Земельний кодекс України

проведення спортивних заходів.

 

     Стаття 51. Склад земель рекреаційного призначення

 

     До земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки

зелених  зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів,

навчально-туристських  та  екологічних  стежок,  маркованих  трас,

земельні   ділянки,   зайняті   територіями  будинків  відпочинку,

пансіонатів, об'єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз,

кемпінгів,      яхт-клубів,      стаціонарних      і     наметових

туристично-оздоровчих  таборів,  будинків  рибалок  і   мисливців,

дитячих туристичних станцій,  дитячих та спортивних таборів, інших

аналогічних об'єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного

будівництва і спорудження інших об'єктів стаціонарної рекреації.

Глава 10  
 
              Землі історико-культурного призначення  

 

 

     Стаття 53. Склад земель історико-культурного призначення

 

     1. До земель історико-культурного призначення належать землі,

на  яких  розташовані  пам'ятки культурної спадщини,  їх комплекси

(ансамблі),  історико-культурні  заповідники,   історико-культурні

заповідні  території,  охоронювані  археологічні території,  музеї

просто  неба, меморіальні музеї-садиби.

{  Стаття  53  в редакції  Закону  N  2518-VI  (  2518-17  )  від

09.09.2010 }

 

     Стаття 54. Використання земель історико-культурного

                призначення

 

     1. Землі історико-культурного призначення можуть перебувати у

державній, комунальній та приватній власності.

 

     2.       Навколо       історико-культурних      заповідників,

історико-культурних  заповідних  територій,  музеїв  просто  неба,

меморіальних   музеїв-садиб,   пам'яток  культурної  спадщини,  їх

комплексів  (ансамблів)  встановлюються  зони  охорони пам'яток із

забороною  діяльності,  що  шкідливо  впливає або може вплинути на

додержання режиму використання таких земель.

{  Частина друга статті 54 в редакції Закону N 2518-VI ( 2518-17 )

від 09.09.2010 }

 

     3. Порядок     використання    земель    історико-культурного

призначення визначається законом.

  
 
Глава 11  
Землі лісогосподарського призначення  
{ Назва глави 11 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3404-IV  
( 3404-15 ) від 08.02.2006 }  

 

 

     Стаття 55. Визначення земель лісогосподарського призначення

 

     1.  До  земель лісогосподарського призначення належать землі,

вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю,

нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового

господарства.

 

     2.  До  земель  лісогосподарського  призначення  не  належать

землі, зайняті:

 

     а) зеленими  насадженнями  у межах населених пунктів,  які не

віднесені до категорії лісів;

 

 

     {  Пункт  "б"  частини другої статті 55 виключено на підставі

Закону  N 3404-IV ( 3404-15 ) від 08.02.2006 }

 

 

     в) окремими   деревами   і   групами  дерев,  чагарниками  на

сільськогосподарських  угіддях,  присадибних,  дачних  і   садових

ділянках.

{  Стаття  55  із  змінами,  внесеними згідно із Законом N 3404-IV

( 3404-15 ) від 08.02.2006 }

Глава 12  
Землі водного фонду

 

Стаття 58. Склад земель водного фонду

 

     1. До земель водного фонду належать  землі, зайняті:

 

     а) морями,  річками,  озерами,  водосховищами, іншими водними

об'єктами,  болотами,  а також  островами,  не  зайнятими лісами;

{  Пункт  "а" частини першої статті 58 із змінами, внесеними згідно

із Законом N 3404-IV ( 3404-15 ) від 08.02.2006 }

 

     б) прибережними  захисними  смугами  вздовж  морів,  річок та

навколо  водойм, крім земель, зайнятих лісами; { Пункт "б" частини

першої статті 58 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3404-IV

( 3404-15 ) від 08.02.2006 }

 

     в) гідротехнічними,  іншими водогосподарськими  спорудами  та

каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них;

 

     г) береговими смугами водних шляхів;

 

     ґ)  штучно  створеними земельними ділянками в межах акваторій

морських  портів.  { Частину першу статті 58 доповнено пунктом "ґ"

згідно із Законом N 4709-VI ( 4709-17 ) від 17.05.2012 }

 

     2. Для  створення  сприятливого режиму водних об'єктів уздовж

морів,  навколо озер,  водосховищ та інших  водойм  встановлюються

водоохоронні   зони,   розміри   яких  визначаються  за  проектами

землеустрою.

