ВСТУП
Основна рушійна сила суспільного
прогресу — людська особистість,
яка є водночас і діючим суб'єктом
цілісної системи економічних відносин
та економічних інтересів. Тільки реалізуючи
свої інтереси, людина суттєво й
активно впливає на економіку
загалом, бере участь у всіх галузях
і сферах соціального життя. Побудувати
ефективну, раціональну систему
господарювання, досягти серйозних
успіхів у соціально-економічному
зростанні суспільство може, лише
реалізуючи у відтворювальній життєдіяльності
все зростаючі потреби і виходячи
з певних інтересів людини. Загальновизнано,
що в основі спонукання до трудової
діяльності лежать матеріальні потреби.
Визначаючи їх спрямованість, потрібно
виходити з того, що відтворення
людини, як і виробничого процесу
на макро- або мікрорівні, є обміном
речовин з природним середовищем,
який потрібно постійно підтримувати
у динамічній рівновазі. Ця рівновага
характеризується системою певних параметрів,
що мають гранично допустимі й оптимальні
значення, звичайно, не раз і назавжди
визначені. Відхилення від цих значень,
їх очікування породжує стан напруження,
спонукаючи до дії з метою його подолання.
Такий стан, як вважають дослідники, можна
назвати потребою. Потреби — це певною
мірою культурно оформлена необхідність,
тобто у той або інший спосіб усвідомлене
внутрішнє спонукання до певного блага.
Потреби розвиваються разом із поступальним
рухом суспільного виробництва й удосконаленням
людини. Потреби — основне джерело
активності у пізнавальній і практичній
діяльності людини. Задовольняючи свої
потреби, людська істота має віднайти
для цього найкращі шляхи і засоби в складній
соціальній ситуації, вона повинна вміти
ставити перед собою і вирішувати теоретичні
і практичні завдання. З огляду на це людське
мислення — біосоціопсихологічний процес,
покликаний забезпечувати пошук необхідних
засобів і способів задоволення потреб,
що виникли. Але не тільки мислення, а й
людська воля спонукаються тими або іншими
потребами. За допомогою вольових зусиль,
цілеспрямованості, наполегливості людина
долає труднощі, перешкоди, що виникають
на шляху реалізації потреб. Потреби стають
основними причинами певних психологічних
станів, переживань, почуттів людини. Залежно
від того, як задоволено або незадоволено
потреби, людина переживає радість чи,
навпаки, — зазнає численних або поодиноких
психічних стресів, відчуває психологічний
дискомфорт, горе, гнів, пригніченість
діяльності тощо.
Об'єктом дослідження моєї курсової
роботи є економічні потреби й інтереси
і їх вплив на діяльність людини.
Метою дослідження обраної
теми курсової роботи є: виявити значення
економічних потреб і інтересів
та їх вплив на діяльність людини.
Задачами дослідження
цієї теми є:
- дослідити економічні потреби і інтереси людини;
- вплив виробництва на задоволення потреб;
- визначити взаємозв'язок потреб, виробництва і попиту;
- дослідити економічні суперечності в системі інтересів .
РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ
ОСНОВИ ПОТРЕБ ТА ІНТЕРЕСІВ
1.1 Економічні потреби
суспільства, їх суть і структура
Потреби як визначальний
чинник доцільної поведінки економічних
суб'єктів є однією з фундаментальних
категорій економічної науки.
Потреба – це
нужда в чому-небудь, об'єктивно необхідному для підтримки
життєдіяльності і розвитку людини, колективу,
нації, суспільства в цілому; внутрішній
збудник активності.
Потреби відбивають
внутрішні спонукальні мотиви
діяльності людей і утворюють
складну систему, яку можна
структурувати за різними критеріями.
У найзагальнішому вигляді виділяють:
- біологічні потреби, зумовлені існуванням та розвитком людини як біологічної істоти (їжа, одяг, житло тощо);
- соціальні потреби, зумовлені соціальною (суспільною) природою людини (спілкування, суспільне визнання, самореалізація тощо);
- духовні потреби (творчість, самовдосконалення, самовираження тощо)
За критерієм
нагальності потреб та ієрархічності
взаємозв'язків між ними вирізняють моделі
Ф.Герцберга, А.Маслоу, К. Алдерфа
Незважаючи на певні
відмінності, всі три моделі виокремлюють
потреби порівняно нижчого порядку (первинні)
та потреби вищого порядку (вторинні) [2,
124]
Згідно з наведеною
ієрархією потреб вищі запити людини не
виступають на перший план доти, доки не
будуть задоволені найнагальніші. Задоволення
первинних потреб породжує бажання задовольнити
наступні за вагомістю (вторинні) потреби,
які стають рушійною силою свідомої діяльності.
Засоби задоволення
людських потреб називаються благами.
Розрізняють такі
блага:
- не уречевлені (сонячне світло, здоров'я, спілкування, знання) й уречевлені (дари природи, а також продукти праці: їжа, одяг, житло тощо);
- неекономічні (необмежені, їхні обсяги перевищують наявніс людські потреби)
Економічні потреби
– це потреби в економічних
благах.
Задоволення економічних
потреб виступає внутрішнім спонукальним
мотивом виробництва, розподілу,
обміну та споживання у рамках
певної системи соціально-економічних
відносин.
Носіями економічних
благ виступають найрізноманітніші
товари та послуги. В їхній
сукупності розрізняють:
- споживчі блага (товари і послуги, призначені для безпосереднього задоволення людських потреб) і виробничі блага (товари та послуги, призначені для виробництва споживчих благ);
- матеріальні блага (товари та послуги сфери матеріального виробництва) і нематеріальні блага (створюються у сфері нематеріального виробництва);
- теперішні блага (перебувають у безпосередньому користуванні економічних суб'єктів) і майбутні блага (товари та послуги, якими економічні суб'єкти зможуть скористатися у майбутньому) тощо.
Всебічне комплексне
вивчення системи економічних
потреб зумовлює необхідність
їхньої класифікації.
Класифікація економічних
потреб:
За
характером виникнення:
- первинні (базові), пов'язнані з самим існуванням людини: їжа, одяг, безпека, житло тощо;
- вторинні, виниконення та зміна яких зумовлені розвитком цивілізації: модний одяг, комфортне житло, інформація та ін.
За
засобами задоволення:
- матеріальні (потреби в матеріальних благах);
- нематеріальні (духовні потреби).
За
нагальністю задоволення:
- першочергові (предмети першої необхідності);
- другорядні (предмети розкоші).
За
можливостями задоволення:
- насичені, вгамовні (мають чітку межу і можливість повного задоволення);
- ненасичені, невгамовні (не можуть бути задоволені повністю, не мають меж насичення).
За
участю у відтворювальному процесі:
- виробничі (потреби у засобах виробництва);
- невиробничі (потреби у споживчих благах).
За
суб'єктами
вияву:
- особисті (виникають і розвиваються у процесі життедіяльності індивіда);
- колективні, групові (потреб групи людей, колективу);
- суспільні (потреби функціонування та розвитку суспільства в цілому).
За
кількістю визначеністю та мірою
реалізації:
- абсолютні (перспективні потреби, які мають абстрактний характер і є орієнтиром економічного розвитку);
- дійсні (формуються залежно від досягнутого рівня виробництва і є суспільною нормою для певного періоду);
- платоспроможні (визначаються платоспроможним попитом);
- фактичні (задовольняються наявними товарами та послугами).
Система економічних
потреб є складною і постійно розвивається.
Структура потреб, їхній обсяг, способи
та рівень задоволення безперервно змінюються:
модифікуються, ускладнюються, вдосконалюються
у процесі історичного розвитку людської
цивілізації.[1, 234]
1.2 Закон зростання
потреб та механізм його дії
Найважливішою ознакою
потреб є їхній динамічний, мінливий
характер.
Безперервний
економічний та духовний прогрес
суспільства неминуче зумовлює
як кількісне так і якісне
зростання потреб. Виникнення нових
потреб супроводжується постійним урізноманітненням,
примноженням, збагаченням та ускладненням
їхньої структури. Прагнення задовольнити
зростаючі потреби є спонукальним мотивом
удосконалення економіної діяльності,
нарощування виробництва економічних
благ та поліпшення їхніх якісних характеристик.
Однак зростання та розвиток потреб завжди
випереджає можливості виробництва і
не збігається з рівнем фактичного споживання.
У цьому виявляється авангардна роль потреб,
що знайшла відображення в економічному
законі зростання потреб.
Всезагальний економічний
закон зростання потреб відбиває внутрішньо
необхідні, суттєві й сталі зв'язки між виробництвом та споживанням,
потребами та існуючими можливостями
їхнього задоволення.
Відповідно до цього
закону безперервний розвиток потреб
є рушійною силою економічного та духовного
прогресу людства, що, у свою чергу, стимулює
появу дедалі нових і нових потреб.
Таким чином,
потреби і виробництво перебувають
у суперечливій залежності і
взаємовпливу та взаємозумовленості.
Потреби у споживанні породжують
стимули до виробництва. Виробництво
задовольняє існуючі та породжує
нові потреби. Складний механізм
взаємодії потреб та виробництва
забезпечує безперервність суспільного
відтворення (Рис.1.1)
Рис.1.1 Взаємовплив потреб і виробництва
Особливості вияву
економічного закону зростання
потреб за сучасних умов пов'язані з гуманізацією соціально-економічного
розвитку як визначальною ознакою формування
постіндустріального суспільства. Удосконалення
структури потреб відображає процес розвитку
людської особистості та сприяє переходу:
- від домінування матеріальних до пріоритетного розвитку духовних потреб, пов'язних з творчістю, пізнанням, самовдосконаленням;
- від масового виробництва та споживання до індивідуалізації потреб та засобів їхнього задоволення;
- від прагнення безперервного нарощування обсягів споживання до розумного самообмеження;
- від речової структури споживання до переважання у ній послуг.[9, 230]
Постійний процес
удосконалення людської особистості,
людська фантазія, конкуренція виробників
і сучасні комунікації стимулюють
постійний розвиток та урізноманітнення
потреб. Однак прагнення задовольнити
на кожний момент часу зростаючі
потреби наштовхується на відносну
обмеженість ресурсів. Вирішення
протиріччя між невгамовністю
та безмежністю потреб і обмеженістю
ресурсів породжує проблему вибору
й визначає мету економічної діяльності.
Виявлення шляхів
найкращого застосування обмежених
ресурсів з метою максимально
можливого задоволення безмежних
потреб пов'язане з постійною оцінкою
та відбором альтернативних варіантів
підвищення ефективності економіки. Розуміння
потреб споживачів та вміння задовольнити
ці потреби одночасно з вирішенням завдань
раціонального використання обмежених
ресурсів стає вирішальною передумовою
успіху підприємницької діяльності. Сучасний
бізнес неможливий без оволодіння чіткою
інформацією стосовно якісних параметрів,
обсягу та динаміки потреб, їхнього прогнозування,
а також активного впливу на форування
обсягів та структури споживання.[4, 342]