Транспортний комплекс України

    Таблиця 2.7

    Транзитні перевезення вантажів за 2010 р.

    Показники   пасажирських   перевезень   у   2010   р.   погіршились,  що відображає  реальний  економічний стан населення України,  який погіршився  під час  фінансово-економічної кризи.

    Пасажирські перевезення за 2010 р. склали 94,0% по відношенню до 2009 р. При цьому усіма видами транспорту було перевезено понад 6,8 млрд пасажирів і виконано 129,8 млрд пас.-км, що складає 99,8 % до 2009 р.

    Найбільша кількість пасажирів протягом 2010 р.  була перевезена автомобільним (3,7 млрд пасажирів) і тролейбусним (1,2 млрд пасажирів) транспортом.[9]

    Привертає увагу поступове відродження  попиту на авіаційні  перевезення,  де зростає  частка  внутрішніх польотів   громадян.  Цьому сприяє  оновлення  державних аеропортів,  відкриття авіаційного сполучення в декількох обласних центрах (наприклад, м. Вінниці). У червні 2010 р. відновлено авіасполучення між двома обласними центрами, що мають прийняти Євро-2012 – Львовом і Донецьком; рейси двічі на тиждень виконує Боїнг-737   компанії   «Міжнародні   авіалінії   України».   Опрацьовується   також   питання відкриття вертолітного руху в м. Черкасах.

    Залишається   значним   нереалізований   потенціал  транспортних   галузей   як наземного,   водного,  так   і   повітряного   видів  транспорту.  Укріплення   і   оновлення матеріально-технічної   бази,   доведення   її   до   європейських   і   світових   стандартів   має супроводжуватись   модернізацією   нормативно-правової   бази,   адаптацією   законів   та підзаконних актів до вимог ЄС,  що сприятиме не лише подальшому зростанню обсягів вантажних   і   пасажирських   перевезень   (за   прогнозами,   до   2020   р.   можливе щорічне зростання попиту на транспортні послуги на 4-5 %,   з огляду на що обсяги перевезень вантажів  у перспективі можуть   зрости у 1,5-2 рази,  пасажирів  –  у 1,3-1,5 разу),  але й

поступовій  інтеграції  транспортної  системи України до міжнародних мереж.[3]   
 

    Розділ 3. Проблеми та перспективи  розвитку транспортних вузлів

      Наявна  транспортна   інфраструктура   потребує   подальшої   модернізації   на основі   реалізації   прийнятих   довгострокових   державних   цільових   економічних програм:  відповідні  розділи Програми економічних реформ на 2010-2014 рр.  «Заможне суспільство,  конкурентоспроможна економіка,  ефективна влада»,  Транспортної  стратегії України на період до 2020 р.,  Морської доктрини на період до 2035 р.,  Стратегiї розвитку вітчизняної авіаційної промисловості на період до 2020 р.,  Державної цільової програми реформування   залізничного   транспорту   на   2010-2015   рр.,   інших   діючих   нормативно-правових актів та розробки і впровадження нових документів перспективного розвитку. [3]

    Серед них: Програма розвитку національної мережі міжнародних транспортних коридорів  та логістики на 2011-2015 рр., Повітряний кодекс України, Державна цільова економічна програма   розвитку   автомобільного   транспорту,   Закон   України  «Про   швидкісні автомобільні дороги», Державна цільова програма розвитку аеропортів на період до 2020 р., Державна цільова програма безпеки польотів на період до 2015 р., Закон України про внутрішній   водний   транспорт   та   інші   нормативні   акти,   спрямовані   на   розвиток транспортної інфраструктури та підвищення якості транспортних послуг, що надаються з перевезення пасажирів і вантажів, забезпечення транзиту.

    Важливою   складовою   відновлення   динаміки   економічного  зростання   є забезпечення галузей економіки в повному обсязі послугами транспортно-дорожнього комплексу для безперешкодного перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученні   з   використанням   нової   системи   швидкісних   автомобільних   доріг,  МТК, оновленої залізниці, сучасних авіаційних літаків та аеропортів. Для реалізації цих завдань та  забезпечення   зростання   ефективності   функціонування   вітчизняної   транспортної системи, підвищення якості транспортних послуг необхідно:

    -  реалізувати заходи,  спрямовані  на подальше   інтегрування  транспортної  системи України   в   європейську   та   світову   на   засадах   прискореної   адаптації   вітчизняного законодавства до європейських норм та стандартів, впровадження нормативних актів, які відповідають положенням та вимогам міжнародних угод, розвитку експорту транспортних

послуг, що сприятиме ефективній реалізації транзитного потенціалу України;

    -   здійснити   підготовку   та   прийняття   необхідних   нормативно-правових   актів   для залучення   інвестицій   на   умовах   державно-приватного   партнерства,   зокрема   концесій, удосконалити механізми лізингу транспортних засобів;

    -   удосконалити   державну   систему   забезпечення   безпеки   на   транспорті   та формування системи державного нагляду за безпекою руху, підконтрольної центральному органу виконавчої влади з питань транспорту та зв'язку,  з метою розмежування функцій управління діяльністю та контролю;

    - створити законодавчо закріплені  умови, що стимулюють інвестування в об’єкти транспортної   інфраструктури  (шляхи сполучення,  термінали,  порти,  аеропорти,  мости  - Міністерством   інфраструктури   України   вже   сформовано   на   найближчу   перспективу перелік з 17 першочергових  інвестиційних пропозицій на загальну суму 2,24 млрд дол. США);

    - створити умови для стійкої  економічної та технологічної  інтеграції транспортного комплексу   з   основними   вантажовідправниками,   що   може   здійснюватися   за   рахунок інвестування  підприємств   секторів  вітчизняної   економіки,  які  споживають   транспортні послуги, у розвиток останніх;

    - розширити масштаби використання  електронних документів у сфері  вантажного транспорту   та   супроводу   транспортних   засобів   шляхом   впровадження   систем супутникової радіонавігації;

    -   налагодити   ефективну   співпрацю   на   регіональному   рівні   державних   органів управління  транспортними галузями з місцевими  органами влади і приватним  сектором з метою   визначення   оптимальних   місць   розташування   складських   приміщень   мережі стратегічних логістичних центрів поблизу транспортних вузлів;

    -   здійснити   розбудову   і модернізацію транспортної, складської   інфраструктури, вантажних терміналів, перш за все контейнерних у морських портах, створити сприятливі технічні,  правові,  організаційні   і фінансово-економічні  умови розвитку  інтермодальних перевезень,  стратегічну мережу інтермодальних перевантажувальних пунктів, визначити інтермодальні контейнерні і контрейлерні маршрути у рамках МТК;

    - розширити   участь   національних   перевізників   у   міжнародних   проектах щодо розбудови центральної осі Пан’європейської транспортної мережі;

    - налагодити   ефективне   партнерство   з   країнами   «п’яти   морів» (Балтійського, Чорного, Середземного, Червоного та Перської затоки);

    - забезпечити введення «єдиного вікна» для інтермодального транспорту, єдиного транспортного документа для всіх перевізників вантажів, розробити разом із сусідніми спільні технології транзитних   перевезень та механізми встановлення наскрізних тарифів, що дозволить   суттєво збільшити середню швидкість переміщення вантажів на напрямках МТК (запроваджуватиметься технологія перевезень міжнародних вантажів  залізничним транспортом без переоформлення товарно-транспортних документів,  із застосуванням уніфікованої  накладної   – єдиного перевізного документа для транспортного права згідно з нормами Конвенції  про міжнародні  залізничні  перевезення COTIF  (ЦІМ), надавши залізничній накладній   СМГС правовий статус митної декларації). Умови цих перевезень вже погоджені з Німеччиною, Польщею, Чехією, Словаччиною;

    - спираючись на Новий податковий  кодекс, зокрема щодо амортизаційної  політики, забезпечити   пришвидшене   оновлення   активної   частини   основних   виробничих   фондів  транспортних галузей,  в тому числі активніше застосовувати виправдані нелінійні схеми нарахування амортизації.[5]

    Важливим   є   забезпечення   виконання   завдань   Транспортної   стратегії   у   частині захисту довкілля та зростання енергоефективності: зменшення до 2020 р. на 30% обсягів викидів шкідливих речовин в атмосферу, а також зменшення на 15-20% енергомісткості транспорту:  автомобільного – з 43,6 до 34,8 граму умовного палива на 1 тонно-кілометр, залізничного –  з   10,3  до 8,8   граму.   Для   цього   потрібно  забезпечити   оновлення матеріально-технічної   бази   транспорту,   сформувати   його   раціональну   структуру   (запотужністю, вантажністю, пасажиромісткістю, спеціалізацією тощо).

    Вагомою   складовою   у   реалізації   потенціалу   транспортної   інфраструктури   є поглиблений розвиток міжнародного співробітництва у цій сфері. Україні належить реформувати транспортну систему та гармонізувати транспортне законодавство   із   відповідним   законодавством   Європейського   Союзу   (аcquis communautaire), щоб повністю використати транзитний потенціал та вигідне географічне розташування   країни.   Окрім   перерахованих   вище   напрямків   вдосконалення співробітництва   з  ЄС та   іншими міжнародними структурами у транспортній сфері,  до пріоритетних  належать:  розвиток  інфраструктури  (транспортної,  митної,   інформаційної тощо),   посилення   взаємодії   транспортних   систем,   сприяння   доступності   транспортної професії   та   ринків   перевезень,   відкрита   політика   конкурентоспроможності,   державна допомога   та  фіскальна   гармонізація,   статистика,   впровадження   єдиних   екологічних   та соціальних вимог при реалізації потенціалу транспортної інфраструктури. [3]

    Міжнародні  експерти доводять, що майбутня Угода  про асоціацію між Україною та ЄС охоплюватиме такі сфери:

    • співробітництво  з   метою   розвитку   зазначених   транс’європейських транспортних мереж (TEN-T), транснаціональних осей (додаток В). Ця діяльність підтримуватиметься посиленою співпрацею та моніторинговими   структурами (рамками), включаючи створення належних структур підтримки;

    • приєднання   до   відповідних   міжнародних   транспортних   конвенцій   та   угод, включаючи  процедури забезпечення чіткого їх впровадження та ефективного виконання;

    • забезпечення експлуатаційної сумісності (інтероперабельності)   транспортних мереж;

    • удосконалення технології  перетину державного кордону України,  подальший  розвиток разом з ЄС спільних пунктів  пропуску через державний кордон України;

    • підтримка  інтермодальності  та співпраця у використанні  космічних  систем у рамках Угоди про співробітництво  щодо цивільної глобальної навігаційної супутникової системи (ГНСС) між Європейським   Співтовариством,   його   державами-членами   та Україною, підписаної у 2005 р.;

    • укладання двосторонніх угод  про  транспортне сполучення (за   видами транспорту)  між Україною та  державами –  членами ЄС.  Так званий «Порядок  денний асоціації Україна   – ЄС»   містить   положення   про   необхідність   розроблення   концепції державної політики сталого розвитку усіх видів транспорту, яка б узгоджувалась з Білою Книгою ЄС щодо   транспорту.  Реформування   транспортної   системи   та   інтеграція   її   з системою ЄС сприятиме збільшенню можливості  доступу до ринків,  зростанню обсягів перевезень та експорту транспортних послуг,  притоку капіталу та загальній модернізації транспортної інфраструктури України;

    Важливим  для України є розвиток співробітництва  з НАТО в галузі обміну даними про повітряну обстановку, продовження  реалізації   спільного   українсько-російського контракту з НАТО щодо перевезення вантажів 18 країн-членів Альянсу в рамках програми НАТО SALIS (“Проміжне рішення проблеми стратегічних авіаперевезень”). [6] 

    Висновки

    Підсумовуючи  все вищевикладене, можна стверджувати, що рівень розвитку транспортної системи  держави — одна з найважливіших ознак її технологічного прогресу і цивілізованості. При інтеграції в європейську і світову економіку потреба у високорозвинутій транспортній системі дедалі посилюється, вона стає базисом для ефективного входження України у світове співтовариство та зайняття в ньому місця, яке відповідає рівню високорозвинутої держави.

    Отже, транспорт відіграє дуже важливу роль в народному господарстві, в зовнішньоекономічних зв’язках України, в зв’язках між містом і селом, між окремими районами країни. В сучасному житті без транспорту неможливо уявити виробництво, розподіл обмін та споживання матеріальних благ та послуг населення. Транспорт формує економічні, культурні, рекреаційні та інші зв’язки, а також прискорює соціально-економічний розвиток суспільства. Транспорт впливає на ефективність та ціну продукції, оскільки в процесі виробництва він істотно впливає на її собівартість.