Лісова промисловість

Лісохімічна промисловість включає: пірогенетичне (суха перегонка деревини), каніфольно-терпентинне, смоло-терпентинне, хвойно-ефірне та дьогте-курильне виробництва. Сировиною для лісохімічної промисловості є дрова листяних порід, з яких піролізом одержують деревне вугілля, оцтові порошок та кислоту, метиловий спирт, формалін, розчинники, флотаційні масла, карбамідні смоли. Соснова живиця і пневий сосновий осмол використовуються для виготовлення каніфолі, скипидару та ефірної олії; дубова кора — для дубильно-екстрактного виробництва. Продукцію лісохімічної промисловості застосовують у хімічній, металургійній і харчовій промисловості. В Україні лісохімічні промисли відомі з XII ст. (смолокуріння і вуглевипалювання на Поліссі), пізніше на Поліссі та у Карпатах розвивалося виробництво поташу, який використовували як мінеральне добриво. Заводська лісохімія виникла у другій половині XIX ст. — на початку XX ст. У 1923—1924 рр. в Україні вперше організовано промислове підсочування сосни, а у 1934 р. введено в дію Київський хімічний комбінат з каніфольно-терпентинним виробництвом. Основні центри лісохімії: Київ, Коростень (Житомирська область), Великий Бичків, Свалява, Перечин (Івано-Франківська область). У гірських, поліських і лісостепових районах розвивається переробка хвої на хвойно-вітамінне борошно, ефірну олію, хлорофілокаротинову пасту тощо, а також переробка соснових пнів на каніфоль і терпентину.

Гідролізна промисловість об’єднує підприємства, які методом гідролізу деревини й нехарчової рослинної сировини виробляють етиловий спирт, кормові дріжджі, глюкозу та ксиліт, органічні кислоти, лігнін та ін. Сировиною є тирса та інші відходи деревообробної промисловості, подрібнена деревина, бавовняна та соняшникова лузга, кукурудзяні качани, солома хлібних злаків, лляна костриця. Галузь кооперується з олійно-жировою й консервною та іншими виробництвами лісової, деревообробної і целюлозно-паперової промисловості. До підприємств цієї галузі належать Верхньодніпровський гідролізно-фурфуроловий завод, цех по виробництву гідролізних кормових дріжджів з нехарчової сировини на Бєлгород-Дністровській картонній фабриці, Запорізький гідролізно-дріжджовий завод, Вознесенський (Миколаївська область), Вінницький, Слов’янський (Донецька область) та Васильківський (Київська область) дріжджові заводи.

 

1.2. Територіальний поділ  та управління галуззю лісової  промисловості в Україні 

 

Зародження розвитку галузі в Україні відбувається на рубежі ХYШ — ХІХ століть. У  цей період створюються дрібні кустарні лісопильно-деревообробні і меблеві  підприємства. Лісозаготівлі в переважному  більшості районів носять сезонний характер. В другій половині ХІХ століття з'являються лісохімічні виробництва (випалювання вугілля, видобуток живиці і т.п.).

Однак як галузь лісова і  деревообробна промисловість сформувалася в 1950-1990 р. На підприємствах почали впроваджуватися  механізовані й автоматизовані лінії, новітнє устаткування з програмним керуванням, сучасні технології і матеріали, особливо в меблевому виробництві.

Підприємства галузі розташовані на території всіх областей України, у містах Києві і Севастополеві.

Пріоритетний розвиток деревообробна і меблева промисловість одержав на півночі і заході країни, де зосереджені значні лісосировинні ресурси. У лісовому фонді мають перевага коштовні хвойні і твердо листі породи. Найбільші лісові масиви розташовані в Поліссі і Карпатах. Шпилькові насадження займають 43% загальної площі, з них сосна — 33%. Твердо листі складають 43%, з них дуб і бук — 32%. Щорічно в Україні заготовлюється близько 13 млн кубометрів деревини.

Промисловий потенціал  базових виробництв — деревостружкові  і деревоволокнисті плити. На базі заглибленої переробки малоцінної деревини і її відходів створено 25 цехів деревних плит. Найбільші з них — на ~~57321 домобудівному комбінаті, Наддвірнянському лісокомбінаті, Київському і Черкаському деревообробних комбінатах і інших . Цеху твердих деревоволокнистих плит діють на Вигодському лісокомбінаті, Оржівському деревообробному комбінаті і Київському експериментальному комбінаті плитних матеріалів.

Виробництво фанери, у  тому числі великого формату і  водостійкої, зосереджено на підприємствах  Карпатського регіону, Рівненської, Черкаської областей і Києва.

Меблева промисловість  найбільш розвита у великих містах — Києві, Харкові, Дніпропетровську, Донецьку й інших. Значні меблеві  центри сформувалися в межах лісопромислових  районів, де зосереджені основні  лісосировинні ресурси (Карпати, Житомирська, Львівська, Київська й інша області). Серед найбільш спеціалізованих меблевих підприємств — Ужгородський фанерно-меблевий комбінат, Івано-Франківська меблева фабрика, Дніпропетровський, Донецький, Чернівецький меблеві комбінати, меблевий комбінат "Стрий" і інші.

Складової галузі є лісозаготівельна промисловість. Свого розвитку вона досягла на території Закарпатської, Івано-Франківської і Чернівецької областей. Основні лісозаготівельні підприємства в цьому регіоні  — держлісгоспи Держкомлісу і спеціалізовані підрозділи колишніх лісокомбінатів Мінпромполітики України. Заготівля і вивезення деревини здійснюються на промисловій основі цілий рік.

Лісохімічна підгалузь представлена такими спеціалізованими лісохімічними підприємствами, як Перечинський, Свалявський і Великобичковський лісокомбінати в Закарпатській області і Вигодський лісохімічний завод на Ивано-Франківщині. На основі сухої перегонки деревини вони роблять деревне вугілля, оцтову кислоту, а також хімічну продукцію — карбомідні смоли, етилацитат, хімреагент для буравлення шпар і т.п.

Науково-технічну підтримку  галузі забезпечують 6 науково-дослідних  і проектно-конструкторських інститутів і організацій. Зокрема, головним в  області досліджень техніки і  технології переробки, захисти й облагороджування деревини є Український науково-дослідний інститут механічної обробки деревини.

Український державний  інститут по проектуванню меблів і  столярних виробів ("Укргипромеблі") упроваджує технічні новинки в меблеве  виробництво.

Відкрите акціонерне товариство "Укргіпродеревпром" займається проектуванням заводів  плитних матеріалів і підприємств  деревообробної і меблевої промисловості.

Український проектно-конструкторський технологічний інститут (ОАО "Укрпктиліспром", що є головним розроблювачем технічної документації на устаткування, разом зі Львівським проектно-конструкторським технологічним інститутом (ЗАТ "Лісдеревпром") виконує замовлення по проектуванню машин і механізмів.

Створений на підприємствах  галузі промисловий потенціал сьогодні цілком забезпечує потреби внутрішнього ринку в лісопильній продукції, плитних матеріалах, меблях і інших видах продукції з деревини. Однак більшість товарів через високу їхню собівартість унаслідок високих цін на енергоносії, сировину і матеріали виявилися неконкурентоспроможними на внутрішньому і зовнішньому ринках.

Основними експортерами продукції галузі з країн ближнього  зарубіжжя є Росія, Бєларусь, Киргізстан, Латвія, Молдова й інші держави. З  країн далекого зарубіжжя — Німеччина, Бельгія, Польща, Великобританія, Італія, Швейцарія, Чехія, Угорщина, Іспанія, США й інші. Експорт продукції і товарів з деревини в країни далекого зарубіжжя розширює можливості залучення у вітчизняну економіку закордонних виробничих і наукових досягнень вищого рівня.

Важливим аспектом державної  промислової політики за останні 5 років  стало посилення уваги до розгортання  на підприємствах галузі ринкової інфраструктури і створенню високорозвиненого  і конкурентноздатного промислового комплексу за рахунок залучення  недержавних інвесторів, зокрема закордонних.

У галузі вже створений  ряд спільних підприємство з виробництва  меблів, продукції деревообробки  і т.п. Але їхня частка у валовому продукті галузі незначна.

Разом з тим на переважному  більшості підприємств ще немає  сьогодення власника. Їм, як правило, виступає трудовий колектив, і тому при поділі прибутку перевага віддається формуванню фондів споживання, не відбувається відновлення основних фондів, модернізації устаткування, упровадження нових технологій.

Спад виробництва основних видів продукції привів до зменшення сукупного попиту на ринку праці. За останні роки зайнятість інженерно-технічних працівників і робітників на підприємствах галузі скоротилася більш ніж у 2 рази. Значна частина працівників трудиться в режимі неповного робочого дня (тижня) чи перебуває в змушених відпустках без чи збереження з частковим збереженням зарплати.

Через відсутність інвестицій кількість нових робочих місць, створюваних у приватному секторі, не компенсує числа робочих місць, загублених унаслідок корпоратизації і приватизації державних підприємств. Усе це створює визначені проблеми в сфері підготовки для потреб галузі фахівців вищої і середньої ланки, а також їхнього працевлаштування.

За останні 3,5 роки більш 240 підприємств, установ і організацій змінили організаційну форму господарювання. Частка державних підприємств складає ледве більше 7%. Це в основному сфера науково-технічного й організаційно-інформаційного забезпечення. У недержавному секторі домінують переважно акціонерні товариства відкритого і закритого типу. На ефективність їхньої роботи впливають недоліки державної інвестиційної політики, недосконалості фінансово-кредитної системи, вага податків, а також непогодженість законодавчої бази і її відставання від вимог часу.

Необоротні зміни, що відбулися у всіх ланках господарського механізму, вимагають залучення значних засобів у стислий термін. З огляду на обмеженість внутрішніх джерел фінансування, органами керування приділяється увага по залученню інвестиційних і кредитних ресурсів розвитих країн, міжнародних фінансових організацій і особливо часток капіталовкладень.

Лісохімічний підкомплекс об’єднує підприємства, що виробляють деревне вугілля, оцтову кислоту, ефірну олію, карбамід. На нього припадає 2% товарної продукції комплексу. Як правило, підприємства тяжіють до місць лісозаготівлі, бо для виготовлення їх продукції використовують дрова листяних порід, соснову живицю, дубову кору. Головними центрами лісохімії є: Перечин, Свалява (Закарпатська область), Коростень (Житомирська область), Київ та ін. Кормові дріжджі і фурол з лісових ресурсів, а також відходів сільськогосподарського виробництва (качанів кукурудзи, лушпиння соняшнику) виробляє нова галузь підкомп-лексу – гідролізна промисловість за межами лісопромислових районів (Запоріжжя, Білгород-Дністровський). Необхідно зазначити, що ці підприємства дуже забруднюють природне середовище та є екоагресивними.

У територіальній організації лісовиробничого комплексу України виділяють два важливих райони – Поліський і Карпатський – і ряд лісовиробничих центрів, що знаходяться за їх межами (Донецьк, Дніпропетровськ, Одеса, Харків та ін.). Важливу роль у розвитку галузей комплексу відіграють області Карпатського регіону. Вони випускають майже 34% усієї товарної продукції галузі, в тому числі Івано-Франківська та Закарпатська – по 10%, Львівська – 9%, Житомирська і Київська – по 7%, Донецька, Дніпропетровська, Харківська – по 3,9%, Чернівецька – 3,5%, Чернігівська і Хмельницька – по 4%.

Ресурси деревини в Україні не задовольняють потреб споживача. Тому деревина та її продукти купуються за кордоном. Залучення до госпо-дарського обігу додаткових деревних ресурсів можливе завдяки повнішому використанню усієї біомаси дерева (пеньки, кора, гілки), вторинних та інших матеріалів і вивільнення деревини шляхом використання у тарному і целюлозно-паперовому та інших виробництвах найрізно-манітніших замінників (макулатура, терміття, лушпиння, лоза, каоліни).

До основних напрямів розвитку ЛВК необхідно віднести:

– суттєве розширення масштабів лісовідтворення;

– покращання видового складу лісів;

– впровадження сучасних технологій деревопере-робки та забезпечення повного використання цієї сировини;

– підвищення технічного рівня підприємств;

– більш активне проведення реабілітаційних робіт у зоні впливу Чорнобильської катастрофи;

– здійснення широкомасштабних лісомеліорацій;

– більш повне використання рекреаційної функції лісу.

Вигідне географічне  розташування України і промисловий  потенціал, створений на підприємствах  лісової і деревообробної промисловості, наявність якісних місцевих лісосировинних ресурсів і кваліфікованих робітників, а також інженерно-технічних кадрів додають підприємствам галузі інвестиційну привабливість. Підготовлені підприємствами попередні інвестиційні заявки на залучення інвестицій підтверджують, що при незначних фінансових вкладеннях можна одержати в короткий термін прибуток за рахунок швидкого обороту засобів.

 

 

РОЗДІЛ 2

АНАЛІЗ ФУНКЦІОНУВАННЯ ЛІСОВОЇ  ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ

 

 

2.1. Аналіз розвитку лісової промисловості України

 

Складне становище склалося із забезпеченням національної економіки деревиною, дефіцит якої становить близько 18-20 млн. м³ щорічно. За рахунок власних ресурсів потреба у деревині задовольняється на 30-35 %. Обсяги заготівлі деревини характеризують табл. 1 та 2. З наведених даних видно, що за останнє десятиріччя ХХ століття намітилась тенденція зменшення обсягів лісокористування, і тільки з 2000 року обсяги заготівлі почали зростати. Так, обсяги заготівлі деревини в лісах України зменшились з 13,5 млн. м³ у 1990 році до 8,7 млн. м³ у 1999 році та склали у 2008році 10,8 млн. м³.

Таблиця 2.1.

Динаміка обсягів заготівлі  деревини в лісах державних лісогосподарських підприємств України, тис. м³ ліквідної деревини

Показники				Р о к и
		1960	1970	1980	1990	1994	1995	1996	1997	1998	1999	2000	2001	2008
Розрахункова лісосіка	6492	5498	5397	6000	5073	5165	5226	5260	5298	5268	5492	5695	5716
Рубання головного користування	9698	6031	5393	5799	4492	4574	4375	4354	4354	4435	4699	4921	5040
Рубання, пов'язані з  веденням лісо-вого господарства та інші рубання	3889	5291	8218	7650	5820	5600	4938	5042	4542	4292	4936	5335	5741
Всього заготовлено  деревини	13587	11322	13611	13449	10312	10269	9357	9533	8982	8707	9635	10256	10781