Фінансова система та її роль у становленні ринкової економіки

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

З дисципліни «Політична економія»

на тему: «Фінансова система та її роль у становленні ринкової економіки»

 

 

ЗМІСТ

 

Вступ……………………………………………………………………………….…3

Розділ 1. Поняття фінансової системи України, її складові…………………….5

1.1. Теоретичні  основи функціонування фінансової  системи……………5

1.2. Структура  фінансової системи України………………………………6

1.3. Теоретико-методологічні аспекти механізму функціонування фінансової системи України……………………………………………………….10

Розділ 2. Фінансова  система та її місце в соціально-економічному розвитку України………………………………………………………………………….…15

2.1.  Роль  фінансових органів у підвищенні  ефективності  підприємництва…………………………………………………………………….15

2.2. Роль  фінансової системи у господарській  структурі країни та підприємництва…………………………………………………………………….18

2.3. Роль  фінансів у розширеному відтворенні…………………………..21

Розділ 3. Шляхи  вдосконалення фінансової системи  України і механізму їх функціонування……………………………………………………………………25

3.1. Місце  і роль фінансів у ринковій  економіці…………………………25

3.2. Проблеми фінансової системи в Україні та шляхи їх  подолання…26

3.3. Шляхи вдосконалення фінансової системи України і механізму її функціонування в умовах  трансформації економіки України………………..30

Висновки……………………………………………………………………………32

Список використаної літератури…………………………………………………35

Додатки……………………………………………………………………………..37

 

 

 

ВСТУП

 

З проголошенням  політичної і економічної незалежності України постало питання про  створення національної фінансово-кредитної  системи. Справа в тому, що фінансова  і кредитна системи, які функціонували  в Україні на той час, виражали економічні відносини колишньої  радянської політичної і господарської  системи, а їх центральні установи знаходилися  за межами української держави.

Питання про сутність і функції сучасної фінансової системи України є  дуже важливим і актуальним для українського народу, адже не можна було б здійснювати  ні політичні, ні економічні перетворення, забезпечувати національний політичний і господарський суверенітет  без формування і розвитку національної фінансової, грошової і кредитної  системи.

Економіка, складовими частинами якої є трудовий, науковий, техніко-виробничий і природно-ресурсний  потенціал, формується як єдиний господарський  механізм здебільшого фінансовою системою.

Без постійного фінансового живлення складових  частин економічної системи наступає їх недієздатність з відповідними негативними  наслідками. Тому фінансова система  виступає чинником інтеграції всіх чинників економічної системи їх високоефективного  функціонування і акумулятором грошових ресурсів для здійснення повторного циклу виробництва на цьому ж  або вищому рівні.

Для здійснення своїх функцій інтегрування економічної  системи фінансова система повинна  задовольняти інтереси всіх суб'єктів  виробництва, підтримуючи на належному  рівні дієздатності всі свої структурні і динамічні параметри.

Її головною ланкою є бюджетна система, яка організаційно залежить від форми державного устрою і, як правило, складається з державного та місцевих бюджетів. Відношення між державним і місцевими бюджетами будуються на основі єдності бюджетної системи і фінансової політики держави.

В даній  роботі я ставлю перед собою мету дослідити фінансову систему  України з точки зору її становлення, аналізу головних складових та існуючих проблем. Визначити її роль  у  соціально-економічному розвитку країни, у становленні її економіки.

Необхідність  національної фінансової системи обумовлює  державна самостійність України  і переклад економіки на ринкові  відносини. Українська національна  фінансова система повинна створити таку сукупність економічних відносин, за допомогою яких можна здійснювати  планомірний розподіл сукупного  суспільного продукту і національного  прибутку для утворення і використання грошових фондів на інвестування розширеного  і високоефективного виробництва, сфери послуг і задоволення соціальних потреб народу.

 

РОЗДІЛ 1

  ПОНЯТТЯ ФІНАНСОВОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ,  ЇЇ СКЛАДОВІ

 

1. Теоретичні основи функціонування фінансової системи

Фінанси є основою формування і дії  економічного і соціального механізму, тобто механізму функціонування виробництва і соціального розвитку.

За допомогою  фінансів відбувається процес «з'єднання» робочої сили, коштів праці і предметів  праці в єдиний виробничий механізм, в якому реалізовуються економічні стимули і інтереси людини, колективу  і держави, створюються матеріальні  передумови задоволення соціальних потреб суспільства.

Фінансові механізми «здійснюють» кругообіг  придбаного капіталу і його нарощування. Рух фінансів в економіці подібно  руху крові в живому організмі  і функції їх зводяться до живлення своїх систем.

Економіка, складовими частинами якої є трудовий, науковий і техніко-виробничий та природно-ресурсний  потенціал, формується як єдиний господарський  механізм здебільшого фінансовою системою.

Без постійного фінансового живлення складових  частин економічної системи наступає їх недієздатність з відповідними негативними  наслідками. Тому фінансова система  виступає чинником інтеграції всіх чинників економічної системи їх високоефективного  функціонування і акумулятором грошових ресурсів для здійснення повторного циклу виробництва на цьому ж  або вищому рівні. Для здійснення своїх функцій інтегрування економічної  системи фінансова система повинна  задовольняти інтереси всіх суб'єктів  виробництва, підтримуючи на належному  рівні дієздатності всі свої структурні і динамічні параметри.

За формами  організації фінанси мають три  рівні:

• фінанси  загальнодержавні;

• фінанси  підприємств і їх галузей;

• фінанси  населення.

Фінанси держави і підприємств забезпечують виконання функцій державою і  підприємством або керівництвом галузі.

Кожна ланка  національної фінансової системи має  свої специфічні завдання і свою сферу  функціонування. Матеріальною основою  фінансів є національне виробництво. [4, 72].

Основою загальнодержавних фінансів є бюджет, тобто виражений в грошових сумах  розклад майбутніх прибутків  і витрат держави, який складають  щорічно. Соціально-економічну природу  бюджету держави, його роль в економічному і політичному житті країни структуру  прибутків і витрат визначає характер державного суспільного устрою.

 

1.2. Структура фінансової системи  України

Фінансова система – це сукупність окремих її ланок, що мають особливості  в створенні та використанні фондів фінансових ресурсів, які зосереджені  в розпорядженні держави, не фінансового  сектора економіки, певних фінансових інститутів, домогосподарств для  фінансового забезпечення економічних  і соціальних потреб суспільства  в цілому, окремих його верств населення, господарських структур, окремих  громадян. [3].

Фінансова система держав можуть вирізнятися  за структурою та функціями. Це зумовлено  видами форм власності, політичними  орієнтирами правлячих еліт, рівнем економічного розвитку держави тощо. Нині у світі нараховується понад 20 різних моделей фінансових систем окремих держав. За наявності певних відмінностей вони мають спільну  основу в переліку окремих ланок.

Структура фінансової системи України може бути розглянута на прикладі  рис. 1.2.

Чільне  місце у фінансовій системі посідають  фінанси не фінансового сектора  економіки, тобто фінанси підприємницьких  структур. Вони обслуговують створення  валового внутрішнього продукту –  основного джерела фінансових ресурсів. До цієї ланки належать фінанси як виробничої, так і невиробничої сфер. Фінанси виробничої сфери можуть поділятися, залежно від форми  власності, як на державні, акціонерні, колективні, індивідуальні, орендні, спільні  тощо, так і, залежно від виду діяльності, на машинобудування, будівництво, транспорт, сільське господарство тощо.

До цієї ланки належать також фінанси  так званої невиробничої сфери, яка  поділяється на фінанси освіти, охорони  здоров’я, культури, науки, оборони  й інших підрозділів. Характерною  особливістю створення й використання фондів та фінансових ресурсів у цьому  разі є наявність, поряд із власними джерелами, бюджетного фінансування.

У нефінансовому  секторі економіки провідне місце  належить підприємствам державної  форми власності. З розвитком  ринкових реформ питома вага підприємств  недержавної форми власності  зростатиме.

