Державне регулювання зайнятості та відтворення робочої сили

• комерційні агентства з підбору персоналу, що мають на меті одержання прибутку ;
• установи ( при навчальних закладах, при профспілках, при асоціаціях роботодавців, релігійних органах тощо ), які не мають комерційних цілей.

Недержавні структури  надають широкий спектр послуг консультаційного характеру, виявляють потреби й можливості конкретної людини або роботодавця. Діяльність приватних бірж праці регламентується законодавством про зайнятість і здійснюється на підставі ліцензій. 

5. Аналіз зайнятості населення в Україні та її вплив на відтворення робочої сили.

Трансформаційні процеси, що відбувалися в економіці та політичному житті України протягом останніх років не могли не відобразитися на стані ринку праці та сфери зайнятості населення. Зокрема, чітко проявили себе такі позитивні тенденції, як піднесення економічної активності населення, скорочення рівня безробіття на повному і на зареєстрованому ринках праці; зменшення кількості зневірених у пошуках роботи незайнятих громадян працездатного віку, зростання попиту па робочу силу з боку суб'єктів господарювання, збільшення обсягів працевлаштування, у тому числі за рахунок введення нових робочих місць, зростання середньомісячної допомоги по безробіттю.

Дані тенденції не лише свідчать про певне піднесення вітчизняної економіки, а й підвищення ефективності системи державного регулювання ринку праці та зайнятості населення. Разом із тим в більшості регіонів України триває дисбаланс між попитом на робочу силу та її пропозицією, який пов'язаний, насамперед, з невідповідністю якісних характеристик наявних і новостворених робочих місць і претендентів на них. Новітні трансформаційні зрушення в економіці України, зокрема залучення нашої держави до інтеграційних процесів, можуть призвести до поглиблення такого дисбалансу у зв'язку зі змінами структури зайнятості та попиту на робочу силу на користь невиробничої сфери і науково-містких  високотехнологічних галузей. Саме тому нагальною необхідністю є запровадження принципово нових важелів регулювання ринку праці та зайнятості та адаптації до цих процесів відповідного організаційно-економічного механізму його забезпечення.

Головною стратегічною метою державної політики щодо регулювання  ринку праці та зайнятості населення має бути продуктивне використання виробничого і людського потенціалів країни, зростання продуктивності праці та життєвого рівня населення на базі позитивної економічної динаміки, Відповідно до цієї мети, основними пріоритетами державної політики мають бути:

• продуктивне використання людського потенціалу з орієнтацією на трудозбереження ;
• підвищення продуктивності суспільної праці;
• формування раціональної структури зайнятості з наданням пріоритету сферам діяльності, що відзначаються високим економічним потенціалом та прибутковістю;
• створення соціально-економічних умов для розширеного відтворення робочої сили та підвищення оплати праці;
• зростання життєвого рівня населення.

При опрацюванні стратегії  забезпечення зайнятості населення необхідно визначити, з одного боку, систему загроз та обмежень, а з іншого — конкурентні переваги (шанси), якими слід обов'язково скористатися, підпорядкувавши максимальній їх реалізації всі засоби впливу.

На мій погляд, державна політика у сфері ринку праці  та зайнятості населення України в період до 2011 р. повинна здійснюватися у два етапи. На першому з них (2005 — 2008 рр.) головним завданням повинно бути переведення механізму забезпечення зайнятості на продуктивні засади, створення умов для раціонального використання виробничого потенціалу, підвищення продуктивності суспільної праці та формування ефективних робочих місць. Безперечно, що переведення сфери зайнятості на продуктивні засади викличе певні зміни у галузевій структурі робочої сили, призведе до зменшення непродуктивних робочих місць, сприятиме удосконаленню матеріально-технічної бази виробництва та зростанню продуктивності праці. Тобто, можна очікувати позитивних зрушень у цій сфері.

Відтворення населення – це історично і соціально-економічно обумовлений процес постійного і безперервного оновлення людських поколінь. У процесі відтворення населення розрізняють види руху населення, типи і режими відтворення [10,307].

Види руху (природний, міграційний, соціальний, економічний) відображають особливості зміни чисельності і складу населення в країні в цілому і в окремих регіонах.

