Економічні кризи

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДВНЗ  «КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ імені Вадима Гетьмана»

Кафедра політичної економії

 

 

 

 

 

Курсова робота

 

з дисципліни «основи економічної науки»

Тема: «Економічні кризи»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконав: Суперсон Назар Сергійович

студент 7-ї групи І-го курсу

спеціальності  6601

 

Викладач: Кудінова Алевтина Віталіївна

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ  - 2010

План

Вступ 2

Економічний цикл та його фази 4

Види економічних криз 11

Проблема подолання Україною сучасної кризи 17

Висновок 27

Список використаної літератури 28

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Як відомо, сучасне суспільство прагне до постійного поліпшення рівня й умов життя, які  може забезпечити тільки стійке економічне зростання. Однак спостереження показують, що довготривале економічне зростання не є рівномірним, а постійно переривається періодами економічної нестабільності й навіть кризами.

Об’єктом  мого дослідження є різні економічні процеси, які відбуваються в глобальній економіці на різних історичних етапах її розвитку. Але, як уже було сказано, час від часу в економіці спостерігаються економічні процеси нестабільності, тобто періоди економічних криз, які є закономірними явищами розвитку глобальної економіки. Саме такі процеси я обрав предметом моїх досліджень у цьому напрямку.

Поняття економічних криз на пряму пов’язане  з циклічним розвитком глобальної економіки. Особливе місце в розробці теорії циклічності належить російському вченому Н. Д. Кондратьєву. Його дослідження охоплюють розвиток Англії, Франції й США за період 100-150 років, у яких він провів змістовний аналіз факторів економічного росту, також виділив три великі цикли. Кондратьєв був заарештований та вбитий як ворог народу. Не можна не сказати й про внесок К. Маркса в розробку теорії економічних криз. Він досліджував короткі цикли, що одержали назву періодичних циклів, або криз надвиробництва. Вивченням економічних циклів також займалися такі вчені зі світовим ім'ям, як Й. Шумпетер, С. Коваль, К. Кларк, У. Мітчел, П. Боккара, Д. Гордон і інші.

Перед початком написання цієї роботи, я поставив перед собою декілька завдань, щоб  згодом через свої дослідження та міркування їх реалізувати. По-перше, я  збираюсь розкрити сутність економічних  криз та висвітлити причини їх виникнення. Також, мене непокоїть економічна ситуація в нашій країні. Тому для мене необхідно якнайширше розкрити проблему подолання Україною сучасної кризи та охарактеризувати основні стратегії, які це спрямовані.

Проблема  економічних криз актуальна в  цей час у нашій країні, тому що за порівняно невеликий період часу в 15-20 років ми перебуваємо в  стані постійної економічної  кризи, яка то слабшає, то посилюється. Дослідження економічних криз на світовому рівні, зокрема в Україні, повинно допомогти економістам нарешті навчитися безболісно й швидко виходити з них.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Економічний цикл та його фази

 

Економіка має властивість розвиватися  циклічно: у неї є свої кризи, підйоми, буми. Люди завжди прагнуть до піка, буму свого благополуччя, уряд до піка розвитку економіки своєї держави. Але  економіка країни не може перебувати вічно на піку свого розвитку, за ним неминуче випливає спад, криза. Під цими двома словами всі  ми розуміємо щось погане, від чого потрібно скоріше позбутися. Кризи  негативно впливають практично  на всіх й тому з ними намагаються боротися. Але навіть у таких розвинених країнах, як США, Великобританія, Франція, Німеччина й інших країнах Західної Європи дотепер не знайдені ліки для лікування економічних криз.

Кожне суспільство  прагне економічного зростання, повної зайнятості, технічного прогресу, швидкого збільшення виробничих потужностей і неухильного підвищення життєвого рівня свого народу. Однак, як показує світовий досвід, це економічне зростання не є рівномірним, а переривається періодами нестабільності.

Періоди швидкого зростання економіки іноді  супроводжуються інфляцією, тобто підвищенням рівня цін. Бувають і періоди, коли зростання поступається місцем спадові і депресії, тобто низькому рівню виробництва і зайнятості. У деяких випадках водночас із підвищенням рівня цін різко зростає безробіття. Тобто тривала тенденція до економічного зростання переривається та ускладнюється спадом виробництва, безробіттям і інфляцією.

Економічний цикл характеризується чергуванням  підйому і спаду рівня економічної  ефективності впродовж декількох років. Економічні цикли можуть суттєво  відрізнятися один від одного тривалістю та інтенсивністю. Однак, усі вони мають  одні і ті ж фази: вершина, спад, дно і піднесення.

На рис. 9.3 відображений ідеалізований економічний  цикл. Розгляд починається з вершини циклу, коли в економіці спостерігається повна зайнятість і виробництво працює на повну або майже повну потужність. У цій фазі циклу рівень цін має тенденцію до підвищення, а зростання ділової активності припиняється.

У наступній за вершиною фазі спаду виробництво і зайнятість скорочуються, але ціни не знижуються, вони падають лише тоді, коли спад великий і тривалий, тобто коли виникає депресія. Найнижча точка спаду характеризується тим, що виробництво і зайнятість, досягнувши найнижчого рівня, починають дещо пожвавлюватися. Фаза спаду переходить у фазу пожвавлення. Рівень виробництва підвищується, а зайнятість зростає аж до повної зайнятості. У міру того, як пожвавлення

в економіці посилюється, рівень цін  може почати підвищуватися доти, доки не виникне повна зайнятість і виробництво не почне працювати на повну потужність.

Попри загальні для всіх циклів фази, окремі економічні цикли суттєво  відрізняються один від одного тривалістю та інтенсивністю. Тому деякі економісти говорять переважно про економічні коливання, а не про цикли, бо цикли, на відміну від коливань, характеризуються регулярністю.

Окремі економісти пропонують різні  теорії, що пояснюють коливання ділової  активності. Деякі автори концентрують свою увагу на нововведеннях. Вони твердять, що технічні нововведення суттєво впливають на інвестиції і споживчі видатки, а отже, на виробництво, зайнятість і рівень цін. Але великі нововведення з'являються нерегулярно і тим самим сприяють нестабільності економічної активності.

Інші вчені пояснюють економічні цикли політичними і випадковими подіями (війнами, зростанням попиту на воєнну продукцію тощо). Є і такі економісти, які вважають цикл чисто монетарним явищем. Коли уряд випускає забагато грошей, виникає інфляційний бум; порівняно невелика кількість грошей прискорює падіння виробництва і зростання безробіття.

Відомий український економіст  М. І. Туган-Барановський причиною економічних  коливань називав диспропорції між  різними галузями національної економіки. Французький економіст Сісмонді головною причиною економічних коливань вважав недостатнє споживання населення.

Незважаючи на таку багатоманітність поглядів, більшість сучасних економістів  погоджується з тим, що чинником, який безпосередньо визначає рівні виробництва  і зайнятості, є рівень загальних, або сукупних, видатків. В економіці, що ґрунтується на ринкових засадах, підприємства виготовляють товари і послуги тільки тоді, коли їх можна вигідно продати. Іншими словами, якщо загальні видатки невеликі, багатьом підприємствам невигідно виготовляти товари і послуги у великих обсягах. Звідси низький рівень виробництва, зайнятості і доходів. Вищий рівень загальних видатків означає, що зростання виробництва приносить прибуток, тому виробництво, зайнятість і доходи також будуть зростати. Коли в економіці виникає повна зайнятість, реальний обсяг продукції стає постійним, а додаткові видатки просто підвищують рівень цін.

Важливо відзначити, що не всі коливання  ділової активності є економічними циклами. Наприклад, існують сезонні коливання ділової активності. Це, зокрема, характерно для сільського господарства, автомобільної промисловості, будівництва тощо. Ділова активність залежить і від тривалої тенденції в економіці, тобто від підвищення чи зниження економічної активності протягом довгострокового періоду. Важливо відзначити, що у повоєнний період для багатьох промислове розвинутих країн, передусім для Японії і ФРН, довгостроковою тенденцією було значне економічне зростання.

Економічні цикли пронизують усі сторони суспільного життя. Проте, варто відзначити, що економічний цикл різними шляхами і різною мірою впливає на окремих індивідів і на окремі сектори економіки. Більше за все він впливає на ті галузі промисловості, які випускають засоби виробництва і споживчі товари тривалого користування. Особливо вразлива будівельна промисловість.

Виробництво і зайнятість у галузях  промисловості, що випускають споживчі товари щоденного вжитку, звичайно менше реагують на цикли. Галузі промисловості і робітники, пов'язані з будівництвом житлових будинків і промислових споруд, з важким машинобудуванням, виробництвом сільськогосподарських знарядь, автомобілів, холодильників, газової апаратури тощо, зазнають важкого удару. І навпаки, галузі промисловості, які виготовляють товари тривалого користування, у фазі піднесення отримують максимальні стимули для розвитку.

Справа у тому, що купівлю товарів тривалого користування можна на певний час відкласти. Коли економіка переживає скруту, виробники часто перестають купляти сучасніше устаткування і будувати нові заводи. За такої кон'юнктури просто нема сенсу збільшувати запаси інвестиційних товарів. У всіх випадках підприємство ще може використовувати наявні потужності і споруди. У сприятливі періоди засоби виробництва звично замінюються до їхнього повного зношення.

Та коли настає спад, підприємство ремонтує своє застаріле устаткування і пускає його в діло. Тому інвестиції в засоби виробництва різко скорочуються. Можливо, що деякі підприємства, які мають надлишкові виробничі потужності, навіть не намагаються відновлювати весь капітал, який вони в цей момент споживають. У таких випадках їхні чисті капіталовкладення можуть скорочуватися.

Чимало із цих міркувань справедливі  і щодо товарів тривалого користування. Спад виробництва і скорочення сімейних бюджетів передусім зменшують купівлю товарів тривалого користування (автомобілі, побутова техніка тощо). Дещо інший підхід до харчових продуктів і одягу, тобто споживчих товарів короткострокового користування. Купівлю цих товарів не можна надовго відкладати, оскільки кожна сім'я повинна їсти й одягатися. Проте кількість і цих покупок буде дещо зменшуватися і, звичайно, погіршуватиметься їхня якість, але не такою мірою, як товарів тривалого користування.

Галузі промисловості, що виробляють засоби виробництва і товари тривалого  користування, здебільшого відрізняються  високою концентрацією, коли на ринку  панує порівняно невелика кількість великих підприємств. Унаслідок цього такі фірми володіють достатньою монопольною владою, щоб протягом певного періоду протидіяти зниженню цін, обмежуючи випуск продукції через падіння попиту. Тому зменшення попиту впливатиме головним чином на виробництво і зайнятість.

Протилежне відбувається у галузях  промисловості, що випускають товари короткострокового користування. Ці галузі здебільшого конкурентоспроможні і характеризуються низькою концентрацією. Вони не здатні протидіяти підвищенню цін, і падіння попиту більше відбивається на цінах, ніж на рівні виробництва. Тобто йдеться про різке падіння виробництва і скромне падіння цін у галузях з високою концентрацією, з одного боку, і про значне падіння цін і порівняно невелике зниження обсягу продукції в галузях з низькою концентрацією – з іншого.

Підсумки

1. Економічне зростання означає збільшення реального 
   ВВП, зміцнення економічної могутності країни. Економічне 
   зростання визначають чинники пропозиції: кількість і якість 
   природних ресурсів; кількість і якість людських ресурсів; обсяг основного капіталу і технологія. Здатність економіки до 
   зростання залежить також від чинників попиту та економічної 
   ефективності.
2. Збільшення реального продукту і доходу відбувається двома основними способами. По-перше, шляхом залучення більшого обсягу ресурсів, і, по-друге, шляхом продуктивнішого їх 
   використання. Найважливішими чинниками, що визначають 
   реальний обсяг виробництва, є трудозатрати (відпрацьовані години) і продуктивність праці (середньогодинний виробіток). 
   Реальний ВВП визначається як трудозатрати, помножені на 
   продуктивність праці (реальний погодинний виробіток на одного зайнятого).
3. Значний вплив на темпи економічного зростання мають 
   також фактори, що важко піддаються кількісній оцінці: запаси різноманітних природних ресурсів; кількість і родючість земель; сприятливість кліматичних і погодних умов; соціальна, 
   культурна та політична атмосфера в країні тощо.
4. Економічне зростання є бажаним і позитивним явищем, 
   однак, воно часто супроводжується і певними негативними 
   наслідками, зокрема забрудненням довкілля промисловими 
   шумами і викидами, погіршенням вигляду міст, транспортними заторами, а іноді навіть аваріями і катастрофами (Чорнобиль).
5. Найважливішим чинником, який впливає на рівень споживчих видатків та заощаджень, є використовуваний дохід. 
   Функції споживання та заощаджень показують взаємозв'язок 
   між доходом і споживанням та доходом і заощадженнями.
6. Середня схильність до споживання та заощадження характеризує частку будь-якого рівня використовуваного доходу, який споживається або заощаджується. Гранична схильність до споживання та заощадження характеризує частку будь-якої зміни у використовуваному доході, котра споживається чи заощаджується.
7. Рівень чистих видатків на інвестиції визначається двома основними чинниками: а) очікуваною нормою чистого прибутку та б) реальною ставкою відсотка. Крива попиту на інвестиції відображає обернену залежність між ставкою відсотка та рівнем сукупних інвестицій.
8. Інвестиції – наймінливіший компонент загальних ви 
   датків. Па нестабільність інвестицій впливають такі чинники, 
   як тривалі терміни служби основного капіталу, зміни економічного та політичного життя, розробка нових джерел енергії, 
   приріст населення тощо.
9. Економічний цикл характеризується чергуванням економічного піднесення і спаду рівня економічної активності 
   протягом кількох років. Для пояснення ділових циклів економісти нерідко використовують такі причини, як технічне нововведення, політичні та випадкові події, емісія грошей тощо. 
   Однак більшість сучасних економістів погоджуються з тим, що 
   чинником, який визначає рівень виробництва і зайнятості, є 
   рівень сукупних видатків.
10. Діловий цикл справляє сильніший вплив на обсяг виробництва і зайнятість у галузях, які виробляють капітальні блага і товари тривалого користування, ніж у галузях, що виробляють предмети щоденного вжитку.