Природні та соціально-економічні передумови розвитку й розміщення фермерського господарства в Україні

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП.....…………………………………………………………………………...3

І. РОЗДІЛ. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФУНКЦІОНУВАННЯ ФЕРМЕРСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА  ……………………………………………………………………….5

1.1 Фермерство: сутність, особливості  функціонування і розвитку. ……...........5

1.2Взаємовідносини  фермерського господарства з установами  банків,  страховими органами  і бюджетом. ……………………………………………………..7

1.3 Державне регулювання  підприємництва в АПК. …………………………..10

ІІ. РОЗДІЛ. ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ ФЕРМЕРСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА В УКРАЇНІ …………………………………...12

2.1 Природні передумови розвитку фермерства в Україні. ……………………12

2.2 Матеріально - технічна база фермерських господарств в Україні. ….........15

2.3 Розвиток тваринництва та рослинництва в Україні. ………………….........20

ІІІ. РОЗДІЛ. ПЕРСПЕКТИВИ  РОЗВИТКУ ФЕРМЕРСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА В УКРАЇНІ ………………………………………………...............29

3.1 Світовий досвід розвитку фермерства. ……………………………………...29

3.2 Шляхи подолання проблем фермерства в Україні. ………………...............32

ВИСНОВКИ ………………………………………………………………………35

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………...39

ДОДАТКИ…………………………………………………………………………41

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Сільське господарство належить до базових, життєзабезпечуючих галузей, стан та ефективний розвиток яких безпосередньо  впливає на функціонування всієї  національної економіки. Сьогодні сільське господарство залишається однією з най пріоритетних  галузей діяльності України. Незважаючи на проведені в останнє десятиріччя  заходи з реформування на ринкових засадах аграрних і земельних відносин, вітчизняне сільське господарство все ще перебуває в кризовому стані. Його нинішня матеріально - технічна база є надмірно спрацьованою й продовжує високими темпами деградувати, як і соціальна інфраструктура села. Техніко-технологічна оснащеність і фондозабезпеченість галузі мають стабільну тенденцію до зниження.

Основні причини такого стану – занепад інвестиційної діяльності в національному АПК, збитковість або надто низький рівень рентабельності переважної більшості сільськогосподарських підприємств і відсутність у них необхідних коштів на техніко-технологічне оновлення виробництва та соціальний розвиток села. Аграрний сектор національної економіки, завдяки якому в державі формується величезні грошові потоки, з одного боку, залишається, як і раніше, “обділеним” інвестиціями, торгівлею та фінансовими ресурсами, а з другого, працює на інші галузі і сфери національної економіки, виснажуючий власний природно-екологічний, ресурсно-виробничий і людський потенціали. Все це створює реальну загрозу продовольчій безпеці та продовольчій незалежності України, не говорячи вже про перетворення її на аграрного лідера світу.

Обєктом дослідження є фермерські господарства України та фактори, що впливають на їхрозвиток.

Предметом дослідження є фермерське господарство в Україні.

Мета дослідження полягає у визначенні значення, сучасного стану, проблем та перспектив розвитку фермерства в Україні.

Головні завдання даного дослідження :

- Визначення особливостей функціонування фермерських господарств в Україні;

- Встановлення  особливостей взаємодії  фермерських господарств з фінансовими установами;

- Оцінка ефективності державного  регулювання фермерства в Україні;

- Аналіз природних передумов  розвитку фермерства в Україні;

- Оцінка сучасного стану фермерства  в Україні;

- Визначення пріорітетних напрямів  розвитку фермерства в Україні;

- Аналіз світового досвіду розвику фермерства ;

- Визначення прогнозів щодо  розвитку фермества в Україні.

Для досягнення поставленої мети необхідно  визначити:

- Теоретичні аспекти функціонування фермерства в Україні;

- Проаналізувати розвиток фермерства  за останній період, визначити  проблеми функціонування;

- Визначити основні напрями  розвитку фермерства в Україні.

Основним завданням дослідження є визначення особливостей формування такого ринкового механізму, який би був рушієм економічного прогресу, змушував суб'єктів господарської діяльності відновити, а в подальшому нарощувати обсяги сільськогосподарського виробництва, відмовитися від застарілих технологій і освоїти нові, добиватися зниження собівартості виробленої продукції та підвищення рентабельності фермерських господарств.

В роботі використано статистичний, аналітичний та графічний методи дослідження.

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ I

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФУНКЦІОНУВАННЯ ФЕРМЕРСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА

         

1.1 Фермерство: сутність, особливості функціонування і розвитку.

 

Фермерське господарство - це сільськогосподарське підприємство, яке функціонує на приватній або (і) орендованій землі, застосовує сімейну  або (і) найману працю, та виробляє аграрну  продукцію для реалізації на ринку  з метою задоволення особистих і виробничих потреб [8, с.196].

       У літературі  зустрічаються поняття "фермерське" і "селянське" господарство. Ці поняття виникли й історично  пов'язані з двома шляхами розвитку  капіталізму у сільському господарстві: американським і прусським.

       Швидкий  шлях переходу сільського господарства  від натурального до товарного  називають американським, а повільний  - прусським. Звідси і термінологія. Сільськогосподарське підприємство  в США - це ферма, а в Німеччині  - селянське господарство. Власника  ферми називають фермером, а власника  селянського господарства - бауером  (селянином). Нині істотної відмінності  між фермерським і селянським  господарством немає. Хоча Закон  України "Про фермерське (селянське)  господарство" фіксує ці терміни [8,с.196].

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про фермерське господарство" фермерське господарство є формою підприємницької  діяльності громадян зі створенням юридичної  особи, які виявили бажання виробляти  товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією  з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для  ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Фермерська діяльність як вид підприємництва здійснюється за такими принципами:

- вільний вибір діяльності;

- залучення на добровільних засадах до здійснення фермерської діяльності майна та коштів юридичних осіб та громадян, у тому числі на умовах оренди;

- повна самостійність у формуванні програми діяльності,виборі постачальників ресурсів і споживачів вироблюваної продукції,встановлення цін відповідно до чинного законодавства;

- вільне наймання працівників;

- залучення матеріально-технічних, фінансових, трудових, природних та інших видів ресурсів, використання яких не заборонене або не обмежене законодавством;

- вільне розпорядження прибутком (доходом), що залишається після внесення платежів, установлених законодавством;

- самостійне здійснення фермерським господарством зовнішньоекономічної діяльності, використання ним належної йому частки валютної виручки на свій розсуд;

- майнова та інша відповідальність за результати господарської діяльності.

Членами фермерського господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 16 річного віку, та інші родичі, які об’єдналися для роботи в цьому господарстві. Членами  селянського (фермерського) господарства не можуть бути особи, в тому числі  родичі, які працюють у ньому за трудовим договором ( контрактом, угодою)[5].

Селянське (фермерське) господарство в системі народногосподарського  комплексу є рівноправною формою ведення господарства поряд з  державними, колективними, орендними  та іншими підприємствами і організаціями, господарськими товариствами [5].

Рівноправність селянського (фермерського) господарства з іншими аграрними товаровиробниками дістає вияв, зокрема в тому, що воно має  право бути засновником або членом асоціацій, консорціумів, корпорацій, акціонерних товариств, інших об’єднань, кооперативів, спільних підприємств  із виробництва, переробки та реалізації сільськогосподарської продукції, які обслуговують агропромисловий  комплекс, а також несільськогосподарських  підприємств та організацій, в тому числі за участю іноземних партнерів, брати участь у створенні комерційних банків або бути їх членом [17, с.287].

Фермерські господарства є основними виробниками сільськогосподарської  продукції у високорозвинених країнах  світу. Створення нових технологій, отримання досвіду ведення сільського господарства зумовлює розвиток фермерства.

Особливістю розвитку фермерських  господарств на сучасному етапі  є їх якісний розвиток. За останнє  десятиріччя кількість фермерських  господарств суттєво не збільшилася, а в деяких роках спостерігалося навіть зменшення. Це зумовлює збільшення розмірів, підвищення концентрації виробництва, нарощування капіталу фермерських  господарств. Однак, функціонування фермерських  господарств залишається недостатньо  ефективним. Так, займаючи 7,4% площі  сільськогосподарських угідь країни, частка цих господарств у виробництві  валової продукції становить  лише 3,9 відсотки. Саме тому постає потреба  поглибленого вивчення змін у структурі  та технології виробництва, продуктивності праці, процесах спеціалізації та концентрації виробництва у фермерських господарствах, підвищенні ефективності їх функціонування.

 

1.2 Взаємовідносини  фермерського господарства з установами  банків,  страховими органами  і бюджетом.

 

Селянське (фермерське) господарство має право відкрити на свій вибір в будь-якій установі банку розрахунковий та інші рахунки, включаючи валютний, вільно розпоряджатися власними коштами, що є на цих  рахунках,  використовувати їх як на безготівковій основі, так і готівкою відповідно до  законодавства.

Списання коштів із розрахункового рахунку селянського (фермерського) господарства, крім платежів до бюджету, може проводитись лише за його згодою, або за рішенням суду, або на підставі виконавчого напису та в інших, визначених законодавчими актами випадках. Платежі до бюджету вносяться в порядку і в терміни, що встановлюються  законодавством України.

Селянське (фермерське) господарство має право одержувати в  установах  банку, у підприємствах і кооперативах довготермінові і  короткотермінові позички на підставі укладеного кредитного договору, який  визначає умови кредитування [5].

На селянські (фермерські) господарства поширюються пільги та пріоритети щодо державних інвестицій, передбачені законом “Про  пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в  народному господарстві” [17, с.297].

Селянське (фермерське) господарство одержує кредит під заставу майна, поруку (гарантію) та інші види забезпечення зобов’язань. Під заставу  приймаються товарно-матеріальні цінності, вироблена продукція, основні виробничі фонди, а також інше майно позичальника у порядку, встановленому законодавством України.

Передна у власність земельна ділянка може бути об’єктом застави  лише за забов’язанням з участю кредитної установи. При цьому земля, що є  предметом застави, залишається у заставодавця або у третьої особи [5].

Для підтримки селянських (фермерських) господарств і створення стабільних фінансових умов при одержанні ними банківського кредиту використовуються кошти Українського державного фонду підтримки селянських (фермерських) господарств, на поповнення яких щорічно в проекті державного бюджету Кабінет Міністрів України передбачає  відповідні фінансові ресурси.

Селянське (фермерське) господарство несе повну відповідальність за дотримання кредитних договорів і розрахункову дисципліну. У разі несвоєчасного повернення одержаних кредитів установи банку без звернення до суду, арбітражного суду, можуть використовувати право на реалізацію  заставленого  майна [17, с.297].

З метою зменшення втрат  від стихійного лиха, інших страхових  випадків селянське (фермерське) господарство може страхувати своє майно, будівлі, споруди, техніку, тварин, посіви, насадження тощо. Страхування  всіх видів майна може здійснюватись на добровільних засадах відповідно до законодавства України [5].

Оподаткування прибутку селянського (фермерського) господарства  проводиться упорядку,встановленому законодавством для сільськогосподарських підприємств [5].

Селянські (фермерські) господарства звільняються від оподаткування  доходів, одержаних від сільськогосподарської діяльності, крім випадків,  передбачених законодавчими актами України. Новостворені селянські (фермерські) господарства звільняються від оподаткування на 3 роки, а в трудонедостатніх селах на 5 років [5].

Членам селянського (фермерського) господарства починаючи з 16-ти річного  віку і особи, які працюють в ньому  за трудовим договором (контрактом, угодою), підлягають державному соціальному страхуванню і пенсійному забезпеченню на рівні з працівниками сільського господарства. Селянське (фермерське) господарство реєструється як платник внесків на державне соціальне страхування в органах пенсійного фонду України і Фонду соціального страхування України за своїм місцем розташування, у встановленому порядку сплачує внески на державне соціальне страхування на всі види заробітків за членів селянського (фермерського) господарства та осіб, які працюють в ньому за тудовим договором (контрактом, угодою). Час роботи в селянському (фермерському) господарстві членів господарства та осіб, які працюють за трудовим договором (контрактом, угодою), зараховується до загального і безперервного стажу роботи на підставі  записів у трудовій книжці і документів, що підтверджують сплату внесків на соціальне страхування.

Членам селянського (фермерського) господарства та особам, які працюють в ньому за трудовим договором (контрактом, угодою), призначені пенсії виплачуються у повному розмірі з урахування одержуваного заробітку (доходу). Селянське (фермерське) господарство відповідно до чинного законодавства несе матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну його членам і особам, які працюють в ньому за трудовим договором (контрактом, угодою), каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, пов’язаними з  виконанням ними своїх трудових обов’язків [5].