Державні  фінанси можна визначити як сукупність фондів фінансових ресурсів загальнодержавного призначення. За своєю структурою це дуже складна та багатопланова ланка  фінансової системи. Державні фінанси  охоплюють: державний та місцеві  бюджети; централізовані та децентралізовані фонди цільового призначення; фінанси  підприємств і організацій державної  та комунальної форм власності; державний  кредит; державне особисте й майнове  страхування. Провідне місце в державних  фінансах належить бюджетам різних рівнів, які об’єднуються у зведеному  бюджеті держави.

Зведений  бюджет – це сукупність усіх бюджетів держави, що входять до бюджетної  системи. Принципи побудови бюджетної  системи регулюються бюджетним  законодавством і залежать насамперед від її адміністративно-територіального  поділу. Взаємовідносини між різними  складовими бюджетної системи визначаються рівнем розвитку демократичних засад  у державі.

Зведений бюджет України включає  державний бюджет України, бюджет Автономної Республіки Крим і місцеві бюджети. Державному бюджету належить центральне місце в системі державних  фінансів. Він охоплює всі сфери  економічної діяльності держави. За своєю сутністю бюджет характеризує фінансове становище держави. Проте  бюджет – дуже складна економічна категорія, до якої не можна підходити  однозначно, як і використовувати  його показники без детального аналізу  структури бюджетної системи  держави.

Централізовані та децентралізовані фонди України цільового призначення  включають Пенсійний фонд, Фонд соціального  страхування, Фонд сприяння зайнятості, Фонд конверсії, Валютний фонд, позабюджетні фонди місцевих органів самоврядування. Вони певною мірою доповнюють державний  бюджет, проте специфіка їх полягає  у тому, що ці фонди мають строго цільове призначення і на інші цілі не використовуються. По суті, перелічені фонди є новою складовою державних  фінансів України, яка перебуває  на стадії становлення.

Державний кредит є заборгованістю держави  перед своїми громадянами та господарськими структурами, іноземними кредиторами. Його величина свідчить про раціональність і ефективність фінансової політики держави та регулюється законодавством. Значний борг дає підстави для  висновку, що держава живе за рахунок  майбутніх поколінь. Велика сума боргу  негативно впливає на видаткову  частину бюджету, оскільки вимагає  витрат на обслуговування.

Страхові  та резервні фонди відіграють специфічну роль у фінансовій системі. Вони є  сукупністю фондів фінансових ресурсів, основне призначення яких -  покрити  втрати, що виникли з непередбачених причин, або фінансового забезпечення заходів, які не були включені в плани  фінансування, але є важливими  для держави.

Страхові  фонди створюються за рахунок  страхових внесків юридичних  та фізичних осіб і перебувають в  розпорядженні страхових організацій  і страхових компаній різних форм власності. Страхові фонди й резерви  – об’єктивне явище в економіці  держави, що пов’язане з наявністю  ризиків у господарській діяльності та суспільному житті.

Наявність страхових і резервних фондів фінансових ресурсів дає можливість локалізувати втрати економіки та окремих  громадян, пов’язані з фактами  стихійного лиха і непередбачених обставин. Страхові фонди можуть використовуватися  також як інвестиційний та кредитний  ресурси в економіці до настання страхового випадку. Резервні фонди  як на рівні держави, так і на рівні  господарських структур сприяють підвищенню ефективності господарської діяльності. [19, 28].

Фінансовий  ринок – ланка фінансової системи, яка створює і використовує фонди  фінансових ресурсів у тих випадках, коли інші ланки фінансової системи  не можуть діяти ефективно. Фінансовий ринок включає ринок грошей, кредитних  ресурсів, цінних паперів і фінансових послуг.

Ринок грошей або валютний ринок – це створення  фондів фінансових ресурсів для здійснення зовнішньоторговельних операцій. Тут  має місце обмін валюти однієї держави на валюту іншої. При девальвації  національної грошової одиниці підприємницькі структури та населення, власники національної грошової маси несуть втрати пропорційно  темпам знецінення національної грошової одиниці, а власники валюти іноземної  держави одержують додатковий дохід. Втім, девальвація національної грошової одиниці має й деякі позитивні  ознаки. Вона, зокрема, впливає на зменшення  імпорту і, отже, розширює ринок збуту  для власних товаровиробників.