Природні та соціально-економічні передумови розвитку й розміщення фермерського господарства в Україні

Навантаженість  ріллі на трактор в Україні  у 4—20 разів, а посівів зернових на комбайн — у 4—8 разів більша, ніж у розвинених країнах світу.

Технологічна потреба  фермерства в машинах і обладнанні вимірюється в сумі 250—280 млрд грн. і передбачає у найближчі 10 років щорічні інвестиції на ці цілі 25—28 млрд грн [1, c.35].

Ринок техніки України  розбалансований, адже 36 тис. сільськогосподарських  підприємств (67,5 %), які мають в  обробітку в середньому 29,3 га землі  на одне господарство, потребують близько 130 тисяч тракторів. Це переважно фермерські господарства. У 2008 р. 43,1 тис. фермерів мали лише 31,6 тис. тракторів. Тобто ємність ринку тракторів малої та середньої потужності величезна й задовольняється вона переважно з Китаю, Японії, Таїланду.

Фермери й інші дрібні сільськогосподарські підприємства забезпечені тракторами незадовільно. Середні за розмірами сільськогосподарських угідь підприємства мають їх у достатній кількості, попит на них задовольняється вітчизняними заводами. Сільськогосподарські товаровиробники, які обробляють 4/5 сільськогосподарських угідь, забезпечені тракторами на 45—50 %. Цей сегмент ринку техніки особливо привабливий для іноземців, про що переконливо свідчать виставки-ярмарки, які організовує Міністерство аграрної політики України та Міністерство промислової політики України.

Характеризуючи  ринок техніки слід зважати, що в  Україні налічується понад 13 млн  господарств населення, які обробляють 16,3 млн га. На початок 2008 року в них було близько 143 тис. різних тракторів, тобто 1 трактор припадав на 94 господарства.Динаміка наявності тракторів і зернозбиральних комбайнів у фермерських господарствах України у 2008 – 2010 рр. наведена у табл. 2.2.

На основі державної  підтримки розвитку сільськогосподарського машинобудування й аграрного виробництва на сучасному етапі можливо, хоч і з деяким запізненням, здійснити техніко-технологічне переобладнання машинобудування, забезпечити проведення науково-дослідних і дослідно-конструкторських розробок, впровадження нових найдосконаліших машин і комплексів, врятувати галузь від загибелі.

Нині держава  компенсує окремим видам сільськогосподарських товаровиробників 30 % вартості закупленої техніки вітчизняного виробництва; надає можливість придбати її на умовах фінансового лізингу через НАК «Украгролізинг» при 2,8—3,2 % річних, виділяє пільгові кредити, компенсуючи до 50 % їх вартості.

Таблиця 2.2

Динаміка наявності тракторів і зернозбиральних комбайнів у фермерських господарствах України у 2008 – 2010 рр.

	Роки			Абсолютний приріст		Темп росту
Показники	2008	2009	2010	2008- 2009	2009- 2010	2008- 2009	2009- 2010
Трактори всіх марок (без тракторів, на яких змонтовані машини)	320034	319872	318788	162	-1084	0,99	0,99
у тому числі
В сільсько- господарських підприємствах	169953	161800	153791	-8153	-8009	0,95	0,95
В господарствах населення	150081	158072	164997	7991	14925	1,05	1,04
Зернозбиральні комбайни	57503	57435	56580	-68	-855	0,99	0,98
у тому числі
В сільсько-господарських підприємствах	41032	39091	36783	-1941	-2308	0,95	0,94
В госпо-дарствах населення	16471	18344	19797	1873	1453	1,11	1,08
Крім того, міні-трактори і мотоблоки в господарствах населення	25608	30564	35602	4956	5038	1,19	1,16

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Отже, матеріально-технічна база фермерських  господарств в Україні є дуже слабкою. Більшість техніки, що є  наявною сьогодні в фермерських  гоподарствах є мало ефективною, фізично  та морально застарілою. Переважна  більшість фермерів не можуть одразу покращити своє становище і змушені  користуватись технікою, яка залишилася ще з радянських часів. Але і ця техніка зазвичай не знаходиться у власності цих фермерів, а взята в орену.

 

 

 

 

2.3 Розвиток тваринництва та рослинництва в Україні.

 

Рослинництво

Реалізація генетичного  потенціалу сільськогосподарських  культур на ланах України на прикладі озимої пшениці показана на риc. 2.2

Рис.2.2 Реалізація генетичного  потенціалу сільськогосподарських культур (на прикладі озимої пшениці) в Україні у 1976 -2009 рр. , урожайність, ц/га.

Які основні причини таких  низьких показників урожайності  сільськогосподарських культур? Одною із основних причин є внесення мінеральних добрив. На рис. 2.3 показана динаміка внесення мінеральних добрив в Україні за останні 20 років. До 2008 року відбувалось поступове збільшення як площ, де вносилися добрива з 19% до 69%, так і абсолютної кількості добрив – з 13 кг діючої речовини до 57 кг на гектар. На превеликий жаль, в останні роки ця тенденція призупинилася і зараз спостерігається зменшення у порівнянні до минулих років на 35% кількості мінеральних добрив, що вносяться фермерами, і зменшення на 23% площі, де такі добрива вносяться. Співставимо цифри абсолютного внесення кількості добрив: у найродючіший 2008 рік 57 кг діючої речовини і 37 кг у 2010 році – до фізіологічної потреби внесення добрив для реалізації генетичного потенціалу сільськогосподарських культур, яка коливається в різних природнокліматичних зонах від 200 до 250 кілограмів діючої речовини на гектар. Як бачимо, у 2008 році мінеральних добрив було внесено близько 25% до потреби, на сьогоднішній день фермерські господарства вносять лише сьому частину добрив, що потребує рослина.

Рис. 2.3 Внесення мінеральних добрив під сільськогосподарські

культури України у 1990 - 2010, кг/га д.р. та частка удобреної площі, %

Ще більш катастрофічна  ситуація склалася з внесенням органічних добрив під сільськогосподарські культури (див. рис. 2.4). В 2009 році внесення органічних добрив становило 0,6 тонн на гектар на площах всього 2,5% від загальної площі ріллі. І це при тому, що потреба для реалізації генетичного потенціалу і збереження родючості ґрунту знаходиться на рівні 8-10 тонн органічних добрив на гектар.

Наступним важливим елементом  дотримання технологій вирощування  сільськогосподарських культур  є захист посівів від бур’янів, хвороб і шкідників. Оскільки зараз  використовуються різноманітні засоби захисту, на рис. 2.5 наведено грошовий еквівалент внесення засобів захисту в перерахунку на гектар.

 

Рис.2.4 Внесення органічних добрив під сільськогосподарські культури України у 1990- 2009 рр. , т/га та частка удобреної площі, %

До 2009 відбувалось зростання кількості засобів захисту рослин з 15,9% до 49% до технологічної потреби. В 2010 році внесення засобів захисту в фермерських господарствах становило всього на третину до потреби. Якщо технологічна потреба у засобах захисту для реалізації генетичного потенціалу на рівні 70-80% коливається від 1100 до 1350 грн на гектар (в залежності від технологій і умов вирощування), то в поточному році фермери України витратили менше ніж 400 грн на гектар. Аналогічна ситуація складається з вирощуванням і інших сільськогосподарських культур.

Низький рівень урожайності  основних сільгоспкультур також  поглиблюється недостатнім рівнем технічного забезпечення фермерських господарств, що призводить до неякісного виконання основних етапів вирощування та порушення строків їх проведення.

 

 

 

 

Таблиця 2.3

Деякі показники виробництва  озимої пшениці  в Україні у 2009 році за умов повного виконання технологічних вимог

Урожайність	78,6 - 90,1 ц/га
Загальні витрати	5100 грн./га
Якість	2 - 3 клас
Собівартість	664 грн./т
Витрати на вирощування озимої пшениці по Україні у 2009 році не перевищують 3000 грн/га

 

 

 

 

 

 

Рис. 2.5 Забезпеченість засобами захисту посівів сільськогосподарських культур (на прикладі озимої пшениці) в Україні у 2005 - 2010 рр.

Витрати на вирощування озимої пшениці на один гектар у найкращі 2008-2009 роки не перевищували 3000 грн на гектар, в той час, як для дотримання технологічних вимог необхідно було використати на один гектар 5100 грн.

 Аналогічна ситуація  складається при використання сільськогосподарської техніки. На рис. 2.6 показана динаміка втрат урожаю в залежності від тривалості збирання.

