ПЛАН 

Вступ

1. Економічні потреби суспільства, їхня суть та структура.
1. сутність економічних потреб
2. модель ієрархії людських потреб по А.Маслоу;
3. засоби задоволення людських потреб та їх види;
4. класифікація економічних потреб;
5. Економічний закон зростання потреб.

 

2. Економічні  інтереси: сутність, види, взаємодія

 

3. Інтереси  і потреби: діалектика взаємозв'язку

     3.1.Єдність і суперечності в системі потреб та інтересів суспільства

     3.2. Економічні суперечності та шляхи їх розв'язання 

Висновок 

Використана література 
 

     ВСТУП

       Господарська діяльність надзвичайно  різноманітна, що спричиняє потребу  її класифікації з метою забезпечення  оптимального правового регулювання  господарської діяльності як  такої та певних її видів,  враховуючи специфіку останніх.

        Господарську діяльність можна  класифікувати за різними ознаками. За критерієм мети здійснення  господарська діяльність може  бути комерційною (підприємницькою)  та некомерційною (ч. 2 ст. З ГК  України): комерційна діяльність (підприємництво) має місце, якщо її суб'єкт  (підприємець) діє з метою отримання  прибутку; некомерційна господарська  діяльність здійснюється для  досягнення певних економічних  та соціальних результатів, проте  мета отримання прибутку при  цьому відсутня.

    За предметом господарської діяльності розрізняють виробничу, торговельну, банківську, страхову, інноваційну, концесійну діяльність, спільне інвестування та ін. Залежно від ринку (внутрішній чи зовнішній), національної приналежності суб'єктів господарювання (вітчизняні товаровиробники/резиденти чи іноземні інвестори та нерезиденти) розрізняють господарську діяльність за участю вітчизняних товаровиробників (резидентів) та зовнішньоекономічну діяльність (за участю резидентів та нерезидентів), у т. ч. іноземне інвестування (за участю іноземного інвестора). Специфіка здійснення певних видів господарської діяльності враховується в процесі її правового регулювання (розділ VI ГК України “Особливості правового регулювання в окремих сферах господарювання”; розділ VII ГК України “Зовнішньоекономічна діяльність”, розділ VIII ГК України “Спеціальні режими господарювання”; спеціальні закони: “Про банки і банківську діяльність”, “Про зовнішньоекономічну діяльність”, “Про страхування”, “Про режим іноземного інвестування”, “Про концесії”, “Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди” та ін.).

     Люди, домогосподарства, підприємства та інші структури суспільства, вступаючи  між собою у зв'язки, переслідують певні економічні інтереси. Варто  взяти на увазі, що інтерес, по-перше, є похідним від категорії «потреба»  і, по-друге, виступає як форма прояву економічних відносин людей.

     Економічний інтерес є перш за все породженням  і соціальним проявом потреби, її усвідомленням. Але реалізуються інтереси через трудову, господарську діяльність людей, їхні економічні відносини.

     В  цій курсовій роботі я хочу дослідити  економічні потреби та інтереси, як рушійні сили соціально-економічного розвитку суспільства з точки  зору економіки, як системи суспільних відносин.

       Економіка як система суспільних  відносин розвивається разом  з появою держави. Вона створила  умови для того, щоб діяльність  людей, спрямована на задоволення  своїх безперервно зростаючих  потреб, здійснювалася відповідно  до схвалених суспільством норм, правил та звичаїв.

       Становлення і зміцнення держави  як суспільного інституту супроводжувалися  розвитком численних її функцій,  в тому числі й економічних.  Історія розвитку економічних  функцій — невід'ємна складова  еволюції суспільства в його  організованих формах.

       Економічні функції держави знаходяться  в постійній динаміці; спостерігається  їх зростання та ускладнення  в органічному взаємозв'язку із  суспільним прогресом.

       Нині економічна політика держави,  її економічні функції формуються  під впливом складного механізму  взаємодії та боротьби інтересів  різних верств населення. Така  політика — результат певного  консенсусу цих інтересів, їх  рівнодіюча сила. Функції держави  як інструменту реалізації класових економічних інтересів обмежуються, поступаючись її загальноекономічним і загально-соціальним функціям.

       Завдання державної економічної  стратегії визначаються особливостями  соціально-економічної системи і  являють собою досить гнучкий  набір цілей, пріоритетів, які  мають бути досягнуті в результаті  реалізації економічної політики  держави. Набір пріоритетів державної  економічної стратегії формується  залежно від конкретного стану  соціально-економічної системи.

       Головною функцією державної  економічної політики є впровадження  схеми суспільної поведінки, яка  б сприяла знаходженню компромісу  між інтересами економічних суб'єктів  і можливостями суспільної системи.  При цьому в надбудовній сфері  відбувається визнання суспільством  процесів координації інтересів  та формування спільних цілей;  останні генерують вироблення  відповідних правових рішень.

       Головним орієнтиром державної  економічної політики має виступати  суспільний інтерес, суть якого  полягає у сталому і збалансованому  суспільному прогресі.

        Економічна політика є відбиттям  економіки, тобто особливою формою  існування економічних відносин. Виключення економічної політики  з предмету політекономії суттєво  збіднює останню та орієнтує  дослідження на емпіризм. Тому  багато її концепцій та пропозицій, які не співвідносяться з реаліями  економічної політики, залишаються  некорисними.

       Успіх у здійсненні економічної  політики залежить від якнайшвидшого  впровадження всіх елементів,  потрібних для зміни існуючої  економічної системи.

       Головна рушійна сила соціально-економічного  прогресу — людина — одночасно  е суб'єктом виробничих відносин, суперечностей, інтересів. Лише  реалізуючи свої інтереси, вона  справляє активний вплив на  економіку, розвиває науку, техніку,  бере участь у всіх сферах  життя. Ось чому побудувати  ефективну систему господарювання, досягти соціально-економічного прогресу суспільство може тільки орієнтуючись на реалізацію все зростаючих економічних потреб та інтересів людини.

       Економічні потреби відображають  відношення соціальних суб'єктів  (людина, колектив, суспільство)  до  можливого споживання вартостей,  опосередкованих   економічними   формами   їх реалізації. Вони  виявляються як необхідність  у життєвих благах, як стимул  до споживання.

 

     1. Економічні потреби  суспільства, їхня  суть та структура.

     1.1 сутність економічних потреб;

     Потреби як визначальний чинник доцільної поведінки  економічних суб'єктів є однією з фундаментальних категорій  економічної науки.

     Потреба — це нужда в чому-небудь, об'єктивно  необхідному для підтримки життєдіяльності  і розвитку людини, колективу, нації, суспільства в цілому; внутрішній збудник активності.

     Потреби відбивають внутрішні спонукальні  мотиви діяльності людей і утворюють  складну систему, яку можна структурувати  за різними критеріями. У найзагальнішому  вигляді виділяють:

     — біологічні потреби, зумовлені існуванням та розвитком людини як біологічної істоти (їжа, одяг, житло тощо);

     — соціальні потреби, зумовлені соціальною (суспільною) природою людини (спілкування, суспільне визнання, самореалізація тощо);

     — духовні потреби (творчість, самовдосконалення, самовираження тощо).

     1.2 модель ієрархії людських потреб по А.Маслоу;

     Ієрархію  потреб запропонував психолог А. Маслоу. Він намагався пояснити, чому в  різні часи людиною керують різні  потреби. Чому одна людина використовує багато часу й енергії на самозбереження, а інша — на здобування поваги оточення. Учений уважає, що значущість людських потреб відповідає такому порядку: фізіологічні потреби, потреби самозбереження, соціальні  потреби, потреби в повазі і потреби  в самоствердженні.

     За  А. Маслоу, людина намагається задовольнити передовсім найважливіші потреби. Як тільки якусь важливу потребу буде задоволене, вона на певний час перестає бути спонукальним мотивом. Водночас з'являється потреба в задоволенні наступної.

     

     Рис. 1. Модель ієрархії людських потреб по А.Маслоу

     Згідно  з наведеною ієрархією потреб вищі запити людини не виступають на перший план доти, доки не будуть задоволені найнагальніші. Задоволення первинних потреб породжує бажання задовольнити наступні за вагомістю (вторинні) потреби, які стають рушійною силою свідомої діяльності.

     1.3. засоби задоволення людських потреб та їх види;

     Засоби  задоволення людських потреб називаються  благами.

     Розрізняють такі блага:

     — неуречевлені (сонячне світло, здоров'я, спілкування, знання) й уречевлені (дари природи, а також продукти праці: їжа, одяг, житло тощо);

     — неекономічні (необмежені, їхні обсяги перевищують наявні людські потреби) та економічні (обмежені, обсяги яких менші за існуючі потреби).

     Економічні  потреби — це потреби в економічних  благах.

     Задоволення економічних потреб виступає внутрішнім спонукальним мотивом виробництва, розподілу, обміну та споживання у рамках певної системи соціально-економічних  відносин.

     Носіями економічних благ виступають найрізноманітніші  товари та послуги. В їхній сукупності розрізняють:

     — споживчі блага (товари та послуги, призначені для безпосереднього задоволення людських потреб) і виробничі блага (товари та послуги, призначені для виробництва споживчих благ);

     — матеріальні блага (товари та послуги сфери матеріального виробництва) і нематеріальні блага (створюються у сфері нематеріального виробництва);

     — теперішні блага (перебувають у безпосередньому користуванні економічних суб'єктів) і майбутні блага (товари та послуги, якими економічні суб'єкти зможуть скористатися у майбутньому) тощо.

     Всебічне  комплексне вивчення системи економічних  потреб зумовлює необхідність їхньої класифікації.

     1.4. Класифікація економічних потреб;

     За  характером виникнення:

     — первинні (базові), пов'язані з самим існуванням людини: їжа, одяг, безпека, житло тощо;

     — вторинні, виникнення та зміна яких зумовлені розвитком цивілізації: модний одяг, комфортне житло, інформація та ін.

     За  засобами задоволення:

     — матеріальні (потреби в матеріальних благах);

     — нематеріальні (духовні потреби). За нагальністю задоволення:

     — першочергові (предмети першої необхідності);

     — другорядні (предмети розкоші). За можливостями задоволення:

     — насичені, вгамовні (мають чітку межу і можливість повного задоволення);

     — ненасичені, невгамовні (не можуть бути задоволені повністю, не мають меж насичення).

     За  участю у відтворювальному процесі: