Аналіз фективності електрозбереження

 

3  Напрями зниження витрат енергії підприємства 

      

1. Стратегія підвищення ефективності використання енергоресурсів

 

     Одним з найбільш важливих завдань  розвитку підприємства  АТВТ ”Первомайськдизельмаш” є забезпечення прибутку за рахунок  підвищення економії енергоресурсів й ефективності їх використання.  Для цього необхідно дві важливі речі - це досконала стратегія, яка втілює у собі поетапно всі заходи, що сприяють підвищенню ефективності використання енергоресурсів та інвестиції спрямовані на втілення цих заходів.

      Стратегія є концепцією інтегрального підходу  до діяльності підприємства і являє собою поєднання ресурсів і навичок організацій, її можливостей і ризику, які виходять з навколишнього середовища, що діє у сьогоденні і майбутньому, при яких організація сподівається досягти своєї основної мети. Така стратегія часто зветься «діловою стратегією підприємства» на відміну від функціональної чи виробничої, котрі базуються на функціональних (за видами діяльності) чи структурних підрозділах підприємства.

      Стратегія підприємства є основою стратегічного планування, за допомогою якої на підприємстві зважується комплекс проблем, пов'язаних з цілеспрямованою переорієнтацією випуску продукції нової номенклатури й асортименту, впровадженням і використанням нових технологій, розвитком маркетингу, удосконаленням структури управління підприємством, своєчасного і якісною підготовкою і перепідготовкою кадрів.

        Поняття «стратегія» в галузі  управління соціально-економічної

 

організації тлумачиться як довгостроковий план дій з керівництва відповідним колективом, спрямований на досягнення місії організації. Цей план переслідує чітко визначені цілі й будується на реальних можливостях організації, з огляду на умови, у яких вона функціонує. 

        Місія — основна загальна мета  організації - чітко виражена причина її існування. Вона виражає призначення підприємства для суспільства, споживачів, його потребу і необхідність, людям. Місія деталізує статус підприємства і забезпечує напрямок і орієнтири для визначення цілей, стратегій, тактики і політики підприємства в досягненні запланованих результатів.

        Щоб вибрати відповідну місію,  керівництво підприємства має відповісти на два питання: «Хто наші клієнти?» і «Які потреби наших клієнтів ми можемо задовольнити?». Клієнтом у даному контексті буде будь-яка особа (фізична, юридична), яка використовує результати діяльності організації, засновані на культурі підприємства й етиці суспільства.

      Вигоди  стратегічного планування полягають  у наступному: планування заохочує керівників мислити перспективно, воно веде до більш чіткої координації зусиль, що докладаються підприємством. Стратегічне планування веде до встановлення показників для наступного контролю, воно змушує фірму чіткіше визначати свої завдання і політичні установки і робить фірму більш підготовленою до раптових змін. Стратегічне планування наочно демонструє взаємозв'язки управління й обов'язки всіх посадових осіб.

      Місія організації підтримується її цілями, тобто запланованими результатами, що у загальному вигляді можуть бути класифіковані як «Ідеал», «Ціль» і «Підціль» (завдання).

      «Ідеал» - результат, що, в принципі, практично  не досяжний, але до якого можна і потрібно наближатися.

      «Ціль»  — результат, якого можна досягти  протягом доступного для огляду і передбачуваного періоду.

      «Підціль» (завдання) — результат як частина мети, що досягається за цілком визначений період.

      Цілі  підприємства, як правило, підрозділяються  на загальні, специфічні чи функціональні (залежно від величини фірми) і цілі філій (дочірніх компаній) у разі їхньої наявності. Цілі специфічні, функціональні, цілі філій, відділень, дочірніх підприємств повинні базуватися на загальних (головних) цілях усієї фірми і мати підтримуючий, конкретизуючий характер. Вони повинні бути вимірними, конкретними, досяжними і прийнятними для всіх суб'єктів, що беруть участь у виробництві і розподілі.

      Фінансові і стратегічні цілі мають вищий  пріоритет для компанії. Однак  іноді компанія під тиском необхідності поліпшити короткострокові фінансові результати воліє відкласти стратегічні інвестиції і дії, що спрямовані на посилення бізнесу підприємства і його конкурентоспроможності на тривалий період часу.

      Крім  зазначених вище різних цілей, компанії варто зупинитися на різних цілях з намічуваних термінів їхньою досягнення, тобто визначити довгострокові і короткострокові цілі. Чіткої межі між ними провести неможливо через широку розмаїтість специфічних особливостей галузей і компаній. Організація має потребу у довгострокових і короткострокових цілях однаковою мірою.

      При виборі стратегії необхідно визначити загальні цілі (першочергові цілі), що відбивають концепцію розвитку фірми і розробляються на тривалий період. Вони визначають основні напрямки програми розвитку підприємства, що вимагає точного їх формулювання і належного пов'язування з ресурсами. Дані цілі є основою для розробки необхідної стратегії фірми.

      Одночасно з формуванням цілей відбувається їхнє ранжирування за принципом пріоритетності. У випадку труднощів з ранжируванням цей процес здійснюється за допомогою експертних оцінок.

      Коротко визначимо кілька загальних стратегічних цілей для розвитку підприємства  АТВТ ”Первомайськдизельмаш” і проранжируємо їх за важливістю.

      Підприємству  АТВТ ”Первомайськдизельмаш” необхідно:

      1. Удосконалення технічного рівня виробництва та управління використанням енергоресурсів.

      2. Розробка нових напрямків розвитку, шляхом підвищення організації виробництва.

      3. Забезпечення зростання рентабельності.

      Охарактеризуємо загалом зазначені цілі:

      Перша мета містить у собі: технічну політику (витрати на модернізацію і заміну застарілого енергетичного устаткування); потенціал конкурентоспроможності виробів (зниження витрат виробництва, посилення ринкової конкурентоспроможності, проектування нових ринків, у тому числі і за кордоном); інвестиційну політику (розміри капвкладень і їхні напрямки, у тому числі й дочірні підприємства).

      Друга мета включає: розробку структурної політики, у тому числі диверсифікованість; придбання і злиття; впровадження нової технології; розвиток інформаційних систем тощо.

      Третя мета має на увазі забезпечення зростання рентабельності, при впровадженні енергоекономічних технологій та програм, що визначається обсягом реалізації, рівнем і нормою прибутку (на вкладений капітал чи активи, відношенням прибутку до акціонерного капіталу, до обсягу реалізації, а також темпами щорічного приросту обсягів реалізації і прибутку; доходом на одну акцію, структурою капіталу, ціною акції, рівнем дивидентів, сумою зарплати).

      У результаті ранжирування цілі розподілилися  таким чином:

      а) рентабельність; б) стійкість; в) енергоекономічність.

      Крім  зазначених вище різних цілей, підприємству варто зупинитися на цілях за намічуваними термінами їхнього досягнення, тобто визначити довгострокові і короткострокові цілі, а також специфічні цілі.

      Дані  цілі розробляють у рамках загальних цілей з основних видів діяльності в кожному структурному підрозділі підприємства і можуть виражатися із кількісних і якісних показниках.

      Специфічні  цілі іноді називають функціональними. Дане положення, на нашу думку, буде вірним, якщо цілі мають характер запланованих результатів відповідно до видів діяльності підприємства: планування, маркетинг, виробництво, кадрова робота, бухоблік і т. ін.

      Ці  цілі мають характер «підтримуючих» цілей, строго узгоджуються із загальними цілями підприємства і є основою для розробки функціональних стратегій.

      Прикладом специфічних цілей може бути визначення рентабельності з кожного окремого підрозділу, що виступає центром прибутку.

      Крім  зазначених вище показників рентабельності, у специфічних цілях особлива увага приділяється показнику приросту прибутку, що стимулює діяльність центрів прибутку при посиленні централізації на вищому рівні управління.

      Показник  приросту дивідендів на одну акцію (у відсотках) почав застосовуватися для закордонних дочірніх компаній у зв'язку з поширенням використання місцевих органів фінансування.

      Однак першорядне значення при визначенні рентабельності для центрів прибутку надається нормі прибутку, що розраховується стосовно інвестованого капіталу, до активів і обсягів реалізації,

      Даний показник містить поняття «Капітал»  і визначається по-різному:

      а) як власний капітал (загальна вартість майна чи поточні активи) за винятком зобов'язань;

      б) як власні засоби плюс довгостроковий кредит;

      в) як основні засоби за винятком амортизації (балансова вартість основного капіталу).

      Цей показник виступає найважливішим не тільки в плануванні, а й у контролі, тобто є планово-звітним і відіграє вирішальну роль як у визначенні цілей, так і в оцінці ефективності діяльності підприємства.

      Інші  специфічні цілі розробляються після  визначення рентабельності і мають  характер підцілей. Звичайно вони встановлюються не тільки в абсолютних показниках, а й шляхом визначення напрямку розвитку у відповідних функціональних галузях.

      Зокрема, підцілі можуть містити в собі:

      1. З маркетингу — досягнення  певного рівня реалізації продукції  в абсолютному вираженні чи  встановленій частці продажу  на одному чи декількох ринках; диверсифікованість продукції; розширення обсягу наданих послуг.

      2. В галузі наукових досліджень  — розвиток нових продуктів;  пристосування традиційних продуктів  до вимог закордонних ринків: підвищення якості продукції,  що випускається, удосконалення  технічного рівня виробництва.

      3. В галузі фінансів — визначення  структури і джерел фінансування, зокрема частки власних коштів  у передбачуваних капвкладеннях на запланований період.

      4. З виробництва — встановлення нормативних показникив; що забезпечують більш ефективне використання ресурсів; зниження витрат виробництва. В нашому випадку для підприємства  АТВТ ”Первомайськдизельмаш” характерна саме ця підціль.

      Приймаючи те чи інше стратегічне рішення, вибираючи  ту чи іншу мету для свого підприємства, підприємець повинен оцінити  і раціонально використовувати сукупні ресурси, якими володіє підприємство. Оскільки ці ресурси завжди обмежені. Тому, треба визначити, досягнення яких цілей забезпечує найбільш продуктивне використання цих ресурсів.

      При виборі будь-якої загальної стратегічної мети підприємства необхідно вирішивши три взаємозалежних завдання.

      По-перше, необхідно з'ясувати, у яких галузях  споживання склалися найбільш сприятливі умови для функціонування підприємства.

      По-друге, необхідно визначити, де, у кого і на яких умовах можна буде придбати необхідні для виробництва ресурси.

      І, нарешті, по-третє, потрібно чітко уявляти собі потенційні загрози і можливості для підприємства в умовах впливу різних стратегічних груп, що очікують підприємство у випадку вибору тієї чи іншої стратегії.

      Як  тільки взаємини підприємство з потенційними споживачами, постачальниками ресурсів і групами впливу набудуть характеру конкретних угод, загальні цілі стають вимірними, орієнтованими в часі, досяжними і взаємо підтримуючими.

      Після визначення основних цілей, та підцілей можна визначити саму стратегію, яку підприємство обере за основну.

      В даний час існує досить великий вибір стратегій, що успішно використовують різні підприємства залежно від їхніх цілей і місії, наприклад такі:

      1. Конкурентна стратегія. Зниження витрат виробництва, підвищення якості, індивідуалізація продукції і послуг.