Рис.2.6 Втрати урожаю в залежності від тривалості збирання, %

Якщо даний графік накласти на фактичні показники тривалості збирання урожаю в різних областях України, то можна розрахувати біологічну урожайність  і біологічний урожай, який був  на полях, порівняти його з фактичною  урожайністю і з фактичним  валовим збором зернових культур, і  оцінити, які втрати мали сільгосптоваровиробники. Дані про валовий збір і біологічний урожай зернових в Україні у 2008-2010 рр. наведені у табл. 2.5

Так, за розрахунками, у найкращий для фермерів України 2008 рік, коли був зібраний рекордний урожай у 53,3 млн тонн,  при урожайності 34,7 ц/г, спостерігались втрати на кожному гектарі 6,8 ц/га, бо біологічна урожайність за нашими розрахунками складала 41,5 ц/га. Біологічний урожай у 2008 році був 63,7 млн тонн. Таким чином, загальні втрати зернових у 2008 році на етапі збирання склала 10,4 млн тонн. Аналогічна ситуація спостерігалася і у 2009 році. У таблиці 2.4 показано динаміку виробництва основних сільськогосподарських культур в Україні за 2008—2010 рр.

 

 

Таблиця 2.4

Динаміка виробництва  основних сільськогосподарських культур  в Україні за 2008—2010 рр. ,(тис. т)

	Роки			Абсолютний приріст		Темп росту
Показники	2008	2009	2010	2008-2009	2009-2010	2008-2009	2009-2010
зернові та зернобобові культури	53290	46028	39271	-7262	-6757	0,8637	0,8532
цукрові буряки (фабричні)	13438	10068	6364	-3370	-3704	0,7492	0,6321
насіння соняшнику	6526	6364	6772	-162	408	0,9752	1,0641
картопля	19545	19666	18705	121	-961	1,0062	0,9511
овочі	7965	8341	8122	376	-219	1,0472	0,9737
плоди та ягоди	1504	1618	1747	114	129	1,0758	1,0797

 

Таблиця 2.5

 Валовий збір і біологічний  урожай зернових в Україні у 2008-2010 рр.

Показник		Фактична	Біологічна	Втрати
Урожайність, ц/га	2008	34,7	41,5	6,8
	2009	29,7	37,1	7,4
	2010 прогноз	26,4	35,2	8,8
Валовий збір,  млн.т	2008	53,3	63,7	10,4
	2009	46,0	57,5	11,5
	2010 прогноз	38,7	51,6	12,9

 

 

 

Тваринництво

Подібна ситуація складається з реалізацією генетичного потенціалу сільськогосподарських тварин і птиці.  В табл. 2.6 показаний генетичний потенціал основних продуцентів м’яса, а саме: м’ясної птиці – бройлерів, свиней і великої рогатої худоби, а також генетичний потенціал тварин у нашому молочному скотарстві і у вівчарстві.

Переважна частина показників реалізації генетичного потенціалу коливається на рівні 50%. Тільки у бройлерному виробництві фермерські господарства мають реалізацію генетичного потенціалу на рівні 77%, в першу чергу, за рахунок запровадження  інтенсивних технологій вирощування птиці на сучасних птахофабриках, що були реконструйовані або збудовані за останні роки. У таблиці 2.7 наведено динаміку поголів'я худоби та птиці в Україні в період 2008—2010 рр. Яка основна причина реалізації генетичного потенціалу всього на рівні 50% від тих показників, яких досягла українська наука? Безумовно, ця причина має комплексний  характер і криється, знову ж таки, у недотриманні технологічних умов утримання, вирощування і годівлі сільськогосподарських тварин. Це демонструє табл.2.8 щодо витрат концентрованих кормів на годівлю тварин у фермерських господарствах.

Таблиця 2.6

Реалізація генетичного  потенціалу продуктивності сільськогосподарських тварин і птиці в Україні.

Показник	Генетичний потенціал	Факт	Реалізація потенціалу, %
Прирости живої маси на вирощуванні  і відгодівлі,  г на добу:
Бройлери	52	40	77
Свині	750	361	48
ВРХ	850	449	53
Надій молока на корову, кг	7000	3790	54
Настриг вовни з вівці	7	3,5	50

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Так, з 67,7 млн центнерів  кормових одиниць концентрованих кормів, які необхідні тваринницьким  господарствам України, тільки 39,5 млн  тонн (58%) тварини отримують як комбікорми. Це в середньому. У скотарстві у  вигляді комбікормів тварини отримують тільки 8,4% кормів, тоді як середньо виважена кількість їх в раціоні повинна складати не менше ніж 25%, а для дійних корів – до 40%. У свинарстві рівень годівлі комбікормами складає 20%, тоді як сучасне розвинуте свинарство на 100% базується на годівлі комбікормами. Як результат, реалізація генетичного потенціалу тварин у свинарстві – 48%, у виробництві молока – 53%, у виробництві яловичини – 54%.