Транспортний комплекс України

    Транспорт є необхідною умовою спеціалізації і комплексного розвитку регіонів, формування територіально-виробничого комплексу локального та районоутворюючого значення. Він сприяє суспільному територіальному поділу праці. Без транспорту неможлива інтеграція України у загальносвітову економічну систему.

    Та, нажаль, транспортна система України  має деякі проблеми та труднощі. Так, наприклад, щоб досягти забезпеченості України автошляхами рівня європейських країн, необхідно побудувати і модернізувати  майже 200 тис. км. автошляхів. У міжнародних зв’язках необхідним є будівництво автомагістралей світового рівня. Транспорт України потребує значного технічного оновлення.

    Однак, необхідно також підкреслити, що в Україні є необхідні стартові умови для формування сучасної системи  транспортних комунікацій, яка відповідала б європейським стандартам. До них насамперед належать: необхідність в усіх видах транспорту докорінного технічного переоснащення галузі і суттєвих організаційних змін; достатня ресурсна база і рівень розвитку техніки і технологій; наявність кваліфікованого трудового потенціалу і передових науково-технічних розробок; вигідні природно-кліматичні й географічні характеристики території; наявність конкурентоспроможних науково-технічних проектів, які пройшли відповідну експертизу і готові до реалізації; заінтересованість зарубіжних інвесторів у розміщенні капіталів в Україні; стійка тенденція до визнання України світовим співтовариством як європейської держави, з якою бажано мати стабільні ділові відносини на широкій і довготривалій основі і яка в перспективі справлятиме серйозний вплив на ключові проблеми європейської політики; наявність затвердженої концепції створення і функціонування в Україні національної мережі міжнародних транспортних коридорів.

    Наявність на території України міжнародних транспортних коридорів накладає свій відбиток на функціонування всієї мережі транспортних комунікацій держави. Зокрема, вона зобов'язує її працювати у злагодженому, синхронному режимі, з більшою відповідальністю щодо дотримання графіків роботи і доставки вантажів до вузлових точок, поступово і неухильно змушуватиме всю транспортну мережу працювати в режимі і на рівні функціонування міжнародних транспортних коридорів, тобто на європейському рівні. Це означає, що рівень техніки, технології, організації, нормативно-правового забезпечення має бути відповідним європейському.

    Інвестиційне  забезпечення розвитку і функціонування транспортної мережі в цілому і  трансєвропейських транспортних коридорів зокрема, як правило, покладається на їх власників. В Україні транспортна залізнична мережа як основа транспортних коридорів належить до галузей і об'єктів, які не підлягають роздержавленню і приватизації, тому основним джерелом інвестування проектів, пов'язаних з цим видом транспорту є, насамперед, державний бюджет і власні кошти структурних одиниць залізничного транспорту з можливим залученням кредитів вітчизняних та зарубіжних інвесторів.

    Україна демонструє ознаки виходу із кризи  основних галузей реального сектору  економіки,  що   дає   підстави   сподіватися   на   подальші   позитивні   результати   розвитку економіки в цілому та, зокрема, дорожньо-транспортної інфраструктури країни.

    Головні  показники функціонування транспортної   системи України  за   1990-2009   рр.   свідчать,  що   за   роки   незалежності   в  Україні   майже   на   5  %  скоротилася експлуатаційна   довжина   залізничних   колій;   зросла   частка   електрифікованих   шляхів; зменшилась  довжина   річкових   водних   артерій,  що   використовуються  для   перевезення вантажів і пасажирів;  зросла загальна довжина автомобільних доріг. 

    Внаслідок   недостатнього   розвитку   нормативно-правової   бази   і   низького інвестиційного   потенціалу   ТДК   збільшується   зношеність   технічних   засобів,  погіршується їх структура, не забезпечується належна безпека руху. Все це в умовах конкуренції  призводить  до  витіснення   українських  перевізників   з  міжнародних  ринків транспортних послуг, знижує якість обслуговування вітчизняних підприємств і населення, створює загрози економічній безпеці держави.

    Показники щодо швидкості, якості і ефективності перевезень пасажирів та вантажів поки що не відповідають сучасним вимогам. Існують проблеми дорожньо-транспортної, митно-прикордонної і логістичної  інфраструктури,  організації мультимодальних (комбінованих) та   контейнерних   перевезень,   що   обумовлюють   недостатній   рівень   якості   наданих транспортних послуг, їх невідповідність міжнародним вимогам щодо свободи транзиту та за критеріями економічної ефективності.

    Динаміка   посткризового   відновлення   попиту   на   транспортні   послуги є позитивною. Активізація виробничої діяльності   внутрішньоорієнтованих  галузей промислового   комплексу   та   динамічний   розвиток   зовнішньоторговельної   діяльності забезпечили зростання попиту на послуги  вантажного транспорту у 2010 р. Водночас, показники  пасажирських   перевезень  у   2010   р.   погіршились,  що   відображає   реальний економічний  стан  населення  України,   який погіршився  під   час  фінансово-економічної кризи.

    Наявна  транспортна   інфраструктура  потребує  подальшої  модернізації;  для реалізації   завдань   підвищення   ефективності  функціонування   вітчизняної   транспортної системи  та якості транспортних послуг необхідно  створити законодавчо закріплені умови, що   стимулюють   приплив   вітчизняних   та   іноземних   інвестицій   у   транспортні інфраструктурні   проекти,   підвищити   інвестиційну   привабливість   транспорту   шляхом забезпечення   розвитку   конкурентного   середовища;   створити   умови   для   стійкої економічної   та   технологічної   інтеграції   транспортного   комплексу   з   основними вантажовідправниками; забезпечити погоджений розвиток транспорту з галузями судно-, автомобіле- і авіабудування; удосконалити нормативно-правове регулювання, спрямоване

на забезпечення рівних і  сприятливих умов учасникам  транспортно-логістичного ринку; здійснити  розбудову і модернізацію транспортної, складської інфраструктури, вантажних  терміналів,  створити сприятливі  технічні,  правові,  організаційні   і  фінансово-економічні умови розвитку інтермодальних перевезень.

Список використаних джерел:

1. Закон України «Про транспорт» // Відомості Верховної Ради України.–1994. – № 51 від 20 груд. – С. 1303–1319.
2. Бараш Ю.С.  Управління  залізничним транспортом України:  [монографія]  / Ю.С. Бараш – Дніпропетровськ : ДІІТ, 2006. – 252 с.
3. Прейгер Д. К.,Собкевич О. В., Ємельянова О. Ю. Реалізація потенціалу транспортної інфраструктури України в стратегії  посткризового економічного розвитку.//Вісник економіки транспорту і промисловості.– 2011.–№35. 36 с.
4. Дейнека О.Г., Міщенко О.О. Теоретичні підходи  до  державної  стратегії  розвитку залізничного  транспорту  /  О.Г. Дейнека, О.О. Міщенко  //  Вісник  Дніпропетр.  нац.  ун-ту залізн.  трансп.  ім.  акад. В. Лазаряна.  – Вип.  24.  – Д.:  Вид-во  Дніпропетр.  нац.  ун-ту  залізн.  трансп. ім. акад. В. Лазаряна, 2008. – С. 214-216
5. Димченко О.В. Регіональна  економіка:  навч.  посібник  /  О.В.  Димченко, Н.М. Матвєєва, С.М. Гайденко; Харк. нац. акад. міськ. госп-ва – Х.: ХНАМГ, 2010– 221 с.
6. Експорт, імпорт і транзит вантажів за І півріччя 2009 року: [стат.зб.]/відп. за вип. І.В.Калачова: Державний комітет статистики України. –К.: ДП “Інформ.-аналіт.агенство”, 2009. –84 с.
7. Жук М.В. Регіональна економіка: підручник.–К.: Академія, 2008.–416с.
8. Зінь Е.А. Регіональна економіка: Підручник. — К.: «ВД «Професіонал», 2007. — 528 с.
9. Кондря Г. В. Міжнародні транспортні коридори в Україні//Статистика України, 2009.–№4. С. 42-46.
10. Методологія і методика незалежного аудиту і державного фінансового контролю: збірник матеріалів Міжнародної науково-практичної конференції. – Ірпінь: Нац. Університет ДПС Укр., 2010.–166-169.
11. Новікова А.М. Шляхи розвитку транспортно-дорожнього комплексу України в освоєнні зовнішньоекономічних зв’язків //Автошляховик України. - 2007. - № 1. - C. 2-4
12. Олійник Я.Б., Запотоцький С.П., Кононенко О.Ю., Мельничук А.Л., Пасько В.Ф. Регіональна економіка.–К.: КНТ, Видавець Фурса С.Я.–2008.
13. Прейгер Д. Вантажний транзит на морському транспорті: стан, проблеми, перспективи для України//Економіка України.–2010.–№10.–С.24-36.
14. Прейгер Д. Транспортна інфраструктура України: стан і проблеми посткризового розвитку//Економіка України.–2011.–№5. С.23-31.
15. Реалізація потенціалу транспортної інфраструктури України в стратегії посткризового економічного розвитку. – К.:НІСД, 2011. – 37 с.
16. Тодосійчук  В.Л. Регіональна економіка: Підручник. – Вінниця, ВДАУ.–2008. – 434 с.
17. Транспорт і зв’язок України 2008: [стат.зб.]/відп.за вип. І.В.Калачова: Державний комітет статистики України.–К.: ДП “Інформ. аналіт.агенство”.–2009. –281 с.
18. Сучасним вимогам – сучасні підходи.//Урядовий кур’єр.–2010.–№4.с.23
19. Фатюха Н.Г. Автомобільний транспорт як об’єкт статистичного дослідження//Статистика України.–2010.–№1.С.53-57.

    Додаток В

    Залізничні  та автодорожні маршрути Транс’європейської Центральної Транспортної Вісі