Природний рух населення – це динаміка чисельності населення в результаті співвідношення народжуваності та смертності людей [10, 307]. Залежно від того, які процеси переважають відбувається природний приріст або природне зменшення населення. На жаль, останніми роками показники смертності значно перевищували в Україні показники народжуваності, і природне зменшення населення з 1995року щорічно сягало 300 і більше тисяч чоловік.

Чисельність і склад населення  змінюється також в результаті міграційних процесів (механічного просторового переміщення населення)[10,308]. Такі переміщення викликані різними причинами(політичними, економічними, релігійними тощо). Розрізняють міграцію зовнішню, пов’язану із зміною країни постійного поживання (еміграцією називається виїзд за межі держави, імміграцією – прибуття з інших країн), та внутрішню, що відображає зміну людьми місця проживання в межах однієї країни. Внутрішня міграція найчастіше обумовлена особистими або економічними причинами, зокрема, значну її частку становить рух населення з сіл у міста (або навпаки) в пошуку заробітку.

Соціальний рух населення проявляється у зміні освітньої, професійної,  національної та ін. структури населення. Кожне нове покоління людей відрізняється від попереднього рівнем освіти та культури, професійно-кваліфікаційною структурою, структурою зайнятості, статево-віковим складом і багатьма іншими характеристиками. Особливо звертаємо увагу на економічний рух населення , що пов'язаний із зміною його трудової активності. Результати цього руху обумовлені, передусім, економічними чинниками: люди розпочинають або припиняють трудову активність, що призводить до відповідного збільшення або зменшення ресурсів для праці.

Природний, міграційний, соціальний та економічний рухи населення взаємо залежні та взаємо пов’язані. В сукупності вони визначають чисельність і якісні характеристики населення.

В природному русі населення розрізняють  типи його відтворення: екстенсивний (традиційний) і інтенсивний (сучасний).

Екстенсивний тип відтворення характеризується високою нерегульованою народжуваністю і високою смертністю (з причин нерозвиненості медицини, низького рівня життя, війн, епідемій) [10, 308]. В результаті взаємодії цих факторів загальні темпи зростання чисельності населення невисоке, в структурі переважає частка молодих людей. Цей тип характерний для раннях етапів розвитку людського суспільства.

Інтенсивний тип відтворення обумовлений соціально-економічним розвитком, зростанням рівня життя, досягненнями медицини, емансипацією і залученням в економічну діяльність жінок та іншими причинами, в результаті яких зменшується рівень народжуваності, збільшується середня тривалість життя, знижується рівень смертності, зростає частка людей старшого віку в структурі населення [10, 308].

Розрізняється три режими відтворення населення: розширене, просте, звужене. Розширене відтворення характеризується переважанням народжуваності над смертністю та, відповідно, природним приростом населення. Просте відтворення означає постійну кількість населення в результаті приблизно однакового рівня народжуваності і смертності. Звужене відтворення, або депопуляція, характерне для країн, в яких показники смертності перевищують показники народжуваності, в результаті чого відбувається абсолютне зменшення кількості населення, що ми і спостерігаємо зараз в Україні.

Відтворення ресурсів для  праці - це процес постійного і безперервного поновлення кількісних і якісних характеристик економічно активного населення [10, 309]

Оскільки ресурси для праці  є частиною населення, то і відтворення ресурсів для праці відображає стан і характер відтворення населення, як частина цілого. Динаміка чисельності населення визначає динаміку чисельності економічно активного населення, але ця залежність не проста. Збільшення (зменшення) чисельності населення приводить до збільшення (зменшення) чисельності трудоактивного населення лише за інших однакових умов, а в реальному житті, під дією різноманітних причин ці зміни відбуваються не одночасно і не в однаковому масштабі.

У відтворенні ресурсів для праці, як і у відтворенні всього населення, також виділяють види руху, типи і режими.

Природний, міграційний  і економічний рухи населення впливають на кількісні характеристики ресурсів, соціальний – на кількісні. Кожен вид руху визначається дією численних причин, а їх взаємодія і взаємозалежність визначають кількість економічно активного населення, що є одним з основних макроекономічних показників для будь-якого суспільства або держави.

Типи відтворення  ресурсів для праці порівняно з типами відтворення населення, хоча і називаються однаково, мають різне смислове значення. Екстенсивний тип відтворення ресурсів для праці означає зміну їх чисельності без зміни якісних характеристик економічно активного населення [10, 310]. Інтенсивний тип відтворення пов'язаний із зміною якості людських ресурсів: зростанням освітнього рівня, кваліфікації, покращанням здоров’я та розумових здібностей тощо, що означає нарощення трудового потенціалу [10, 310].

На другому  етані (2008-2011 рр.) розвиток ринку праці та зайнятості населення має забезпечуватися шляхом розв'язання наступних пріоритетних завдань:

• нарощування темпів утвердження інноваційної моделі соціально-економічного розвитку країни;
• активізації перерозподілу робочої сили відповідно до структурних змін в економіці;
• становлення стабільних відтворювальних процесів та утвердження злагодженого механізму регулювання національного ринку праці, узгодженість елементів якого повинно бути поєднано з високою адаптивністю робочої сили до мінливих умов зовнішнього середовища та підвищенням продуктивності її використання;

— створення умов для  активного входження України у міжнародну систему поділу праці при значному піднесенні конкурентоспроможності економіки та досягненні позитивної зовнішньої її кон'юнктури.

Стратегія регулювання  ринку праці та зайнятості мас  передбачати розв'язання цілого комплексу завдань та здійснення системи взаємопов'язаних заходів, основними з яких є наступні.

Викладені вище пріоритетні  напрями формування більш ефективного механізму регулювання національного ринку праці та зайнятості населення, а також стратегічні завдання по їх забезпеченню, безперечно, не є вичерпними. Вони переважно носить концептуальний характер, а тому потребують подальшого опрацювання з урахуванням зрушень в економіці країни, результатів ринкових перетворень, можливих наслідків входження України в транснаціональні структури тощо.

6. Шляхи покращення державного  регулювання зайнятості населення  та впливу на відтворення робочої  сили.

Державна політика зайнятості населення України базується  на таких принципах:

• забезпечення рівних можливостей усім громадянам, незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності,  статі,  віку,  політичних  переконань,  ставлення  до релігії,  в  реалізації  права  на  вільний  вибір виду діяльності відповідно до здібностей та професійної підготовки  з  урахуванням особистих інтересів і суспільних потреб;
• сприяння  забезпеченню  ефективної  зайнятості, запобіганню безробіттю, створенню нових робочих місць  та  умов  для  розвитку підприємництва;
• координації діяльності у сфері зайнятості з іншими  напрямами економічної  і  соціальної  політики  на основі державної та регіональних програм зайнятості;
• співробітництва  професійних  спілок, асоціацій  (спілок) підприємців,  власників  підприємств,  установ,  організацій або уповноважених ними  органів  у  взаємодії  з  органами  державного управління  в  розробці,  реалізації  та  контролі  за  виконанням заходів щодо забезпечення зайнятості населення;
• міжнародного співробітництва у вирішенні  проблем  зайнятості населення,  включаючи  працю  громадян  України  за  кордоном та іноземних громадян в Україні.

Але політику зайнятості, якою вона повинна бути не можна  зводити лише до допомоги безробітним, що спостерігаються сьогодні в Україні. Теоретичною базою для такого явища напевно є дещо звужене трактування простору ринку праці як сфери, що охоплює виключно безробітних та вакансії, а не всю сукупність відносин в області зайнятості.

На сьогодні політика зайнятості в Україні спрямована на допомогу традиційним групам ризику та особам, які знаходяться під загрозою звільнення з промислових підприємств.

Серед інститутів ринкової інфраструктури, які забезпечують нормальні; функціонування та розвиток економічної системи, чільне місце належить біржі праці. В основу цього поняття покладено аналогію з товарними і фондовими біржами — місцем, де здійснюються угоди купівлі-продажу товарів і цінних паперів. Подібно до товарних і фондових бірж, які організовують ринок товарів і цінних паперів, біржі праці стали закладами, які діють на специфічному ринку — ринку праці.

Основні функції біржі праці зводяться до наступного: