Аналіз фективності електрозбереження

      Буде  чітко обкреслена, яка вугільна промисловість  потрібна країні, з якими номінальними об'ємами здобичі, на основі цього розробити реальну динаміку розвитку споживання вугілля із урахуванням фактичних енерговитрат звести баланс.

      Стратегія розвитку вугільної галузі передбачає підвищення об'ємів і ефективності використання вугілля, що дозволить  скоротити застосування природного газу. Прогнозується поступове підвищення ролі власних засобів вугледобувних підприємств і інших джерел інвестицій при скороченні частки засобів з державного бюджету.

      При розробці Стратегії враховувалися  і внутрішні резерви: підвищення рівня використання виробничих потужностей, впровадження нової техніки і сучасних технологій і підвищення якості вугільної продукції. Запропонований механізм кількісної оцінки стану шахт дозволяє прогнозувати їх інвестиційну привабливість.

      Для підвищення рівня безпеки праці передбачена система заходів, адекватних сучасним техніці і технологіям. Екологічна безпека вуглевидобування визначає початкові положення і цілі стратегії і узгоджується з діючими міжнародними угодами, ратифікованими Україною. Застосування чистих вугільних технологій дозволить скоротити викиди парникових газів, оксидів азоту і сірки і в цілому розглядати вугілля як конкурентноздатний і екологічно прийнятний вид палива.

      Державна  підтримка галузі повинна надаватися протягом обмеженого, чітко визначеного  терміну, мати прозорий адресний характер, не знижувати мотивацію до підвищення ефективності, надаватися на конкурентній і, по можливості, на поворотній основі. Слід перейти від витратної системи субсидування до системи, заснованої на вартості альтернативних видів енергоресурсів. Підкреслюється, що витрати, пов'язані із закриттям шахт, є обов'язком держави, і вони повинні розглядатися як частина держпідтримки.

      Було  запропоновано віддавати пріоритет  низькозатратним заходам щодо підтримки міграції, а не тільки створення робочих місць на депресивних територіях. Необхідно продовжити роботу над вдосконаленням існуючої нормативної бази по передачі галуззю об'єктів соціальної інфраструктури.

      Виконання заходів, пов'язаних з екологічними наслідками закриття шахт, пропонується проводити в 2 етапи:

      1-й  етап — першочергове усунення  ризиків для здоров'я і життя  населення, що проживає на прилеглих  територіях 

      2-й  — вживання заходів, що не  вимагають екстреного рішення,  які можуть бути реалізовані в рамках загальних регіональних програм по управлінню екологічними ризиками.

      Викладена позиція була представлена як предмет  для обговорення і продовження  діалогу і побудови програми або  проекту, який міг би бути підтриманий  державою, а також світовим банком шляхом фінансування або надання технічної допомоги.

      Очевидно, для того, щоб була втілена у  життя стратегія розвитку паливно-енергетичного комплексу України до 2030 року, необхідне вдосконалення законодавства з енергозбереження в Україні, та створення сприятливих умов для ефективного використання ПЕР, уникаючи безпосереднього втручання у господарську діяльність суб'єктів господарювання. Для реалізації цього завдання перш за все необхідно створити взаємоузгоджену дієву та прозору систему законодавства з енергозбереження. Така система повинна містити правові норми, які б передбачали адекватне поєднання інструментів державного регулювання та заохочення суб'єктів господарювання та населення щодо ефективного використання ПЕР. Найбільш ефективним шляхом досягнення цієї мети є прийняття нової редакції Закону України „Про енергозбереження”, в якому зокрема необхідно передбачити створення правових підстав для запровадження механізмів державного регулювання ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів [1].

      Серед найбільш ефективних механізмів державного регулювання у сфері енергозбереження слід виділити нормування питомих витрат ПЕР на одиницю продукції. З метою  запровадження дієвого впливу системи  нормування ПЕР на ефективність використання енергоресурсів у суспільному виробництві України, мають бути створені відповідні правові підстави.

      До  регулятивних засобів впливу держави  на ефективність використання ПЕР відноситься  і система державної експертизи з енергозбереження. Для ефективного  функціонування цього механізму необхідно:

      - переглянути перелік об'єктів,  які підлягають обов'язковій державній  експертизі з енергозбереження;

      - удосконалити порядок проведення  державної експертизи з енергозбереження.

      - створення правових підстав для  економічного стимулювання ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів.

      Правове регулювання державної економічної  підтримки ефективного використання ПЕР повинно відповідати принципам  ринкової економіки, бюджетного процесу, бути прозорим та дієвим.

      Для створення правових підстав функціонування зазначеного вище механізму необхідно:

      - внести зміни до Закону України «Про систему оподаткування» в частині включення до переліку податків і зборів, що справляються на території України, збору за перевитрати ПЕР;

      - включити до нової редакції Закону України «Про енергозбереження» - Закону України «Про енергоефективність», правові норми щодо ставки та порядку стягнення збору за перевитрати ПЕР;

      - розробити порядок кредитування  проектів з енергозбереження [31].

      Особливої уваги в процесі удосконалення законодавства з енергозбереження необхідно приділити розвитку правового регулювання у сфері обліку енергоресурсів. Нинішній стан справ у сфері обліку ресурсів істотно гальмує розвиток ринкових відносин в економіці країни, сприяє наявності прямих втрат, розкраданню та неефективному використанню ресурсів. Подолати критичний стан справ у цій сфері можливо за умови запровадження обов'язковості обліку ресурсів в процесі їх купівлі-продажу через прийняття Закону України «Про комерційний облік ресурсів, передача яких здійснюється мережами» [31].

      Законопроект, зокрема, передбачає:

• обов'язковість обліку при видобуванні, виробництві, передачі, постачанні, зберіганні, використанні та закупівлі ресурсів;
• здійснення продавцями ресурсів (власниками мереж) за власні кошти придбання, монтажу, технічного обслуговування, ремонту та повірки приладів обліку;
• включення в ціну (тариф) на ресурси або в договір про надання послуг щодо постачання ресурсів видатків на придбання, монтаж:, технічне обслуговування, ремонт та повірку приладів;
• визначення повноважень органів державної влади та місцевого самоврядування у сфері обліку ресурсів;
• встановлення відповідальності за порушення законодавства у цій сфері.

            Основні напрями  щодо розвитку законодавства з енергозбереження в Україні:

• створення правових підстав для запровадження механізмів державного регулювання ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів;
• створення правових підстав для економічного стимулювання ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів;
• удосконалення правового регулювання у сфері обліку енергоресурсів.

      Враховуючи  ситуацію, що склалася на сьогодні з  енергозбереженням, Президент України  дав доручення проаналізувати наслідки передачі функції з реалізації державної  політики у сфері енергозбереження Мінпаливенерго і опрацювати питання щодо створення центрального органу виконавчої влади зі спеціальним статусом з питань ефективного використання енергоресурсів і подати в установленому порядку проект відповідного рішення.

      Державний комітет України з енергозбереження подав в установленому порядку до Кабінету Міністрів України проект Указу Президента України про створення Державного комітету України з питань ефективного використання енергоресурсів.

      Досягнення  країн ЄС у сфері енергозбереження є підтвердженням правильності вибору Комітетом зазначених напрямів. Проте, у лютому 2005 року Прем'єр-міністром України було ініційоване рішення про ліквідацію Державного комітету з енергозбереження. Відповідно до Указу Президента України від 20 квітня 2005 р. № 678 "Про ліквідацію Державного комітету України з енергозбереження" виконання функцій Державного комітету України з енергозбереження, який повинен бути ліквідований, було покладено на Міністерство палива та енергетики України.

      В той же час, десятирічний досвід державного управління у сфері ефективного використання енергоресурсів доводить, що органи виконавчої влади не забезпечують достатній рівень впливу на ефективність використання енергоресурсів суб'єктами господарювання. Основним завданнями цих органів перш за все є реалізація державної політики щодо забезпечення економічного зростання у відповідній галузі або регіоні, питанням же ефективного використання енергоресурсів цими органами не надавалось достатньої уваги.

      Міністерство  палива та енергетики України є галузевим центральним органом виконавчої влади, основним завданням якого є державне управління паливно-енергетичним комплексом. Статус Мінпаливенерго такий же як і інших галузевих органів центральної виконавчої влади. Наслідком передачі функцій з реалізації державної політики у сфері енергозбереження Міністерству палива та енергетики буде втручання одного галузевого центрального органу виконавчої влади в реалізацію державної політики в інших галузях, що суперечить принципам розподілу повноважень між центральними органами виконавчої влади, які здійснюють повноваження державного управління відповідною галуззю, та центральними органами виконавчої влади, які виконують регуляторні функції, що не залежать від галузевого спрямування.

      Особливістю ж повноважень центрального органу виконавчої влади у сфері енергоефективності повинен бути їх міжгалузевий характер, оскільки державне регулювання у цій сфері розповсюджується на всі галузі національної економіки

      На  сучасному етапі одною з основних реальних та потенційних загроз національній безпеці України, стабільності в суспільстві є неефективність використання паливно-енергетичних ресурсів. В умовах зростаючої енергозалежності України, ефективність використання енергоресурсів стає основною умовою забезпечення енергетичної безпеки країни. Фактично мова повинна йти про запровадження надзвичайного стану та посилення державного регулювання у сфері ефективності використання енергоресурсів.

      Очевидним є те, що функціональне призначення Мінпаливенерго, як галузевого органу державного управління та регулювання паливно-енергетичним комплексом не відповідає завданням державного управління у сфері енергоефективності.

      Оприлюднення  Указу Президента України від 20.04.05 № 678 "Про ліквідацію Державного комітету України з енергозбереження" практично зруйнувало державний рівень управління енергозбереженням [56].

      На  сьогодні припинилося фінансування проектів з енергозбереження, які здійснював Комітет, що не дає змоги завершити 34 проекти, які розпочаті протягом 2001-2004 років. Потреба у фінансових коштах для завершення проектів складає 7,5 млн.грн. [57].

      У зв'язку з ліквідацією Комітету значно погіршився стан нормування паливно-енергетичних ресурсів, який є підґрунтям щодо оцінки енергоефективної роботи підприємств. На сьогодні майже у двічі зменшилася кількість підприємств, які повинні надавати норми питомих витрат ПЕР на погодження до Комітету, що безумовно призведе до збільшення споживання паливно-енергетичних ресурсів. Необхідно також відмітити, що у І півріччі 2005 р. різко погіршилася якість наданих на затвердження норм. Зросла кількість проблем енергозбереження, які вимагають першочергового вирішення (табл. 1.3).

      Зазначені проблеми можуть бути розв'язані на основі досвіду країн ЄС, де за неефективне чи надмірне споживання енергії використовуються різні схеми оподаткування, які підвищують відносну вартість спожитих енергоресурсів або зменшують вартість застосування нових технологій. На державному рівні впроваджують необхідні проекти законів стосовно даних проблем.