 

Стаття 59. Право на землі водного фонду

 

     1. Землі  водного фонду можуть  перебувати   у   державній,

комунальній та приватній власності.

 

     2. Громадянам   та   юридичним  особам  за  рішенням  органів

виконавчої  влади  або  органів  місцевого  самоврядування  можуть

безоплатно  передаватись  у власність  замкнені  природні водойми

(загальною площею до 3  гектарів).  Власники  на  своїх  земельних

ділянках     можуть    у    встановленому    порядку    створювати

рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми.

 

     3.  Землі  водного фонду за рішенням органів виконавчої влади

або   органів   місцевого   самоврядування  надаються  у постійне

користування:

 

     а)  державним  водогосподарським  організаціям для догляду за

водними   об'єктами,   прибережними   захисними  смугами,  смугами

відведення,  береговими  смугами  водних  шляхів,  гідротехнічними

спорудами, а також ведення аквакультури тощо;

 

     б)  державним  підприємствам  для розміщення  та  догляду за

державними об'єктами портової інфраструктури;

 

     в)  державним  рибогосподарським  підприємствам,  установам і

організаціям для ведення аквакультури.

{ Частина третя статті 59 в редакції Законів N 4709-VI ( 4709-17 )

від 17.05.2012, N 5293-VI ( 5293-17 ) від 18.09.2012 }

 

Глава 13  
Землі промисловості, транспорту, зв'язку,  
            енергетики, оборони та іншого призначення  

 

 

     Стаття 65. Визначення земель промисловості, транспорту,

                зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення

 

     1. Землями  промисловості,  транспорту,  зв'язку,  енергетики,

оборони та іншого призначення визнаються земельні ділянки,  надані

в  установленому порядку підприємствам,  установам та організаціям

для здійснення відповідної діяльності.

 

     2. Порядок   використання  земель  промисловості,  транспорту,

зв'язку,  енергетики, оборони та іншого призначення встановлюється

законом.

 

  
 
Розділ III  
ПРАВА НА ЗЕМЛЮ  
Глава 14  
Право власності на землю  

 

 

     Стаття 78. Зміст права власності на землю

 

     1. Право   власності   на   землю   -   це   право володіти,

користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

 

     2. Право власності на землю набувається  та  реалізується  на

підставі Конституції  України  ( 254к/96-ВР ),   цього Кодексу,  а

також інших законів, що видаються відповідно до них.

 

     3. Земля в  Україні може перебувати у приватній,  комунальній

та державній власності.

 

     4. Особам  (їх  спадкоємцям),  які  мали у власності земельні

ділянки до 15 травня 1992 року (з дня набрання чинності  Земельним

кодексом України), земельні ділянки не повертаються.

 

Глава 15

 

                    Право користування землею

 

     Стаття 92. Право постійного користування земельною ділянкою

 

     1. Право  постійного  користування  земельною ділянкою  - це

право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у

державній або комунальній власності, без встановлення строку.

     2.   Права  постійного  користування  земельною ділянкою  із

земель  державної та комунальної власності набувають:

     а) підприємства,  установи  та  організації,  що  належать до

державної та комунальної власності;

     б) громадські організації інвалідів України,  їх підприємства

(об'єднання), установи та організації;

     в)  релігійні  організації  України, статути (положення) яких

зареєстровано   у встановленому  законом порядку,  виключно  для

будівництва   і   обслуговування   культових  та  інших  будівель,

необхідних  для забезпечення їх діяльності; { Частину другу статті

92 доповнено пунктом "в" згідно із Законом N 875-VI ( 875-17 ) від

15.01.2009 }

    г)  публічне  акціонерне  товариство  залізничного транспорту

загального  користування,  утворене  відповідно  до Закону України

"Про   особливості  утворення  публічного  акціонерного  товариства

залізничного  транспорту  загального  користування"  (  4442-17 ).

{  Частину другу статті 92 доповнено пунктом "г" згідно із Законом

N 4442-VI ( 4442-17 ) від 23.02.2012 }

{  Частина друга статті 92 в редакції Закону N 1709-IV ( 1709-15 )

від 12.05.2004 }

 

     3.  Право  постійного  користування земельними ділянками може

вноситися  державою до статутного капіталу публічного акціонерного

товариства   залізничного  транспорту,  утвореного  відповідно  до

Закону  України "Про особливості утворення публічного акціонерного

товариства   залізничного   транспорту  загального  користування"

( 4442-17 ).

{   Статтю   92  доповнено  частиною  третьою  згідно  із  Законом

N 4442-VI ( 4442-17 ) від 23.02.2012 }

 

  
 
 
Глава 16  
  Право земельного сервітуту  
 

 

 

      Стаття 98. Зміст права земельного сервітуту  
                      

     1. Право   земельного  сервітуту  -  це  право власника  або

землекористувача  земельної  ділянки  на   обмежене   платне   або

безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

 

     2. Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими.

 

     3. Встановлення  земельного  сервітуту не веде до позбавлення

власника  земельної  ділянки,  щодо  якої  встановлений  земельний

сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею.

 

     4. Земельний    сервітут   здійснюється   способом,   найменш

обтяжливим  для власника  земельної  ділянки,   щодо   якої   він

встановлений.

 

  
 
Глава 16-1  
Право користування чужою земельною ділянкою для  
          сільськогосподарських потреб або для забудови  

 

 

     Стаття 102-1. Підстави набуття і зміст права користування

                   чужою земельною ділянкою для

                   сільськогосподарських потреб або для забудови

1. Право    користування   чужою   земельною   ділянкою   для

сільськогосподарських потреб  (емфітевзис)  і  право користування

чужою  земельною  ділянкою  для забудови (суперфіцій) виникають на

підставі договору між власником земельної ділянки та  особою,  яка

виявила  бажання  користуватися  цією земельною ділянкою для таких

потреб, відповідно до Цивільного кодексу України ( 435-15 ).

Право користування  чужою земельною ділянкою  для забудови

(суперфіцій) може виникати також на підставі заповіту.

2. Право    користування   чужою   земельною   ділянкою   для

сільськогосподарських потреб (емфітевзис)  та  право користування

чужою   земельною   ділянкою   для забудови  (суперфіцій)  можуть

відчужуватися   або   передаватися  в порядку спадкування,  крім

випадків, передбачених частиною третьою цієї статті.

{  Частина  друга статті  102-1  із  змінами, внесеними згідно із

Законом N 509-VI ( 509-17 ) від 16.09.2008 }

3.   Право   користування  земельною ділянкою  державної  або

комунальної  власності не може бути відчужено її землекористувачем

іншим особам (крім випадків переходу права власності на будівлі та

споруди), внесено до статутного капіталу, передано у заставу.

{  Статтю  102-1  доповнено  частиною  згідно  із Законом N 509-VI

( 509-17 ) від 16.09.2008 }

4. Строк   користування   земельною   ділянкою  державної  чи

комунальної власності для сільськогосподарських  потреб  або  для

забудови не може перевищувати 50 років.

{  Статтю  102-1  доповнено  частиною  згідно  із Законом N 509-VI

( 509-17 ) від 16.09.2008 }

5. Укладення  договорів  про   надання   права   користування

земельною   ділянкою  для сільськогосподарських  потреб  або  для

забудови здійснюється відповідно  до  Цивільного  кодексу України

( 435-15 ) з урахуванням вимог цього Кодексу.

  
 
Глава 17  
Добросусідство  

 

 

     Стаття 103. Зміст добросусідства

 

     1. Власники та  землекористувачі  земельних  ділянок  повинні

обирати  такі способи використання земельних ділянок відповідно до

їх цільового призначення,  при яких  власникам,  землекористувачам

сусідніх   земельних   ділянок  завдається  найменше  незручностей

(затінення,  задимлення,  неприємні  запахи,  шумове   забруднення

тощо).

    2. Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані

не використовувати земельні ділянки способами,  які не  дозволяють

власникам,    землекористувачам    сусідніх    земельних   ділянок

використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).

    3. Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані