Аналіз фективності електрозбереження

2.4 Оцінка ефективності використання енергії 

      На  фоні загальноенергетичної кризи в  сучасних умовах актуальним для енергетичного  господарства залишається питання  режиму економії енергетичних ресурсів, що посилює увагу до процесів нормування і енергоносіїв.

      Нормування  енергоспоживання полягає у визначенні його максимально допустимих витрат на відповідну облікову одиницю. Норми  повинні відображати прогресивний рівень енерговикористання, що відповідає передовій технології і організації  виробництва. Норми енергоспоживання розраховують як питомі витрати енергії на одиницю продукції, робочі місця, агрегати, а також по дільницях, цехах і підприємству в цілому.

      Норми енергоспоживання поділяються на операційні (агрегатні) та сумарні, залежно від  їх стосунку до одиниці продукції (агрегата) чи до всієї продукції цеху, підприємства. Сумарні норми поділяються на цехові та заводські. Норми витрат енергії поділяється також на прямі (на одиницю продукції чи робіт) і непрямі (на одиницю часу роботи обладнання).

    Методологічні аспекти визначення ефективності енергоспоживання пов’язані з вирішенням трьох основних взаємопов’язаних проблем: визначенням системи показників, які є кількісною мірою рівня енергетичної ефективності і обумовлені її багатофакторністю, визначенням тенденцій та закономірностей динаміки цих показників, обчисленням елементів енергетичної ефективності (обсягів продукції та витрат енергоресурсів).

    Важливо щоб показники рівня ефективності енергоспоживання дозволяли об’єктивно оцінити питомі енерговитрати, тенденції їх змін, виявити резерви та ефективні шляхи зменшення питомих енерговитрат. Це необхідно для обліку, аналізу, планування і контролю енергоспоживання в галузях і на підприємствах та оцінки економічної ефективності інвестицій в енергозбереження.

    Для оцінки ефективності використання окремих видів паливо-енергетичних ресурсів (ПЕР) в агрегатах, технологіях, підприємствах, галузях використовуються показники питомих витрат цих видів ПЕР на ту продукцію, яка виробляється ними в натуральному чи вартісному виразі.

    Найбільш  об’єктивно ефективність використання ПЕР відображає показник їх повних витрат на кінцеву продукцію з  урахуванням цих витрат на виробництво  сировини і матеріалів, які використовуються в процесі її виготовлення. Це стосується продукції кінцевого використання, а також галузей (підприємств), технології яких базуються на використанні продукції декількох галузей промисловості (чорна металургія, будівельні матеріали, деякі види хімічної продукції тощо). Причому облік попередніх витрат ПЕР може змінювати оцінку ефективності їх використання у порівнянні з оцінкою прямих витрат.

    До  показників, які можуть бути використані  для оцінки ефективності використання ПЕР, можуть бути віднесені енергомісткість, прямі питомі витрати ПЕР (як окремих видів, так і сумарні) на одиницю продукції, повні витрати палива на кінцеву продукцію, а також ККД окремого агрегату, технологічної лінії, процесу, технології тощо.

    Показник  енергомісткості може бути виміряний як співвідношення сумарних витрат паливно-енергетичних ресурсів до обсягу виготовленої продукції (товарної, чистої, натуральної, національного доходу, валового внутрішнього продукту тощо). В ідеальному випадку при визначенні цього показника в чисельнику мають бути враховані усі витрати паливно-енергетичних ресурсів, що були безпосередньо використані, витрачена в інших способах виробництва (засобах та предметах праці) енергія, а також енергетичні витрати людини. Існуюча статистика не містить прямої інформації про кількість енергії, яка була витрачена в елементах виробництва (машинах, устаткуванні, виробничих спорудах, сировині, матеріалах тощо), а також тієї, яка була витрачена людиною в процесі живої праці або в процесі управління виробництвом. В подальшому, при визначенні повної енергомісткості будемо враховувати лише ті енергетичні ресурси, які були безпосередньо використані на створення продукції на даному підприємстві.

    Показники витрат паливно-енергетичних ресурсів як і обсяг виготовленої продукції  в чисельнику і знаменнику залежить від рівня управління, для якого  визначається цей показник; тих вимог, які висуваються для його використання, а також методичного та інформаційного забезпечення цих розрахунків.

    На  наш погляд слід розділити енергомісткість продукції в цілому по підприємству і енергомісткість окремих видів продукції.

    Повна енергомісткість продукції (всього підприємства) визначається як співвідношення прямих витрат енергії протягом року (в перерахунку на первісну енергію) в даному виробничому процесі та непрямих витрат енергії, які були матеріалізовані у спожитих енергоресурсах, сировині, матеріалах, напівфабрикатах, основних виробничих фондах, а також витрат енергії в процесах транспортування, відновлення навколишнього середовища та інших допоміжних виробництвах і послугах до річного обсягу виробництва продукції (в натуральному, умовному чи вартісному виразі), яка виробляється підприємством, галуззю.

    Прогнозування енергомісткості продукції за елементами енерговитрат викликає необхідність здійснення розрахунку і аналізу часткових показників енергомісткості, які характеризують ефективність використання конкретних видів енергоресурсів – палива, електроенергії та ін. В сучасних умовах поряд з показниками, розрахованими на 1 грн вартості, великого значення набувають показники, які визначені на одиницю фактичного обсягу продукції. Часткові показники дозволяють пов’язати вартісні показники енергомісткості з натуральними, що дуже важливо для порівняльного аналізу продукції аналогічних підприємств.

    Аналіз  впливу чинників на загальний показник енергоспоживання має принципове значення, тому що на підприємствах трапляються випадки, коли зменшення витрат одних ресурсів супроводжується збільшенням витрат інших. В цих умовах за одним загальним показником важко оцінити підсумки роботи підприємства з використання енергоресурсів. Наскільки виправдана перевитрата одних ресурсів з метою економії інших, можна встановити за допомогою часткових показників, оскільки вони порівнюють різноспрямовані матеріальні витрати на виробництво продукції.

    Визначення  рівня ефективності використання енергоресурсів, напрямку пошуку їх резервів можливо на підставі проведення аналізу загального показника ефективності використання енергоресурсів – енергомісткості продукції – за факторами з використанням традиційних методів економічного аналізу.

    Енергомісткість продукції як самостійний результативний показник може вивчатися за двома напрямами:

    1. Аналіз рівня і динаміки енергомісткості продукції в цілому (без розподілу за видами продукції і ресурсів). Завдання такого аналізу – загальна оцінка ступеню раціональності використання енергії на об’єкті, який вивчається, з виявленням дії найважливіших факторів. Він зазвичай носить послідовний характер, спирається на дані бухгалтерської звітності та деякі додаткові розрахунки, виходячи зі звітних даних.

    2. Деталізація змін узагальнюючого показника енергомісткості за видами продукції і факторний аналіз (методом елімінування).

    Оцінку  ефективності використання енергії на виробництво продукції та впливу окремих факторів на її рівень розглянемо на прикладі АТВТ “Первомайськдизельмаш”. Аналіз проводиться за даними 2004 року.

    Для аналізу причин зміни енергомісткості, встановлення зв’язку енергомісткості з собівартістю, пошуку резервів підвищення ефективності використання енергоресурсів краще використовувати показник енергомісткості, розрахований на основі товарної продукції.

    Таким чином, енергомісткість продукції на рівні підприємства треба розраховувати як відношення прямих енерговитрат до вартості товарної продукції. Прямі енерговитрати визначаються за калькуляційною статтею витрат «Паливо та енергія на технологічні потреби», тобто без урахування тих витрат, які включаються у комплексні статті. При використання повних енергетичних витрат не забезпечується можливість аналізу витрат енергоресурсів за окремими видами продукції.

    На  підставі даних звітності підприємства визначається сума прямих енерговитрат, що відносяться до обсягу товарної продукції (табл. 2.10). 

    Таблиця 2.10  Розрахунок енергомісткості за прямими енерговитратами

на АТВТ “Первомайськдизельмаш” у 2004 році, тис. грн.

    Як  свідчать дані таблиці, за звітній період енергомісткість продукції, що розрахована за прямими витратами, збільшилась з 0,1156 до 0,1304, тобто на 12,8%. На перший погляд невелике зростання енергомісткості продукції, може призвести до негативних наслідків, тому що паливо та енергія дуже швидко зростають у ціні. І навіть невелике зростання енергомісткості може призвести до негативних наслідків.

    Переважну частину енерговитрат підприємства становить натуральне паливо та електроенергія. Однак, співвідношення різних видів енергії у складі енерговитрат постійно змінюється в залежності від тих способів обробки, що використовуються.

      Розглянемо зміну енергомісткості товарної продукції за період 2003-2004років. Для зображення впливу структури енергомісткості створимо додаткову таблицю “Енергомісткость продукції за окремими видами енергії” (табл. 2.11).

     Таблиця 2.11 Енергомісткості продукції за окремими видами енергії за період 2003-2004рр.

    Як  видно з даних таблиці 2.11 теплоенергії витрачено на одиницю продукції у розмірі 1,42%, це на 0,63% більше ніж за попередній рік. Електроенергію витрачено на одиницю продукції у розмірі 7,14%, зміна частки зросла на 1,10%. Природний газ міститься у розмірі 1,71%, зміна частки зросла на 0,67%. Стиснуте повітря витрачено у розмірі 0,73%, зміна частки зросла на 0,15%. Кисню витрачено у розмірі 0,02%, - зміна частки відсутня. Води витрачено у розмірі 0,10%, - зміна частки зменшилась на 0,02%. Вуглекислоти витрачено у розмірі 0,06%, - зміна частки зросла на 0,01%. Продуктів нафтоперероблення витрачено у розмірі 1,87%, - зміна частки  зменшилась на 1,05%. Всього енергоємність продукції за 2003 рік складає 13,05%, за 2004роки – 11,56%, тобто спостерігається зростання на 1,49%.

    Випуск  більш енергомістких видів продукції приводить до збільшення загального показника енергомісткості і навпаки. На АТВТ “Первомайськдизельмаш” основними видами продукції є: дизелі і дизель-генератори, дизелі з турбонагнітанням, когенераційнє устаткування та інша промислова продукцію та послуги. Для зображення річної вартості виробленого продукту, та зміни частки вартості у випуску продукції за 2003-2004роки (додатки Н, М) сформуємо таблицю 2.12. 

    Таблиця 2.12  Структура виробленої продукції на АТВТ “Первомайськ-дизельмаш” у 2003-2004 роках