок  результатів податкової політики при галопуючій інфляції;

- взаємозв’язок  між дефіцитами бюджету і фінансування. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

2.Види фіскальної політики

Залежно від фази ділового циклу, фіскальна  політика виявляється як стимулююча або обмежувальна.

Стимулюючу  фіскальну політику називають фіскальною експансією. У короткостроковому періоді вона спрямовується на подолання кризи в економіці, а у довгостроковому політика послаблення податкового тиску може спричинити розширення пропозиції факторів виробництва і зростання економічного потенціалу.

Обмежувальну(стримуючу) фіскальну політику називають фіскальною рестрикцією. В короткостроковому  періоді заходи стримуючої фіскальної політики дають змогу уповільнити  темпи інфляції ціною зростання рівня безробіття і скорочення обсягу виробництва. У довгостроковому періоді збільшення податкового тиску може викликати стійке скорочення сукупної пропозиції й активації елементів стагфляції, особливо за умов пропорційного скорочення державних витрат за всіма статтями бюджету, що призводить до значного скорочення державних інвестицій в інфраструктуру ринку праці.

Залежно від того , як ( через свідомі дії  уряду чи автоматично) впливають  бюджетно-податкові інструменти  на стан макроекономіки, розрізняють  ще дискреційну та недискрекійну (автоматичну) фіскальну політику.

За кейнсіанськими рецептами державні витрати можутьзначно перевищувати бюджетні доходи, що створює бюджетний дефіцит і веде до зростання  внутрішнього  державного  боргу.

  Дефіцит свого бюджету держава покриває за рахунок позики - випуску державних боргових зобов'язань (облігацій і векселів).

Інший шлях покриття дефіцитного бюджету - емісія  небезпечних кредитних грошей, що веде до значного стрибка інфляції. Дефіцит державного бюджету виникає  внаслідок  надмірних витрат держави на військові цілі, на родутий  апарат  чиновників, державних закупівель  товарів  (насамперед  військової

техніки і озброєнь)  за  підвищеними  цінами  тощо.  Хронічна дефіцитність бюджету, що  допускається  кейнсіанською  макроекономічною моделлю, веде  до  розгулу інфляції, зростання внутрішнього боргу держави. Усе це свідчить про те,  що  можливості держави  перерозподілити  національний  доход (через

державний бюджет нині проходить до 50%  доходу  нації)  має відомі межі.

     Таким чином, сучасна держава для регулювання ринкової економіки широко застосовує фіскальну політику, тобто регулювання здійснюється через маніпулювання податковими ставками і видами податків та засобами державного бюджету.

     В залежності від методів проведення фіскальна політика може бути дискреційною чи недискреційною.

     Дискреційна фіскальна політика включає свідоме  використання державного оподаткування і власних  витрат  для  досягнення макроекономічної рівноваги.

     Дискреційна політика (від латинського  discretio) - політика, що проводиться державою на власний розсуд, тобто свідоме, суб'єктивне маніпулювання  податками і державними  витратами для зміни реального обсягу національного  виробництва.

Недискреційна  політика  передбачає  автоматичну, об'єктивну зміну параметрів національного виробництва під дією державних заходів.

     Витрати держави втілюються у  закупівлях ресурсів, товарів та послуг. В умовах  дискреційної  фіскальної  політики дані витрати збільшують сукупні витрат у суспільстві і ведуть до наступного зростання національного продукту.

Важливо наголосити, що це  збільшення  державних  витрат фінансується не за рахунок зростання податків (вони тут взагалі не враховані).  Інакше  кажучи, даний    ефект мультиплікатора виникає через зростання бюджетного дефіциту. Фундаментальні рекомендації Кейнса саме  й  включають  зростання

дефіцитного фінансування для подолання спаду  чи депресії.

     А якими можуть бути наслідки  скорочення  державних  витрат? Очевидно, що  скорочення  державних  закупівель  викличезменшення сукупних витрат. У свою чергу,  відбудеться  скорочення рівноважного ЧНП.

Фіскальна політика використовується длястабілізації економіки. Її фундаментальне завдання полягає  у ліквідації безробіття або  інфляції.  В  період  економічного спаду  застосовується  стимулююча  фіскальна  політика.  Вонавключає:

1) збільшення  державних  витрат  або  зменшення  податків;

2) сполучення  впливу  зростання  державних   витрат  і

зменшення податків.

 Тобто,  якщо  існував збалансований державний бюджет, в період спаду чи депресії фіскальна політика зумовлює бюджетний дефіцит.

     Навпаки, якщо в економіці спостерігається викликана надлишковим попитом інфляція, застосовуються стримуюча фіскальна

політика, яка  включає: 

1)  зменшення   державних  витрат  чи

збільшення  податків;

2) сполучення  впливу  зменшення  витрат

держави  і  зростання  податків.

  Така  фіскальна політика орієнтується на збалансований бюджет і навіть на бюджет з позитивним сальдо, якщо перед економікою стоїть  проблема  контролю над інфляцією.

     Слід підкреслити, що державні  витрати є дійовим  засобом фіскальної політики тоді, коли є значний державний  сектор  в економіці. Проте стимулююча фіскальна політика може опиратись і на відносно невеликий державний сектор.

     Недискреційна фіскальна політика пов'язана із так званими вмонтованими  стабілізаторами.  Під  цим  терміном  ховається засіб для досягнення економічної стабільності,  яка  досягається автоматично при допомозі фіскальної  політики,  тобто  є вмонтованою в економічну систему.

     Зокрема, таким  вмонтованим стабілізаторм є податковаставка, яка змінюється пропорційно обсягу ЧНП. При зростанні приросту  ЧНП  (національного  доходу)  застосовується  прогресивний податок на доход і  прибуток,  а  також  зменшуються трансфертні платежі (виплати держави населенню, що не  пов'язані з трудовою діяльністю, капіталом чи  власністю). Навпаки,в  умовах  спаду  застосовується регресивний податок і збільшуються виплати по безробіттю, бідності,  державні  субсидії. Так діють вмонтовані (автоматичні) стабілізатори.

     Отже, вмонтований стабілізатор - це будь-який захід, що має тенденцію збільшувати  дефіцит  державного  бюджету  (або скорочувати його позитивне сальдо) в період економічного спаду і збільшувати його позитивне сальдо (або  зменшувати  його дефіцит) в період інфляційного зростання цін без необхідності застосування додаткових політичних (суб'єктивних) заходів.