Транспортний комплекс України

    Роботу  транспортної системи забезпечує транспортна  інфраструктура, що включає в себе шляхи сполучення, рухомий склад, вантажно-розвантажувальне господарство транспортних та інших підприємств і організацій, які здійснюють навантаження, розвантаження і перевалку вантажів (що перевозяться всіма видами транспорту), а також засоби управління і зв'язку, різноманітне технічне обладнання. [16, с. 260] 

2. Основи  економічної географії транспорту

    Економічна  географії вивчає територіальне  розміщення транспорту і перевезень, його закономірності, умови і особливості  розвитку транспорту у складі територіально-господарських  комплексів країн і районів у  взаємозв'язку з розміщенням природних умов і ресурсів, населення і галузей господарства.  

    Розташування  України у південно-східній частині  Європи, на перетині трьох величезних геополітичних масивів – Євроатлантичного, Євразійського та Ісламського, створює  унікальний цивілізаційний простір для нашої держави.

    На  світовому рівні можливості України  є вкрай обмеженими, враховуючи значне зниження її економічного та військового  потенціалу. Але в геополітичному контексті Україна займає чинне  місце серед європейських країн. Завдяки    вигідному геополітичному  розташуванню  України транспортна інфраструктура  нашої держави забезпечує  значні  валютні надходження до  бюджету. [10]

    Територіально вигідне економіко-географічне розташування сприяє формуванню в Україні потужних портів, міжнародних транспортних коридорів, транзитних потоків товарів, енергоресурсів тощо. Територією України проходить чотири з дев'яти транс'європейських транспортних коридорів, якими можуть переміщуватися значні обсяги транзитних вантажів різної номенклатури як на європейські, так і на азійські ринки (Рис. 1.1):

• Центральна Європа – країни СНД;
• Південна Європа, Близький Схід, Африка – країни СНД;
• Скандинавія, Балтика – Близький Схід, Закавказзя, Центральна Азія;
• Північна Європа – Середня Азія, Китай, Далекий Схід.

    Тому  пріоритетним завданням для України стає поглиблена інтеграція в європейські та трансатлантичні структури. Тим більше, що транспортно-дорожній комплекс України має великий ресурсний та функціональний потенціал. [9, с.43]

    Рис. 1.1.

    Схема стратегічно важливих транспортних коридорів, що проходять територією України

    Географічне розташування території України  дає змогу на відміну від багатьох країн Європи розвивати транспортні зв'язки в усіх напрямах, використовуючи практично всі види транспорту. Транспортні системи з використанням залізничного, автомобільного, водного, авіаційного транспорту мають розвинуту мережу магістральних сполучень, здатні забезпечити внутрішні та транзитні перевезення вантажів та пасажирів у внутрішньо регіональних та міжрегіональних напрямах, зовнішньоекономічні транспортні зв'язки України з іншими державами. Вихід до Чорного та Азовського морів, судноплавність Дніпра та Дунаю відкривають можливості для комплексного використання різних видів транспорту, створюючи таким чином транспортні системи для прискореного та ефективного забезпечення потреб країни в перевезеннях. В умовах нових економічних відносин визначаються сфери раціонального використання кожного виду транспорту, формуються транспортні пріоритети. [8, с. 222]

    Розділ 2. Аналіз транспортних вузлів України на сучасному етапі 

         2.1. Характеристика окремих видів транспорту України

    Відповідно  до Закону України «Про транспорт»  єдину транспортну систему України становлять:

• транспорт загального користування (залізничний, автомобільний, морський, річковий, авіаційний, а також міський електротранспорт, у тому числі метрополітен);
• промисловий залізничний транспорт;
• відомчий транспорт;
• трубопровідний транспорт;
• шляхи сполучення загального користування.

    До  складу залізничного транспорту входять підприємства залізничного транспорту, що здійснюють перевезення пасажирів і вантажів, рухомий склад залізничного транспорту, залізничні шляхи сполучення, а також промислові, будівельні, торговельні й постачальницькі підприємства, навчальні заклади, заклади охорони здоров'я та культури, науково-дослідні, проектно-конструкторські організації, підприємства промислового залізничного транспорту та інші підприємства, незалежно від форм власності, що забезпечують його діяльність.

    До  складу автомобільного транспорту входять підприємства автомобільного транспорту, що здійснюють перевезення пасажирів і вантажів, авторемонтні і шиноремонтні підприємства, рухомий склад автомобільного транспорту, автомобільні шляхи сполучення, транспортно-експедиційні підприємства, а також автовокзали і автостанції, навчальні заклади, ремонтно-будівельні організації та соціально-побутові заклади, інші підприємства, незалежно від форм власності, що забезпечують роботу автомобільного транспорту.[14, с. 36]

    До  складу морського транспорту входять підприємства морського транспорту, що здійснюють перевезення пасажирів і вантажів, порти, судна, судноремонтні заводи, морські шляхи сполучення, а також підприємства зв'язку, промислові, торговельні, будівельні і постачальницькі підприємства, навчальні заклади, заклади охорони здоров'я, фізичної культури, науково-дослідні, проектно-конструкторські організації та інші підприємства, незалежно від форм власності, що забезпечують роботу морського транспорту.

    До  складу річкового транспорту входять підприємства річкового транспорту, що здійснюють перевезення пасажирів і вантажів, порти, судна, суднобудівно-судноремонтні заводи, ремонтно-експлуатаційні бази, підприємства шляхового господарства, а також підприємства зв'язку, промислові, торговельні, будівельні й постачальницькі підприємства, навчальні заклади, заклади охорони здоров'я, культури, проектно-конструкторські організації та інші підприємства, незалежно від форм власності, що забезпечують роботу річкового транспорту.

    До  складу авіаційного транспорту входять підприємства повітряного транспорту, що здійснюють перевезення пасажирів і вантажів, аерофотозйомки, виконання послуг при здійсненні сільськогосподарських робіт, а також аеропорти, аеродроми, аероклуби, транспортні засоби, системи управління повітряним рухом, навчальні заклади та інші підприємства, незалежно від форм власності, що забезпечують роботу авіаційного транспорту.

    До  складу міського електротранспорту входять підприємства міського електротранспорту, що здійснюють перевезення пасажирів та вантажів, рухомий склад, трамвайні і тролейбусні лінії, ремонтно-експлуатаційні депо, службові приміщення, фунікулери, канатні дороги, ескалатори, заводи по ремонту рухомого складу і виготовленню запасних частин, споруди енергетичного господарства та зв'язку, промислові, ремонтно-будівельні, торговельні та постачальницькі організації, навчальні заклади, науково-дослідні та проектно-конструкторські установи, заклади охорони здоров'я та культури та інші підприємства незалежно від форм власності, що забезпечують роботу міського електротранспорту.

    Промисловий залізничний транспорт являє собою транспортно-технологічний комплекс, який забезпечує системне переміщення вантажів в процесі виробництва між виробництвами в межах одного підприємства, виробничими циклами, окремими операціями або підприємствами в цілому. Промисловий залізничний транспорт не належить до складу залізничного транспорту загального користування, але взаємодіє з ним.

    До  складу відомчого транспорту належать транспортні засоби підприємств, установ та організацій. Підприємства, які мають відомчий транспорт, повинні забезпечувати його розвиток і утримання на рівні, що відповідає вимогам безпеки при наданні транспортних послуг.[7]

    Залізничний транспорт загального користування являє собою виробничо-технологічний комплекс організацій і підприємств, призначений для забезпечення потреб суспільного виробництва і населення України в перевезеннях у внутрішньому і міжнародному сполученнях. Транспортні послуги надаються усім споживачам без обмежень за ознаками форми власності та видів діяльності. Залізничним транспортом загального користування здійснюються магістральні перевезення між країнами, регіонами держави, підприємствами; забезпечуються транзитні перевезення через територію України. Для нього характерні велика дальність і висока швидкість перевезень. Виступає як надійний партнер, задовольняє потреби відправників вантажів, сприяє зміцненню обороноздатності держави, міжнародному співробітництву, забезпечує високу ефективність перевезень.

    Управління  діяльністю на залізничному транспорті України здійснюється центральним органом виконавчої влади (Міністерством транспорту та зв'язку України). Територіальне управління діяльністю здійснюється територіально-галузевими об'єднаннями — залізницями. Залізниця є основною організаційною ланкою на залізничному транспорті, до її складу входять транспортні підприємства, установи та організації. При централізованому управлінні здійснює перевезення  пасажирів та вантажів у визначеному регіоні транспортної мережі. На території України діють шість залізниць: Донецька, Львівська. Одеська, Придніпровська, Південна, Південно-Західна.

    Промисловий залізничний транспорт входить до єдиної транспортної системи України, забезпечує виконання початково-кінцевих операцій з вагонами загального користування на залізничних станціях, що примикають до магістральних шляхів, переміщення вагонів, перевезення вантажів усередині підприємства у процесі виробництва, зокрема й у власному рухомому складі. Працівники промислового залізничного транспорту здійснюють обслуговування клієнтури, організовують вантажно-розвантажувальні операції з вагонами загального користування тощо. Для виконання визначених завдань підприємства мають локомотиви, вагони, залізничні колії, обладнання для забезпечення електронної централізації управління. Два металургійні комбінати в Маріуполі, наприклад, мають у своєму підпорядкуванні біля 200 локомотивів, 300 вагонів різного типу і призначення, велику кількість машин і механізмів. Такою приблизно матеріально-технічною базою володіє ВАТ «Криворізький гірничо-металургійний комбінат «Криворіжсталь», що має у складі Ново-Криворізький ГЗК, коксохімічний завод, інші виробництва.[7]

    Транспортними засобами промислового залізничного транспорту щорічно виконуються значні за обсягом перевезення вантажів, безпосередньо обслуговується виробництво, забезпечуються всі  початково-завершальні операції в транспортному процесі. Характерними ознаками таких перевезень — короткі відстані транспортування вантажів, невисокі показники швидкості. Розвиток залізниць України зображено в додатку Б.

    Автомобільний транспорт. Особливе місце серед різних видів транспорту займає автомобільний, що забезпечує задоволення потреб населення та підприємств у перевезеннях пасажирів та вантажів автомобільними транспортними засобами. Автомобільний транспорт більш мобільний по своїй природі і менш залежить від зовнішніх факторів. Він зручний для перевезення вантажів на короткі відстані, доставки їх до залізничних станцій, пристаней і портів, обслуговування міського й сільськогосподарського вантажообороту. Загальна довжина автодоріг  становить 172,3 тис. км, у тому числі з твердим покриттям – 164,8 тис. км, або 94,8%. Найважливішими  автомагістралями є: Київ – Житомир  – Рівне – Львів, Київ – Полтава – Харків – Дебальцеве, Київ – Умань – Одеса, Київ – Глухів, Львів – Мукачеве, Харків – Новомосковськ – Запоріжжя – Сімферополь. [9, с.44]

    Водний транспорт. Незважаючи на незначний обсяг перевезень пасажирів і вантажів водним (морським та річковим) транспортом, цей вид транспорту має певні переваги і можливості для більш ефективного використання. Водний транспорт є одним із найдешевших, а екологічні навантаження на природні комплекси — найменші. Для організації перевезень пасажирів і вантажів використовують природний водний шлях. Перевезення річковим транспортом здійснюється на річках Дніпро, Дністер. Для морських перевезень існують необмежені можливості світових морських просторів.

    Морський  транспорт концентрується на півдні країни – на узбережжях Чорного та Азовського морів, що сприяє транспортним зв’язкам з Росією, Грузією, Туреччиною, Болгарією та Румунією. Річковий транспорт, як і морський, має ряд переваг над сухопутним, зокрема готові природні шляхи, використання течії води, можливість одночасно перевозити великі вантажі й пасажирів. Найважливішою річковою судноплавною артерією України є Дніпро ( у межах України – 1018 км), а також його притоки Десна і При’пять. Україна має 12 річкових портів загальною протяжністю причалів 17457 м, з яких на механізовані вантажні та вантажопасажирські причали припадає 11384 м. [9]