Вищий господарський суд: теоретико-практичні засади функціонування

     Відповідальність  за належну організацію роботи Вищого господарського суду України покладено на його Голову.

     Важливе місце в діяльності Вищого господарського суду України належить президії, яка  утворюється при Голові суду як консультативно-дорадчий орган.                         

     Президія  Вищого господарського суду України  утворюється у складі Голови Вищого Господарського суду України (головуючий) та заступників Голови за посадою і кількох суддів. За поданням Голови Вищого господарського суду України зборами суддів затверджується склад президії.                     

     Засідання Президії Вищого господарського суду України є повноважними за наявності  не менш як двох третин членів президії.    

     Згідно зі ст. 43 Закону України "Про cудоустрій України"(від 07.02.02р.) президія Вищого господарського суду України в межах своїх повноважень:

     — розглядає питання організації та діяльності, добору кадрів господарських судів України;

     — розглядає матеріали узагальнення практики, аналізу статистики та дає роз'яснення щодо практики застосування законодавства України, яке регулює відносини в господарській сфері та порядок розгляду господарських спорів;

     — розглядає інші питання, які вносяться  Головою або членом президії Вищого господарського суду України.

     Справи  у Вищому господарському суді України  розглядаються у колегіях суддів, які утворюються Головою суду з числа суддів Вищого господарського суду України. Колегія суддів складається з трьох або п'яти суддів залежно від категорії і складності справи.    

     Склад судової колегії затверджує президія Вищого господарського суду з числа суддів. Судова колегія розв'язує господарські спори; переглядає у порядку нагляду рішення та ухвали Вищого господарського суду, рішення, ухвали та постанови господарських судів низової ланки; переглядає у разі виявлення нових обставин рішення, ухвали, постанови, які було прийнято цією колегією.

     З метою вдосконалення діяльності господарських судів постійно проводяться вивчення та узагальнення практики, аналізується статистика, здійснюються систематизація і кодифікація законодавства. Ці важливі функції, пов'язані з діяльністю Вищого господарського суду, виконують відповідні управління, відділи, інші структурні підрозділи апарату суду. Крім того, в апараті Вищого господарського суду є посади помічників суддів спеціалістів та інших працівників.

     Вищий господарський суд України підтримує  зв'язки з органами, що розв'язують господарські спори в інших державах на підставі угод і договорів.

     Вищий господарський суд України розробляє  пропозиції щодо організації і діяльності третейських судів на території України.

     Інформація  про діяльність господарських судів  публікується у спеціальному друкованому  органі Вищого господарського суду України  "Вісник господарського судочинства". 
 
 

     2.2. Статус суддів Вищого господарського суду України 

     Статус  суддів — це сукупність прав та обов'язків, закріплених чинним законодавством стосовно порядку обрання суддів, їх повноважень, гарантій їх діяльності та відповідальності [25, с.39].

     Статус  суддів закріплений та гарантується Конституцією України, законами України "Про судоустрій і статус суддів"(від 24.12.09р.), "Про Конституційний Суд України"(від 16.10.96р.).

     Судді Вищого господарського суду України у своїй діяльності є незалежними, підкоряються лише законові і нікому не підзвітні. Держава охороняє незалежність суддів і забезпечує це особливим порядком їх обрання (призначення), зупинення їх повноважень та звільнення з посади; характерною процедурою із присвоєння військових звань суддям військових судів; передбаченою виключно законом процедурою здійснення правосуддя; таємницею прийняття судового рішення і забороною її розголошення; забороною під загрозою відповідальності втручатися у здійснення правосуддя; встановленням відповідальності за неповагу до суду чи судді; правом на відставку; недоторканністю суддів; створенням необхідних організаційно-технічних та інформаційних умов для діяльності судів, матеріальним і соціальним забезпеченням суддів відповідно до їх статусу; особливим порядком фінансування судів; системою органів суддівського самоврядування на відміну від загальнодержавного процесу управління[19, с.66].

                 Конституцією України (від 28.06.96р.) (ст. 127) визначено, що правосуддя здійснюють професійні судді. Професійні судді не можуть належати до політичних партій та профспілок, брати участь у будь-якій політичній діяльності, мати оплачувану роботу, крім наукової, викладацької та творчої.

                Специфіка судової діяльності  потребує, крім додержання принципів судочинства, ще й позбавленої політичної пристрасті судді, додержання вимог несумісності. Належність судді Вищого господарського суду України до будь-якої партії небезпечна для правосуддя. Необхідна за законом політична нейтральність судді не може бути зведена тільки до формальних заборон його зв'язків з політичними партіями і рухами. У принципі можливі й інші прояви суддею його політичних симпатій або антипатій (надання матеріальної підтримки певним партіям, участь у вуличних демонстраціях, агітація за кандидатів у депутати та інше). Усе це — акції політичного характеру, і суддя повинен залишатися осторонь них. Якщо ж його політична заангажованість перетворюється на постійний фактор, на фоні якого він продовжує виконувати свої професійні суддівські обов'язки, то незалежно від відсутності у судді формального членства в партії або русі цілком правомірним є порушення питання про припинення його суддівських повноважень [17, с.20].

     Не  можуть бути рекомендовані на посаду судді Вищого господарського суду України особи, що визнані судом обмежено дієздатними або недієздатними; які мають хронічні чи психічні захворювання, що перешкоджають виконанню обов'язків судді; щодо яких провадиться дізнання, досудове слідство чи судовий розгляд кримінальної справи або які мають не зняту чи не погашену судимість.

     Суддями Вищого господарського суду України можуть бути особи, які мають фахову підготовку з питань юрисдикції цих судів. Відповідно до ст. 127 Конституції України (від 28.06.96р.) ці судді відправляють правосуддя у складі колегій суддів.

     На  посаду судді Вищого господарського суду України може бути рекомендований відповідною кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший тридцяти років, який проживає в Україні не менш як десять років, володіє державною мовою, має вищу освіту у галузі знань, що охоплюються межами юрисдикції відповідного спеціалізованого суду, та стаж роботи за спеціальністю не менш як п'ять років.

     Необхідною  умовою для зайняття посади судді  будь-якого складу суду є складання  кваліфікаційного екзамену. Ця умова не поширюється на осіб, які мають відповідний стаж роботи на посаді судді, давність якого не перевищує одинадцяти років.

     Звільнення  судді або припинення його повноважень розглядається у контексті незалежності й недоторканності суддів. У Конституції (ст. 126)(від 28.06.96р.) та Законі України "Про статус суддів"(від 15.12.92р.) (ст. 15) дано вичерпний перелік випадків припинення повноважень або звільнення з посади. Зокрема, щодо припинення повноважень є підстави, які пов'язані з порядком проходження державної служби (закінчення строку повноважень, досягнення шістдесятип'ятирічного віку, переведення чи обрання судді на іншу посаду, письмова заява про відставку або звільнення з посади за власним бажанням), негативними життєвими ситуаціями (смерть судді або оголошення його рішенням суду, що набрало законної сили, померлим; набрання чинності рішення суду про визнання судді безвісно відсутнім тощо), професійною непридатністю (звільнення у порядку дисциплінарного провадження за професійною невідповідністю) [25, с 66].

     Голова Вищого господарського суду виконує такі завдання:

     — виконує функції судді у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України;

         — організовує діяльність Вищого  господарського, суду України і несе відповідальність за виконання завдань, покладених на Вищий господарський суд України; видає у межах своїх повноважень накази та інші акти; призначає на посади та звільняє з посад працівників апарату Вищого господарського суду України, вживає заходів щодо заохочення і накладає дисциплінарні стягнення на працівників апарату Вищого господарського суду України;                

     — здійснює організаційне керівництво  роботою господарських судів України;

     — розподіляє обов'язки між заступниками Голови та суддями Вищого господарського суду України; формує склад колегій  суддів Вищого господарського суду України і розподіляє між ними судові справи;

        — затверджує структуру, штатний розпис, кошторис витрат на утримання господарських судів України, положення про структурні підрозділи Вищого господарського суду України;

     — вносить у встановленому законодавством порядку подання щодо призначення  та обрання суддів господарських  судів та щодо тлумачення законів України;

     — вносить подання про затвердження кількісного та персонального складу президії Вищого господарського суду України, скликає її засідання та головує на них;

     — вносить пропозиції до Верховного Суду України про внесення до Конституційного Суду України питань про відповідність Конституції України (конституційність) законів та постанов Верховної Ради України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України та Верховної Ради Автономної Республіки Крим;           

     — здійснює інші повноваження, встановлені  законом.

     На  заступників Голови  Вищого господарського суду України покладено такі функціональні  обов'язки :

     — здійснює функції судді та інші повноваження, передбачені Господарським процесуальним  кодексом України;   

     — здійснює повноваження Голови  Вищого господарського суду за його дорученням або у разі його відсутності;  

     — здійснює відповідно до розподілу обов'язків  керівництво роботою структурних  підрозділів апарату Вищого господарського суду;

     — здійснює інші повноваження, передбачені законодавством. 
 
 
 

РОЗДІЛ 3. Проблеми вдосконалення законодавства з питань діяльності господарських судів в Україні

3.1. Загальні питання  реалізації судової  реформи в Україні

 

     Новели  закону та їх передумови. 2010 рік разом зі зміною політичної влади в Україні приніс й масштабні зміни в системі судочинства. Кульмінацією цього процесу стало прийняття Закону України “Про судоустрій і статус суддів” від 7 липня 2010 року № 2453-VI (далі – Закон).

     Проблема  необхідності реформування судової системи України назрівала і обговорювалася давно, однак саме 2010 рік приніс ряд змін, котрі зумовили прийняття Закону. Першим знаком, що масштабні реформи системи судоустрою не минути, стало Рішення Конституційного суду України (далі – КСУ) від 11 березня 2010 року № 8-рп/2010 у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення термінів “найвищий судовий орган”, “вищий судовий орган”, “касаційне оскарження”, які містяться у статтях 125, 129 Конституції України. У цьому рішенні КСУ вказав, що можливе лише одне касаційне оскарження судового рішення, а конституційний статус Верховного суду України (далі – ВСУ) не передбачає наділення його законодавцем повноваженнями суду касаційної інстанції щодо рішень вищих спеціалізованих судів, які реалізують повноваження касаційної інстанції. Вважаємо, що саме це резонансне рішення КСУ стало каталізатором судової реформи [29].

     Паралельно  ми могли спостерігати збільшення ролі і авторитету Вищої Ради Юстиції (далі – ВРЮ), яка постала в іншому образі. ВРЮ почала ретельно і безупинно працювати. Дисциплінарні провадження проти суддів, які лежали роками, розглядаються одне за одним. У результаті ВРЮ постала в ролі безжалісного судді над суддями [28].

     Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо недопустимості зловживань правом на оскарження” від 13 травня 2010 року № 2181-VI тільки укріпив статус ВРЮ. Позитивним моментом є те, що цей закон прямо передбачив можливість оскарження рішень ВРЮ до адміністративного суду. Водночас закон вніс зміни до Кодексу України про адміністративне судочинство (далі – КАСУ), згідно з якими справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України і ВРЮ підсудні Вищому адміністративному суду України (далі – ВАСУ) як суду першої інстанції. Таким чином, ВАСУ буде першою і єдиною інстанцією, що розглядатиме відповідні справи. Крім того, вказаний вище закон вніс зміни, якими унеможливив забезпечення позову шляхом зупинення дії актів Верховної Ради, Президента і ВРЮ в порядку забезпечення позову. Вважаємо, що не є виправданим позбавлення сторін права на оскарження рішень ВАСУ і забезпечення позову у відповідних справах [29].

     Таким чином, до прийняття Закону України  “Про судоустрій і статус суддів” ми підійшли вже з “дієздатною і підсиленою” ВРЮ і з “обмежено дієздатним і слабким” ВСУ. Закон тільки посилив відповідні тенденції. Перш за все хотілося би звернути увагу на структуру Закону. Основну частину Закону складає власне Закон України “Про судоустрій і статус суддів”, у якому відтепер урегульовано правовідносини, що раніше регулювалися одразу кількома законодавчими актами, які втратили чинність з дня опублікування Законів України “Про статус суддів”, “Про судоустрій України”, “Про порядок обрання на посаду та звільнення з посади професійного судді Верховною Радою України”.