Лісова промисловість

Цікавим є те, що при загальному зменшенні заготівлі деревини недовикористовується розрахункова лісосіка у середньому по роках на 15 %, та істотно перевиконуються плани рубань, пов'язаних з веденням лісового господарства. Так, у 2001 році план обсягів рубань, пов'язаних з веденням лісового господарства, був перевиконаний на 24,5 %, план суцільних санітарних рубань – 50,7 %, вибіркових санітарних рубань – 16,7 %. У 2008 році ці тенденції не змінилися на краще і це при збільшенні плану суцільних санітарних рубань на 300 тис. га. На цю негативну тенденцію звертають увагу провідні економісти галузі. Велика кількість підприємств галузі, враховуючи кон'юнктурні умови та безконтрольність, під виглядом згаданих лісогосподарських рубань, проводить звичайні рубання головного користування шляхом відомих поступово-вибіркових рубань (у тому числі за принципом індивідуального пошуку дерев, найкращих за формою стовбура і придатних для вироблення з них лісових сортиментів, найцінніших за розмірами і технічними властивостями) [12, c. 49].

Таблиця 2.2

Обсяги рубань, пов'язаних з веденням лісового господарства, підприємствами Держкомлісгоспу України, тис. м³ загальної маси

В останні роки лісосічний фонд недовикористовується на 10-20 %, як правило, за рахунок тих регіонів, в яких розробка лісосік пов'язана з великими затратами, оскільки вони розташовані у складних природних умовах.

Інтенсивність лісокористування залишається невисокою. Вирубка деревини в розрахунку на 1 га вкритих лісовою рослинністю земель становить 1,4 м³, або 38 % річного приросту насаджень, і 0,8 % запасу при нормі відповідно 80-85 і 2,0 %. Неповне використання нормативних показників приросту і запасу насаджень пов'язане з тим, що у структурі лісового фонду переважають молодняки та середньовікові насадження. На використання лісосировинних запасів значно впливає і сучасна економічна ситуація в Україні. З цього можна зробити висновок, що в лісах України відбувається накопичення лісосировинних запасів, як важливої бази росту лісокористування в майбутньому.

Аналіз окремих показників виробничо-господарської діяльності підприємств Держкомлісгоспу України характеризує табл. 3. За останні роки намітилась чітка тенденція зростання собівартості знеособленого м³ заготовленої деревини та, відповідно, ціни на заготовлену деревину. Вартість деревини зросла із 36 грн. за м³ у 1997 році до 90 грн. за м³ у 2003 році, а частка кореневої плати знизилась відповідно з 18 до 11 % у вартості деревини. За останні 3 роки частка кореневої плати у собівартості деревини, заготовленої у процесі рубання головного користування, становила тільки 13 %.

Незважаючи на дуже низька частка лісистості території України, низьку частку стиглих і перестійних лісових насаджень у структурі лісового фонду, важливе національне і всепланетарне значення екологічних функцій лісів, а також розвинену деревообробну промисловість, значна частка круглих лісоматеріалів (12,2 %) експортується за цінами, значно вищими від цін внутрішнього ринку, але нижчими міжнародних. Така ситуація свідчить про те, що деревообробна промисловість України у найближчі роки зіткнеться з проблемою істотного зростання цін на пиловник та інші лісоматеріали. Будуть також зростати кореневі ціни на деревостани, що будуть продаватися лісовласниками на корені. У зв'язку з цим, Україна повинна проводити виважену лісову політику, яка б передбачала підтримку не тільки лісового господарства, але і деревообробної промисловості, що завдяки низьким цінам на сировину динамічно розвивається в останні роки.

Лісова політика щодо регулювання  рубань лісу серед промислово розвинених країн найбільш ліберальна у США. У цій країні лісовласники, які не пов'язані зобов'язаннями з державними органами (не отримують державних грантів і субсидій), мають право рубати ліс різного віку. Від них вимагається тільки план рубань, затверджений службою державного лісничого (процедура затвердження, як правило, є формальною, оскільки чинне законодавство і офіційні інструкції не регулюють обсяги і вік рубань лісових насаджень).

У більшості європейських країн  на рубку лісу необхідно мати спеціальний дозвіл (незалежно від форм власності на ліси). В європейських країнах державними органами регулюється мінімальний вік рубань деревостанів, встановлюються вимоги щодо ландшафтного планування, ліміти лісокористування. Рубань лісу здійснюються з врахуванням ринкової кон'юнктури, небезпеки виникнення вітровалів і сніголамів.

Адміністративні обмеження  щодо рубань лісу в європейських країнах  пов'язані найчастіше з обмеженнями щодо віку рубань лісу. Обмеження рубань інколи пов'язані зі способами рубань лісових деревостанів, забороною рубання лісових насаджень на окремих ділянках (залежно від суспільних, екологічних і соціальних функцій лісу).

Перехід до сталого розвитку потребує формування Національної програми та плану дій з питань охорони навколишнього середовища, розробки та реалізації основних напрямків екологічної політики, нових підходів до вироблення соціально-економічної стратегії держави та відповідної екологічної свідомості суспільства.

2.2. Аналіз розвитку деревообробної  промисловості поліського регіону 

Деревообробна промисловість входить  до складу лісопромислового комплексу України і бере безпосередню участь у процесі лісокористування, який полягає у вилученні й використанні лісових ресурсів, їх відтворенні та покращанні.

Незважаючи на те, що підприємства галузі розташовані на території  всіх областей України, пріоритетний розвиток лісова і деревообробна промисловість одержали на півночі та заході країни, де сконцентровані значні лісосировинні ресурси – Карпати та Полісся [1, 2, 4]. Здебільшого це пов'язано з високою матеріаломісткістю галузі. Промисловий потенціал, створений на підприємствах галузі, достатньою мірою забезпечує потреби внутрішнього ринку в лісопильній продукції, плитних матеріалах, фанері, меблях та інших видах продукції.

У деревообробній промисловості України  упродовж 2004-2008 рр. спостерігається тенденція до збільшення кількості підприємств та обсягів реалізації продукції [6]. До складу поліського регіону (ПРУ) входять Волинська, Рівненська, Житомирська, Київська, Сумська та Чернігівська області. Деревообробні підприємства ПРУ, як і України загалом, протягом 2002-2007 рр. розвиваються випереджальними темпами, про що свідчать індекси промислової продукції (табл. 2.3).

Як показують дані таблиці, протягом 2002-2007 рр. по всіх областях були незначні коливання індексів, проте у 2008 р. спостерігається значне зменшення індексів, крім Чернігівської області, що свідчить про скорочення у регіоні обсягів виробництва.

Поліський регіон відіграє важливу  роль у розвитку деревообробної промисловості України. Так, частка регіону в обсягах реалізованої промислової продукції (робіт, послуг) протягом періоду 2004-2008 рр. становить в середньому 32,3 %, а це означає, що регіон посідає друге місце після Карпатського (40,5 %) в обсягах реалізації продукції деревообробної промисловості [6, 7].

Таблиця 2.3

 Індекси промислової  продукції, у % до попереднього  року

Треба зазначити, що деревообробна  промисловість відіграє визначальну роль у розвитку не лише Поліського регіону, а й областей, що входять до його складу. Підтвердженням цьому є частка продукції деревообробної промисловості у загальному обсязі виробництва продукції промисловості кожної області. Так, у Рівненській області протягом 2004-2009 рр. у середньому вона становить 8,7 %, у Волинській – 3,9 %, у Житомирській – 3,8 %, у Чернігівській – 1,4 %, у Київській та Сумській областях – по 1 % [7].

Кожна з областей, що входить до складу Поліського регіону відіграє важливу роль у створенні деревообробного потенціалу регіону. Протягом 2004-2008 рр. у галузі спостерігається позитивна динаміка до зростання показників. Так, по Поліському ре-гіону спостерігається збільшення обсягів реалізованої промислової продукції (робіт, послуг) у 2,2 раза. Серед областей найвищі темпи росту зафіксовано у Волинській (у 4,2 раза), Рівненській (у 2,4 раза) та Чернігівській (у 2,2 раза) областях, а найнижчі – у Київській області (42,0 %). Збільшення обсягів виробництва відбулось внаслідок будівництва нових заводів, реконструкції і розширення діючих цехів, вкладення іноземних інвестицій, а також стабільного попиту на плитну продукцію. Проте, починаючи з 2009 р., у галузі спостерігається значне зменшення показників, що можна пояснити впливом світової фінансової кризи, яка не обійшла й Україну. Загалом по ПРУ у 2009 р. темпи росту продукції становили 82,4 % порівняно з 2008 р.

Таблиця 2.4

Динаміка обсягів реалізованої промислової продукції (робіт, послуг) підприємствами деревообробної промисловості (млн грн / %)

Найбільша частка продукції деревообробної промисловості протягом 2004-2009 рр. виготовлена  у Рівненській області, що в середньому становить 42,4 % від загального показника  по ПРУ. На другому місці йдуть Житомирська (17,7 %), Волинська (17,0 %) області, а найнижчі показники мають Київська (9,4 %), Чернігівська (7,3 %) та Сумська (6,1 %) області.

Особливістю Поліського регіону  є те, що області, які входять до його складу, мають досить високу лісистість, а обсяг заготовленої ліквідної деревини на його території становить 50,6 % від загального обсягу заготівлі по Україні [8]. Тому, маючи досить потужну сировинну базу, підприємства деревообробної промисловості регіону постійно збільшують обсяги виробництва. Через неможливість отримання статичних даних, Сумську область з подальших розрахунків вилучено.

Упродовж 2003-2007 рр. спостерігається позитивна динаміка нарощування обсягів перероблення деревини підприємствами ПРУ. Так, у 2007 р. продукції вироблено у 1,2 раза більше, ніж у 2003 р. Протягом цього періоду лідером виробництва є Житомирська область, частка продукції якої становить 28 %, високі показники мали також Волинська (25,5 %), Чернігівська (21,9 %) та Київська (13,5 %) області. Проте, за підсумками 2008 р., порівняно з 2007 р., економічна ситуація дещо змінилася, а саме: загалом по регіону відбувся спад виробництва деревини на 19,3 %; на 33,3 % зменшилось виробництво деревини у Волинській, на 28,7 % – у Київській, на 16,8 % – у Чернігівській та на 11 % у Рівненській областях.