Соціальний стан розвитку Люксембург

Протягом 2010 року товарообіг Люксембургу з країнами світу становив 584,341 млрд. євро, при цьому обсяги експорту становили 290,116 млрд. євро, що на 20,7% менше показника аналогічного періоду попереднього року, а імпорту – 294,225 млрд. євро, що менше відповідного показника 2009 року на 22,0%. Сальдо торговельного балансу з країнами світу є негативним та становить 4,109 млрд. євро. За звітний період відбулось суттєве зниження товарообігу Люксембургу ї з країнами ЄС: обсяги експорту становили 165,784 млрд. євро, що менше показника 2009 року на 22,5%, а імпорту - 167,575 млрд. євро, що менше відповідного показника 2008 року на 17,8%. Загальний товарообіг з країнами ЄС становив 333,359 млрд. євро. Сальдо торговельного балансу є негативним та становить 1,791 млрд. євро.

У 2010 році, як і в попередні роки, основними торговельними партнерами Люксембургу залишалися країни ЄС (Німеччина, Франція, Іспанія,Італія, Великобританія), КНР, США, та Росія. Протягом звітного періоду зниження експорту країни відбулось з усіма торговельними партнерами серед країн ЄС. Найбільші зниження зафіксовані з країнами Балтики: Естонія – 43,9%, Латвія – 43,1, Литва – 39,6% [6]. Також суттєві скорочення зареєстровані з наступними країнами: Болгарія – 36,0%, Ірландія – 35,6%, Іспанія – 31,0%, Словенія – 27,6%, Чеська Республіка – 26,6%, Великобританія – 22,6%, Німеччина – 21,5%, Франція – 18,0%. Єдиною країною, з якою протягом 2010 року відбулось зростання експорту Люксембургу є Португалія (+8,3%).

Серед країн – не членів ЄС протягом 2010 року зростання експорту Люксембургу відбулось тільки з Китаєм (+3,2%). З усіма іншими країнами – не членами ЄС відбулось скорочення експорту. Найсуттєвіші зареєстровані з наступними країнами: Росія (-38,1%), Мексика (-37,7%), США (-25,5%) та Туреччина (-24,3%), України (-12,01%) [20].

Таблиця 1.1

Показники зовнішньої торгівлі товарами

Показники	2006	2007	2008	2009	2010
Торговельний обіг, млрд. євро	609,2	675,3	726,8	743,1	584,3
Експорт	299,9	327,0	358,6	365,8	290,1
Імпорт	309,3	348,3	368,2	377,8	294,2
Торговельне сальдо	-9,4	-21,3	-9,4	-11,5	-4,1

 

Серед галузей  Люксембуржської економіки відбулось значне скорочення експорту наступної продукції: чорні метали – на 36,9%, автомобілі – на 35,7%, металургійна продукція – на 33,7%, механічне обладнання та устаткування – на 29,5%, інші транспортні засоби – на 28,8%, дерево та вироби з дерева – на 24,0%, текстильні вироби – на 22,2%. Протягом року в жодному секторі не зареєстровано зростання експортного показника [8].

Рис.1.1. Графічна структура експорту та імпорту Люксембургу

 

Що стосується імпорту країни, то, у порівнянні з минулим роком зростання відбулось тільки з Ірландією (+4,6%). З усіма іншими країнами світу у 2010 році зареєстровано скорочення імпортного показника. Найсуттєвіші є наступні: Кіпр – 69,7%, Південна Африка – 37,8%, Бразилія – 37,5%, Фінляндія – 36,8%, Люксембург – 34,5%, Південна Корея – 33,3%. З найбільшими європейськими партнерами скорочення складають: Австрія – 20,8%, Франція – 19,8%, Німеччина – 18,7%, Іспанія – 14,6%. Серед галузей Люксембуржської економіки відбулось суттєві скорочення імпорту наступної продукції: гірничих копалин – 81,5%, металургійної продукції – 40,2%, текстильної продукції – 21,1%, хімічної продукції – 18,9%, дерева та виробів з дерева – 16,5%. Зростання зареєстровано лише у імпорті чорних металів (81,7%) та фармацевтичної продукції (9,1%).

Протягом 2010 року товарообіг Люксембургу країнами світу становив 584,341 млрд. євро, при цьому обсяги експорту становили 290,116 млрд. євро, що на 20,7% менше показника аналогічного періоду попереднього року, а імпорту – 294,225 млрд. євро, що менше відповідного показника 2009 року на 22,0%. Сальдо торговельного балансу з країнами світу є негативним та становить 4,109 млрд. євро. За звітний період відбулось суттєве зниження товарообігу Люксембургу ї з країнами ЄС: обсяги експорту становили 165,784 млрд. євро, що менше показника 2009 року на 22,5%, а імпорту - 167,575 млрд. євро, що менше відповідного показника 2009 року на 17,8%.

Загальний товарообіг з країнами ЄС становив 333,359 млрд. євро. Сальдо торговельного балансу є негативним та становить 1,791 млрд. євро. У 2010 році, як і в попередні роки, основними торговельними партнерами Люксембургу залишалися країни ЄС (Німеччина, Франція, Іспанія, Великобританія), КНР, США, та Росія.

Протягом звітного періоду зниження експорту країни відбулось з усіма торговельними партнерами серед країн ЄС. Найбільші зниження зафіксовані з країнами Балтики: Естонія – 43,9%, Латвія – 43,1, Литва – 39,6%. Протягом січня 2010 року, у порівнянні з аналогічним періодом минулого року, відбулись суттєві зростання в імпорті Люксембургу  чорних металів (+24,0%), харчової продукції (19,2%), хімічної продукції (+11,1%) та текстилю (11,0%). За цей період скоротився імпорт текстильних матеріалів (-30,4%), гірничих копалин (-14,8%), рослинності (-9,9%) та промислової продукції (-7,2%) [4].

Отже, можна сказати, що Люксембург відіграє важливу роль у зовнішній торгівлі ЄС тому, що є однією з провідних країн-членів ЄС та посідає шосте місце у світовій торгівлі. Крім того, Люксембург експортує значну кількість товарів та послуг не тільки у країни ЄС, а й в інші провідні країни світу також. Наприклад, в Росію приходиться 3,6 млн. євро, США – 25,3 млн. євро, Японію – 4,6 млн. євро, Китай – 4,1 млн. євро. А це дуже вагома частина для Люксембургу, що дозволяє їй розвиватися.

Так само можна сказати й про  імпорт. Люксембург є переважно імпортно-залежною країною, так як її коефіцієнт імпортної залежності дорівнює 0,6 (що наближується до 1), тому багато країн ввозять до неї необхідну продукцію, що для країни є важливим для економіки. Наприклад, ЄС – 146,5 млн. євро, інші – 260,5 млн. євро. Крім того, майже половина імпорту належить країнам-членам ЄС. Тому, Люксембург вносить значну частку для розвитку ЄС в цілому [6].

1.2. Соціальний стан розвитку Люксембургу

 

Аналізуючи сучасний стан економіки Люксембургу, необхідно звернути увагу на такі недоліки та проблеми у розвитку країни в цілому.

Після вступу до єврозони уряд країни різко ослабив фінансову дисципліну, в результаті первинний профіцит бюджету (до обслуговування боргів) скоротився майже в 17 разів. Якби в Люксембургу було євро, він би давно знецінився. Уряду довелися б більше засобів витрачати на виплату боргу, що швидко привело б до кризи. І тоді уряду не залишалося б нічого іншого, як проводити реформи. Але коли дефолт Люксембургу не загрожує, влада може уникати політично непопулярних реформ. З сорокапроцентною вірогідністю економісти передбачають збереження нинішньої ситуації: Люксембург не погіршує конкурентоспроможність, але при цьому в країні не проводяться радикальні реформи. При такому сценарії зростання економіки країни відставатиме від середнього в Єврозоні. Ще 40% вірогідності доводиться на сценарій, по якому Люксембург покидає Єврозону.

Це стане можливим, якщо економіка єврозони залишиться слабкою. Люксембурзський уряд спробує провести реформи, проте їх буде недостатньо для поліпшення відносної конкурентоспроможності в рамках валютного союзу. Зникнення переваг приведе до серйозного спаду. Фінансові ринки втратять довіру до здатності уряду обслуговувати борг, і вартість фінансування різко виросте. Поєднання рецесії і зростання витрат може привести до ситуації, коли Люксембург дешевше буде покинути єврозону, ніж в ній залишатися [10].

Тим більше що громадська думка буде настроєна проти євро ще більше. Втім, і вихід із єврозони не означатиме вирішення всіх проблем. Оскільки італійський борг номінований в євро, різка девальвація нового євро приведе до зростання довга з 108 до 150-160% ВВП, що лише збільшить вартість обслуговування. Хоча з часом економіка зможе відновити конкурентоспроможність за рахунок девальвації і знов наростити експорт на зовнішні ринки [10].

На сьогоднішній день система соціального захисту Люксембургу характеризується переліком невирішених питань. Одна з основних проблем соціальної політики Люксембургу - традиційна відмінність в доходах населення в північних і південних регіонах, що відбивається статистикою по безробіттю.

Серйозну проблему складає  асиметрична структура соціальних витрат. Це впливає, зокрема, в тому, що найбільш крупну частку соціальних витрат складає пенсійне забезпечення - 15,4% ВВП (при середньоєвропейському рівні - 11,9%), тоді як на підтримку сім'ї, материнства, утворення і політику зайнятості витрачаються порівняно незначні засоби (близько 0,8%).

 Щоб уникнути подальших  загострень проблем з соціальною  сферою в країні уряду  Люксембургу необхідно, як умова, швидше реформувати соціальну політику держави, цілеспрямовану на вирішення проблем соціального захисту населення, безробіття у жінок та раціональний розподіл держбюджету на заробітні плати в різних регіонах країни.

Таким чином, варто зазначити, що наслідки світової фінансово-економічної  кризи стали основною причиною сповільнення темпів економічного розвитку Люксембургу у 2010 році. Водночас, завдяки заходам на протидію фінансовій кризі та рішенням, спрямованим на   підтримку реального сектору економіки, платоспроможності громадян Люксембургу, малих і середніх підприємств, розвитку інфраструктурних проектів, регіонально- та секторальноспрямованій експортній політиці, Уряду вдалося закласти міцний фундамент для подолання негативних наслідків світової фінансової кризи [11].

Рівень мінімальної  заробітної плати для окремих  кран ЄС встановлюється Європейською Комісією щорічно у законодавчому порядку та оприлюднюється статистичною службою Європейського Союзу «Євростат». Люксембург не входить до переліку країн, для яких встановлено мінімальну заробітну плату.

Отже, на даному етапі  уряду Люксембургу необхідно вирішити ряд проблем.

По-перше, чітко визначити подальший напрямок розвитку, в Єврозоні чи ні, та покращити становище країни на міжнародній арені шляхом реформування економічної політики Люксембургу.

 По-друге, на сучасному  етапі країна повинна реформувати державну соціальну систему та вирішити серйозну проблему асиметричної структури соціальних витрат.

По-третє, зменшити рівень інфляції. Основними чинниками, якого  був вплив на поступальне збільшення цін, підвищення вартості продуктів  першої необхідності, нестабільність цін на нафту на світовому ринку, а також зростання споживчого попиту.

Вирішив низку цих  проблем Люксембург зможе рекомендувати себе, як потужна країна та важливий стратегічний партнер на міжнародному рівні, який може забезпечити стабільність та подальший розвиток економіки [9].

1.3. Оцінка основних макроекономічних показників країни

 

Країни Євросоюзу належать до групи економічно розвинених країн. Вони характеризуються досить високим  рівнем економічного розвитку. Кожна  з них відіграє певну роль. Що стосується Люксембургу, то він приймає активну участь у економічному, політичному та соціальному розвитку ЄС. Країна надає чималі сили для проведення зовнішньоекономічних операцій. Її діяльність в цій галузі досить велика та ефективна для свого подальшого розвитку та участі в універсальному інтеграційному об’єднанні європейських країн.

Зовнішньоторговельний обіг — сума вартості експорту та імпорту країни, або груп країн за певний період часу: рік, квартал, місяць. Зовнішньоторговельний обіг показує загальні обсяги зовнішньоторговельної діяльності, тобто як експорту, так і імпорту разом:

 

де ЗТО — зовнішньоторговельний  обіг;

Е — обсяг експорту (у вартісних одиницях);

І — обсяг імпорту (у вартісних одиницях).

Фізичний обсяг зовнішньої торгівлі — оцінка експорту чи імпорту товарів у незмінних цінах одного періоду (як правило — року) для отримання інформації щодо руху товарної маси, усунувши вплив коливання цін.

Сальдо — різниця між грошовими надходженнями і витратами за певний проміжок часу. Сальдо торговельного балансу:

Ст = Ет – Іт,

де Ст — сальдо торговельного балансу; Ет — вартість товарного експорту; Іт — вартість товарного імпорту.

Індекс «умови торгівлі» — відношення експортних цін країни до її імпортних цін. Якщо розглядати випадок, коли країна експортує та імпортує один товар, то умови торгівлі показують, яку кількість товару А отримує країна за кожну одиницю проданого товару В. Якщо індекс розраховується по відношенню до великої сукупності товарів, то він визначається як співвідношення індексів експортних та імпортних цін. Для цього розраховується індекс експортних цін (в одиницях національної чи іншої валюти):

де Рх — індекс експортних цін; Хі — частка кожного і-го товару в загальній вартості експорту в базовому році; Рі — відношення поточної експортної ціни на цей товар до його ціни в базовому році. Аналогічно розраховується й індекс імпортних цін:

де Pm — індекс імпортних цін; ті — частка кожного і-го товару в загальній вартості імпорту в базовому році; Рі — відношення поточної імпортної ціни на цей товар до його ціни в базовому році.

Остаточно індекс «умови торгівлі» розраховується як співвідношення двох індексів: