Земельний кодекс України

сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом;

 

     б)  тимчасового зайняття сільськогосподарських угідь,  лісових

земель та чагарників для інших видів використання;

 

     в)  встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок;

 

     г)  погіршення якості ґрунтового  покриву  та  інших  корисних

властивостей   сільськогосподарських   угідь,  лісових  земель  та

чагарників;

 

     ґ) приведення сільськогосподарських угідь,  лісових земель та

чагарників у непридатний для використання стан;

 

     д) неодержання  доходів  за  час тимчасового  невикористання

земельної ділянки.

Глава 25  
Вирішення земельних спорів  

 

 

     Стаття 158. Органи, що вирішують земельні спори

 

     1.  Земельні  спори вирішуються  судами,  органами місцевого

самоврядування   та   центральним  органом виконавчої  влади,  що

реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

{ Частина перша статті 158 із змінами, внесеними згідно із Законом

N 5462-VI ( 5462-17 ) від 16.10.2012 }

2. Виключно  судом вирішуються  земельні  спори з   приводу

володіння,  користування і розпорядження земельними ділянками,  що

перебувають у власності громадян і юридичних осіб,  а також  спори

щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

3. Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у

межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають

у  власності  і  користуванні громадян,  та додержання громадянами

правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів

у містах.

4.  Центральний  орган виконавчої влади, що реалізує державну

політику  у сфері земельних відносин, вирішує земельні спори щодо

меж  земельних  ділянок  за межами населених пунктів, розташування

обмежень у використанні земель та земельних сервітутів.

{  Частина  четверта  статті  158  із змінами, внесеними згідно із

Законом N 5462-VI ( 5462-17 ) від 16.10.2012 }

5. У разі незгоди власників  землі  або  землекористувачів  з

рішенням  органів  місцевого  самоврядування,  центрального органу

виконавчої  влади, що реалізує державну політику у сфері земельних

відносин, спір вирішується судом.

{  Частина  п'ята  статті  158  із  змінами,  внесеними  згідно із

Законом N 5462-VI ( 5462-17 ) від 16.10.2012 }

 

  
Розділ VI  
ОХОРОНА ЗЕМЕЛЬ  
Глава 26  
Завдання, зміст і порядок охорони земель  

 

 

     Стаття 162. Поняття охорони земель

 

     Охорона земель  -  це   система   правових,   організаційних,

економічних   та   інших   заходів,   спрямованих  на  раціональне

використання земель, запобігання необґрунтованому вилученню земель

сільськогосподарського  і  лісогосподарського  призначення, захист

від  шкідливого  антропогенного  впливу,  відтворення і підвищення

родючості     ґрунтів,     підвищення     продуктивності    земель

лісогосподарського  призначення,  забезпечення  особливого  режиму

використання  земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного

та історико-культурного призначення.

{  Стаття  162  із  змінами, внесеними згідно із Законом N 3404-IV

( 3404-15 ) від 08.02.2006 }

 

     Стаття 163. Завдання охорони земель

 

     Завданнями охорони   земель   є  забезпечення  збереження  та

відтворення земельних ресурсів,  екологічної цінності природних  і

набутих якостей земель.

Глава 27  
Використання техногенно забруднених земель

 

 

     Стаття 169. Поняття техногенно забруднених земель

 

     1. Техногенно  забруднені  землі  -  це   землі,   забруднені

внаслідок   господарської   діяльності   людини,  що  призвела  до

деградації земель та її негативного впливу на довкілля і  здоров'я

людей.

 

     2. До   техногенно   забруднених   земель  відносяться  землі

радіаційно   небезпечні   та   радіоактивно   забруднені,   землі,

забруднені важкими металами, іншими хімічними елементами тощо. При

використанні   техногенно    забруднених    земель    враховуються

особливості режиму їх використання.

 

     3. Особливості   режиму  і  порядку використання  техногенно

забруднених земель встановлюються законодавством України.

 

     Стаття 170. Особливості використання техногенно забруднених

                 земель сільськогосподарського призначення

 

     1. Техногенно    забруднені    землі   сільськогосподарського

призначення,  на яких не забезпечується  одержання  продукції,  що

відповідає  встановленим вимогам (нормам,  правилам,  нормативам),

підлягають   вилученню   із   сільськогосподарського   обігу    та

консервації.

 

     2. Порядок   використання  техногенно  забруднених  земельних

ділянок встановлюється законодавством України.

 Глава 28  
Консервація земель

 

 

 Стаття 171. Деградовані і малопродуктивні землі

 

     1. До деградованих земель відносяться:

а) земельні  ділянки,  поверхня   яких   порушена   внаслідок

землетрусу,  зсувів,  карстоутворення, повеней, добування корисних

копалин тощо;

б) земельні  ділянки  з   еродованими,   перезволоженими,   з

підвищеною  кислотністю  або  засоленістю,  забрудненими хімічними

речовинами ґрунтами та інші.

    2. До       малопродуктивних        земель        відносяться

сільськогосподарські    угіддя,   ґрунти   яких   характеризуються

негативними природними  властивостями,  низькою  родючістю,  а їх

господарське    використання    за   призначенням   є   економічно

неефективним.

 

     Стаття 172. Консервація деградованих, малопродуктивних

                 і техногенно забруднених земель

 

     1. Консервації   підлягають   деградовані  і  малопродуктивні

землі,  господарське використання яких є екологічно небезпечним та

економічно  неефективним.  Консервації підлягають також техногенно

забруднені земельні ділянки, на яких неможливо одержати екологічно

чисту  продукцію,  а перебування людей на цих земельних ділянках є

небезпечним для їх здоров'я.

 

     2. Консервація  земель  здійснюється  шляхом  припинення   їх

господарського  використання на визначений термін та залуження або

заліснення.

 

     3. Консервація  земель  здійснюється  за  рішеннями   органів

виконавчої  влади  та органів місцевого самоврядування на підставі

договорів з власниками земельних ділянок.

 

     4. Порядок консервації земель  встановлюється  законодавством

України.

  
 
Розділ VII  
УПРАВЛІННЯ В ГАЛУЗІ ВИКОРИСТАННЯ І ОХОРОНИ ЗЕМЕЛЬ  
Глава 29  

 

Встановлення та зміна меж

              адміністративно-територіальних одиниць

 

     Стаття 173. Межі районів, сіл, селищ, міст, районів у містах

1. Межа  району,  села,  селища,  міста,  району у місті - це

умовна замкнена лінія на поверхні землі,  що відокремлює територію

району, села, селища, міста, району у місті від інших територій.

2.   Межі   району,  села,  селища,  міста,  району  у місті

встановлюються   і   змінюються   за  проектами землеустрою  щодо

встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць.

Проекти   землеустрою   щодо   зміни  меж населених  пунктів

розробляються з урахуванням генеральних планів населених пунктів.

{ Частина друга статті 173 в редакції Закону N 5003-VI ( 5003-17 )

від 21.06.2012 }

3.  Включення  земельних ділянок у межі району, села, селища,

міста, району у місті не тягне за собою припинення права власності

і  права користування  цими  ділянками,  крім  земельних ділянок,

визначених частиною четвертою цієї статті.

{ Частина третя статті 173 в редакції Закону N 5245-VI ( 5245-17 )

від 06.09.2012 }

4.  Землі та земельні ділянки державної власності, включені в

межі  населеного пункту (крім земель, які не можуть передаватися у

комунальну   власність),  переходять  у власність  територіальної

громади.  Рішення про встановлення меж населеного пункту та витяги

з    Державного   земельного   кадастру   про   межу   відповідної

адміністративно-територіальної  одиниці та про відповідні земельні

ділянки,  право власності  на  які  переходить  до територіальної

громади,  є  підставою  для державної реєстрації права комунальної

власності на такі земельні ділянки.

{  Статтю  173  доповнено  частиною  четвертою згідно  із Законом

N 5245-VI ( 5245-17 ) від 06.09.2012 }

  
Глава 30  
Планування використання земель  

 

 

     Стаття 177. Загальнодержавні програми використання та

                 охорони земель

 

     1. Загальнодержавні  програми  використання та охорони земель

розробляються з метою забезпечення  потреб  населення  і  галузей

економіки у землі та її раціонального використання і охорони.

 

     2. Загальнодержавні  програми  використання та охорони земель

розробляються     відповідно     до     програм      економічного,

науково-технічного і соціального розвитку України.

 

     3. Загальнодержавні  програми  використання та охорони земель

затверджуються Верховною Радою України.

Глава 31  
Землеустрій  

 

 

     Стаття 181. Поняття землеустрою

 

     Землеустрій   -   це   сукупність   соціально-економічних  та

екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин

та           раціональної           організації          території

адміністративно-територіальних  одиниць, суб'єктів господарювання,

що   здійснюються  під  впливом  суспільно-виробничих  відносин  і

розвитку продуктивних сил.

 

     Стаття 182. Мета землеустрою

 

     Мета землеустрою   полягає   в   забезпеченні   раціонального

використання    та    охорони   земель,   створенні   сприятливого

екологічного середовища та поліпшенні природних ландшафтів.

Глава 32  
Контроль за використанням та охороною земель  

 

 

     Стаття 187. Завдання контролю за використанням та охороною земель

 

     Контроль  за  використанням  та  охороною  земель  полягає   в

забезпеченні   додержання   органами   державної  влади,  органами

місцевого     самоврядування,     підприємствами,      установами,

організаціями і громадянами земельного законодавства України.

 

Глава 33  
Моніторинг земель  

 

 

     Стаття 191. Призначення моніторингу земель

1. Моніторинг  земель  -  це  система спостереження за станом

земель  з метою своєчасного виявлення змін,  їх оцінки, відвернення

та ліквідації наслідків негативних процесів.

2. У   системі   моніторингу   земель  проводиться збирання,

оброблення,  передавання, збереження та аналіз інформації про стан

земель,  прогнозування їх змін і розроблення науково обґрунтованих

рекомендацій для прийняття  рішень  щодо  запобігання  негативним

змінам стану земель та дотримання вимог екологічної безпеки.

3. Моніторинг  земель  є складовою частиною державної системи

моніторингу довкілля.

4. Залежно від  цілей,  спостережень  і  охоплення  територій

моніторинг   земель   може   бути   національним,  регіональним  і

локальним.

5.   Ведення   моніторингу  земель  здійснюється  центральним

органом  виконавчої  влади,  що реалізує державну політику у сфері

земельних  відносин,  центральним  органом виконавчої  влади,  що

реалізує   державну   політику   у   сфері  охорони  навколишнього

природного  середовища.

{ Частина п'ята статті 191 із змінами, внесеними згідно із Законом

N 5462-VI ( 5462-17 ) від 16.10.2012 }

6. Порядок   проведення  моніторингу   земель   встановлюється

Кабінетом Міністрів України.

 

     Стаття 192. Завдання моніторингу земель

 

     Основними завданнями    моніторингу    земель    є    прогноз

еколого-економічних наслідків деградації земельних ділянок з метою

запобігання або усунення дії негативних процесів.

 

 Глава 34  
Державний земельний кадастр  

 

 

     Стаття 193. Визначення державного земельного кадастру

 

     1.    Державний    земельний   кадастр   -   єдина   державна

геоінформаційна  система відомостей про землі, розташовані в межах

кордонів   України,   їх   цільове  призначення,  обмеження  у їх

використанні,  а також дані про кількісну і якісну характеристику

земель,   їх   оцінку,   про розподіл  земель  між  власниками  і

користувачами.

{ Частина перша статті 193 в редакції Закону N 3613-VI ( 3613-17 )

від 07.07.2011 }

2. Державний  земельний  кадастр є   основою   для   ведення

кадастрів інших природних ресурсів.

  Стаття 194. Призначення державного земельного кадастру

Призначенням державного  земельного  кадастру  є забезпечення

необхідною  інформацією  органів  державної   влади   та   органів

місцевого самоврядування,  заінтересованих підприємств,  установ і

організацій,  а також  громадян  з  метою регулювання  земельних

відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення