Автономна Республіка Крим

В останні роки Севастополь  переживає безсумнівний будівельний  бум, тому місту необхідно розвивати  будівельну індустрію, а також виробництво будівельних матеріалів. Будівельні підприємства Севастополя роблять видобуток будівельного матеріалу з інкерманського каменю, що експортується в багато країн світу. Особливу роль у промисловому потенціалі міста грає ВАТ «Балаклавське рудоуправління імені О.М. Горького», що добуває флюсові вапняки для потреб металургійної промисловості. Із сировини, що не відповідає вимогам металургії, підприємство робить будівельні матеріали – щебінь різних фракцій, мармурову крихту, бутовий камінь.

Легка промисловість регіону представлена швейними і трикотажними фабриками. Найбільш відомої з них є швейна фабрика ім. Ніни Онилової, що спеціалізується на випуску чоловічих і жіночих костюмів. Продукція фабрики широко відома не тільки в Україні, але і далеко за її межами.

Якщо в цілому оцінювати  стан севастопольського промислового потенціалу на сьогоднішній день, то можна  сказати, що в регіоні збереглися значні виробничі потужності і прекрасні  фахівці. Промисловий комплекс чекає  інвестицій, акціонерні товариства зацікавлені в продажі своїх цінних паперів.

Сільське господарство

Сільське господарство регіону спеціалізується на вирощуванні  винограду, садівництві, овочівництві м'ясо-молочному тваринництві і птахівництві.

Ведучою галуззю агровиробництва  міста є виноградарсько-виноробна. Севастополь - один з найважливіших виноградних районів України, площа під виноградниками тут складає близько 8 тис. га. Севастопольський виноград відрізняється високою якістю і розмаїтістю сортів, у регіоні вирощуються елітні сорти технічного винограду, прекрасні ягоди столових сортів. Для цього в регіоні маються сприятливі умови у виді значної кількості тепла і світла, оптимального різновиду ґрунтів. Сполучення цих факторів дозволяє вирощувати столовий і технічний виноград з різним змістом цукру (у межах 18-20%).

За сезон у регіоні  збирають у середньому 40-50 тис. тонн винограду (20% усього винограду України). На території міста з найдавніших  часів розвивається виробництво  вин. Багата технологічна, виробнича  база виноробства і накопичений досвід роблять місто постачальником кращих виноградних вин і шампанського в Україні.

У наші дні основним виноробним підприємством регіону є сільськогосподарське підприємство «Золота Балка», засноване  в 19-м столітті, і маюче багаті традиції та історію. Підприємство володіє насадженнями виноградників, заводом гристих вин та потужностями для виробництва соків. Площі, використовувані під виноградники, складають 2 тисячі гектарів з річними обсягом виробництва близько 15 тисяч тонн високоякісного винограду. Столові сорти складають близько 40 % усього врожаю фірми. Завдяки поліпшеним технологіям  виробництва  врожайність виноградників «Золотої Балки» досягає 7-8 тонн з гектара, що в два рази перевищує середній показник по Україні. Гристе вино, вироблене «Золотою Балкою», було неодноразово відзначене різними міжнародними нагородами за високу якість і успішно продається в Україні і за рубежем.

Інкерманський завод  марочних вин є ще одним знаменитим виноробним підприємством регіону. Катакомби на окраїні Севастополя, що утворилися після вирубки каменю при будівництві міста, у наші дні використовуються як винні льохи заводу.

Інші великі виноробні  підприємства регіону включають  чотири сільськогосподарські фірми  Нахімовського району Севастополя, що об'єднані в асоціацію «Алькадар». Середня врожайність в асоціації складає біля чотирьох тонн винограду з гектара, що відповідає середньому показникові по країні.

Однак іншої сільськогосподарський  продукції місто забезпечене  тільки на 9%. У виноградарстві і виноробстві  також потрібні нові технології і нові сорти.

Транспорт

 

Автостанція «Північна»

 

 

Рейсовий катер «Ост» проекту 1438 біля причалу на Північній стороні

В XIX столітті місто швидко росло, а після 1875 року, коли з'явилася залізниця, став зростати ще швидше. В усі часи Севастополь не міг обійтися без морського порту. Нині в Севастополі також діє міжміська автобусна станція і аеропорт «Бельбек».

1898 року севастопольцям став доступний новий вид транспорту — трамвай, який з'явився одним з перших в Російській імперії. 1925 року побудована міжміська лінія Севастополь — Балаклава. Під час війни значна частина лінії знищена. Після закінчення німецької окупації прийнято рішення трамвайний рух не відновлювати, оскільки в умовах сильних перепадів висот і вузьких доріг трамваї виявилися незручними. Залишки шляхів демонтовані.

На зміну йому прийшов  новий вид транспорту — тролейбус. На довгий час він став основним видом громадського транспорту в місті. У результаті за часів СРСР тролейбуси часто були переповнені. Державні автобуси курсували рідко і нерегулярно, і не розвантажували тролейбуси. На допомогу їм у 1990-ті роки прийшли маршрутні таксі (в місцевому просторіччі — топік, тому що початково експлуатувались маршрутні таксі корейської марки KIA Asia Topic), а пізніше автобуси середньої місткості. Нині діють 19 маршрутів тролейбусів, більше 320 міських маршрутів автобусів (включаючи Інкерман та Балаклаву).

Севастополь — місто, в якому катерне сполучення між районами є громадським транспортом. Щоб потрапити на Північну сторону через Севастопольську бухту, використовується катер або паром. Зараз існують такі маршрути катерів:

• Графська пристань — Північна сторона
• Артбухта — Радіогірка
• Графська пристань — Голландія — Інкерман
• Графська пристань — Голландія

У літній період працюють маршрути:

• Балаклава — мис Фіолент.
• Балаклава — Срібний пляж — Золотий пляж.

До 2003 року існував також  літній маршрут:

• Графська пристань — Учкуївка, проте під час шторму змита пристань «Учкуєвка» і маршрут скасований.

Станом на липень 2009 року діє маршрут Артилерійська бухта — Учкуївка, рейси постійно виконує катер «Персей», обладнаний спеціальним трапом для сходу пасажирів, оскільки причал на станції Учкуївка відсутній. Для перевезення автомобілів використовується паром Артбухта — Північна бухта.

1987 року в Севастополі зареєстровано більше двадцяти восьми тисяч транспортних засобів. На 1 липня 2008 року зареєстровано 102 880 одиниць. За рахунок приїжджих транспортний потік зростає в чотири-п'ять разів. Щорічно реєструється 5000-6000 нових автомобілів.

Пам'ятки історії та культури

 

Пам'ятник  затопленим кораблям

 

 

Споруда панорами «Оборона Севастополя 1854—1855»

Музеї:

• Херсонеський Державний Історико-археологічний музей (з 1892),
• Севастопольський художній музей,
• Музей Чорноморського флоту,
• Музей Севастопольський героїчної оборони і визволення,
• Панорама «Оборона Севастополя 1854—1855» (відкрита 1905, архітект В. Фельдман, художник Ф. Рубо, після 1945 відбудована),
• Пам'ятник кораблям, затопленим 1854 — 55, (скульптор А.Адамсон, 1905) і
• Діорама «Штурм Сапун-гори 7.05.1944» (1959);
• 2 драматичні театри.

Храми:

• Покровський собор (Севастополь)
• Володимирський собор (Севастополь)
• Севастопольська кенаса (з культовою метою не використовується)

Краєвид Севастополя, завдяки  горбистій місцевості й її розчленуванням морськими затоками, мальовничий. У 19 ст. Севастополь був розташований на зах. схилах Півд. затоки, у 20 ст. — розрісся на її сх. берег, останньо і на півн. від Севастопольської затоки. Сучасний Севастополь поділений Севастопольською затокою на меншу півн. і більшу півд. частину (обидві сполучаються за допомогою катерів), що своєю чергою поділена на центр., зах. і сх. Корабельну. Головні вулиці цієї дільниці розташовані здовж Півд. затоки і часто пов'язані сходами з кварталами вище. Поодинокі райони мають самостійну мережу вулиць відповідно до рельєфу міста. Багато зелених насаджень, більшість громадських та адміністративних будинків у центрі облицьована білим інкерманським вапняком.

 

 

Національний  заповідник «Херсонес Таврійський» в Севастополі

Проблеми розвитку АР Крим

 

Рекреаційний комплекс Автономної Республіки Крим є сукупністю  
пов'язаних  між  собою  галузей  та   підприємств   господарського  
комплексу,  діяльність  яких  спрямована  на  задоволення потреб у  
санаторно-курортному  лікуванні,  реабілітації,  оздоровленні   та  
відпочинку  громадян України,  близького та далекого зарубіжжя,  а  
також  ефективного   і   раціонального   використання   природних,  
соціально-культурних і виробничо-економічних ресурсів регіону.  
Проте значним     стримуючим    фактором    у    забезпеченні  
збалансованого розвитку Автономної Республіки  Крим  як  курортної  
зони  загальнодержавного  та  міжнародного  значення  є недостатня  
розвиненість інженерної та транспортної інфраструктури півострова,  
неефективне  використання  енергетичних  ресурсів  та  відсутність  
цілісної інноваційної інфраструктури, орієнтованої на застосування  
енергозберігаючих проектів і технологій.  
        Крім того,  залишається невирішеним питання щодо забезпечення  
належного електро-  та   газопостачання   населення.   Вироблення  
електроенергії   на   ТЕЦ,   розміщених  на  території  Автономної  
Республіки  Крим,  забезпечує  менш  як  15  відсотків  загального  
споживання електроенергії по республіці.  
Постачання електроенергії   в   Автономну   Республіку   Крим  
здійснюється      магістральними      високовольтними      лініями  
електропередачі напругою 220/330 кВ через Перекопський перешийок і  
півострів Чонгар, 85 відсотків яких експлуатуються понад 30 років.  
Знос  повітряних  ліній  напругою  0,4-35-110 кВ один з найвищих в  
Україні - 30 відсотків (середній по країні - 17 відсотків).  
     Рівень газифікації населених пунктів в Автономній  Республіці  
Крим становить   46,6   відсотка   при   середньому   по   Україні  
- 57,9 відсотка,  у тому числі у містах - 57,4 відсотка (Україна -  
73,8 відсотка),  сільській місцевості  - 24,6 відсотка (Україна -  
27 відсотків).  
    Значною проблемою для регіону є незадовільний технічний  стан  
об'єктів  тепло-  та  водопостачання і водовідведення,  полігонів  
твердих побутових відходів;  низький рівень забезпеченості жителів  
централізованим водопостачанням, особливо в курортний сезон.  
   Стан більшості   автомобільних   доріг  є  незадовільним,  що  
негативно  впливає  на  безпеку  руху  та  розвиток   курортів   і  
пов'язаної з ними інфраструктури.  
    Одним із   проблемних   питань,   що   негативно  впливає  на  
соціально-економічний розвиток  Автономної  Республіки   Крим,   є  
критичний  фізичний  знос  парку трамвайних вагонів і тролейбусів,  
який становить майже 97 відсотків.  
   Загрозливого характеру набули зсувні та абразійні процеси, що  
впливають   на   стан   берегової   лінії.   Тільки  11  відсотків  
Чорноморського  узбережжя  Криму  захищені   берегоукріплювальними  
спорудами. Унаслідок зсувів щороку втрачається понад 150 гектарів цінної  
в рекреаційно-курортному відношенні берегової смуги. Під постійною  
загрозою   перебувають   численні   санаторні  комплекси,  житлові  
будинки, інженерно-транспортні комунікації та споруди.  
   Не розв'язується проблема  нераціонального  та  неефективного  
використання   земель   рекреаційного   призначення   і  природних  
лікувальних ресурсів регіону.  Мають  місце  порушення  земельного  
законодавства та зловживання у сфері земельних відносин.  
Потребує вирішення  питання щодо розроблення схеми планування  
курортно-оздоровчих і рекреаційних територій узбережжя Чорного  та  
Азовського морів.  
   На сьогодні  не  врегульовані  питання щодо землекористування  
підприємствами,  установами та організаціями,  не визначені  умови  
використання майна та земельних ділянок,  які будуть приватизовані  
або передані у комунальну  власність,  з  метою  реалізації  нових  
інвестиційних проектів у курортно-рекреаційній і туристичній сфері  
відповідно до затверджених планів розвитку окремих територій.  
   Потребують проведення капітального ремонту  та  реконструкції  
переважна більшість об'єктів навчальних закладів, закладів охорони  
здоров'я, культури, а також історико-культурної спадщини.  
   Територіальна структура рекреаційного комплексу  регіону,  що  
склалася у 60 - 70 роках, залишається незмінною. Найбільш освоєною  
частиною півострова є територія Великої Ялти, де надається близько  
половини  всього  обсягу санаторно-курортних і туристських послуг.  
Водночас у багатьох районах Західного та Східного Криму розвинутий  
лише   пляжний  відпочинок,  у  гірських  та  передгірних  районах  
переважно спортивний  неорганізований  туризм.  Райони  рівнинного  
Криму використовуються як території транзиту туристських потоків.  
   На території Автономної Республіки  Крим  існує  ряд  проблем  
нераціонального   використання   природних   ресурсів,  збереження  
унікальної флори  і  фауни  та  поліпшення  екологічної  ситуації.  
Зокрема,  є  потреба  у  здійсненні заходів з очищення прибережних  
територій та акваторії морів  від  боєприпасів,  що  залишилися  з  
часів Великої Вітчизняної війни,  та створення умов для безпечного  
освоєння прибережних територій, особливо у мм. Керчі та Євпаторії.

 

Пріоритети  розвитку АР Крим

 

Пріоритетами  соціально-економічного    розвитку    Автономної  
Республіки Крим є створення   умов   для    збалансованого  
соціально-економічного,  екологічного   і   культурного   розвитку  
Автономної Республіки Крим на  основі  раціонального  використання  
природних,      трудових,      виробничих,      науково-технічних,  
інтелектуальних ресурсів,  удосконалення  соціальної,  виробничої,  
транспортної,  інженерної,  екологічної інфраструктури, поліпшення  
умов проживання,  відпочинку та оздоровлення населення, збереження  
біологічного різноманіття та культурної спадщини.