— виробничі
(потреби у засобах виробництва);
— невиробничі
(потреби у споживчих благах).
За
суб'єктами вияву:
— особисті
(виникають і розвиваються у процесі життєдіяльності
індивіда);
— колективні,
групові (потреби групи людей, колективу);
— суспільні
(потреби функціонування та розвитку суспільства
в цілому).
За
кількісною визначеністю та мірою реалізації:
— абсолютні
(перспективні потреби, які мають абстрактний
характер і є орієнтиром економічного
розвитку);
— дійсні
(формуються залежно від досягнутого рівня
виробництва і є суспільною нормою для
певного періоду);
— платоспроможні
(визначаються платоспроможним попитом);
— фактичні
(задовольняються наявними товарами та
послугами).
Система
економічних потреб є складною і
постійно розвивається. Структура потреб,
їхній обсяг, способи та рівень задоволення
безперервно змінюються: модифікуються,
ускладнюються, вдосконалюються у
процесі історичного розвитку людської
цивілізації.
1.5.
Економічний закон зростання
потреб.
Найважливішою
ознакою потреб є їхній динамічний,
мінливий характер.
Безперервний
економічний та духовний прогрес
суспільства неминуче зумовлює як кількісне,
так і якісне зростання потреб.
Виникнення нових потреб супроводжується
постійним урізноманітненням, примноженням,
збагаченням та ускладненням їхньої
структури. Прагнення задовольнити
зростаючі потреби є спонукальним
мотивом удосконалення економічної
діяльності, нарощування виробництва
економічних благ та поліпшення їхніх
якісних характеристик. Однак зростання
та розвиток потреб завжди випереджає
можливості виробництва і не збігається
з рівнем фактичного споживання. У
цьому виявляється авангардна роль
потреб, що знайшла відображення в
економічному законі зростання потреб.
Всезагальний
економічний закон зростання
потреб відбиває внутрішньо необхідні,
суттєві й сталі зв'язки між
виробництвом та споживанням, потребами
та існуючими можливостями їхнього
задоволення.
Відповідно
до цього закону безперервний розвиток
потреб є рушійною силою економічного
та духовного прогресу людства, що,
у свою чергу, стимулює появу дедалі
нових і нових потреб.
Таким
чином, потреби і виробництво
перебувають у суперечливій залежності
взаємовпливу та взаємозумовленості.
Потреби у споживанні породжують
стимули до виробництва. Виробництво
задовольняє існуючі та породжує
нові потреби. Складний механізм взаємодії
потреб та виробництва забезпечує безперервність
суспільного відтворення.
Особливості
вияву економічного закону зростання
потреб за сучасних умов пов'язані з
гуманізацією соціально-економічного
розвитку як визначальною ознакою формування
постіндустріального суспільства.
2.
Економічні інтереси:
сутність, види, взаємодія
Економічний інтерес — це реальний,
зумовлений відносинами власності
та принципом економічної вигоди
мотив і стимул соціальних
дій щодо задоволення динамічних
систем індивідуальних потреб. Економічний
інтерес є породженням і соціальним
проявом потреби. Інтерес виникає,
коли задоволення потреби усвідомлюється
як конкретна мета (максимізація
прибутку, привласнення товару, користування
або володіння певним товаром
тощо). Отже, економічні інтереси
— це усвідомлені потреби існування
різних суб'єктів господарювання.
Генезис інтересу полягає у
відборі свідомістю найважливіших
потреб для задоволення, реалізації
їх.
Економічні інтереси не тотожні
потребам, їхньому задоволенню. По-перше,
економічні інтереси знаходять
своє вираження у поставлених
цілях та діях, спрямованих на
задоволення потреб. Потреби і
засоби задоволення їх відбивають
причину та форму прояву економічних
інтересів. По-друге, економічний
інтерес завжди виражає відповідний
рівень і динаміку задоволення
потреб. Наприклад, не може, окрім
специфічних випадків (схимники
тощо), бути інтересом суб'єкта
зниження рівня задоволення потреб.
Соціальним суб'єктом вираження
економічного інтересу є індивід,
сім'я, колектив група, люди, які
проживають у певному регіоні,
клас, суспільство, а кінцевим
об'єктом — результат (продукт,
послуга, інформація) суспільного
виробництва, який іде на задоволення
цієї потреби, з приводу якої
і складаються конкретні відносини
між людьми.
Кожний суб'єкт економічних відносин
є носієм конкретного інтересу.
Скільки суб'єктів економічних
відносин, стільки і економічних
інтересів. Серед цієї групи
інтересів виділяють особистий,
колективний і суспільний. Це
класифікація інтересів за ознакою
суб'єктності.
Суб'єкти економічних відносин
обов'язково мають бути власниками.
Передусім мова йде про індивідуальну
власність людини на суспільне
виробничу силу її особистої праці (тобто
здібності, знання, досвід, носієм яких
є кожна людина). Це зумовлює виключне
право кожної людини вільно розпоряджатися
своєю продуктивною силою, використовувати
її цінності у власних інтересах. Разом
з тим певні суб'єкти мають у своєму розпорядженні
засоби виробництва, використовують згідно
зі своїми намірами, розпоряджаються створеними
у процесі трудової діяльності благами
— споживають, продають, направляють на
розвиток виробництва. Ними можуть бути
окремі індивідуми, сім'ї, підприємства,
суспільні організації.
Становище суб'єктів економічних
відносин динамічне, змінне.
Це зумовлено тим, що суб'єкти
економічних відносин, які відбивають
рівень розвитку продуктивних
сил, розвиваються разом з останніми,
активно впливають на них через
свої інтереси.
Досвід переконливо доводить, що
уявлення про економічні відносини,
їх суб'єкти, які начебто спрощуються
в процесі економічного розвитку,
є невірними. Процеси, що відбуваються
у реальному житті, свідчать, про
зворотне, тобто про ускладнення
економічної структури суспільства.
Витіснення багатоманітних форм
господарювання (особистих, приватних,
сімейних, колективних) підприємствами,
діяльність яких заснована на
державній формі власності, паралізувало
економічне життя, багатьох суб'єктів
виробничих відносин, не давало
змоги реалізувати їхні інтереси
повною мірою. Це стримувало
розвиток економіки.
«Включати» всіх суб'єктів виробничих
відносин, їхні інтереси в економічне
життя, надати суспільному виробництву
динамізму, вивести економіку
країни на якісно новий рівень
— найважливіше завдання. Його
можна розв'язати не шляхом
підпорядкування одних інтересів
іншим, а через поєднання різнобічних
інтересів усіх суб'єктів господарювання.
Згідно з конкретним історичним
характером економічних потреб
економічні інтереси як форма
їх реалізації мають також
історичний характер. Історична
форма і соціальна зумовленість
економічних інтересів у кожному
суспільстві визначаються відносинами
виробництва, ... розподілу, обміну і споживання,
які, у свою чергу, залежать від рівня розвитку
продуктивних сил. Разом з тим у певній
історичній системі виробничих відносин
люди займають різне становище, що зумовлює
характер їхньої діяльності, їхні потреби
та інтереси.
Економічний інтерес — це користь,
вигода, яка досягається в процесі
реалізації економічних відносин.
Причому вона є такою, що
забезпечує самостійність, саморозвиток
суб'єкта, тобто створення умов, необхідних
для його відтворення на рівні
прогресивних соціально-економічних
досягнень. Якщо економічні відносини
не реалізують економічних інтересів,
суб'єкти намагаються досягти
своєї вигоди поза діючими
економічними відносинами (порушують
закони, розвивають тіньову економіку,
займаються спекуляцією).
Економічні інтереси можна класифікувати
і за іншими критеріями. За
ознакою важливості розрізняють
інтереси головні та другорядні,
за часовою ознакою — поточні
та перспективні, за об'єктом інтересів
— майнові, фінансові, інтелектуальні,
інтереси режиму праці та вільного
часу, комфорту, умов праці й життя;
за ступенем усвідомлення —
дійсні та помилкові.
Отже, для економічного життя
суспільства характерна наявність
різноманітних взаємопов'язаних
і взаємодіючих інтересів, які
утворюють єдину систему. Проте
система економічних інтересів
суспільства завжди суперечлива.
Інтереси конкретних індивідів
(підприємця і найманого робітника,
продавця і покупця), підприємств
(того, що виробляє продукцію,
і того, що купує її), підприємства
і держави (підприємство зацікавлене
в тому, щоб платити менший
податок) не завжди збігаються.
Суперечності інтересів мають
як суб'єктивну, так і об'єктивну
основу. Перша пов'язана з проявами
суб'єктивізму і волюнтаризму. Друга
заснована на відмінностях в
економічному становищі різних
суб'єктів.
У кожному економічному відношенні
— між підприємцями і виробниками,
між виробниками і споживачами,
державою і недержавним сектором
економіки (бізнесом), партнерами, у
відносинах між індивідами —
мають місце елементи боротьби і співробітництва.
Взаємодія інтересів виступає рушійною
пружиною соціально-економічного розвитку.
Економічні інтереси мають такі особливості:
а) вони є об'єктивними, оскільки об'єктивні
самі економічні відносини; б) вони є матеріальними.
Економічні інтереси можна класифікувати
насамперед за суб'єктами реалізації
їх як державні, групові та
особисті. В структурі інтересів
виділяють виробничі (пов'язані
з організацією виробництва) і
невиробничі (пов'язані з задоволенням
особистих потреб виробника та
його потреб як члена суспільства).
Державний інтерес має такі
складові свого прояву:
а) суспільно-економічні інтереси
— частина інтересів держави
та інших суб'єктів господарювання
збігається (оподаткування в розумних
межах, виділення державних інвестицій
та субвенцій, тарифне стимулювання
експорту та ін.);
б) інтереси державної бюрократії
— інтереси саморозвитку державної
системи, що є корпоративним
придатком до інтересів держави;
в) інтереси самоконтролю та
оптимізації громадянського суспільства
— держава не може бути виразником
інтересів одного класу чи
прошарку, в демократичному суспільстві
вона частіше виступає як інститут
консенсусу.
Груповий інтерес — це сума
однорідних інституйованих приватних
інтересів, носіями яких можуть
бути споживачі, акціонери, фондова
біржа тощо. Форми прояву групового
інтересу різноманітні: корпоративний
інтерес бюрократії, підприємств,
асоціацій суб'єктів господарської
діяльності, трудових колективів. При
цьому інтерес трудового колективу
залежить від форми власності:
на державних, акціонерних і
приватних підприємствах він
має різний зміст. В умовах
ринкових відносин груповий інтерес
може бути представленим і
через тіньову економіку у
вигляді мафіозно-кримінальних структур.
Особистий інтерес охоплює потреби,
що пов'язані з реалізацією
приватної власності, прав володіння
та користування, управління, отримання
доходів.
3.
Інтереси і потреби:
діалектика взаємозв'язку.
3.1 Єдність і суперечності
в системі потреб та
інтересів суспільства.
У реальному житті єдності
інтересів досягають через реалізацію
кожного з них в процесі
їхньої взаємодії та взаємореалізації.
Особистий інтерес найманого
працівника не можна реалізувати,
якщо не буде реалізовано інтерес
підприємства, на якому він працює.
Отже, ... мають бути реалізовані інтереси
підприємця, споживачів продукції, суспільства
в цілому. Незважаючи на те що кожний вид
економічних інтересів є персоніфікованим,
відокремленим, грунтується на певній
потребі, він органічно пов'язаний з колективним
і суспільним інтересом. Це створює підґрунтя
для єдності визначальних (головних) інтересів
і знаходить відбиття у меті виробництва.