Автор: Пользователь скрыл имя, 11 Апреля 2013 в 22:08, курсовая работа
Метою курсової роботи є аналіз тенденцій розвитку країни Люксембург в міжнародному економічному інтеграційному просторі.
Дана мета зумовила виконання ряда завдань, а саме:
- надати загальну характеристику економіки країни;
- розглянути виробничу та торговельну товарну структуру країни;
- оцінити основні макроекономічні показники країни та основні тенденції розвитку країни в міжнародному економічному інтеграційному просторі.
Вступ 4
РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА КРАЇНИ.....................................6
1.1. Виробнича та торгівельна структура товарами та послугами країни…….6
1.2. Соціальний стан розвитку Люксембург…………………………………...15
1.3. Оцінка основних макроекономічних показників країни…………………17
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ РОЗВИТКУ ЛЮКСЕМБУРГУ В МІЖНАРОДНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИНАХ……………………………………………...24
2.1. Банківська система Люксембургу………………………………………….24
2.2. Прямі іноземні інвестиції в країну в загальному та у розрізі країн та секторів економіки у динаміці………………………………………………….27
2.3. Роль ТНК у становленні та функціонуванні економіки країни………….31
2.4. Фондові біржі країни………………………………………………………..32
2.5. Оцінка основних макроекономічних показників країни та основні тенденції розвитку країни в міжнародному економічному інтеграційному просторі…………………………………………………………………………..34
Висновок………………………………………………………………………….41
Список використаної літератури………………………………………………..43
Міжнародна економічна діяльність являє собою таку форму господарювання, яка безпосередньо виходить за межі національних кордонів і пов’язана із залученням до циклу економічного відтворення різнонаціональних суб’єктів. Такі відносини виникають тільки в результаті реального господарського пов’язування різних економік та застосування міжнародних за своєю природою інструментів регулювання - при перетинанні кордонів товарами, валютно-фінансовими ресурсами, факторами виробництва.
Кінець XXст. проходить під знаком трансформаційних процесів. Відбуваються зміни соціально-економічних систем у країнах колишнього соціалістичного табору, здійснюється радикальна перебудова економік країн, що розвиваються, особливо тих із них, які віднесено до групи нових індустріальних країн. Трансформаційні соціально-економічні процеси, що повною мірою стосуються української економіки, зумовили посилення уваги економістів, політиків, журналістів, широкої громадськості до тих специфічних рис, що характерні саме для нестабільних економічних систем.
У світовій та вітчизняній економічній науці такі системи вивчаються давно. Однак основну масу робіт присвячено аналізу досвіду окремих країн чи регіонів. Слід зазначити, що підходи та висновки у дослідженні багатьох аспектів даної проблеми часто діаметрально протилежні.
Країнам з централізованим плановим господарством та розвиненим ринковим економікам властиві стабільність економічної структури, розробленість механізмів формування і реалізації економічної стратегії, розвиненість інституційної інфраструктури, а внаслідок цього - високий рівень економічної безпеки. На відміну від зазначених економік, нестабільні мають суттєві характерні особливості, що зумовлені чинниками нестабільності: різкою зміною політичної та економічної систем, природними чи суспільними катаклізмами руйнівної дії тощо. Такі особливості призводять передусім до структурної неврівноваженості економік, труднощів і перешкод у створенні та впровадженні заходів економічної стратегії, до наростання загроз економічній безпеці. Деякими дослідниками навіть пропонується вживати термін "патоекономіка" (патологічна економіка) для характеристики науки, що вивчає кризові та перехідні соціально-економічні процеси і стани. Тому видається вкрай необхідним застосування особливих заходів в економічній політиці держави.
Досвід українських економічних реформ продемонстрував малоефективність підходу до економічних трансформацій в Україні на методологічних засадах, властивих розвиненим ринковим економікам, та переконав у необхідності зміни реформаційної парадигми. Це зумовлює методологічну та практичну цінність досліджень досвіду економічної стратегії у нестабільних економіках для української економічної науки. Очевидно, що аналіз нестабільних економік та розробка політики стабілізації вимагають застосування специфічної теоретико-методологічної бази, відмінної від тієї, що звичайно використовується у розвинених економіках.
Метою курсової роботи є аналіз тенденцій розвитку країни Люксембург в міжнародному економічному інтеграційному просторі.
Дана мета зумовила виконання ряда завдань, а саме:
- надати загальну характеристику економіки країни;
- розглянути виробничу та торговельну товарну структуру країни;
- оцінити основні макроекономічні показники країни та основні тенденції розвитку країни в міжнародному економічному інтеграційному просторі.
Інформаційної базою дослідження послужили праці вітчизняних та іноземних фактів з даного питання, статистичні дані європейського союзу.
Об’єктом дослідження є Люксембург як суб’єкт європейського співробітництва.
Предметом даної роботи виступає організація дослідження Люксембургу на міжнародній арені.
Мета роботи – визначення основних тенденцій розвитку країни Люксембург в міжнародному економічному інтеграційному просторі.
Завдання: визначити загальну характеристику економіки країни; вивчення ринку товарів та послуг країни; дослідження основних тенденцій розвитку економіки.
Методологія і методи дослідження: методологічною основою для написання дослідницької курсової роботи склали праці провідних дослідників, які займалися розробкою цієї теми.
Офіційна назва - Велике Герцогство Люксембург (Grand - Duche de Luxembourg).
Географічне положення - держава розташована в Західній Європі. Межує з Бельгією, Німеччиною і Францією. Виходу до моря не має. Разом з Бельгією і Нідерландами входить до об'єднання Бенілюкс.
Площа - 2,586 тис. кв. км.
Населення - 435,7 тис. осіб (2000 р.). Люксембуржці - 76%, а також німці, французи, італійці, португальці.
Столиця - Люксембург (Luxemburg) - 80,7 тис. осіб (2000 р.).
Найбільші міста: Еш-сюр-Альзет (24,6 тис.), Діфферданж (16,4 тис.) і Дюделанж (16 тис.).
Адміністративно-територіальний поділ - 3 округи (arrondissement), які діляться на 12 кантонів (canton), кантони - на 118 комун (commune).
Державна мова - французька, німецька і люксембурзький діалект (франсік мозелан), який отримав ранг національної мови згідно з законом у серпні 1982 року.
Релігія - переважно католицизм (97% населення), є протестантські та іудаїстські громади.
Грошова одиниця - з 1 січня 2002 р. - Євро=100 євроцентам. До 28 лютого 2002 р. - люксембурзький франк.
Національне свято - 23 червня - День народження Великого Герцога (1921 р.)
Герб - на смугастому біло-синьому щиті, увінчаному золотою короною, червоний лев (колишня емблема герцогів Бургундських). Знизу під щитом - Мальтійський хрест. У свою чергу цей щит тримають ще два золотих леви, які дивляться в протилежні боки. Поверх королівської мантії - ще одна золота корона [1].
Прапор - прямокутне полотнище,
яке складається з трьох
Членство в міжнародних організаціях: ООН, НАТО, ЄС, країна входить в економічний союз Бенілюкс.
Економіка.
Економіка Люксембургу є стабільною і процвітає, рівень безробіття нині становить приблизно 3%. Повоєнна історія економіки пов'язана з металургійною галуззю і поступовим, але досить болісним процесом її заміни сектором фінансових послуг.
Залізняк у Люксембурзі був відкритий у 1850 році. Ця дата вважається датою народження металургійної галузі, з якою пов'язаний стан економіки більшої частини ХХ століття. Незважаючи на спад у 1980-х роках, металургія як і раніше забезпечує найвищу зайнятість і 25% експортних доходів.
Після війни уряд вирішив змінити курс економіки. Щоправда, як і в більшості розвинутих країн, послуги розвивалися саме від промислового виробництва.
Таким чином, у країні почався бум фінансових послуг, якому значною мірою допомогли податкові ходи. У Люксембурзі налічується більше ніж 12 тис. холдингових компаній, а також 1300 інвестиційних фондів і 220 банків. Крім того, існує сектор випуску європейських облігацій.
Невеликі розміри та розташування країни стали причиною її тісної інтеграції з сусідами. З 1921 року Люксембург підтримує тісне співробітництво з Бельгією, а після Другої світової війни до цього союзу приєдналися Нідерланди, в результаті чого утворився Бенілюкс. Це об'єднання стало прототипом Європейського Союзу.
У 1995 валовий внутрішній продукт (ВВП) оцінювався в 17,1 млрд. дол., або 44 172 дол. з розрахунку на душу населення (проти 26 556 дол. у Бельгії і 43 233 дол. у Швейцарії). Виходячи з паритету купівельної спроможності, витрати населення Люксембургу становили на кожного мешканця 16 827 дол. (у США - 17 834 дол.). Річне зростання ВВП на початку 1990-х років у середньому становило 5,5%, що набагато вище середнього показника для країн - членів ЄС.
У 1997 році в країні відзначено найвищий у світі показник ВВП на душу населення - 44,2 тис. доларів.
Промисловість.
Біля південного кордону Люксембургу
є багаті родовища залізняку, що належать
до обширного Лотаринзького
Сталеливарне виробництво в останні роки працювало на імпортній руді, яка ввозилася в основному з Франції. На частку сталі в 1952р. припадала третина ВВП, а у 1994 - лише 6%. За період з 1974р. до 1990 р. випуск сталі скоротився з 6,4 млн. т до 3,5 млн. т, а виробництво чавуну знизилося вдвічі.
Основний сталеливарний
В економіці Люксембургу важливе значення приділяється створенню телекомунікаційних мереж і виробництву аудіо- та відеотехніки. Виробляються хімічні продукти, машини, пластмаси, тканини, скло, порцеляна. Багато нових підприємств створено великими фірмами США. Для іноземних компаній привабливим фактором є те, що місцеві робітники знають кілька мов.
Майже вся енергія, що споживається в Люксембурзі, імпортується, включаючи нафту, природний газ, кам'яне вугілля.
Сільське господарство [2,17].
Приблизно чверть території Люксембургу обробляється, ще одна чверть зайнята під луками і пасовищами. Основні галузі сільського господарства: м'ясо-молочне тваринництво і зернокормове рослинництво.
Середні розміри ферм у Люксембурзі невеликі - приблизно 7 га, на більшості з них практикується змішане господарство. Ґрунти бідні, піщані, для підвищення їх родючості вносяться фосфорні добрива, побічний продукт металургійного виробництва. Основні культури - картопля, пшениця, овес, ячмінь, жито і конюшина на насіння.
Вирощується також виноград; у долині Мозеля виробляються якісні білі вина. Зростає потреба в імпорті продовольчого зерна і окремих видів кормового зерна. Врожаї сільськогосподарських культур значно нижчі, ніж у Бельгії і Нідерландах.
Сільське господарство країни отримує субсидії від держави і ЄС для підтримання стабільного рівня цін і прямих виплат фермерам. У 1995 році на частку сільського господарства припадало 1,1% ВВП і 2,7% загальної кількості зайнятих (проти 5,4% у 1980-му). Хоча економіка країни значно виграла від участі у Бельгійсько-Люксембурзькому економічному союзі та в митному союзі Бенілюксу, сільське господарство не було модернізоване на рівні інших галузей економіки.
Фінанси.
Банківська справа і фінансові послуги стали основним видом економічної діяльності, який у 1995 році концентрував 31,9 ВВП і 9,2% зайнятих. Люксембург - один з фінансових центрів Європи. У 1995 році тут знаходилися представництва 220 іноземних банків, які залучалися ухваленими наприкінці 1970-х років найсприятливішими в ЄС законами про банківську діяльність, що гарантували збереження таємниці внесків.
Проте гармонізація законів у країнах ЄС, проведена в 1993 році, дещо нівелювала переваги Люксембургу перед іншими країнами Союзу. У 1992 році сумарні авуари фінансових організацій Люксембургу зросли до 376 млрд. доларів. У 1994-му в країні діяло 12 289 холдингових компаній.
У Європі Люксембург посідає друге місце після Лондона за кількістю банків (220 банків). Можливо, приватний банківський капітал у Люксембурзі є найбільшим у Європі. Місцева біржа спеціалізується на статутних фондах, більшість з яких зареєстрована в країні, а їхні акції - у торговому лістингу біржі.
Зовнішня торгівля.
Зовнішня торгівля Люксембургу пов'язана із зовнішньою торгівлею Бельгії, і Національний банк Бельгії здійснює міжнародні операції Люксембургу. Держава значною мірою залежить від зовнішньої торгівлі. Більша частина промислової продукції йде на експорт, причому третину становлять метали і готові вироби.
Люксембург повністю імпортує енергоносії для промисловості - кам'яне вугілля і нафту; ввозяться також автомобілі, тканини, бавовна, продовольство і сільськогосподарські машини. До середини 1970-х років торговельний баланс був позитивним, і надходження від експорту перевищували витрати на імпорт, але скорочення виробництва сталі істотно змінило баланс.
У 1995 вартість експорту становила 7,6 млрд. дол., а вартість імпорту - 9,7 млрд. Торговельний баланс зводиться за рахунок великих прибутків фінансового сектора. Основні зовнішньоторговельні партнери Люксембургу - країни ЄС.
Транспорт і зв'язок [19].
Транспорт Люксембургу відрізняється високим рівнем розвитку. Довжина мережі залізниць - 271 км, автомобільних шляхів - 5100 км. Основна меридіональна залізниця сполучена з лініями Франції і Бельгії, а широтна з'єднує лінії Німеччини і Бельгії. Єдиний аеропорт - Фіндель знаходиться за 5 км на схід від столиці. Особливо велика роль належить чорній металургії (приблизно 70 млн т на рік). Власний її видобуток – 5 млн т, чорна металургія – 60 млрд м3. З 220 млрд кВт*год виробленої протягом року електроенергії на ГЕС припадає 1/5. Атомна енергетика не розвинена. Після другої світової війни Люксембург зробив великий крок у розвитку гірничодобувної промисловості. Це не тільки провідна, а й сучасна і комплексна сфера її матеріального виробництва.
Характерними рисами, порівняно з іншими головними розвиненими країнами, є низька частка високотехнологічних виробництв і висока працемісткість галузей, які виготовляють споживчі товари тривалого і короткочасного користування. Відповідним є і склад промислового експорту: сталь, автомобілі, судна, побутова електротехніка (морозильники, кухонні печі, пральні, посудомийні і швейні машини), конторське обладнання (друкарські і лічильні машини), тканини, одяг, взуття, пластмасові вироби і меблі. Вивіз і ввіз сталі та автомобілів майже однакові, але як експортер і, відповідно, виробник побутової електротехніки, одягу Люксембургу займає провідні позиції в Західній Європі. Одночасно експортні виробництва країни зазнають все більшої конкуренції з боку нових індустріальних країн з більш дешевою робочою силою.