Соціальний стан розвитку Люксембург

Коефіцієнт імпортної залежності країни — відношення обсягу імпорту певного товару до обсягу його споживання в країні. Імпортну залежність можна охарактеризувати як залежність країни від зовнішнього ринку в яких-небудь товарах або їх групах, внаслідок відсутності в країні необхідних для виробництва потужностей, сировини, кваліфікованих кадрів, або за умов  економічного та політичного характеру.

Індекс «чистої торгівлі» — показує по кожному з товарів (або товарній групі) рівень перевищення експорту над імпортом (за позитивного значення індексу) або рівень перевищення імпортом експорту (при від’ємному значенні індексу.

Обсяг експорту, імпорту або зовнішньоторговельного обігу на душу населення. Варіанти названого обсягу розраховуємо за формулами:

            ,

де Eд — експорт на душу населення; Iд — імпорт на душу населення; ЗТОд — зовнішньоторговельний обіг на душу населення; E — вартість національного експорту за рік; I — вартість національного імпорту за рік; ЗТО — зовнішньоторговельний обіг країни за рік (Е + І); Ч — чисельність населення країни на відповідний рік [13].

Експортна квота, у міжнародних зіставленнях експортна квота використовується не тільки для характеристики рівня інтенсивності зовнішньої торгівлі країни, а й з метою оцінки рівня відкритості національного господарства, участі в міжнародному розподілі праці. Вони розраховуються за формулою:

де Е — річний обсяг експорту країни;

ВВП — валовий внутрішній продукт країни за аналогічний період.

Імпортна квота як частка імпорту в валовому внутрішньому продукті країни характеризує також рівень залежності країни від імпорту товарів та послуг. Вона розраховується за формулою:

де Кі — квота імпортна;

I — річний обсяг імпорту країни;

ВВП — валовий внутрішній продукт країни за аналогічний період.

У міжнародних зіставленнях використовується коефіцієнт імпортної залежності як світової економіки, так і економіки груп країн та окремих країн.

Зовнішньоторговельна квота, ця квота розраховується за формулою:

де Кзт — квота зовнішньоторговельна;

Е, І — річний обсяг, відповідно, експорту та імпорту країни;

ВВП — валовий внутрішній продукт країни за аналогічний період.

За даними розрахуємо основні макроекономічні показники та відобразимо їх у таблиці 1.2 [13].

Таблиця 1.2

Основні макроекономічні  показники Люксембургу

№	Показники	2009	2010
1.	Золотовалютні резерви, млн. євро	75643	92182
2.	Валовий внутрішній продукт, млн. євро	1272852	1210482
	- у % до відповідного періоду  попереднього року	-0,9%	-4,9%
	- в розрахунку на одну особу,  тис. євро	21,3	20,2
3.	Зовнішньоторгівіельний обіг
	- експорт товарів, млн. євро	365827	290116
	- імпорт товарів, млн. євро	377301	294225
	- експорт послуг, млн. євро	84037	73087
	- імпорт послуг, млн. євро	92006	83070
4.	Зовнішньоторговельний обіг з Україною
	- експорт товарів, млн. євро	2359,9	1189,9
	- імпорт товарів, млн. євро	2489,2	1081,8
	- експорт послуг,млн. євро	54,5	48,1
	- імпорт послуг, млн. євро	164,7	120,2
5.	Індекс цін
	- індекс споживчих цін інфляція (1995=100%)	+3,3	+0,8
	- індекс цін виробників промислової  продукції (2005=100%)	+6,0	-4,7
6.	Темпи промислового виробництва	102,7	84,9
7.	Процентні ставки по кредитах та депозитах
	- кредити	5,85-6,42	3,21-4,71
	- депозити	2,0	0,68
8.	Прямі іноземні інвестиції в  Люксембург млн.. євро	9083	19912
9.	Рівень безробіття, %	6,9	8,0
10.	Державний борг, млн. євро	1663637	1761100

 

Швидкий ріст світового  господарства в другій половині XX століття призвів до розширення та підвищення ролі зовнішньоекономічної сфери. Зовнішньоекономічна політика спрямована на вирішення задач, пов'язаних з використанням вигод міжнародного поділу праці.  З її допомогою уряди прагнуть забезпечити економічні і політичні умови, що полегшують національному капіталу пристосування до змін на міжнародних ринках.

Також відобразимо основні показники зовнішньої торгівлі Люксембургу в таблиці 1.3.

Таблиця 1.3

Основні показники зовнішньої торгівлі Люксембургу

№	Показники	Значення
1.	Зовнішньоторговельний обіг країни, млн.євро	584341
2.	Темп росту ВВП	-4,9
3.	Темп приросту ВВП	-0,49
4.	Темп росту експорту	-20,69
5.	Темп приросту експорту	-2,69
6.	Темп росту імпорту	-13,02
7.	Темп приросту імпорту	-3,02
8.	Темпи росту зовнішньоторговельного обігу	-21,36
9.	Темп приросту зовнішньоторговельного обігу	-1,36

 

Зовнішньоекономічна діяльність є складовою частиною економічної і зовнішньої політики в цілому. Здатність країни регулювати зовнішній сектор залежить від можливостей уряду регулювати свою внутрішню економіку. Зовнішньоекономічні зв'язки складають розгалужену та розшаровану систему, мають планетарний характер.

 Вони виражаються у вигляді  зовнішньої торгівлі, валютно-фінансових  та кредитних операцій, виробничого  кооперування, науково-технічного співробітництва, міжнародних послуг й інших форм міжнародних економічних відносин. Зовнішня торгівля має центральне місце і відіграє провідну роль у всій системі зовнішньоекономічних зв'язків [4].

Зовнішньоекономічні зв'язки мають  життєво важливе значення для  економіки Люксембургу. Велика залежність  від зовнішньої торгівлі визначається,  з одного боку тим, що основні галузі  промисловості країни функціонують використовуючи, головним чином завезену сировину, а з іншого боку – відносною звуженістю внутрішнього ринку, що обумовлює необхідність збуту за кордон значної частини національного продукту.

 Люксембург відноситься до числа найбільш бідних корисними копалинами держав. До того ж сільськогосподарське виробництво не встигає за зростом вживання населенням продуктів харчування і змінами в його структурі.

За існуючими підрахунками, серед  найбільших капіталістичних країн Люксембург в основному залежить від імпорту чорних металів, промислової та сільськогосподарської сировини.

Досить велика  залежність   Люксембургу від    ввозу   продовольства і лісоматеріалів. Зростає імпорт продукції обробної промисловості. Значну роль імпорт відіграє в модернізації активних елементів основного капіталу промисловості країни.

 Досить велика залежність Люксембургу від імпорту іноземних технологій. Зовнішня торгівля в цій області хронічним негативним сальдо. Головними партнерами Люксембургу є європейські країни (45 % зовнішньоторговельного обороту), США, Японія.

Значні прибутки Люксембургу одержує від туризму (6 млрд. дол. щорічно). Укріплення економічного потенціалу Люксембургу нерозривно пов’язане з поглибленням її участі в міжнародному поділі праці.

Під міжнародним територіальним поділом праці розуміється процес концентрації в окремих країнах  виробництва товарів та надання  послуг понад необхідні внутрішні  погреби у розрахунку на їхній  обмін або продаж іншим країнам [3].

 Міжнародний територіальний  поділ праці також передбачає  розвиток економіки з розрахунком   на завезення  ряду  товарів  та послуг з-за кордону, наявність  між країнами або регіонами  не лише торгівельних стосунків,  але й кредитних, науково-технічних, виробничих, транспортних зв'язків.

У міжнародному поділі праці  країна виступає як постачальник на світовий ринок продукції машинобудування (42 % експорту), легкої промисловості (текстиль, взуття, одяг), сільськогосподарської  продукції (цитрусові, овочі, вина, фрукти).

В імпорті головне  місце займають машини та устаткування, в першу чергу складне, а також  хімікати.

Потреби економіки в  імпорті нафти, вугілля, руд чорних та кольорових металів, лісоматеріалів, залізної руди, шерсті, бавовни, продовольчих товарів обумовлюють постійний дефіцит зовнішньої торгівлі.

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ РОЗВИТКУ ЛЮКСЕМБУРГУ В МІЖНАРОДНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИНАХ

2.1. Банківська система Люксембургу

 

Банківський сектор Люксембургу  — одна з найважливіших галузей  економіки країни. Разом з тим до цього сектору є низка претензій, оскільки деякі банки працюють непрозоро. Приклад цьому — "справа Клерстріму", в якій були звинувачені деякі французькі політики, які використовували люксембурзькі банки для отримання незаконних доходів.

Справа в тому, що система  посередницьких банків, які розміщені  в Люксембурзі та здійснюють міжнародні взаємозаліки з промислових платежів та контрактів, віднедавна створила під  своїм дахом систему особистих  рахунків. Кілька останніх років багато журналістів та слідчих у Франції висловлювали підозри, що відомі політики й державні чиновники цілком можуть мати такі рахунки в привабливій своєю непрозорістю системі Клерстрім та отримувати на ці рахунки комісійні від великих міжнародних угод — як вдячність за вдале лобіювання контракту.

Фінансовий сектор становить  близько 25% валового внутрішнього продукту Великого герцогства Люксембурзького, дає 40% державних податків і 9% всіх робочих  місць. Одним з головних напрямків  роботи банківської системи Люксембургу  є приватні банки. На частку Люксембургу припадає 6-8% всього світового офшорного капіталу. Сюди залучені великі капітали інвестиційних фондів. Банківська галузь дуже важлива для країни, і Люксембург вважається одним з трьох світових лідерів за сумою чистих активів, що перебувають в управлінні [8].

Комісія з нагляду  за фінансовим сектором ("CSSF") здійснює контроль і регулювання фінансового  сектора. Цілями CSSF є:

- Розвиток ринкових  відносин відповідно до чинного  законодавства; 

- Захист стабільності  фінансового сектору в цілому;

- Гарантування якості  внутрішніх систем контролю;

- Розвиток оцінки менеджменту  на основі ризиків; 

- Подання державних  інтересів. 

CSSF представляє Люксембург  на міжнародному рівні і в  ЄС при переговорах з фінансових  питань і несе відповідальність за координацію виконання всіх міжнародних положень та рекомендацій на національному рівні.

Центральний банк Люксембургу  контролює діяльність усіх банків, фінансових установ та інших професіоналів, що працюють у фінансовому секторі, таких як брокери фондової біржі, менеджери з інвестицій, фінансові консультанти та інвестиційні фонди. Яких-небудь обмежень у частині іноземного володіння і репатріації капіталу і прибутків не існує . Банківська система Люксембургу стабільна і міцна. Станом на 31 жовтня 2004 р. у Люксембурзі функціонували 167 банків із загальним балансом активів 688 млрд Євро і, приблизно, 22 500 службовцями.

У банківському секторі  працюють досвідчені, які володіють  кількома мовами службовці з сусідніх країн - Бельгії, Франції та Німеччини. Багато службовці також належать до інших європейських національностей (італійці, португальці, іспанці, англійці, голландці, скандинави ...). Усередині банківської системи існує вільний обмін і переміщення валют, незалежно від цілей.